Фінські вчені під керівництвом Ірми Ярвели з Гельсинського університету провели експеримент з 343 добровольцями із 19 родин, де хоча б один член сім’ї є професіональним музикантом. Автори статті вивчили їх здатність розрізняти музичні тони, відчувати ритм і впізнавати мелодії. Ці здібності вважаються успадкованими і не піддаються тренуванню.
Проведений генетичний аналіз показав, що два різних варіанти гена AVPR1A знаходяться в строгій кореляції з музичними здібностями. При цьому відомо, що різні варіанти цього гена також пов'язані зі здатністю людей знаходити контакт з оточуючими і виявляти альтруїзм.
На думку Ярвели, яку наводить New Scientist, музичні здібності розвиваються у людей на генетичному рівні, оскільки на ранніх етапах розвитку цивілізації здатність знаходити контакт з оточуючими, що визначається тими ж генами, могла прямо визначати здатність до виживання.
Нагадаємо, раніше вчені з'ясували, що музиканти частіше, ніж люди інших професій, використовують обидві півкулі мозку.
Дослідниця Емілі Мокфорд відвідала 20 британських міст, де записувала спів самців великих синиць - parus major. Вони співають, щоб показати свої права на територію і привернути увагу подруги.
Потім записи співів програвали сільським синицям в період гніздування, коли ці птахи найбільш агресивні. Виявилося, що їхня реакція була значно слабшою і повільнішою, ніж звичайно. Записи співів сільської синиці також не справляли належного враження на міських пернатих мешканців.
"Наш наступний крок - спробувати з'ясувати, як самки реагують на різні типи співу: надають вони перевагу високому або низькому співу", - говорить Мокфорд, слова якої наводить Бі-бі-сі.
Нагадаємо, 24 січня в Британії проходив наймасовіший у світі щорічний підрахунок птахів у садах і парках.
"Добрий й поганий настрій змінюють режим роботи зорової кори головного мозку і те, як ми бачимо. Зокрема, наше дослідження показує, що коли ми в доброму настрої, зорова кора отримує більше інформації, у той час як поганий настрій призводить до "тунельного зору", - зазначає професор Адам Андерсон, слова якого наводяться у повідомленні університету.
Андерсон і його колеги використовували магнітно-резонансну томографію, щоб визначити, як мозок обробляє візуальну інформацію, коли людина знаходиться у поганому, доброму та "нейтральному" настрої.
Учасникам експериментів на короткий час (0,3 секунди) демонстрували колажі, які складаються з невеликої фотографії особи в центрі, оточеної пейзажем, наприклад, зображенням фасаду будинку. Щоб зосередити увагу піддослідних на обличчі в центрі, їх просили визначити стать людини.
Як з'ясувалося, у поганому настрої люди бачили обличчя у центрі, але не розрізняли навколишнього пейзажу. Навпаки, у гарному настрої піддослідні бачили і обличчя, і те, що його оточувало.
Томографія показала, що гарний настрій збільшував, а поганий знижував реакції однієї з областей в парагіпокампі, частини мозку, пов'язаної з процесом розпізнавання пейзажу.
"У хорошому настрої люди можуть упізнати більше об'єктів у своєму оточенні, що, можливо, звучить як гарна новина, але це також може призводити до розсіювання уваги", - зазначає один з авторів дослідження Тейлор Шмітц (Taylor Schmitz).
Гарний настрій, за його словами, "розширює вікно, крізь яке ми дивимося на світ".
Водночас, австралійські психологи у квітні прийшли до думки, що погана погода та пригнічений настрій сприяють поліпшенню мозкової діяльності. Так, щасливі люди у гарну погоду думають набагато гірше, ніж сумні у погану погоду.
http://nauka.in.ua/news/happiness-studyЩасливим вважають себе люди, що здобули освіту, мають міцну сім'ю і хороші соціальні зв'язки. Відчуття щастя додає здоровий спосіб життя, що включає мінімальний набір фізичних вправ, а також відсутність шкідливих звичок, як куріння і зловживання алкоголем.
Нормальна вага - одна з умов щастя, не менш важлива, ніж уміння адаптуватися до кризових ситуацій, вважають вчені Гарвардського університету.
Відчуття щастя не гарантують ні гроші, ні слава, ні краса, повідомляє науковий журнал Journal of Research in Personality, підтверджуючи результати Гарварду.
Дослідження, проведене на основі аналізу доль 150 випускників двох престижних університетів, виявило, що ті, хто добилися популярності, впливу і створили капітал, частіше відчувають незадоволення життям і більш схильні до депресії, ніж їх менш успішні однокурсники.
Щасливішими відчувають себе люди, що не ставили перед собою амбітних кар'єрних цілей, але мають міцні соціальні зв'язки - хорошу родину, надійних друзів.
Про це на щорічному з'їзді Американського товариства клінічної онкології оголосили представники фармацевтичних компаній Roche і Plexxikon.
Згідно з результатами попередніх тестів, препарат, який поки ще перебуває в стадії розробки, знаходить і знищує пухлинні клітини, які несуть в собі мутації, які присутні в 60% злоякісних меланом. На думку фахівців, це може допомогти не тільки зменшити кількість злоякісних пухлин, але й сповільнити поширення раку.
На першому етапі клінічного дослідження у 16 пацієнтів, які отримали препарат, було зафіксовано зниження темпів поширення пухлинних клітин, щонайменше, на 30%. У середньому у цих пацієнтів ракові клітини припинили поширюватися приблизно на півроку, а більш ніж у половини пухлини стали помітно зменшуватися.
