Прелюдія.
Насправді як і більшість хороших і геніальних ідей, все розпочалось на Західній Україні, в країні Довбушленд.
Після чемпіонату Львівської області, який вже майже традиційно проходив в червоний день календаря 24 Серпня в день незалежності України,
на знаменитому скельному масиві «Скелі Довбуша», сидячи в колибі за пляшчиною пива та тарілочкою дерунів, група скелелазів вела неспішну
розмову про різноманітні можливості занять скелелазінням в далеких країнах. В основному, розповідями про свої спортивні пригоди на
чужині ділились досвідчений організатор поїздок, масовик-затійник, душа компанії - Садовський Євген (далі по тексту – Женя) та
неймовірно сильна та цілеспрямована спортсменка, весела та життєрадісна людина і просто симпатична та мила дівчина – Остапенко Олена
(далі по тексту Альона). Як виявилось скелелазіння існує також і поза межами Довбушленду, що було приємною несподіванкою для більшості
слухачів.
Міністерство охорони здоров’я попереджає – надмірне споживання алкоголю затьмарює свідомість! Так за словом слово
і Женя видав фразу, яка і лягла в основу всіх наступних описаних подій. Дослівно не пам’ятаю (самі розумієте чому),
але приблизно це звучало так: «Поїхали з нами в Березні на Майорку. Місце шикарне, скалодромів – дофіга, батьківщина
ДВС(це коли над водою без страховки лізеш), знімемо фільм, зробимо фотки, інші переконливі аргументи.
|
1
Батьківщина ДВС |
| |
|
2
.... |
| |
В цьому місці вступає в дію ще один з головних героїв
Красовський Сергій (далі по тексту Сергій) і далі розповідь буде вестись
від його імені. Перше питання у відповідь на таку несподівану пропозицію – «де це взагалі знаходиться?». Як виявилось більше
3000 км, острів у Середземному морі, належить Іспанії. Починаємо з
Лєною (Красовська Олена) обмірковувати де нам вдалось вже
побувати. Польща - не рахується, це близько і взагалі ми на змагання туди частіше їздимо ніж виступаємо в Україні. Болдерінгові
фестивалі в Чехії - трохи ближче, Словенія – ще ближче, але не значно. Туреччина – це близько 2000км. Висновок – хороша
нагода відкрити для себе нову категорія віддаленості від батьківщини. Після певних вагань, та з врахуванням того, що до
економічної кризи залишалось майже пів року, було вирішено придбати квитки і забронювати автомобіль для поїздок на острові.
Розгортання подій. Чим менше часу залишалось до старту нашої експедиції – тим більше нам доводилось долати
труднощів, вирішувати проблем, приймати складних рішень. Першою неприємною подією стало те, що Лєна в силу непереборних обставин
вимушена була відмовитись від поїздки. Тепер є привід повернутись на Майорку ще раз. Далі добра тітонька, касир продажу автобусних
квитків, продаючи мені квиток на рейс Львів-Вроцлав, який їде через Катовіце, порадувала мене неймовірно повідомивши, що автобус виїжджаючи
зі Львова в 5 годині вечора щодня, прибуває до Катовіц в 1 годині ночі. Це мене цілком влаштовувало, оскільки реєстрація розпочиналась
в 4 ранку, а будь-який інший варіант добирання передбачав як мінімум дванадцятигодинну прогулянку мальовничим польським містом при
температурі нижче нуля градусів за Цельсієм.
Цінна інформація: квиток на автобус Львів-Катовіце 260грн. Не вірте добрим тітонькам, в першій годині ночі я ще чудесно стояв на нашому рідному кордоні, бігав поміж усіх сусідніх машин, намагаючись з кимось домовитись про швидшу доставку в Катовіце, задовбав усіх наших митників, погранців, водіїв автобусів, шукав інші варіанти добирання з Кракова у Франкфурт, втратив усяку надію встигнути на літак, після в’їзду на польську територію знову здобув надію, задовбав польських митників, пообіцяв водію автобуса «пиво», якщо на пів години швидше доїдемо до автовокзалу, довго вмовляв його довезти мене до аеропорту і т.д і т.п.
