Гудаки...
це музична плутанка, яку не може відтворити ані Барток, ані будь-які музичні творіння консерваторії. Поєднання високого, трагічного і жартівливого співу Каті, зачаровуючих мелодій з уст юної Олі, звуків від гри Васі, Віталіка, Юри і Володі, танців і співу усіх разом – це все пропонують Гудаки, але це все не можна помістити на жодній нотній партитурі.
Слухаючи музику “Гудаків”, ми переносимося в українські Карпати, переживаємо всі біди і радощі невеличкого закарпатського села. Багатовікові балади розповідають нам життєві історії про кохання та зраду, дружбу та війну, доносять до нас хороші звичаї та тягар традицій.
На Закарпатті століттями живуть поруч – українці, угорці, румуни, роми та євреї, тому й музичні кордони не є чітко вираженими. Для чого ж тоді шукати етнічну чистоту в регіоні, який за останні 100 років міняв свою державну приналежність більш як 6 разів.
Сільські музики з Нижнього Селища (Закарпаття, Україна), грають разом з 2001 року. Виступають у Києві, Львові, Івано-Франківську, інших містах України, гастролюють по всій Європі (Австрія, Швейцарія, Німеччина, Франція, Голандія, Словаччина, Польща).  У 2003 році випустили свій перший CD «Гудаки», у 2005 – другий «Музика із Гандала», зараз готуємо наступний...

Склад:
Катя Шпеньович, спів
Оля Сенинець, спів
Вася Рущак, бубен
Міша Шутко, скрипка
Юра Буковинець, кларнет, тарагот
Володя Короленко, цимбали
Віталік Ковач, баян, цимбали
Володя Тішлер, контрабас, гітара

Репертуар складають давні пісні й танці із навколишніх сіл, які передаються з покоління в покоління без жодної партитури. Ми їх граємо у традиційному стилі, без аранжування, електричних інструментів та спецефектів.

Уривки із статей

http://portal.lviv.ua/ 25 травня 2007
Катя Шпеньович: «Люди в нас файні, музик не чіпають»
...У нас майже всі виступи екстремальні – йдеш і навіть не знаєш, що буде...
Увесь текст інтерв’ю читайте тут >>>(pdf 210kb)

if_ro livejournal, 18 травня 2007
Закарпатський фолковий гурт ГУДАКИ під авторським проводом швейцарського еміґранта, сировара та дудника Юргена. Кожен з учасників має кілька імен, національностей, інструментів та біографій.
Франківський щедрий концерт:
В авангарді - солістка Катя, обдарована плодовитими місткими багатомісними пазухами, заповненими голосом, силою і викликом. Пропорційний до пазух стереофонічний рот - джерело потужних звуків без потуг, мегафон надзвичайного стану.
В беккґраунді – молодий ром з баяном і різким металізованим вузькочастотним голосом, що особливими вирізненими модуляціями продирається крізь всі інші голоси і додає пісням урочистої тривожності.
Між ними – всьому радий бубняр лицем наслідує власний інструмент.
Правофланговий скрипаль з обвітреним польовим лицем, котре не любить приміщень. Він користається з скрипки в усіх можливих її призначеннях, і може з нею з усіх боків, і грає в будь-якій комбінації заламаних рук.

http://dzyga.com ua, 30 квітня - 6 травня
Про «Гудаків» не чули хіба затяті адепти російської попси або особи, які вже вкрай не цікавляться українським фолком. Сільські музики із Закарпаття, для яких вибратись на гастролі до Європи легше ніж опинитись по другий бік гір, гурт, серед учасників якого ховається австрієць Юрген Крафтнер під псевдо «Юра Буковинець», а уродженець Кіровоградщини грає на цимбалах це вже не аби-що. Проте, справжнім «цимесом», голосами і серцями «Гудаків» є їхні дівчата-вокалістки Катя Шпеньович і Сенинець Оля. Того вечора я не бачив жодної спокійної і непорушної людини.
Душа проривається крізь шкіру, вишиванку і літає поряд з душами предків, залишаючи тіло відбивати фолкові ритми. Таке враження що сидиш на правдивому українському весіллі, або навіть одночасно на всіх весіллях, які були і які ще будуть до кінця світу. Шпаркі мелодії гір і столітні переливання жіночого тужливого співу: у Катерини ­­- глибокого і сильного, а в Олі - щебетливого й чаруючого. Цимбаліст Володя Короленко хвацько витинає під прапором Євросоюзу, вусатий вуйко Тішлер посміхаючись задає драйву на контрабасі, шалений ритм добиває Василь Рущак на бубені, Віталік із Юргеном заливають мелодії, а Михайло Шутко вишиває на скрипці то ховаючи її за спину, то підіймаючи над головою.
Екзотичні, суто закарпатські пісні, частина слухачів переписує до блокнотів, а відомі мелодії підтримуються співом, оплесками, вигуками і гуркотом келихів. Весільні гості, перетворюючись у гостей «Хмільного Дому Роберта Домса», викликають таксівки або залишаються чекати львівського світанку.