Представники компаній Roche і Plexxikon повідомили, що збираються провести широкомасштабні клінічні випробування, щоб встановити, наскільки токсичним може бути цей препарат і якими повинні бути його оптимальні дози. Компанії також сподіваються розробити новий метод тестування для діагностики пацієнтів з меланомою на ранніх стадіях її розвитку.
Злоякісна меланома - один з видів раку, який найшвидше поширюються. Основна його причина - сонячна радіація. На даний момент всього лише 5% людей живуть більше двох років після появи метастаз.
Раніше група вчених із гонконгського Політехнічного університету розробила нові ліки, що, за їхніми словами, позбавить хворих на рак від необхідності зазнавати болісної хіміотерапії.
Кафедра екології факультету природничих наук НаУКМА у партнерстві з Британською Радою в Україні оголошують про відкриття нового ресурсу – Інформаційного центру зі зміни клімату. Центр виконуватиме функції інформаційної агенції та консультативного сервісу. Тут кожен охочий зможе дізнатися про передумови та наслідки зміни клімату, шляхи її попередження та останні світові новини у цій сфері. Інформаційний центр також надаватиме послуги для громадських організацій, навчальних закладів, преси і бізнесу.
4 червня, у переддень Дня довкілля, відбудеться урочисте відкриття Інформаційного центру зі зміни клімату при НаУКМА. Серед запрошених – високі гості від Комітету Верховної Ради України з екологічної політики, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Фонду цільових (зелених) екологічних інвестицій, президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт, науковці та представники екологічних громадських організацій. В ході прес-конференції організатори ознайомлять присутніх із переліком послуг, які надаватиме Інформаційний центр.Програма заходу:
12:00 Прес-конференція. НаУКМА, 3-213а.
12:40 Театр-форум
13:00 Еко-частування
13:20 Екологічна інтерактивна гра
15:00 Ексклюзивний урок англійської на тему зміни клімату (за попереднім записом)
Інформаційний центр зі зміни клімату запрошує всіх зацікавлених осіб та організації до партнерства. Передбачається, що найбільш плідною буде співпраця з органами управління в галузі охорони навколишнього середовища, громадськими екологічними організаціями, науковими установами, пресою та екологічно-спрямованим бізнесом. Інформаційний центр готовий надавати підтримку у всіх „зелених” ініціативах.
За їхніми словами, це відкриття дозволить зрозуміти біохімічні причини багатьох захворювань людини, пише Nature.
У своїх експериментах з рибкою даніо реріо - поширеною модельною твариною, якій вчені з допомогою методів генної інженерії ввели гени білків, що світяться в присутності перекису водню - дослідники показали, що в місці появи рани на тілі риб перекис з'являється практично миттєво, після чого навколо пошкодження збираються клітини імунної системи - лейкоцити.
Якщо ж за допомогою тих же генних методів рибок позбавити можливості виробляти перекис водню, то і клітини імунної системи перестають реагувати на пошкодження організму, стверджують фахівці.
Група дослідників Гарвардської медичної школи під керівництвом Філіпа Ніетхаммера тепер має намір перейти на дослідження подібних функцій цього сполучення в людському організмі - незважаючи на деяке генетичне споріднення рибки все ж таки дуже далекої від людини біологічно, а тому результати цього дослідження не можна прямо перенести на людей.
Ймовірно, ці роботи допоможуть пролити світло на біохімічні основи захворювань, пов'язаних з роботою легень і кишечника - ці внутрішні органи є основними джерелами H2O2 в організмі людини.
Біологам давно відомо, що перекис водню - речовина, що має досить сильну окислювальну здатністю, бере участь в організмі у великому наборі найрізноманітніших процесів. Будучи однією з реактивних форм кисню, вона може мати також негативний вплив на організм, викликаючи, наприклад, підвищений оксидативного стресу тканин.
Крім того, медикам відомо, що запалені тканини організму і ракові пухлини містять підвищені концентрації цього сполучення.
Субмарині, названій на честь грецького морського божества, довелося відчувати тиск в 1 тисячу разів більший, ніж на поверхні Землі.
На дні западини "Нерей" провів більше 10 годин, зависаючи подібно до вертольота. Управління роботом здійснювалося з корабля через легкий оптичний кабель завтовшки з людську волосину. Кабель дозволяв передавати на борт відео в режимі реального часу.
Вперше випробування "Нерея" прошли в 2007 році поблизу узбережжя Гавайських островів. Апарат став першим, що спустився до Маріанської западини, з 1998 року. Субмарина має вагу близько 3 т, її довжина досягає близько 4 метрів. Апарат працює від 4 тис. літій-іонових батарей.
Річард Коут, керівник дослідження, говорить, що багато метеоритів містили в своєму складі значну частину води, а також хімічні компоненти на основі вуглецю, які при входженні в атмосферу Землі нагрівалися і спалахували, викидаючи при цьому значну кількість вуглекислого газу. У свою чергу вуглекислий газ створював на планеті парниковий ефект, що призводило до піднімання температури.
Автори дослідження стверджують, що в звичайних умовах метеорити не змогли б викликати на планеті глобальне потепління і утворення вод, але з врахуванням того, якому активному бомбардуванню на початковому етапі піддавалася наша планета, це цілком можливо.
