Бар МАЙДАН

[] Ми пасинки історії, хлопці. Ні тобі великої війни, ні великої депресії. Наша війна - війна духовна. Наша депресія - наша доля. Чак Паланік, "Бойовий клуб" В народі кажуть: "Не хлібом єдиним живе людина". Більшість у наш час ідентифікує свою духовну їжу з музикою, а середньостатистичний відвідувач пивного клубу Майдан на 100% з рок-н-ролом. Віра у божественне походження поетичного таланту та натхнення - один з найбільш стійких стереотипів європейської поезії і культури. Варто згадати, яку величезну роль відіграли в Україні традиції кобзарства, та й не тільки у нас. В середньовіччі поети-співці лицарської слави були невід'ємним елементом військового культурного комплексу більшості індоєвропейських народів. Так, у армії іранців, поет надихав воїнів, читаючи перед строєм поему Фірдоусі "Шах-наме". Безпосереднім же пращуром кобзарів у Київській Русі був дружинний співець Боян, "що свої віщі персти на живії струни накладав, - вони вже самі князю славу рокотали". Билини мали прямі паралелі як у козацьких думах, так і в сагах скандинавських вікінгів, лицарських баладах часів Короля Артура та Карла Великого. За часів Козацтва історичні думи і епоси виконували функцію прославлення війська та його ватажків, виховання молоді, збереження традиції. Яким чином це стародавнє і, виявляється, таке українське мистецтво вписується у глобалізоване і комерціоналізоване сьогодення, я дізналася від сучасного кобзаря, бандуриста, лірника, майстра авторської пісні, Едуарда Драча. 8 квітня відвідувачі та гості пивного клубу "Майдан" мали змогу побувати на творчому вечорі цього непересічного музиканта. Слід сказати, що він володіє не тільки традиційною для бардівського співця гітарою, а й чудово грає на скрипці, мандоліні, банджо, фортепіано. Основний інтерес, звичайно, викликає вміння Едуарда торкати струни автентичних українських інструментів: кобзи, ліри та старосвітської бандури. Драча непомітно у тусовці попсових розкручених артистів, його музика поза часом, він живий носій традицій кобзарства і лірництва, послідовник легендарного кобзаря і товариша Шевченка, Остапа Вересая. Лікар за освітою, він допомагав і допомагає людям зберегти і відновити не тільки фізичне здоров'я, а й додати духовної енергії, сили духу, що живе в українській пісні. Ставши у 1989 році лауреатом першої "Червоної рути", Едуард у 1991 році і в Луцьку на фестивалі авторської пісні "Оберіг" також був переможцем. -Едуардe, я знаю, що ви не вперше у Луцьку. З тих пір у нашому місті часто буваєте? Цікаво, які у вас враження від нашого клубу, адже "Майдан" - це рок-н-рольний заклад, тут є місце для фолкової музики? - Буваю часто на цьому ж самому фестивалі. На початку весни одним з організаторів фестивалів "Оберіг" у Луцьку і "Срібна Підкова" у Львові, була випущена телепрограма, присвячена українській авторській пісні, героєм якої був ваш покірний слуга. Місто набирає європейського вигляду, цікаві люди зібрались сьогодні у залі. Дивно-містичною є схожість назви вашого клубу з Майданом "Незалежності", себто з місцем помаранчевих подій, але ваш заклад отримав цю назву задовго до того, так само, наприклад, як мистецька агенція "САМЕ ТАК!" (теж майданівське гасло), яка займається випуском і розповсюдженням двох моїх останніх альбомів "Небо України" і "Двом душам дарується", що тут скажеш, доля. А на рахунок музики, сподіваюсь, звичайно, що мій виступ буде для вас цікавим… - Вас не можна назвати популярним виконавцем. Ви б хотіли мати більшу аудиторію? Чи авторська пісня, кобзарські думи не для широкого кола слухачів? - Тут проблема не в аудиторії полягає, а у відсутності доступу до інформації. Телебачення і друковані ЗМІ пропагують лише те, що швидко і гарно продається, 80% усього ринку займає закордонна і не завжди якісна музика. А людям потрібно давати право на вибір, слухати джаз, чи фолк, чи популярну музику. Такими питаннями повинна займатись держава. - Саме з джазу ви і починали, а як потім до авторської пісні прийшли? До гри на таких старовинних музичних інструментах? - Склалося само-собою, душа джазу - це імпровізація, а я імпровізую, шукаю якісь нові музичні форми