Вірші про кохання - усе для закоханих

Вірш про кохання № 2607

Де ж ти подівся? Куди пішов?
Невже іншу долю знайшов?
Де ти літаєш? То вже не ти!
Як же досягнеш мети?

Вкрали тебе, поховали, забули.
Мали би бавитись та часу не було
Буття вислизало крізь пальці,
Танцюєш із долею нестримнії танці

Ти більше нічого не бачиш?
Сліпий чи ще зрячий?
Як зрозуміти? Як можна?
В душі і так надто тривожно!

Вже інший чи той ще?
Брехні між нами вже товще?
Вкажи на правду! Де мушу шукати?
Та ти лиш продовжуєш високо літати

Спустися на землю, скажи як нам бути
Кохання нещасне нам як не забути?
Лишаєш мене у моїх же думках
Блукатиму вічно по цих же стежках

Ти все-таки той, ти просто змінився
Думкам ти новим якимось відкрився
Чекай же мене! І я піднімуся!
В коханні з тобою я знову зіллюся.

04.2008

        розмістив 80969216378 Влад 20р

Вірш про кохання № 2605

Коли твій голос чую
про тебе зразу мрію...
Коли з тобою говорю,
я подумки до тебе лину!
Коли спілкувались з тобою
так приємно було...
Лиш ти мені в той час
душу зігрівав!
А що с тобою зараз?
Чому не дзвонеш ти???
Тільки не кажи що номер удалився,
чи напевно ти,з колишньой помирився?..
Та знаєш хай там як,
а я дзвінок чекаю.
Думаю тобі не заважаю???...???

        розмістив Танюша.ru:80966812800 пишіть! Зрадістю поспілкуюсь з приємними людьми!!! Сергійку ти теж хоч одну смс мені напиши.

Вірш про кохання № 2604

Ти...
Ти навчив мене пізнати смак любові,
Відчувати радість і жагу.
Де кохались ми – там квіти веселкові.
Де розсталися, там трави у снігу.

Ти навчив мене терпіти і прощати,
Гордість зневажаючи не раз.
Де кохались ми – там ніжно-білі шати.
Де розсталися, немає барв для нас.

Ти навчив мене кричати від розпуки,
Виривати серце із грудей.
Де кохались ми, там тіні – наші руки.
Де розсталися, там сірий дощ іде.

Ти навчив мене повірити в самотність,
Спопеліло щастя на губах.
Де кохались ми – там сміх і безтурботність.
Де розсталися, там смуток і журба.

Ти навчив мене у сутінки ховатись.
Із слізьми куди я прихилюсь?
Де кохались – туди нічого вертатись.
Де розсталися, вертатися боюсь.

Ти навчив мене любити і … не смію,
Ненавидіти тебе я не змогла.
Де кохались ми, там квітне цвіт надії.
Де розстались, безнадія зацвіла.
Морозенко Марія

        розмістив Іванченко В.

Вірш про кохання № 2603

**************************

Коли біль розлуки закине за ґрати,
Де жде вас самотність зажурено-сива.
В любові й ненависті вмійте прощати –
Прощайтесь красиво… Прощайтесь красиво…

Забудьте гіркі від образи хвилини,
Була ж ваша доля єднанням щаслива.
Навіщо серцям рахувати провини –
Прощайтесь красиво… Прощайтесь красиво…

Не треба кричати… Навіщо згасати?
І зовсім не варто всміхатись фальшиво.
Так легко в цю мить все навік обірвати –
Прощайтесь красиво… Прощайтесь красиво…

Кохаючи, вмійте коханих прощати.
Довіртеся долі – провісниці дива.
І завтра ви зможете іншим сказати –
Прощайтесь красиво… Прощайтесь красиво…
Марія Морозенко

        розмістив Іванченко В.

Вірш про кохання № 2602

я не хочу тебе відпускати...
хоч так важко тебе любить,
я не хочу з тобою прощатись,
хоч так часто серце болить.
Ти примушуєш марно страждати,
насилаєш на серденько сум,
ти примушуєм ночі не спати -
в голові виника сотні дум.
Я не хочу тебе відпускати...
Адже звикла до тебе, на жаль.
і не можу тобі розказати,
що не буду більше прощать...
Вже набридли буденні проблеми,
більш не хочу тих спірних питань,
між нами надавно ми звели
ту "Берлінську стіну", на жаль.
Я не хочу тебе відпусати...
Але також не хочу любить...
І з тобою нам більш не шукати
того щастя у слові "мить"...

        розмістив про100 марія

Вірш про кохання № 2601

КРАПЛИНКИ ЙОГО СЛІЗ
На вулиці дощик-злива,
Але я така щаслива,
На вулиці мокро,сиро,
Але засмутится мені неможливо.
Ти зараз далеко,
А мені так легко,
Ти зараз сумний
І невеселий такий.
І краплі дощу-
то сльози твої,
Тебе не побачу-
байдуже мені.
І шлях цей нерівний
ти сам вибирав,
І був ти наївний,
Коли говорив"Прощавай".
Ну щож прощай прийняла,
Але тебе,навіть,не обняла.
А ти усміхнувся,рукою змахнув
І до іншої гайнув.
А зараз шкодуєш,що мене не тримав,
Бо те,що кохав мене,-ти не знав,
І сам залишився,
Хоч з цим не змирився,
І сам тепер будеш-
Другу не полюбиш.
То зараз в вікні я бачу сльозинки,
І знаю,що не дощу то краплинки!