Свої теоретичні висновки лондонські вчені підкріплюють практичними підсумками досліджень. Вчені провели вивчення 15 різних фрагментів стародавніх метеоритів, знайдених в різних куточках нашої планети. За допомогою унікальної техніки піролізу Фур'є геологи встановили, що порядка 12% маси цих метеоритів припадає на воду, ще близько 6% - на чистий вуглекислий газ.
Піроліз Фур'є передбачає використання потужного електричного заряду для миттєвого розігрівання зразків матеріалів (за 1 секунду матеріал нагрівається до 20 тис. градусів). Гази, які викидаються при цьому детально досліджуються.
Річард Коут говорить, що приблизно такий же сценарій "метеоритних бомбардувань" був і на Марсі, але там він в силу поки що не до кінця з'ясованих причин не прижився. "Базуючись на попередніх оцінках масштабів метеоритних ударів об Землю, можна говорити, що щороку наша планета отримувала близько 10 млрд тонн води і приблизно стільки ж вуглекислого газу в атмосферу", - говорить він.
За припущенями дослідників, саме даний процес міг дати поштовх первинному утворенню води на Землі.
Автор дослідження зазначає, що використання подібної тактики є важливим показником розвитку пізнавальних здібностей приматів, однак систематичні дослідження навмисної хитрості у мавп дуже рідкісні.
Уілер в експериментах з південноамериканськими мавпами - бурими чорноголовими капуцинами (Cebus apella nigritus) перевіряв, чи можуть ці примати використовувати крик, що сигналізуватиме про наближення хижаків для обману родичів.
Він припустив, що якщо помилкова тривога піднімалася не випадково, а була частиною обману, то повинен виконуватися ряд умов. Зокрема, сигнал небезпеки повинен подаватися в ситуаціях, коли реакція на нього давала можливість заволодіти їжею. Крім того, ці ситуації повинні частіше виникати, коли кількість їжі обмежена чи існує більш висока конкуренція за неї.
Експерименти проводилися в аргентинському національному парку Ігуасу. На дерева було підвішено платформи, на які експериментатор поміщав різну кількість бананів. Спостереження за поведінкою капуцинів в цілому підтвердили гіпотезу Уілера.
Зокрема, помилкова тривога змушувала тікати в 10 з 25 випадків (40%), при цьому в семи з цих десяти випадків той, хто подав сигнал небезпеки, збільшував свої шанси заволодіти їжею.
Разом з тим Уілер зазначає, що необхідні подальші дослідження в цій сфері.
На даний момент за допомогою знімків бурих плям на білих просторах Антарктики вдалося зафіксувати 38 колоній що налічують від 200 до 400 тисяч особин.
Раніше вченим було складно отримати ці дані у період зимового розмноження пінгвінів через неможливість наблизитися до них або простежити за птахами з повітря - на тлі білого снігу вони просто губилися.
Проте тепер, після отримання точної інформації про місцеперебування пінгвінів, вчені отримують можливість досліджувати їхню кількість та вплив на популяцію змін клімату, що може спричинитися до зменшення популяції до 2100 року на 95%.
За матеріалами Daily Telegraph
Екзопланета належить до того самого класу, що і Юпітер. Її відкриття стало першим, під час якого фахівці використовували метод астрометрії, заснований на вимірюванні невеликих змін у положенні зірки. При цьому необхідно було користуватися надзвичайно точними інструментами протягом тривалого періоду часу.
Прихильники даного методу уже давно пропонували використовувати його як інструмент для виявлення інших планет, і щойно зроблене відкриття - перші досягнення астрометрії. Про нього повідомляється у свіжому номері астрофізичного журналу.
Зірка VB-10 крихітна з огляду на Всесвіт: її маса у 12 разів є меншою за масу нашого денного світила, що теж є далеко не гігантом. І хоч нова екзопланета "важить" менше за свою зірку, вчені вважають, що їхні діаметри можна порівнювати.
Планета VB 10b - газовий гігант ушестеро масивніший за Юпітер, і віддалена вона від Землі на 20 світлових років. Вчені вважають, що тепла, яке дана планета виробляє самостійно, їй цілком вистачило б для того, щоб температура на її поверхні була подібною до земної.
"Ми виявили планету типу Юпітера, що обертається приблизно по тій самій орбіті, що і наш Юпітер, тільки навколо набагато меншої зірки, - говорить провідний дослідник Стівен Правдо із лабораторії НАСА у каліфорнійській Пасадені. - Можливо, у цієї зірки є і кам'янисті планети. А оскільки сім із 10 зірок невеликі - такі як ця, - це може означати, що планети є поширенішими, ніж ми звикли вважати".
Якщо у VB-10 дійсно є інші планети, то її система може бути мініатюрною версією нашої Сонячної.
Це відкриття стало підсумком ретельних, детальних спостережень за поведінкою 30 зірок.
Протягом останніх 12 років доктор Правдо та його колега Стюарт Шаклан від двох до шести разів на рік скеровували свій 5-метровий телескоп у міжзоряний простір у пошуках планет. Телескопу в цей час допомагав особливий інструмент у вигляді 16-мегапіксельного пристрою, який здатний фіксувати найменші зміни у положенні зірок.
Планета VB-10b змушує свою маленьку зірку трохи "хитатися"; при цьому зміни позиції не перевищують малих часток градуса. Зафіксувати такий "маятник" - все одно що виміряти товщину людської волосини із відстані 3 кілометрів.