Перед тим як я таки сів у крісло
в салоні літака, я мчав дорогою Катовіце-аеропорт з сонним таксистом на швидкістю 100-120км/год, встиг на реєстрацію коли до завершення
залишалось 3хв, отримав посадочний талон на іншу особу, мав проблеми з паспортним контролем, став у чергу на посадку у Франкфурт на інакший
літак, біг на протилежну сторону терміналу до посадки на свій літак. Коли я знайшов Альону в салоні наша розмова звучала приблизно
так: «Це повний п…, як я з…, я ту й… тьотку, ця таможня з…, ще і б… посадочний талон неправильний видали п…, крім того б… одночасно
два літака на Франкфурт відправляють с…, таксист с…Шумахер, якби не він я би на … не встиг, правда, с… 70€ злупив, і т.п.»
Далі все кльово. Наступні події сповнені лише позитиву та приємних вражень. Ми взяли в оренду авто.
|
3
Наш Фордік |
| |
Орієнтуючись
приблизно по описам, ми направились в сторону нашого першого скалодрому, і чудесно заночували на узбіччі тупікової дороги, яка вела в
гори, недалеко від селища Буньола. І як каже народна мудрість «Немає нічого більш постійного ніж тимчасове», залишились там до кінця
нашого виїзду. По суті нам і не потрібно було ніякого кемпінгу, ми лише ночували в палатках, а весь день, або перебували на скелях,
або у розвідці нових районів, чи на відпочинку. Острів виявився на стільки мальовничим і одночасно компактним, що нас не покидало
бажання весь час по ньому подорожувати. В цьому нам стала у пригоді неабияка водійська майстерність Жені(як виявилось бувшого автогонщика).
|
4
Замок в Пальма де Майорка |
| |
|
5
співально-танцювальний фестиваль |
| |
Ми з Альоною спеціалізувались на більш безпечному виді спорту, нізащо не вгадаєте якому – скелелазіння!!!
Перший наш скалодром вразив нас практичною відсутністю простих трас, розминались на 6с+, яка виявилась початком більш складної траси,
потім 7в, 7с, ще 7с, 8а, 7в на заминку. Я не знаю хто як, а для мене досить складно сходу зловити такий темп. Траси звичайно вражаючі,
різноманітний рельєф, дирки , колонети, мізера, рукани одним словом – повний набір.
|
6
Альона і 8а |
| |
|
7
Я і 7в |
| |
На другу тренувальну двійку, ми вже трохи прийшли до тями, Альона пролізла 7с, 7с, 8а. Я заборов якусь 7с. Вирішили на наступне тренування переміститись у новий сектор.
Після того як ми його відшукали та почали оглядати маршрути, ми пережили неабиякі проблеми з шиями, оскільки для перегляду трас необхідно було дивитись прямо над головою.
Основна частина трас була розташована на великому нависанні, інші маршрути прокладені через стелю печери з виходом на нависання.
|
8
Великі нависання |
| |
|
9
Якась 7с |
| |
Повинен сказати, що лазити по великих нависаннях – одна із улюблених моїх справ. Нажаль Довбуші (як і вся ненька Україна) досить бідні на подібний придатний рельєф, тому
я із задоволенням «понадкушував» досить велику кількість трас. В цьому секторі ми не знайшли навіть траси категорії 7а, тому наша розминочка розпочалась на 7в, яка у верхній
частині мала значний шматок, що проходив по стелі. Маршрути виявились досить силовими, одночасно з цим також надзвичайно технічними. Я був приємно здивований тим, що досить жваво
можу робити перехвати на трасі складності 8в, але при цьому не маю жодної змоги відпустити руку для прощолкування відтяжки. Звичайно ж
для подібних трюків необхідна постійна практика. Альона мужньо боролась з трасою 8с, знімаю капелюха перед цією надзвичайно вольовою
людиною. Якщо перевести у мій вимір ті перехвати які Альона відпрацьовує на маршруті, то мені необхідно було б практикувати рухи між
поганенькими зацепами розташованими на відстані півтора метра і більше.
