Вірші про кохання - усе для закоханих

Вірш про кохання № 2676

Що таке любов?-Я сама не знаю. Що таке кохання? Відповідь шукаю.Там де тихі гори,там де ясні зорі,там живе кохання люди так говорять.Десь є край прекрасний він коханням зветься, хто туди потрапить назад не вернеться. Буде там блукати відповідь шукати довгими ночами про любов співати. Та навіщо довго відповідь шукати просто треба щиро покохати.

        розмістив Марина м Рівне

Вірш про кохання № 2675

Тихо вітер навіває
Ніжну пісню колискову.
Ти почуй, моя дитино,
Материнську тиху мову.


Про журавликів у небі,
І про сонечко в зеніті.
І що ти, дитино мила,
Найдорожче, що є в світі.


Не віддам тебе за срібло,
І за золото, мій сину.
Будь спокійним, моє сонце,
Засинай, моя дитино.


Хай завжди з тобою будуть
Милі божі ангелята,
Захищають тебе всюди.
Спи, зростай, моє дитятко.


А я буду колихати
Й Божу Матінку прохати,
Щастя й долі сину,
Спи, зростай, дитино.

        розмістив ніна сопрнюк

Вірш про кохання № 2674

Україно – ненько,
Матінко – небого,
Знову твоє серце
Розрива тривога.


І за синіх плачем,
Рідна моя ненько,
І за помаранчевих
Крається серденько.


Прошу ще разочок
Свій вибір зробити.
Всіх синів і дочок,
Зумій помирити.


Хай стануть всі разом,
Візьмуться за руки
І згадають браття
Всі пройдені муки.


Ми одна родина
Із тридцять дев’ятих
І не треба гасел
Нам, друзі, ніяких.


Вистояли війни,
Пережили голод,
То ж не поселяйте
В наші душі холод.


Все вельможне панство,
Яке все при владі,
Хоче посварити нас
Й буде тому раде.


Ми усі боролись
За свободу й волю,
За герб і за прапор
І за кращу долю.


Тож єднайтесь, друзі,
І захід, і схід.
Ми одна родина
Й не допустим обід.


Станьмо, браття,
Й захищаймо
Честь свойого роду,
Честь сусіда і честь брата,
Честь всього народу.


Ой устань і ти, Тарасе,
Устань, подивися,
Що зробили з України,
За них помолися.


За злі душі окаянні,
Що днями й ночами
Нищать неньку і паплюжать,
Ставши паничами.

Один панич, ще безвусий,
Мерседеса має,
Другий пан в Верховній Раді
Закони приймає.


Але гине Україна
Від отих законів,
А вони все пухнуть, пухнуть
Від наших мільйонів.


Зате бідні сіромахи
Бідують, страждають,
На кого їм гнути спину
Ніяк не вгадають.


Піт холодний і солоний
Очі застилає.
Устань, батьку, подивися
Як наш люд страждає.


Він надіється на краще
Та долі немає.
Все той пан в Верховній Раді
Собі забирає.


То на вілли, то на дачі,
То на мерседеси,
А нам бідним, знедоленим
Кинуть гривнів десять

І кричать, кричать усюди,
Що зробили діло,
Як погано їм живеться,
Щоб нам не кортіло.


А щоб більше ще набрати
Треба НАТО ввести,
Щоб нас, скільки ще зосталось,
Зовсім з світу звести.


І не стане українців,
Батьку наш, Тарасе.
Припливуь сюди чужинці,
Зроблять “пляцен штрассе”


Полігон їм бачте треба
У центрі Європи,
А чи того люди хочуть,
То їм все до попи.


Їм мільярди щоб покласти
У власні кишені.
І ніхто в вас не спитає,
Бо ви їм до фені.


Ось так влада в нас керує
“Чистими” руками.
-Ви, людоньки, не сумуйте,
Бо ми завжди з вами.

        розмістив ніна сопронюк

Вірш про кохання № 2673

Задзвени, заграй, гітаро,
Та й заплач струною.
Серце хай моє згадає
Коли вдвох з тобою
Ми клялися буть навіки,
Стоя під вербою.


Верба коси розпустила,
На плечі поклала
Й шепотіла, шепотіла,
Щоб тебе кохала,
Щоб самотність, і щоб туга
На серце не впала.


Хай розлука-розлученька
Іде стороною,
А ми вдвох з тобою станем
Знову під вербою,
І затихнем, замріємось,
Минуле згадаєм,
Хай серця наші відчують,
Що ми ще кохаєм.