Набагато активніше, ніж астрометрія, у пошуках планет використовують так звані методи радіальної швидкості та транзиту.
У першому випадку - так само, як і в астрометрії, - фіксують коливання зірок на їхній траєкторії, однак за допомогою виміру допплерівського зміщення у світлі зірки, яке виникає за участю руху світила до нас і від нас.
В основі методу є спостереження за зниженням яскравості зірки, що спричинене проходженням перед нею планети, яка закриває собою світло.
Космічний телескоп Кеплера, який будо введено у дії НАСА 6 березня поточного року, за допомогою методу транзитів шукає подібні на Землю планети на орбітах зірок, які, у свою чергу, є подібними на Сонце.
Про це повідомляє New Scientist, а результати свого дослідження вчені представили в доповіді на Конференції з порівняльної планетології, яка відбулася в Нідерландах.
У рамках дослідження планетологи порівнювали дані про втрати іонів кисню атмосферами трьох планет: Землі, Венери і Марса. При цьому відомо, що друга ніколи не мала магнітного поля, а Марс втратив його приблизно 3,5 мільярда років тому, коли, як вважається, усередині планети зупинився рух розплавлених металів. Саме цей рух є джерелом магнітного поля Землі, зазначає видання.
Враховуючи різні маси планет, а також різницю в складі їх атмосфер, дослідники вирахували середню швидкість втрати іонів кисню. В результаті їм вдалося встановити, що для Землі цей показник мінімум утричі вищий, ніж для інших планет. За словами експертів, це пов'язано з наявністю у Землі потужного магнітного поля.
Як припускають вчені, механізм цього процесу наступний: магнітне поле Землі простягається далі від будь-якої атмосфери, тому ловить більше, ніж вона, енергетичних частинок, надісланих Сонцем. Більша частина цих частинок стікаються з силовими лініями до магнітних полюсів, де іонізуюють кисень, надаючи йому достатньо енергії, щоб він покинув межі атмосфери.
За підрахунками дослідників, щорічно в космос йде близько 60 тисяч тонн кисню. Однак в атмосфері цього газу у трильйони разів більше.
Раніше група британських вчених заявила, що метеоритне бомбардування, якому Земля піддавалася близько чотирьох мільярдів років тому, могло стати одним із джерел земної атмосфери та океанів і зробити нашу планету більш придатною для життя.
В опитуванні взяли участь 17 астронавтів. Про напади "вибухового" головного болю розповіли 12 з них. Найчастіше головний біль спостерігався при старті космічного корабля і під час перебування на космічній станції. Під час виконання робіт у відкритому космосі і посадки голова у астронавтів боліла найрідше. Опитані відзначили, що головний біль не корелював з нападами нудоти, звичайними для космічних польотів.
Дослідники вважають, що головний біль провокує стан мікрогравітації. Мікрогравітація характеризується практично повною відсутністю прискорення, викликаного гравітацією. У цьому стані у людей порушується нормальний кровотік, і кров посилено приливає до голови. Підвищення внутрічерепного тиску викликає головний біль. Крім того, при мікрогравітації кров гірше виконує свої функції переносника кисню, що також сприяє появі больового синдрому.
Головний біль є не єдиним побічним ефектом життя в космосі. Тривале перебування в умовах мікрогравітації викликає атрофію м'язів. Для вивчення наслідків космічних польотів і розробки методів боротьби з ними лікарі проводять випробування за участю добровольців на Землі. Щоб "відчути" стан мікрогравітації, добровольці тижнями не встають з ліжка.
Свої висновки антропологи грунтують на зробленій в Італії знахідці: їм вдалося виявити фрагменти щелеп, черепа і зубів раніше невідомого виду мавп, що одержав ім'я Anoiapithecus brevirostris.Вік решток складає приблизно 11,9 мільйони років. При цьому дослідники визначили, що особина, ймовірно, була чоловічої статі, а стертість емалі зубів вказала на те, що перед дослідниками дорослий екземпляр. Дана особина отримала ім'я Люк (Lluc).
Аналіз решток дозволив встановити, що у A.brevirostris була пласка морда, високе піденбіння і відносно невеликі носові пазухи. Ці ознаки ріднять даний вид з гомінідамі. При цьому у Люка була потужна щелепа і товста емаль - ознаки, характерні для більш примітивних мавп.
За словами дослідників, нові дані вказують на близьке споріднення A.brevirostris з так званими кеніапітекамі (Kenyapithecus) і гріфопітекамі (Griphopithecus). Ці роди і раніше вважалися родичами гомінідов, але у дослідників не було достатньо археологічних матеріалів для підтвердження цієї гіпотези. Нова ж знахідка є свого роду "сполучною ланкою" і встановлює спорідненість кеніапітеков та графопітеков з гомінідамі.
З огляду на те, що дані види мешкали не тільки в Африці, але й у Європі, вчені пропонують наступну схему появи гомінідов. Спочатку більш примітивні мавпи з Африки переселилися в Євразію, зокрема, в околиці Середземного моря. Тут вони поступово еволюціонували до гомінідов і знову рушили в Африку, де через деякий час з'явилися перші люди.
За даними дослідників, в даний час щорічно через глобальне потепління в світі гине близько 300 тисяч чоловік. Справа в тому, що зміна клімату призводить до зростання кількості катастрофічних погодних явищ, таких як посухи та повені. Крім цього змінений клімат згубно позначається на сільському господарстві країн, що розвиваються, що призводить до голоду.