Badische Zeitung, 15 березня 2007
Музика, що лине з душі
Фестиваль „Weiler String Time” презентував український етнічний гурт „Гудаки” для німецької публіки.
За 1400 км на від Вайлу на Рейні, міста, де сходяться кордони трьох держав, розмістилося Нижнє Селище, село на Закарпатті. Поринути на певний час у атмосферу того краю, почути, як тамтешні музики виграють на святах (які в свою чергу можуть тривати декілька днів поспіль), відчути дотик особливого музичного вихору, змогли відвідувачі фестивалю „String Time” у вівторок у клубі „Стара Ратуша”. Гурт, який скромно називає себе „Гудаки”, що в перекладі означає не що інше як „музики”, це вже само по собі дійство, яке напевне надовго закарбувалось у пам’яті всіх відвідувачів концерту. Уже п’ять років гурт виступає з концертами по всьому світі (...)
Музика, яка щойно тихо та непомітно оповивала сцену, вмить з шаленою силою увірвалась в зал. Занурені у тепле світло, розчиняючись повністю у своїй музиці, музиканти виконували попурі із чардашу, польки, балад, чуттєвих пісень а-капелла. Все це яскраво контрастувало з ніжним співом сопілки та незбагненним стогоном скрипки, тонким голосом гітари та пульсуючим ритмом традиційного бубна.
Концерт „Гудаків” - це більше, ніж музика. Це справжня, не надумана, жива вистава. Але не традиційне вбрання робить виступ по-справжньому автентичним. Особливу роль має зрозуміла без перекладу мова тіла, яка надає проспіваному особливого виразу. Солістка Катя хитро посміхається, її очі блистять і поглядають кудись вдалину. Вона своїм неординарним, сильним голосом забарвлює кожну нотку пісні і несе її у зал; а цим пісням вдається перетворити таке банальне буденне життя у поетичні строфи.
Закарпаття – це область на південному заході України. Воно є українським кордоном з Румунією, Угорщиною, Словаччиною та Польщею. „Гудаки” співають про різні сторони життя, про бажання та мрії. За допомогою співу вони переповідають прадавні історії, зберігаючи таким чином культурну спадщину регіону. Вони викликають посмішку у своїх слухачів, залучають їх до співпереживання, участі та дії. Вони передають музику в маси, і водночас розчиняються  у своїй творчості. „Без педагогічного навантаження”, як вони самі кажуть, необтяжений, природній поштовх до вираження душі.
Даніела Бух

www.myspace.com/hudaki, 16.2.2007
Dear Friends
My friend Alexander Rybalko first introduced your music to me. I played your album in my radio program in 2004. Your music is warm, sweet and dynamic to me. You are a perfect contemporary folk ensemble.
Many greetings from Istanbul
Muammer Ketencoglu

Пудкарпатськый Русин, юній-юлій 2006
Торнадо из Марамороша
«Нижноє Селище, ко не знає, то великый культурный центер коло малого Хуста», - сякыми словами отворив остроумный ведучый пувдруга годинову проґраму фантастичного вуступленя «Гудакув» в Ужгородї (2006.07.04), по котруй, набізувно, число тых, «ко не знає» читаво ся уменшило. Ансамбл, вернувши ся дому из очередного гостёваня в Австрії и Швайцу, де дав 13 концертув, рішив добродійно вуступити в Ужгородї. «Коли граєме на забаві у Селищу, там не треба нич убясняти, люде самі знают, коли концертуєме за границёв, там треба убяснити, а туй в Ужгородї се первый раз, што вуступаєме, и не знаєме, ци сесе заграниця, ци нїт. Мы  гудеме уже пять рокув, а два-три тыждні як прийшло нам у гадку вуступити в Ужгородї. Нам вуступати по Нїмещинї, Австрії не чажко, а туй вуступати дуже удповідално, бо вы, як ся видит, нас розумієте. Вас не мож так легко здурити. У Швайцу, Австрії, такоє чутя маєме, ож мож дашто циґанити їм за «славянськый дух», люде сесе легко принимают.»
далі >>>(pdf)

"Дофіни лібири", 8 липня 2005
Повітря з України у Сент-Марсель
Автентичність цих п'яти музик та голосу Каті, атмосфера сільського свята зачарували публіку, яка їх вітала. Гудаки можна перекласти як : "музики, яких не сприймають всерйоз", але також як простота, ентузіазм, задоволення, запал, талант, бажання дарувати радість. (...)

"Марсельйеза", 27 червня 2005
Чудовий, зворушливий виступ української групи "Гудаки", яку ми незабаром знову зустрінемо в наших краях.

"Прованс", 26 червня 2005
Ці Гудаки, які прибули з України
Р.Ф. Площа Абей була осередком надзвичайних зустрічей, особливо в п'ятницю ввечері. Глядачі були дуже зворушені, важко описати словами, чудовим виступом групи музик, які прибули з України: "Гудаки". Своєрідність цієї музики з народу полягає в тому, що вона ніколи не була записана на партитуру, Вона просто передається з покоління в покоління, отакий культурний спадок великого людського значення, який відображає емоції та страждання українського народу. Давні ностальгічні чи жартівливі балади змагаються красою та чутливістю з піснями, які розповідають про красу їх краю, про кохання, дружбу, інколи про зраду і повстання, часто про війну. Оригінальний ансамбль був добре сприйнятий і , крім цього, дозволив публіці познайомитися з незвичайними музичними інструментами, які рідко можна побачити на подібному святі. Гарний сюрприз та гарний подарунок.

Контакти
Гудаки
Клуб "Долина Хустець"
90440 село Нижнє Селище
Закарпаття
Україна
e-mail: info[at]hudaki.org
tel: (+380) 97 512 97 98