        розмістив ніна сопронюк

Вірш про кохання № 2672

Кажуть люди, що пташина лебідь
Від кохання все злітає в небо,
Вірність береже своїй подрузі,
В радості вони удвох й у тузі.


А коли лебідка помирає,
Лебідь в небо високо злітає.
Там, вгорі, складає свої крила
І летить до низу, що є сили.


Він об камінь розбиває серце
“Ти прости, кохана, мене за все це.
Без тебе й життя мені не треба,
Ми вже вдвох не будемо у небі.


Я не зміг, тебе не захистив!” –
Крикнув він, й до долу полетів.
Впав, розбивсь, та шепотіли губи:

‘Я без тебе помираю, люба,
Ти прости, прости, бо я тебе любив…’

        розмістив ніна сопронюк

Вірш про кохання № 2671

Ти – любов моя,
мій друг, мій коханий,
Не сумуй, не страждай,
знову прийде той ранок,
З співом птахів
і з щемом в грудях.
Не боюсь і не каюся,
що скажуть люди.
Грішна, люди,
і цим сказано все,
Бо люблю я, люблю,
то не просто везе,
То страждання, то туга,
й недоспані ночі,
То часто засмучені,
люблячі очі,
Я люблю, я люблю,
я повторюю знову,
Мій коханий, єдиний,
почуй мою мову.
Я шепчу, як молитву,
І звечора, й зрання:
Я люблю, я люблю,
І я вірю в кохання!!!!!!!!!!!!!!!!!

        розмістив ніна сопронюк

Вірш про кохання № 2670

Самотино – горе,
Йди у чорне море
Й там собі страждай,
Загубись по світу,
Стань червоним цвітом,
А до мого дому назад не вертай.
Не вертай ні ранком,
Ні темної ночі,
Ні світлої днини
До мене не йди.
Хай нам буде щастя,
Хай нам світить сонце,
І моя родина не знає біди.
Хай все сяє світлом,
І рожевим цвітом
Квітує навколо довколишній світ,
Хай серце радіє й вселяє надію
На довгий, щасливий
І радісний вік.

        розмістив ніна сопронюк

Вірш про кохання № 2669

Не питай мене, я не знаю сам
Чому все пройшло й залишилось там.
Не твоя вина й не моя вина,
Що літа спливли й залишились там.


Що робити нам і як жити нам,
Що літа спливли й залишились там,
Залишились там, де нам 20 літ,
І де цвів в садах яблуневий цвіт.


Яблуневий цвіт зорепадом впав,
“Я тебе люблю” ти мені сказав,
До кінця життя хочу бути вдвох,
Хай благословить нас з тобою Бог.


Я тебе кохану, я тебе єдину
Навіть після смерті, рідна, не покину,
Хочу бути разом в вічному житті,
Вчора і сьогодні, і у майбутті.

        розмістив ніна сопронюк

Вірш про кохання № 2668

І знову летить у темную ніч
Той поїзд, що зветься “розлука”
Забрав він з собою і радість, і сміх.
На серці лишив лише муку.


Та мука закрила все чорним крилом:
І сонце, і небо, і квіти.
Про те не напишеш ніяким пером,
Що ладна я слідом летіти.


Якби я хотіла голубкою стати
І слідом летіти у даль…..
Та люди іще не навчились літати,
Іще не навчились, а жаль.


І знову печалі, і знову тривоги
Закрались у душу мою.
Звертаюсь я вкотре до Господа Бога
І тихо його я молю


Господи!!! Спаси! Заступись! Збережи!

        розмістив Ніна Сопронюк

Вірш про кохання № 2667

авторка трьох книг -віршів і цього вірша Ірина Мирославівна Іванюк.

Кого кохають?

Кого кохають, а чи кохають?
А чи почуття ще люди мають?
А чи один лиш є політ думок
про гроші і наслідства слід?
Тей некрасивий, а той хворий
і лиш горівку дудле й гоне
паскудну мову!
Той жонатий і ще коханку може мати!
Той має жінку та на заробітках
А той би хтів та нема де діти
вже жінку старшу на років двадцять
і як піти і показати то і він вже
старий в душі такий при бабці-
він вже дід лихий!
І навіть в танці і після смерті тої жінки
вже не до мене, старіїї мислі у нього
од тої спілки!
А той малу чужу дитину-дівча має
і її за жіночку кохає-вона стара
стає при ньому!
Ну а хтось ще-то різні тої й нетої
потягів сексуальних до проституток
чи негарно сказать мужчин!
Кого кохають!
Мужчин!!!

        розмістив Ірина Мирославівна Іванюк