Велика частина смертей (близько 90 відсотків), за даними Global Humanitarian Forum, припадає на країни, що розвиваються. Вчені вважають, що до 2030 року кількість щорічних жертв потепління зросте до 500 тисяч.
За словами Аннана, в даний час країни всього світу повинні сконцентрувати свої сили для боротьби з глобальним потеплінням. Зокрема, він закликає держави, які візьмуть участь у Копенгагенському з'їзді в грудні 2009 року, прийняти конкретні заходи по зниженню викидів парникових газів в атмосферу.
У рамках дослідження, вчені спостерігали за популяцією мавп, які мешкають в національному парку Лоанго (Loango National Park) в Габоні. Відомо, що тварини люблять поласувати медом, який добувають з підземних вуликів. В результаті спостережень, а також вивчення слідів трапез мавп, вчені виявили як мінімум п'ять різних інструментів, які використовують мавпи.
Спочатку за допомогою довгої палиці шимпанзе вишукує підземні вулики, тикючи її в грунт. Потім за допомогою спеціальної дубинки вони проламуют ь вулики з боку бджолиного "виходу". Після того, як вулик відкритий, тварини руйнують стінки вулика схожим на важіль ціпком. Нарешті на останньому етапі видобутку вони вмочують у мед разщеплені на кінці гілки і вигрібають його схожими на ложки палицями.
За словами дослідників, подібна технологія видобутку вказує на здатність шимпанзе планувати свої дії, запасати інструменти. Крім цього вчені відзначають, що здатність шукати невидимі вулики вказує на вміння тварин усвідомлювати існування об'єктів, які вони не в змозі побачити. Дослідники не уточнюють при цьому, чи здатні мавпи відчувати наявність меду іншим способом, наприклад, за допомогою нюху.
Статтю про відповідне дослідження група британських вчених опублікувала в понеділок, 1 червня, у журналі Geochimica et Cosmochima Acta.
Річард Корт і Марко Сіфтон з Імперського коледжу Лондона вважають, що метеорит, розігріваючись до високої температури при вході в атмосферу, виділяли значну кількість водяної пари і вуглекислого газу.
Вони провели експерименти зі зразками одного з найпоширеніших типів метеоритів - вуглецевих хондритів - і виявили, що при розігріві вони виділяли великі обсяги води і вуглекислоти. Метеорити в середньому можуть виділити до 12% власної маси у вигляді пари і 6% - у вигляді вуглекислого газу.
Після того вчені проаналізували дані про "велике метеоритне бомбардування", яке сталася чотири мільярди років тому, якому протягом 20 мільйонів років піддавалася Земля і Марс. Використовуючи існуючі моделі цієї події, вчені підрахували, що метеорити тоді "доставляли" на планету 10 мільярдів тонн вуглекислоти і 10 мільярдів тонн води в рік. Маса сучасної земної атмосфери становить близько 5 тисяч трильйонів тонн.
Це свідчить про те, що метеоритне бомбардування могло принести досить вуглекислого газу і води, щоб зробити атмосферу обох планет більш теплою (за рахунок парникового ефекту) більш вологою і більш придатною для життя.
"Довгий час учені намагалися зрозуміти, чому на Землі так багато води в порівнянні з іншими планетами сонячної системи. Метеоритне бомбардування може дати ключ до цієї загадки", - говорить Сітфон.
Автори дослідження додають, що гідросфера і атмосфера Марса, яка була колись майже така сама потужна, як і на Землі, не збереглася через слабке магнітне поле планети, яке не змогло захистити її від сонячного вітру, яке "зідрало" повітряну оболонку.
Нагадаємо, в даний час провідні вчені, що працюють під егідою ООН, закликають міжнародне співтовариство розробити програму протистояння реальній небезпеці, що йде від космічних тіл, оскільки у найближчі 20 років Землі загрожує метеоритна катастрофа. Найбільш реальна загроза зараз походить від астероїда Апофіс, який у п'ятницю, 13 квітня 2029 року, пройде на дуже близькій відстані від нашої планети.
Було виявлено, що очищення крові від малярійних паразитів займає майже вдвічі більше часу. Процес, який раніше тривав два-три дні, тепер - при застосуванні тих самих ліків - триває чотири-п'ять днів.
Не зовсім зрозуміло, чому така картина спостерігається тільки в цьому регіоні. У сусідньому Таїланді ситуація поки що не змінилася, повідомляє ВВС.
Можливо, причина полягає в низькій ефективності системи охорони здоров'я країни і великий частці підроблених ліків на ринку.
Підвищення боротьби паразитів з медичними препаратами саме в цьому регіоні раніше стало передвісником подальшої відмови від попередніх поколінь медикаментів.
У 2006 році Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) попередила про ймовірність розвитку стійкості до ліків проти малярії.
Професор Нік Дей, фахівець в галузі тропічної медицини сказав: "Раніше південно-східна Азія вже двічі, не бажаючи того, дарувала решті світу - зокрема, Африці - малярійних паразитів, які не сприймають терапію".
Дослідники попереджають, що якщо ситуація розвиватиметься в цьому руслі, багато мільйонів життів опиняться під загрозою, і близько половини населення планети зіштовхнеться з загрозою зараження.
В ході експерименту випробуваним показували фотографії, на яких були зображені обличчя людей, що висловлюють характерні емоції. Одночасно дослідники проводили сканування мозку добровольців, пише PhysOrg.
