Як правильно давати гроші в борг

Чи знайома вам ситуація? Одна людина дає іншій гроші в борг, а коли приходить час їх повернути, завжди знаходяться причини, які заважають боржникові це зробити. З часом зникає віра в те, що він віддасть гроші, а замість неї з’являється запитання „як повернути гроші?”

Таке трапляється доволі часто.

2 березня 2006 року районним судом міста Києва було винесено рішення в якому зазначалось, що квартира громадянина Твердовського підлягає прожажу в примусовому порядку з метою погашення його заборгованості перед Калнишевим. Таким чином Твердовський був змушений продати свою квартиру, яка розташовувалась в центрі міста і придбати собі нішу, в менш престижному районі районі. А за рахунок коштів, отриманих в результаті цього погасити свій борг перед Калнишевим.

Дане судове рішення стало результатом спору між вищезгаданими особами. Як зазначалось в позовній заяві Калнишевого, Твердовський, 22 вересня 2004 року звернувся до нього з проханням позичити йому 7 тисяч доларів США на розвиток свого бізнесу. Ці гроші він обіцяв повернути через рік. Через три місяці він знову звернувся до Калнишевого з проханням позичити ще 2 тисячі доларів США і відстрочити виплату всієї суми відповідно ще на три місяці.

І в першому, і в другому випадку факт надання грошей в борг був вказаний у розписці, яку Твердовський надав Калнишевому. Але нотаріально ці документи посвідчені не були.

Через кілька днів після того як закінчився термін, на який давалась розписка Калнишевий звернувся до Твердовського з проханням повернути гроші. На що останній попросив відкласти строк виплати на два місяці, так як на той момент у нього виникли певні проблеми, що стали наслідком значних грошових витрат.

Ще через 2 місяці Твердовський сказав, що гроші ось-ось мають з’явитись і попросив зачекати кілька днів. Після цього він став уникати спілкування з Калнишевим. А одного разу коли з ним вдалося зв’язатись і домовитись про зустріч, він на неї не прийшов.

Після таких подій у Калнишевого з’явились сумніви з приводу того, що Твердовський збирається повертати йому гроші і звернувся за допомогою до юриста.

За порадою юриста останній надіслав Твердоському рекомендованого листа з повідомленням в якому містилась вимога повернути гроші. У іншому випадку Калнишевий попереджав про свій намір звернутись до суду.

Твердовський проігнорував його вимогу і Калнишевий звернувся до суду із позовною заявою, у якій виклав обставини, які склалися і доказами, що їх підтверджують. Основними доказами в цій справі були дві розписки. Але суд відмовився їх прийняти, оскільки вони не мали належної форми, а саме – не були посвідчені нотаріально.

Завдяки іншим доказам (показанням свідків і самого Калнишевого, проведення експертизи...) Калнишевому вдалося підтвердити факт надання Твердовському грошей в борг і виграти справу, але на це було витрачено набагато більше часу ніж якщо б розписки, які були надані Твердовським, були посвідчені нотаріально.

У наших громадян вже війшло в звичку надавати розписку тому, у кого береш гроші в борг. З точки зору закону, це не зовсім правильно. Бо хоча суди і приймають за докази так звані розписки, але привильніше укладати договір позики, як це передбачено Цивільним Кодексом України.

Відповідно до ст.1047 Цивільного Кодексу України договір позики повинен бути укладений у письмовій формі, якщо йдеться про суму не меншу ніж 170 гривень. Також, як показує судова практика, договір позики вважається укладений в правильній формі, якщо він посвідчений нотаріально.

Звертаючись до нотаріуса, люди позбавлять себе загрози неправомірного поводження з ними і значно спрощують собі механізм захисту їх прав. Тому під час позичання грошей набагато вигідніше і зручніше звернутись до нотаріуса, який роз’яснить вам ваші права під час укладання договору дарування, а також візьме під захист документ, у якому вказується сума та строк, на який ці гроші позичаються.


НА ГОЛОВНУ