дотепер. Кобзарство і лірництво в крові у українців. Колись, за часів легендарного Остапа Вересая, саме кобзарі були неофіційною владою на селі. Своєрідними носіями моральних цінностей і національних ідей, культури, історії, адже співали божественні пісні, історичні думи про героїчне минуле, багато творів поетів 19 сторіччя було покладено на музику, звичайно, що це підживлювало національний дух людей, їхнє прагнення до свободи, гармонії з оточуючим світом. До кобзарів зверталися і за мудрим словом, і за духовною підтримкою. Вони і хрестили, і відспівували, мали величезну повагу серед народу Кобзарі на Україні були своєрідною кастою обраних, влада не мала на них ніякого впливу, вони навіть мову таємну для спілкування винайшли, так звану "фєню". Наприклад, "лохом" називали чоловіка, переховувався у льосі, і поняття "зсучити" когось за зраду пішло з тих часів, бо відступників заставляли сучити мотузки. Кобзарі ж переважно сліпі були…І тих носіїв кобзарської пісні та національних традицій, яких не винищила царська поліція, дістало НКВД у 30-х роках минулого століття. Мало кому вдалося вижити після жахливих репресій... : голодомору, колгоспів, масових вивозів на Сибір... - Зрозуміло, історичні думи та пісні на Україні здавна слугували своєрідним духовним стрижнем для людей, а от у ваших піснях первинний текст, чи все ж таки техніка, музичне виконання? Бо ви і самі тексти пишете, і граєте на стількох інструментах? - У авторській пісні майже завжди текстуальна основа первинна. Спочатку народжується вірш, а вже пізніше лягає на музику. У моєму доробку є і класичні кобзарські та лірницькі псальми, і бардівські балади та романси, і блюзи, і фолкові речі. На кобзі можна і рок-н-рол грати, ліра також по-своєму цікава, тому часто співпрацюємо з українськими рок-музикантами. - Це ви щодо проекту Олега Скрипки "Пісні барикад. Дух не згасає, дух не вмира"? У рок-фестивалях теж участь берете? - Беремо. "Мазепа - фест", "Помаранчеві ночі" А під час "Країни мрій", навіть майстерклас гри на кобзі та лірі проводимо. Зараз "Вій" готує ще один постмайданівський проект, продюсує мій новий альбом. - А закордоном? - Ось у травні цього року знову відвідаємо міжнародний фестиваль ліри та волинки в м. Лісбегу, що у Німеччині. Цього разу теж цілою делегацією українських традиційних кобзарів та лірників. - Цікаво, а як іноземці сприймають наші кобзарські пісні? Для них це екзотика? - Так справа в тому, що музична культура і історія у багатьох народів є дуже схожою. В українців - кобзарські думи, а у німців - готичні середньовічні балади, в іспанців - фламенко і т.д. . Ми там виступаємо у кількох номінаціях: проводимо майстер-класи із кобзарсько-лірницької традиції, показуємо вересаївську кобзу, старосвітську бандуру, колісну ліру і гуслі, виступаємо з концертами, розучуємо старовинні танці, авторські пісні. Деякі українські кобзарські пісні у барокові часи були загальноєвропейськими шлягерами, вони прийшли в Україну і адаптувалися до наших музичних традицій. Для етнічної музики не існує ні часових, ні географічних кордонів, ті ж самі мотиви 15-16 століття можуть виглядати достатньо сучасно. - Ну, це ми зможемо оцінити під час вашого виступу, правда ж? -Звичайно. - На сьогоднішній день в Україні кобзарі так само гуртуються, діляться досвідом, вміннями? - Існує кобзарський цех у місті Києві, панмайстром якого є кандидат історичних наук Микола Товкайло, старійшина цеху - кандидат мистецтвознавства Михайло Хай. Ми займаємося не тільки виконанням пісень, а й реконструкцією інструментів. Багато цікавих і талановитих людей. Тарас Компаніченко, Володимир Кушпет, Юрко Барашовець, Андрій Білоус, Тарас Шушайло… - І будь-хто може прийти до вас для того, щоб навчитися грати на кобзі чи лірі? - Практично, так. До нас і молоді багато приходить, особливо, як кажуть, проблемної. Зараз вся біда в тому, що молодій людині нема куди подіти свою енергію, визначитись із своїми життєвими прагненнями, потребами. А мистецтво, музика допомагають очистити та збагатити душу…Виховання особистості відбувається через пізнання минулого, відшукування духовних орієнтирів… - Тобто, для того, щоб знати