Згідно з результатами експерименту, в процес розпізнавання відразу включаються обидві півкулі. Причому спочатку мозок аналізує вираз очей, а потім іншу міміку, пояснюють експерти.
"Мозок швидко розпізнає шість основних емоцій: щастя, страх, здивування, відразу, злість і нудьгу. Вирази особи та їх інтерпретація - це фундаментальні фактори, вони впливають на ключові процеси спілкування людей, а також допомагають нашому мозку сформулювати модель поведінки", -- зазначив професор Філіп Шінс.
Вчені із США і Канади під керівництвом Сюзани Портер з Університету Каліфорнії в Санта-Барбарі (США) детально вивчили відкладення в районі Чуар Великого Каньйону Колорадо. Велика швидкість росту відкладень дозволила детально датувати перебудову неопротерозойської екосистеми і визначити часові рамки цього процесу. Результати аналізу прийняті до публікації в Nature Geoscience.
Як виявилось, швидкий перехід від різноманітних акритархів, які вважають викопними рештками еукаріотичних одноклітинних водоростей до примітивніших і однорідних ядерних і навіть бактерійних відкладень, відбувся тут приблизно 742 (+/-6) мільйонів років тому. Найраніші сліди заледеніння в низьких широтах належать до 726 мільйонів років тому, тобто льоди вкрили Землю мінімум на 10, а то і 20 мільйонів років пізніше.
В той же час, зменшення кількості (ймовірно) фотосинтезуючих водоростей пов'язане з різким збільшенням числа гетеротрофних одноклітинних еукаріот, які могли з'явитися лише за рахунок різкого збільшення кількості живильних речовин у воді. Перебудову древньої екосистеми також супроводжують сліди неодноразового збільшення концентрації бактерій у воді. В той же час зміна складу заліза свідчить про аноксію - різке зниження рівня кисню у воді, - що відбулося після цього.
Вчені, таким чином, роблять висновок, що заледеніння не могло стати причиною "екологічного перевороту" в протерозойському океані - принаймні, в тій його частині, через відкладення якої зараз тече Корорадо. Чи було заледеніння наслідком цього перевороту, і звідки у воді взялися живильні речовини, Портер та її колеги поки що сказати не можуть.
Місце: Міжнародний
Проводить: ЮНЕСКО
Опис заходу:
Організація ООН з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) та Фундація заради миру Goi оголосили Міжнародний конкурс есе "Роль науки у побудові кращого світу". Переможців конкурсу буде запрошено на церемонію нагородження до Токіо (Японії), що відбудеться в листопаді 2009 року.
Спроби відтворити в лабораторії ключовий етап добіологічної еволюції – синтез активованих рибонуклеотидів з найпростіших органічних сполучень – дотепер не мали успіху через вперте небажання рибози і азотистої основи з’єднуватись між собою. Британські хіміки знайшли обхідний шлях, який дозволяє отримати нуклеотиди Ц і У в умовах, які цілком могли б існувати в мілких водоймах на ранній Землі. В статті Таємницю виникнення життя скоро буде розгадано? («Елементи», 12.01.2009) ми розповіли про одну з проблем, що стоїть перед вченими, які намагаються розгадати цю таємницю. Проблема полягає в тому, що хімікам до цих пір не вдалось підібрати реалістичні умови, в яких із азотистих основ, рибози і фосфорної кислоти самостійно синтезувались би рибонуклеотиди – «будівні блоки», з яких потім може утворитись молекула РНК.
У ході пробіркових експериментів з клітинами хворих людей фахівці з Італії та Іспанії намагалися подолати анемію Фанконі - важке спадкове захворювання крові, яке супроводжується зниженням здатності організму протистояти інфекціям і постачати клітини киснем. Захворювання викликається мутаціями в одному з 13 генів анемії Фанконі, часто призводить до відмови у роботі кісткового мозку, лейкемії та інших форм ракових захворювань. При цьому навіть після пересадки кісткового мозку у пацієнтів залишається високий ризик розвитку раку та інших серйозних збоїв у роботі організму, пише Nature.
"Вважається, що такі генетичні порушення можна скорегувати генними методами у клітинах, отриманих від пацієнта, а потім перетворити їх у стовбурові клітини, які в свою чергу можна ввести у хворий організм і перетворити у клітини тієї тканини організму, де виявляється генетичне порушення. Таким чином усувається саме захворювання", - сказав провідний автор дослідження, професор Хуан Карлос Іспісуа Белмонте з Центру регенеративної медицини у Барселоні.
Дослідники у своїй роботі використовували клітини шкіри і волосся кількох пацієнтів, які страждають від анемії Фанконі. Генетичний апарат цих клітин вчені виправили за допомогою генних методів, заснованих на введенні в клітини нешкідливих вірусів, які переносять в інфіковану клітину і правильну копію того чи іншого ушкодженого гена. Після цього за допомогою подібних вірусних векторів вчені перевели виправлені клітини в стовбурові.
При цьому вченим вдалося показати, що отримані з хворих клітин стовбурові клітини можуть легко перетворюватися у гематопоетичні клітини-попередниці для різних типів клітин крові, які не можуть вироблятися в організмі хворих природним шляхом через відмову в роботі кісткового мозку.
Таким чином експертам вдалося довести можливість застосування комбінації генних методів і стовбурових клітин для лікування генетичного захворювання, що не піддаються лікуванню за допомогою звичайних ліків.
