Андрій Іванович Благун, або «містер Крєпкій», народився 17 квітня 1974 року у місті Чернівцях на мості в автобусі… Така нестандартна поява на світ зробила Андрія міцним, витривалим і готовим до будь-яких сюрпризів життя. У гурті «Тартак» є просто незамінною особою, адже пише музику, відповідає за бек-вокал та є, по сумісництву, хореографом. З дитинством пов´язано кілька незабутніх спогадів, як ось зламана при падінні зі сливи рука у 6 років, підбите око у четвертому класі, голена голова у п´ятому та вифарбуваний білим ірокез у шостому… Андрій був хлопчиком повним кохання до всіх, адже вже у яслах віддався щирим почуттям до бабусі-прибиральниці, у дитсадку — до дівчинки Наді, у дванадцять років голову Андрія почали відвідувати збочені думки, які, зазвичай, приходять на один-два роки пізніше. Освіту має вищу педагогічну та музичну. Окрім гурту «Тартак» ще цікавиться спортом, комп´ютерами та жінками, у цьому плані особливими привілеями користується Лів Тайлер, яку Андрій завжди радий бачити у себе вдома. Має слабкість до дуже дорогого одягу та клубних вечірок.

Себе Андрій вважає самим кращим чоловіком з усіх тих, які ходили, ходять чи будуть ходити по цій землі. Він не жадібний і страшенно добрий, гарно готує, прибирає і є чудовою господинею як не крути. На Андрія можна завжди покластися, поговорити та полюбити. Музику слухає Андрій саму різноманітну, його вуха не скрутяться у трубочку, якщо після Methods of Mayhem чи Limp Bizkit залунає Брітні Спірз. Книг Андрій майже не читає, за все життя подолав тільки «Пригоди Тома Сойера» та «Шерлока Холмса», які особливого враження не справили. З кінофільмами справа краще — «Хоробре Серце», «П´ятий елемент» і мультик «Шрек» він вважає найкращими.

З Сашком Положинським познайомився завдяки КВН, де вони разом грали у збірній Луцька. Коли Сашко організував гурт, то запросив Андрія у свій гурт в якості клавішника, після чого хлопці одразу розпочали свою концертну діяльність. Завдяки цьому Андрій відчув себе у тому ж руслі, в якому були його батьки-музиканти і у якому він хотів би бути усе життя.

Живеться Андрію легко, а для щастя треба одне — Кохання. І чим більше — тим краще. Якщо Андрій любитиме, буде любимим і нічого не боятиметься з цього приводу — життя гратиме для нього своїми найяскравішими барвами. При цьому Андрій завжди лишається насторожі, адже, за його словами, варто йому хоч трішечки відволіктися, як його друзі по гурту вчиняють повний безлад — розкидають усі речі, бешкетують та розстроюють музичні інструменти. Але Андрій з цього не дуже сердиться — найбільше він не любить зради.