Василевська Віра Аверківна

народилася 5 квітня 1908 року в с. Шевченково Кіровоградської (колишньої Одеської) області в багатодітній сім’ї. Була свідком революції 1917 року та колективізації. У 1927 році вийшла заміж, у 1930 році народилася дочка Галина. Голодомор 1933-1937 років родина Василевських  пережили в с. Шевченково. У 1937 році народився син Юрій.
        Під час Великої Вітчизняної війни Віра Василевська разом  з маленькими дітьми була у німецькій окупації. Чоловік повернувся з фронту інвалідом.  Все свої трудове життя Віра Аверківна тяжко  працювала  в колгоспі. У 1976 році  разом з чоловіком переїхала в Черкаси до дочки.
Віра Аверківна має двох онуків та чотирьох  правнуків.

Горбунов Дмитро Іванович

народився 27 жовтня 1908 року  в Куйбишевській області. З майбутньою дружиною познайомився в м. Коломна. У 1936 році народилась старша донька, а згодом  у 1938 році народився син. Дмитро Іванович працював  на заводі  Міністерства авіаційної промисловості майстром.
      Під час Великої Вітчизняної війни залишився на виробництві. Брав участь в обороні Москви.  У 1943 році у подружжя Горбунових народилась двійня — дівчатка. 
          У 1945 році Дмитро Іванович разом з підприємством був переведений на Україну до м. Львів де пропрацював інженером. Після виходу на пенсію у  1970 році переїхав  у м. Черкаси до доньки.
            Дмитро Іванович має четверо дітей,  трьох онуків та трьох правнуків.

Довженко Григорій Якович

народився  3 квітня 1904 року  в м. Сміла Черкаської області в багатодітній сім’ї. Одружився у 1931 році,  перша донька Людмила народилась у  1932 році. Голодомор  1933-37 років молода родина Довженків пережила в м. Сміла. У 1937 році  народилась друга дитина -  син Борис. 
         Під час Великої Вітчизняної війни Григорій Довженко працював на залізниці. Після її закінчення залишився працювати на Одеській залізниці в ДЕПО, де  і пропрацював 46 років. У 1996 року переїхав до міста Черкаси, де мешкає в родині старшої доньки.
Григорій Якович має  двох онуків, двох правнуків  та праправнучку.

Кравченко Марія Вікторівна

народилась 25 березня 1906 року в с. Капітанівка Кіровоградської області.  Працювала в колгоспі, а згодом на цукровому заводі міста Черкаси. Голодомор Марія Вікторівна пережила в рідному селі, а під час війни мешкала на окупованій німцями території. У 1943 році вийшла заміж., а в 1944 народила дочку Ніну.  Чоловік безвісно зник під час Великої Вітчизняної війни. В Черкаси Марія Вікторівна переїхала у 2000 році.
     Марія Вікторівна має двох онуків та двох правнуків.

Проскура Ніна Яківна

народилася 25 грудня 1908 року  в с. Потоки Кременчуцького району Полтавської області. Була свідком революції 1917 року та колективізації. Голодомор разом з чоловіком та  маленькими доньками пережила в рідному селі.
      У 1936 році   родина Ніни Проскури переїхала до міста Черкаси де і перебувала під час окупації в роки Великої вітчизняної війни. Була учасником війни. Після закінчення війни працювала бухгалтером, бібліотекарем у ветеринарному технікумі, а згодом бібліотекарем у Будинку піонерів де також  вела гурток художнього слова. Нагороджена медаллю «Захисник вітчизни», медаллю «60 років Перемоги у ВВв»
Нажаль, доньки Ніни Яківни вже померли і вона мешкає в родині свого онука.
Ніна Яківна має  двох онуків, та одну правнучку.

Царалунга Олександра Олександрівна

народилася 16 березня 1907 року в с. Мартоша Кіровоградської області Новомиргородського району.  Була свідком революції 1917 року та колективізації. У 1929 році вийшла заміж, а через рік у 1930 році народилася дочка Лідія. Чоловік помер у 1933 році і голодомор 1933 року Олександра Олександрівна одна із дитиною пережила в рідному селі Мартоша.  До Черкас переїхала в 1935 році.
          Під час Великої вітчизняної війни Олександра Олександрівна працювала в тилу.  Повернувшись до міста після війни пішла працювати на Черкаський цукрово-рафінадний завод.
Олександра Олександрівна  має двох онуків,   четверо правнуків та праправнука.