Щоб не втомлювати зайвими розповідями про те скільки ми відвідали скалодромів, які траси спробували, які залізли, тобто скільки там
скалолазної „благодаті” скажу одним словом скалолазної благодаті – дофіга.
Цінна інформація: Щоб знайти якийсь скалодром, раджу після виходу з аеропорту рухатись в напрямку протилежному до берега моря, і на протязі пів години їзди ви обов’язково його знайдете, а звідти в будь-якому іншому напрямку також пів години їзди – знову скалодром і т.д., аж до кінця відпустки. Любителям статистики, можна також придбати описи та користуватись ними
Окрема історія пов’язана з проходженням Альоною траси складності 8с+. Будучи безпосереднім свідком даної події, можу сказати,
що ми втрьох переглядали двоє різних описів і згідно них було прийняте рішення про те, що цю трасу варто пробувати залізти. Ще двоє
незалежних людей нам підтвердили, що ми вірно вибрали трасу, і що це саме 8с+. Тому, логічною відповіддю на закиди, щодо коректності
вибраної лінії, правильності її проходження та категорії складності буде – прошу панства пролізти цю трасу, а потім щось заявляти.
Найціннішою думкою є думка людини, яка безпосередньо здійснила проходження траси і відповідно має право на якийсь коментар.
Моїм особистим досягненням поїздки є те, що я таки знайшов сліди магнезії на скелях над водою, і долучився до прихильників
нової фіри (по російськи тєлєги) лазання над водою. Погодьтесь, було б абсолютною помилкою побувати на батьківщині цього виду скелелазіння і на спробувати самому.
Спочатку ми досить рішуче оглядали арку де Кріс Бобович Шарма лазив свій мегапроект, планували взяти човна та полізти там якусь 7а (місцеві розповіли),
але в силу обставин, довелось мені самому за трьох віддуватись. Я вибрав для свого ДВС-хрещення не менш мальовничий ніж арка, вимитий водою грот, довго наважувався,
проліз простеньку трасу, вирішив зістрибнути, для цього досить довго злазив вниз і ще досить довго висів над водою.
|
10
Арка Кріса Бобовича |
| |
|
11
Місце мого ДВС-хрещення |
| |
Чесно кажучи основною рушійною силою для стрибка було не бажання розчаровувати товаришів. Наступні рази дались мені суттєво простіше, лазив вище, навіть
не по руканам, був відважний та рішучий.
|
12
Я відважний та рішучий |
| |
|
13
Чудо природи |
| |
У мене навіть було відчуття, що ще трохи і Альона не витримає, наплює
на свою 8с і також приєднається до нас ДВС-ників.
Остання цінна інформація: під час стрибка у воду обов’язково приймайте якомога вертикальніше положення, руки бажано притискати до корпуса, голову не нахиляйте. Після удару об воду обличчям з висоти 8-10м, людина переживає досить сильний стрес, больові відчуття тривають 2-3 дні – власний досвід
Загальний висновок: Це було варто потрачених зусиль!!!
|
14
Шикарні місця 1 |
| |
|
15
Шикарні місця 2 |
| |
|
16
Шикарні місця 3 |
| |
|
17
Шикарні місця 4 |
| |
P.S. Окрема подяка нашому шеф кухарю Жєні за суп, борщ, котлети, стейк, креветки, спагеті, соуси і ще багато іншої смакоти.
|
18
Єдина фотографія із Женьою |
| |
|
19
Автор статті – справа в червоному поларі |
| |
Автор Сергій Красовський
Фото Сергій Красовський, Євген Садовський