"Незважаючи на те, що ні одного хворого ми поки ще не вилікували, отримані нами здорові штучні стовбурові клітини в теорії можуть бути пересаджені хворим людям для лікування хвороби", - сказав Белмонте.
http://nauka.in.ua/news/strikha-opinion
У «Дзеркалі тижня» (№17, 2009 р.) надруковано інтерв’ю з академіком Олегом Кришталем. З багатьма положеннями, висловленими відомим українським фізіологом, президентом Українського наукового клубу, беззастережно погоджуюся. Де з чим міг би посперечатися. Але з одним твердженням не згоден рішуче й категорично. Не згоден насамперед не як чиновник, а як діючий український науковець, чия остання стаття в престижному американському Physical Review з’явилася на початку цього року (і вже була процитована). Протягом останніх років в усьому світі і в Україні зокрема ринок освітніх послуг зазнає істотних змін. Цим можна пояснити зростання інтересу громадськості, представників ринку праці, вищої школи до незалежного оцінювання діяльності ВНЗ. Намітилася тенденція розглядати рейтинги університетів поряд з їхньою акредитацією та ліцензуванням. Тому, як зазначає Міжнародна експертна група з визначення рейтингів (ІREG), оцінювання якості діяльності університетів має здійснюватися на основі прозорих, універсальних, суспільно визнаних, узгоджених з міжнародним досвідом критеріїв і методик.
Третій рік поспіль кафедра ЮНЕСКО «Вища технічна освіта, прикладний системний аналіз та інформатика» проводить роботу з оцінювання рейтингів ВНЗ України в рамках проекту «Визначення рейтингів кращих 200 вищих навчальних закладів України» на основі підписаного меморандуму з Європейським центром з вищої освіти ЮНЕСКО-СЕПЕС. Торік на міжнародній конференції в Шанхаї (ІREG -3) було оприлюднено результати оцінювання рейтингів університетів України («Топ 200 Україна» за 2006 та 2007 рр.). Як наголосила Міжнародна група експертів, застосована методика відповідає Берлінським принципам, інструментарій ранжування узгоджується з міжнародними академічними рейтингами, використані критерії є статистично значимими та стандартизованими.
У методиці, запропонованій кафедрою ЮНЕСКО, діяльність ВНЗ визначається з допомогою інтегрованого індексу рейтингової оцінки — Із. Цей індекс складається з трьох комплексних критеріїв: Із = Інп + Ін + Імв, де Інп — індекс якості науково-педагогічного потенціалу, значення якого змінюються в діапазоні [0—50%]; Ін — індекс якості навчання, який змінюється в діапазоні [0—30%]; Імв — індекс міжнародного визнання, який змінюється в діапазоні [0—20%]. Усього для формування зазначених індексів використовувалися 16 індикаторів прямого вимірювання («Дзеркало тижня», №11, 2007р.).
Цього року вдосконалення методики відбувалося шляхом застосування додаткового експертного оцінювання якості науково-педагогічного потенціалу, якості навчання та стану інформаційних сайтів університетів. До групи експертів було залучено представників академічного співтовариства, фахівців високого рівня в галузі науки та освіти, міжнародних експертів. Важливим складником експертного оцінювання була наявність у ВНЗ сайта, повнота наданої на ньому інформації, складність навігації, а також такі кількісні показники, як відвідуваність сайта користувачами з України та інших країн.
При комплексній оцінці діяльності університетів якісні (експертні) та кількісні показники враховувалися в такому співвідношенні:
— експертне оцінювання якісних характеристик діяльності ВНЗ — 20%;
— пряме вимірювання та обчислення індикаторів — 80%.
Як і в минулі роки, всім вищим навчальним закладам III, IV рівнів акредитації було розіслано анкети, відповіді на які приймалися за особистим підписом ректора. Паралельно оброблялися дані, отримані з довідників та офіційних сайтів НАНУ, галузевих академій наук, бази даних інформаційно-виробничої системи «Освіта», довідкових матеріалів Міністерства освіти і науки.
Аналізуючи дані «Топ 200 Україна» за три останні роки, можна зробити висновок, що група лідерів серед ВНЗ принципово не змінюється. Зміна позицій навчальних закладів стосовно один одного найчастіше зумовлена обранням окремих учених університетів до НАНУ, захистами кандидатських і докторських дисертацій, отриманням викладачами ВНЗ державних премій, перемогами студентів на міжнародних і всеукраїнських олімпіадах, досягненнями університетів на міжнародній арені.
У цьогорічному рейтингу в першу п’ятірку лідерів увійшли Київський національний університет імені Т.Шевченка, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Харківський національний університет імені В.Каразіна, Національний медичний університет імені О.Богомольця, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут». Ці ВНЗ вирізняються потужним науково-педагогічним складом, більш ніж сторічними науковими школами, високою якістю підготовки кадрів, що беззастережно підтверджує
ринок праці, значною кількістю магістерських програм, активною міжнародною діяльністю тощо.
Протягом останніх трьох років організатори і виконавці проекту ЮНЕСКО «Топ 200 Україна» активно спілкувалися з вищими навчальними закладами України. У результаті було враховано низку пропозицій університетів щодо вдосконалення методики визначення рейтингів, проведення зустрічей, конференцій представників ринку праці, вищої школи, громадськості. Сподіваємося і на подальшу тісну співпрацю з усіма учасниками цього процесу.
http://nauka.in.ua/news/green-monkeys-ua
Групі японських фахівців з Центрального інституту експериментальних тварин вдалося передати трансгени (гени, введені штучним чином в організм за допомогою вірусів) від мавп до їхнього потомства. За словами японських фахівців, виведені трансгенні мавпи можуть стати одними із найбільш близьких до людини модельних тварин, використання яких дозволить вивчити характер багатьох генетичних захворювань людини, - пише Nature.