        розмістив Валентинка.Кому подобається віршик дзвоніть-буду рада новим знайомствам-80951622437

Вірш про кохання № 2600

Привіт тобі, при зустрічі скажу.
Ми рідко бачимось, але не значить це, що ми чужі.
Хоч час пройшов і все пройшло із ним.
Хоч сніг зійшов, розтали всі мости.
Але при зустрічі ми ввічливі завжди.
Хоч інколи нам хочеться кричати.
Залишити усе, і просто погуляти.
Сказати те , що в серці затаїлось.
Сказати правду, хоч вона гірка.
Нам надоїло цілий час брехати.
Нам надоїло жити в суцільній маячні.
Ми хочемо змінити все, але з чого почати.
Ми хочемо створити щось нове…

        розмістив Тарас

Вірш про кохання № 2599

***
Невпиний час, болючі рани
Бракує тут мені тепла,
Біжучий час усе ліняє.
Міняє погляд на життя.
Міняє світ, який для тебе звичний.
Міняєшся і ти, щоб в крок іти із ним.

Бажаєш ти, еле тобі вбивають інше.
Говориш ти,але усі мовчать.
Цей світ здурів,а ми до цього звикли.
Ми втратили кахання смак.
Ми нищемо усе- для чого треба жити,
Самі незнаючи про це…

        розмістив Тарас

Вірш про кохання № 2595

Перший погляд
Перший крок
Перший подих
Перший "вздох"
Він йде поряд-перший раз
Ніжно, мило погляда
Червоніють твої щічки
Ти ще зовсім немовля
Ти не знаєш, що робити
Він щось тихо промовля
Ти закохана мабуть
Серце б"ється щось не в пульс
Голова відключена
Лише серце вирива...
Він за руку так трима
Міцно, міцно притиска.....
Ти без нього не живеш
В мріях лиш його ти ждеш...
Але ти не знаєш біль,
Ти не думаєш про те, що покине він тебе...
Що із іншой буде йти
Розповідатиме казки
Ті, що лиш тобі шептав
Ніжно за руку тримав
Серце буде виривать
Душу з тіла витискать
Не захочеться вже жить,
Лиш до нього поспішить...
Не потрібна ти йому
Він забув тебе, чому?
Бо це тільки перший раз,
Ти не знала, що все так
Не чекала, що любов-
ріже вени й точтить кров...
Ти стоїш на вишині
Ти на криші, тремтячи,
Плачеш, плачеш і лиш крок-
І закінчиться любов,
Ти не хочеш більше жить
Ти не хочеш так любить
Тобі краще в небуття
Поринати хоч щодня...
І зробила ти цей крок..
Крок вперед, важливий крок!
Тільки сльози на очах
І в руці якась печать
Може він побачить це
І подумає про те,
Що кохав тебе й коха...
Що не думав, що робив
Шкодуватиме про все, що покинув він тебе..
Та вже пізно, час мина...
Вінлетить, як сірий птах,
Кому радість навіва, а кому страшну печаль...
Зрозуміє він вже все
Все було не жартома,
А по-справжньому ясна
Щирі, вірні почуття!!!
А вона така мала
Зовсім, зовсім без життя
І лежить-стікає кров"ю
Міцно-міцно щось трима...
Підбіжиш до неї ти
Обіймеш і лиш: "Прости"
Скажеш тихо, неспіша
Та вже пізно-не жива...
Не побачиш блиск очей
Смак її і вуст ночей
Вже холодна і мертва
Така, як та любов твоя....

        розмістив Алеся sun@sky

Вірш про кохання № 2594

Минуло лише кілька днів, а здається вічність...Ми не дуже добре знаємо один одного і в той же час мені здається,що знаю тебе із самого дитинства.Я заздрю всім,хто зараз поруч із тобою...Я хочу стати дощем і впасти прохолодою на твої очі,губи, на твоє тіло.Я хочу стати літаком і написати в небі твоє ім*я...
Тепер моя душа страждає, наче в неї встромили ніж... А ти безнадійно губив свої крила... Ти не шукав дороги назад, не сумував за втраченим: за мною, за днями, які ми моглиб провести разом...
Наші години ти проміняв на сигарети, мене- на алкоголь...Моє щастя згвалтували....
Одного дня я прокинусь вільною, зашию пошматоване серце. Одного дня я все-таки змушу себе забути про тебе, викреслю твоє ім*я зі свого записника, як Бог викреслює імена смертних із книги життя....
І якщо ми коли-небуть зустрінемось, то підемо далі не разом... Я більше не шукатиму приводу для зустрічі, для дзвінка, для СМС... Я більше не прагну стати дощем, не прагну стати літаком...Адже був ТИ і була Я , але РАЗОМ нас не було!!!!

Для Міші Сеньківа від Гудими Людмили
03.06.2009р. Львів-Сихів

        розмістив Люська