Вокаліст відривався на сцені, незважаючи на травму спини

Кожен з нас на свій день народження чекає особливих подарунків та незабутніх вражень. І роль такого подарунка на 908-річчя Дубна відіграв популярний український гурт «ТІК» - вони ж «Трезвость и культура». І то так відіграв, що весь майдан Незалежності гримів!
Їхали музиканти до нас, незважаючи на шалений концертний графік, травму спини вокаліста і його ж таки весілля (фронтмен «ТІКа» зараз по праву мав би насолоджуватися медовим місяцем). І вни подарували дубенчанам справжній день народження – з мильними бульбашками, фокусами (чого тільки варта гра ногою на тромбоні Сергія Шамрая) та просто вибухово-шалено-драйвовим настроєм. Чули ми як і старі, вже перевірені часом «Олені», «Апрєль», «Вчительку», так і нові пісні із ще не зовсім допрацьованого альбому (були тут і пісеньки про нашу підлу журналістську натуру і нашу доблесну міліцію).
Та це все – пізно ввечері, а ще за дня кореспонденту «Замку» вдалося «виловити» вокаліста Віктора Бронюка біля сцени та задати йому кілька запитань. Перше – про наше місто.
- Я вже неодноразово проїжджав через Дубно, – розповідає Віктор, – та ще тут не зупинявся. Ми прибули сюди опівдні, і хоча ще не зовсім все роздивилися, та можу сказати, що ви маєте досить цікаве, прикольне місто. Он якраз зараз наші хлопці пішли Замок дивитися. Прийдуть – поділяться враженнями. Я ж хочу трохи відпочити, бо лише вчора відіграли два концерти, один з яких – у Києві до Дня Незалежності.
- Чи є для вас різниця між виступами у маленьких (як наше) та великих (наприклад, столиця) містах?
- Ні, різниці немає. Скрізь, де граємо – викладаємося по повній програмі. Публіка ж однакова всюди, і до неї потрібно виходити лише з позитивним настроєм. Та й з концертами в нас перебору немає – їдемо туди, куди тільки запрошують.
- Вікторе, маєте якусь професійну таємницю, як тримати публіку в настрої?
- Таємниці тут ніякої нема, просто я за освітою вчитель, і знаю, що є багато спільного між роботою педагога та виступом на сцені. Ти виходиш в «клас», бачиш аудиторію, і твоя задача – зрозуміти її, знайти спільну мову, зробити так, щоб тебе слухали, сприймали, і всім, з тобою включно, було цікаво.
- А від чого залежить успішний виступ гурту?
- Нас сьогодні приїхало 12 чоловік – музиканти й технічний персонал. Від кожного з нас залежить звучання групи в цілому. Та й часто буває, що від тих людей, які знаходяться поза сценою, і яких ніхто не бачить, якість виступу залежить набагато більше, ніж від самих музикантів. Крім того, є ж така річ, як райдер групи, всі пункти якого є об’єктивною необхідністю для того, щоб ми могли гарно відіграти концерт. Бо є якщо їдемо 300-400 км, то потрібно прийняти душ, поїсти. Виконання пунктів райдера – це не якась дурна забаганка, а умови для того, аби свято відбулося.
- Ви згадали про дурні забаганки в рейдерах. Вже зустрічалися з цим?
- Звісно, – посміхається музикант, – перед тим, як стати співаком, я був організатором концертів. Тож мені не раз доводилося стикатися з райдерами різних виконавців. І я знаю, що таке дурня, а що – об’єктивна необхідність. Бо ж коли вимагають, щоб обов’язково були 15 білих і тільки білих троянд в номері, гримерці та на сцені – то без цього можна обійтися. Інший випадок, який запам’ятався, коли одна «зірка» забажала на вечерю гарбузової каші…якраз у розпалі сезону на гарбузи… у лютому. Та нічого не поробиш – довелося по селах їздити і в бабусь шукати ті гарбузи.
- До речі, пане Вікторе, як там справи з новим альбомом?
- Альбом під назвою «Прощайте, дівчата» ми вже відписали. Зараз він проходить студійну обробку, тож плануємо презентацію десь на середину вересня.
- А яку музику полюбляє слухати вокаліст «ТІКа» у себе вдома?
- Вдома я музики практично не слухаю, бо ж останнім часом більше перебуваю в машині, в дорозі. А взагалі, різну – як рок, так і попсу, полюбляю сучасний джаз, просто обожнюю українські композиції – головне, щоб було якісно. Не люблю лише агресивної та депресивної музики. У нас сьогодні є досить багато цікавих проектів та груп. Та, на жаль, не завжди вони можуть реалізуватися.
- Ви чули про наш фестиваль «Тарас Бульба»?
- Звісно, що чули. Вважаю, це досить класно, що є такі фестивалі, та я до більшості з них ставлюся скептично. Сам ж організатор, та й працював свого часу у Вінницькому управлінні культури. І тому знаю, що називається фестивалем, що – «освоюванням бюджету», а що – відвертою халтурою. Бо ж в Україні економиться все, на чому тільки можна. Сьогодні майже у кожному обласному чи районному центрі проводиться фестиваль – цим вже нікого не здивуєш. Та це стосується не лише фестів, а й більшості святкових заходів. Іноді домовляєшся за одне, приїжджаєш – а тут починають «торгуватися»…
- І на завершення скажіть, куди плануєте після виступу у нас?
- З Дубна ми повинні виїхати ще вночі, тому що у вівторок зранку – прямий ефір на «М-1». Далі поїдемо в Тернопіль на «Кубок Лева». А взагалі, концертна програма у нас досить насичена, іноді маємо кілька виступів за день. А ще ж записи, промо-акції, інтерв’ю, зйомки… Все це невід’ємна частина нашої роботи. І все це – речі, без яких вже життя не уявляю.
- Дякую за розмову! Побільше вам фанатів та слухняних організаторів!

Олена ЦУНДРА, Замок