куди і навіщо ти йдеш, перш за все, потрібно дізнатись , хто ти, яке твоє історичне минуле, рід, традиції? - Саме так, але кожен вибирає свій шлях… Часу до концерту залишалось небагато, тому я поспішила зайняти своє місце серед глядачів, не забувши, звичайно, побажати пану Едуарду приємних вражень від нашої публіки. Виступ пройшов у теплій камерній атмосфері, і філософська лірика Драча зачепила усіх, починаючи з метушливих школярок, що нишком від мами прибігли попити пива, до суворих і серйозних прихильників металевих вечірок. Творчий діапазон музиканта виявився насправді широченним. На акустичній гітарі було зіграно кілька бардівських балад, блюзів, особливо прийшовся до вподоби "Блюз керманичів", "Пісня про вовкулаку" торкнула готичні мотиви, недарма вона подобається Андрію Середі, лідеру "Кому Вниз". Згодом Драч узяв до рук так звану "вересаєвську кобзу" (прототипом якої був інструмент самого Остапа Вересая), зазначивши при цьому, що на ній можна грати усе, навіть рок-н-рол. Вийшло, справді, дуже гарно. Така імпровізація і мене торкнула, ти ба, як нівроку звучать наші національні мотиви…гордість за те, що рок-н-рол і українську етнічну музику згадує, ішла через край. Заслухали ми й улюблену пісню української інтелігенції часів Шевченка, "Про жінку, яка доводить до смерті чоловіка своїми лінощами" (аби не навпаки). Насамкінець Едуард познайомив присутніх з лірою, інструментом, який він привіз з Німеччини. По суті схожому на скрипку чи гітару. Ліра містить у собі колесо, яке виконує роль смичка, лірник крутить його за ручку і народжуються середньовічні мелодії. Хто зна, може колись саме така музика лунала і на замковій площі у Луцьку…Цей інструмент, виявляється, був предтечею усіх клавішних. Враження від спілкування з паном Драчем залишились найприємніші. Він з охотою демонстрував нам все нові і нові можливості виконання сучасної пісні під такий незвичний і нетрадиційний акомпанемент. Все почуте і побачене, як і звуки українських інструментів запросто згармоніювало з рок-н-рольним духом "Майдану", а далі вже жило якимось своїм, незалежним від музиканта і слухачів життям. Про те, що, коли "бидло в стойлі, то орел на волі", що "вічно хочеться грошей, а виходять вірші." Думки про почуте того вечора спровокували мене не на один келих пива... "…душу забирайте, золото лишіть, в рай єдина плата - золото душі…".Аякже теперішня тенденція до суміші культур і традицій у музиці? Еклектики у чистому вигляді не існує, як не існує у сучасних українців відчуття причетності до своєї багатющої культури? Невже пройде трохи часу і потреба музичного харчу зникне остаточно? А звуки живих інструментів перетравлять машини для відтворення ритмів? Чи духовна війна так і залишиться невиліковною депресією українців: "не знали, то краще і не знати"? Відповідей не існувало. Потрібен час…Хочеться вірити, що поки люди залишатимуться людьми, справжні речі, як і справжнє мистецтво таки матимуть ціну. І, чорт забирай, як приємно знати, що, навіть в таких невеличких клубах, як "Майдан", хтось колись так файно зіграє рок-н-рол на кобзі і буде чутно нашу, українську пісню! Автор - Галочка Вlackbird Обговорити статтю Афіша НОВИНИ Журнал "Live in МАЙДАН" Творчість наших друзів та відвідувачів Про Заклад Rock'N'Roll - не робота, але... Екскурсія по закладу Фотогалерея, перший зал Фотогалерея, новий зал КОЛЕКЦІЇ Колекція афіш Колекція картин Колекція примочок Колекція пивних етикеток МЕНЮ Для тіла Для душі ВЕЧОРНИЦІ ФОТОгалерея Фотозвіти 2008 ФОТОзвіти 2007 ПОДІЇ 2006 Архів "Фотоальбом вечорниць" , "Гості" Золоте підпілля + mp3 КНИГА СКАРГ І ПРОПОЗИЦІЙ ГОСТЬОВА КНИГА King Size + mp3 Стара Шухляда + mp3 Чорні Черешні + mp3 Команда Кусто + mp3 Поліське літо з фольклором Еротик-шоу Віскула + mp3 Тенета Княжий Градъ + mp3 Яка існує + mp3 На хвилях Світязя Володимир Камінський - книги анекдотів,афоризмів та просто цікавих думок... Наші друзі www.sumno.com Мистецька аґенція АртВертеп www.sviato.in.ua офисная мебель аргумент офисные столы на заказ от производителя офисной мягкой мебели для персонала.; УФ обеззараживание воды для промышленности уф обеззараживание питьевой воды