Звісно у кожного з нас рано чи ввечері, вдень чи вночі виникала ну просто геніальна ідея! Неначе рушничний постріл вам стріляє в голову ідея, котра ну по суті своїй „є настільки простою, наскільки це можливо, але не простіше“ та водночас не менш хорошою в своїй геніальності! Тут теоретично можуть розгорнутись два полігони дій:

1. Ви всіма зусиллями кидаєтесь втілювати цю ідею в життя.
2. Ви відкладаєте цю ідею в довгий ящик.

Як не сумно, найбільш поширеним є саме другий варіант. А тепер гляньмо в корінь проблеми! Якщо подумати логічно, то причин відкладання ідей в довгий ящик є декілька: » Читати продовження «

Ні для кого не таємниця, що всесвітня мережа стрімко вривається в наше життя. Я не здивуюсь, якщо мої діти (а це років так через 10 буде) користуватимуться інтернетом мало не з пелюшок. Проте з стрімким бумом і збільшенням кількості користувачів (України це особливо гостро стосується), люди поринають в цей віртуальний світ, забувши, що це зовсім не іграшка. В інтернеті, як і в реальному житті є свої правила, яких слід дотримуватись.

Проте, на жаль, значна маса користувачів не сприймає інтернет як доволі серйозний інструмент, а також світ, в якому слід трішки подумати, перш ніж публікувати. Ейфорія від вдаваної анонімності лише підсилює азарт, і іноді відбуваються доволі неконструктивні речі. Звісно, на просторах СНД мало хто справді ретельно підбирає кожне слово. Доволі значну роль в цьому відіграє менталітет, проте не все так однозначно.

» Читати продовження «

Дана стаття навіяна роздумами і думками над собою, а також вчорашнім дописом. Знаєте, іноді думати корисно. Корисно зазирнути в себе. Проте найкорисніше хоч трішечки зрозуміти людську натуру! В принципі якщо заглибитись в деталі, то всього цього можна було б уникнути. Давайте поміркуймо логічно — де розгортався конфлікт? В інтернеті. Так от, слід завжди брати до уваги, що інтернет (а особливо спілкування в ньому) викривлює сприйняття людини.

Згадайте, коли ви останній раз спілкувалися з друзями. Коли останній раз розглядали нічне небо? Коли надавали підтримку дружнім плечем, а не просиджували штани день і ніч в інтернеті (що мене особливо гостро стосується)? Мережа - це всього лише мережа. Купу дротів та обладнання. І мережа ця створена людьми для людей. Проте іноді віртуальність затягує та зжирає нашу свідомість. » Читати продовження «

Мабуть вам доводилось чути від котрогось з українських блоггерів чи твіттерян таку фразу: “Українська блоґосфера, як і твіттеросфера — це велике село, де всі всіх, та все про все знають”. В принципі з цим твердженням важко не погодитись, і є в ньому щось таємниче та притягуюче, проте пора вже нам, браття, з цього стану виходити. Інакше опустимося до рівня малюків у пісочниці, з їхніми особистими образами! Спасибі людям, що наштовхнули мене на роздуми своїми постами. » Читати продовження «

Що думаєте з цього приводу. Є різні точки зору і аргументи з обох сторін.

З одного боку, широко-профільність є досить значною перевагою, оскільки в часи кризи найбільше потерпають вузькопрофільні специ. З іншого боку широко-профільність може дорого коштувати в плані знань і якостей. Глянемо на простий приклад. Людина посвячує всього себе розведенню тушканчиків з хом’яками. Який би був її рівень при розведенні лише хомячків. Приклад примітивний, проте пояснює суть. » Читати продовження «

Як не сумно це визнавати, але в нашого суспільства великі проблеми. Зараз настали часи, коли стався різкий переворот в житті. І на жаль, більша частина цінностей втрачається, а порожнеча в душі так і залишається. Зламалася прадгма, і я не можу її полагодити. Наразі для більшості молоді куди важливіше гарно „відпочити“, аніж займатися власним особистісним розвитком. Сумно було постерігати картину, коли під час урочистостей, приурочених до бою під Крутами, більша половина молоді сиділа, і замість того, щоб звертати хоч якусь увагу на сцену клацала мобільниками.
Сумно не тільки за молодь. Сумно за всіх. Кожен хоче легких грошей. А безплатний сир буває тільки в милошовці. До влади приходять ті, хто брешуть те, що хоче чути народ. Забивають баки і задурманюють голови. До влади ще неможливо прийти чесним шляхом. І чесним звідти неможливо піти. На жаль цьому сприяють й самі люди. Теперішня криза, як на мене — наслідки цієї зламаної прадигми. Кожен тягне на себе, та скоро не буде що перетягувати. Пам’ятається мені одна така хороша фраза з фільму «День, коли Земля зупинилась» — „.. без людства Земля зможе вижити, а от людство без землі — ні..“.
Нам слід зробити хоч щось, щоб це змінилось. Досить думати тільки про себе! Сьогодні безкорисливо допоможи ближньому, а завтра, можливо, ти врятуєш планету. Та от зі зламанаю продигмою ми цього не зробимо. А кожен долучаючись до цього процесу ми здатні змінити світ.
І не втягуйте всюди політику чи власну упередженість. Все можна вирішити поклдаючись на логіку та мораль! Як гадаєте ви? Що слід зробити для того, щоб відремонтувати прадигму суспільства?