За твоєю помчиться думка моя,
розганяючи завісу туману над сонцем ,
впусти до себе через серця віконце.
не ховай до душі своєї дороги ,
забудь порожні та марні тривоги
тримаю шматочок довір’я в долоньці,
подивись,хоч поглянь . благаю. це ж я!
Знов пізнаю мовчазний оцей знак-
блискавка тьмяно майне у очах,
сплітаючи німо попередження твір.
Тікаєш? чекай! я ж не скривджу… повір.
далі »
3 коментарі
Дехто істину шукав… Не знайшов.
А тому що не губив! От і все.
Повільно скапують крапелини життя і заблудла душа повертається до своїх першоджерел… В цьому істина, яку не оминути! Не оминути! Можна тільки приховати під шаром власного невігластва із виглядом непричетності до своєї долі і до самої смерті бути пророком чужих ідей… Щастя визначається здатністю розбити той шар, напившись згодом цілющої енергії неприхованої геніальності. Тих речей, які супроводжували крізь життя; життя хоч і нещасне, хоч і наповнен високою матерією любові!..
То був саме день з днів, коли просто виходиш на вулицю. Для нього то була – частина заміських простор, куди тепер і застелився звичний шлях.
далі »
4 коментарі
Спершу трошки про організаторів. Організатором центру молодіжної, модерної, Української культури «ФОРПОСТ» став «Національний Альянс». Цю організацію можна вважати лідером, як мінімум Луцького, а то і всеукраїнського молодіжного руху. НА проводить різноманітні вишколи, табори, теренові ігри, концерти, громадські акції, тощо. Саме цій організації завдячуємо відкриттям «ФОРПОСТУ». З слів організаторів дана подія не буде одноразовою, обов’язково буде продовження! Головна проблема полягає, у тому щоб знайти достатньо велике приміщення, яке здатне вмістити достатню кількість бажаючих. У Мандрах, де проходило дійство, було тіснувато, нарід стояв на вулиці, перед входом. ФОРПОСТ розпочався вчасно, без запізнення, що мене здивувало. далі »
18 коментарі
У мене здійснилась мрія. Непередбачувано і неочікувано. Вона забулась і розчинилась у буднях. Але ж мрії завжди здійснюються згодом. Я побачила Андруховича. Я не фанат, і це не дитяче млосне захоплення, просто я люблю людей з інтелектом, з розумним поглядом очей і на речі. Колись його есе страшне мені допомагали, була зима, я працювала на вт, у моєму компі було десь з півсотні його короткої прози. Я начитувалась до сп»яніння і мені просто зносило дах. Мені хотілось побачити автора, послухати і не розчаруватись. далі »
11 коментарі
Стояв досить теплий вологий весняний вечір. Сонце вже спустилося за карйнебо і темно-синє буття свіжого надвечір’я, крізь яке краплинами дощу хмара врізалася в сонну землю, викликало містичне і дивне відчуття. Він ішов, слухаючи той шум. Крокуючи мокрою алеєю, він наближався до бєсєдок людської байдужості, повз які, наче тінь сучасної безсовісності, минали один за одним якісь незнайомі перехожі-скінхеди.
далі »
7 коментарі
Жінка – це пристрасть. Вічний вогонь, вир шалу та відчайдушності. Навіть тиха з виду жінка криє у глибині своїй усе те що може у певний мент вирватись на волю. І тоді вже це полум’я так важко стримати, а лише отримати задоволення, поринувши в цей палкий жагучий світ, що гріє, бентежить, а потім заспокоїть з усією тою жіночою ніжністю та відданістю…
далі »
1 коментар
Епіграф
Не лякайся мене…Я не здатна на опір.
Ти не знатимеш, хто я. Я не знатиму, хто ти.
Я прошу, не дивись у спустошені очі.
Розкажу тобі казку, вкриту мороком ночі.
Покажу тобі місце, де похована мрія,
Вкрита килимом квітів на свіжій могилі.
Там вона буде спати, вкрита місячним сяйвом.
Колискові співатимуть їй примари печальні.
Буде вітер носити сухе листя над нами,
Та вона не почує, заворожена снами.
Ти дослухав. Ти – вільний!
Будь живим серед мертвих!
Я ж залишусь навіки
Тут, де спить моя жертва…
Lucrecija
Світ нашого існування складається з багатьох реальностей чи вимірів, як кому більше подобається це називати. Готика – це один з таких вимірів - “інших” вимірів. Когось вона лякає, хтось до неї байдужий, а для когось вона й досі залишається невідомою. Але хтось знаходить у ній себе, своє покликання, сенс свого існування, стан своєї душі.
Світ готики – це світ підземель і тунелів, лабіринтів і веж, напівпорожніх зал з тисячами дзеркал, у жодному з яких однаково нема твого відображення. Світ привидів і химер.
далі »
28 коментарі
« попередня сторінка · наступна сторінка »
Loading ...