Спочатку вчені під керівництвом доктора Еріка Сасакі за допомогою вірусних векторів ввели у 91 ембріон мавп гени зеленого флуоресцентного білка, після чого 80 із цих ембріонів було введено в утробу сурогатних матерів. У п'яти мавп, що з'явилися на світ, деякі ділянки тіла світилися під впливом ультрафіолетового випромінювання.
Після цього вчені зуміли у пробірці запліднити яйцеклітини мавп статевими клітинами одного із трансгенних самців, кличка якого Коу. У результаті аналогічної операції на світ з'явилися дві трансгенні мавпи, які також демонстрували флуоресценції клітин свого організму.
Як зазначає видання, це перший досвід успішного одержання потомства від трансгенних приматів, генетично близьких людині. Автори статті вважають, що їхня робота відкриває великі перспективи щодо використання мавп у ролі модельних тварин для вивчення генетичних захворювань людського організму, зокрема і деяких відхилень у роботі головного мозку, таких, як хвороба Паркінсона.
"Мозок мавп не здатний мислити категоріями минулого та майбутнього і не здатний накопичувати знання. На відміну від них макаки можуть концентрувати увагу і приймати рішення, а тому саме вони можуть бути використані для вивчення порушень у роботі мозку людини, зумовлених неправильною роботою генів", - сказав Тадасаї Іса, експерт з Національного інституту фізіологічних наук Японії.
На даний час основною модельною твариною, найчастіше використовуваною у генетичних дослідженнях особливостей роботи людського організму, є будинкова миша, однак дана тварина може використовуватися у дослідженнях досить обмежено через значні відмінності у геномі людини та миші.
Найбільший прискорювач елементарних часток, нагадаємо, був зупинений через аварію, що сталася незабаром після запуску системи у вересні минулого року. Як показало проведене потім розслідування, причиною інциденту став пошкоджений електричний контакт між двома магнітами, через який у тунелі коллайдера стався значний витік рідкого гелію.
Організація ЦЕРН розраховує відновити експерименти в 27-кілометровому тунелі LHC у вересні або жовтні поточного року. При цьому раніше планувалося, що на зиму прискорювач буде зупинений з метою економії витрат на електроенергію.
Як тепер повідомляють мережеві джерела із посиланням на заяви представника ЦЕРН Джеймса Джілліса (James Gillies), експерименти в тунелі Великого адронного коллайдера, швидше за все, вестимуться і взимку. Це допоможе хоч би частково надолужити згаяний у зв'язку з ремонтом прискорювача час.
Що стосується додаткових витрат на енергію, то їх ЦЕРН розраховує покрити з власного бюджету. Джеймс Джілліс підкреслив, що в останні місяці організації вдалося скоротити витрати за рахунок того, що Великий адронний коллайдер не експлуатувався.
За даними британської благодійної організації Cancer Research, число хворих на рак шкіри зростає приблизно на 650 осіб на рік. До 2006 року загальна кількість британців, у яких виявлена злоякісна меланома, складало 10,4 тисяч осіб. Співробітники Cancer Research прогнозують, що до 2024 року кількість хворих на рак шкіри зросте до 15,5 тис. осіб. Якщо ця оцінка виявиться вірною, то злоякісна меланома стане четвертою серед найбільш поширених серед британців видів раку.
За останніх 30 років поширеність захворювання підвищилася майже в чотири рази. Якщо в 1977 році на 100 тис. осіб було зареєстровано лише 3,4 випадків захворювання, то в 2006 році цей показник зріс до 14,7.
За даними вчених, ризик розвитку раку шкіри у жінок більший, ніж у чоловіків: щороку у Британії злоякісна меланома була знайдена у 5,6 тис. жінок і 4,8 тис. чоловіків. Проте ризик летального результату у хворих цим видом раку вище серед чоловіків.
За словами Сари Хайом, директора інформаційного відділу Cancer Research, статистика про зростання захворювань на рак шкіри показує, що "зараз як ніколи важливо, щоб люди розуміли небезпеку обгоріти - на сонці або в солярії".
Хайом нагадує, що більшість випадків захворювання викликана надмірним опроміненням на сонці або в солярії.
Люди з дуже білою, веснянкуватою або вкритою родимками шкірою мають більше шансів захворіти на рак шкіри від дуже довгого перебування на сонці.
"Ми радимо людям насолоджуватися сонячними променями, не забуваючи при цьому про особисте здоров'я. Полуденні години потрібно проводити в тіні, на сонці носити легкий одяг і темні окуляри і часто наносити на шкіру крем з сонцезахисним чинником мінімум 15", - сказала Хайом.
Відкриття було зроблено за допомогою орбітальної рентгенівської обсерваторії XMM-Newton Європейського космічного агентства. Рентгенівське випромінювання випромінює матерія, яка перед тим, як бути поглиненої дірою, розганяється до близькосвітових швидкостей.
Використовуючи зібрані дані, вчені змогли визначити, що маса дірки лежить в межах від 3 до 5 мільйонів сонячних. При цьому, за словами вчених, швидкість поглинання матерії майже досягає граничного теоретичного значення, яке становить трохи більше двох земних мас на годину.