|
 Валентина Семенюк: "Якщо говорять про мою відставку, значить, я зачіпаю чиїсь інтереси, які йдуть врозріз з інтересами держави"
(Інтерв'ю газеті "Товариш"29.01.2007)
Останнім часом головною кузнею політичних конфліктів в Україні виступає Секретаріат Президента: то порадить Віктору Ющенку заветувати десяток-другий вже погоджених законів, то міністра транспорту ні сіло ні впало запідозрить у завданні шкоди національній безпеці, то пригрозить звільненням голові Фонду держмайна Валентині Семенюк. Яка, до речі, вже два роки на своїй посаді успішно уникає участі в політичних розборках. На критику на адресу роботи Фонду Валентина Петрівна погодилася відповісти в інтерв'ю "Товаришу".
- Нещодавно із Секретаріату Президента пролунала заява, що Віктор Ющенко ініціюватиме кадрові зміни у Фонді у разі його незадовільної роботи в першому кварталі 2007 року. Як Ви її прокоментуєте?
- Посада керівника Фонду держмайна взагалі хитка. Доводиться і рахуватися, і знаходити компроміс між парламентом, Президентом і Кабміном. Та я до коливань звикла - мене мати в колисці колихала. Я нічого не боюсь, в тому числі й кадрових змін. Хтось має право заявляти, моя ж справа - робити роботу, яку сьогодні доручив робити мені парламент і Президент, і виконувати діючі закони України. Якщо говорять про мою відставку, значить, я зачіпаю чиїсь інтереси, які йдуть урозріз з інтересами держави.
- Олександр Шлапак, керівник Головної служби соціально-економічного розвитку Секретаріату Президента, критикує Фонд за невиконання плану приватизації у 2006 році...
- Чому говорять тільки про невиконання плану приватизації? Чому ніхто не говорить про те, що Фонд перевиконав план доходів від оренди державного майна на 17%, по дивідендах - на 24%. Або про те, що наприкінці 2006 року, контролюючи виконання інвестиційних зобов'язань, Фонд отримав від "Mittal Steel" додатково 400 мільйонів гривень.
План приватизації мені постійно змінюють. Треба дивитися об'єктивно, що завадило виконати план. Де закон про Фонд держмайна? Шість разів його ветував Леонід Кучма і вже три рази - Віктор Ющенко. Якщо подивитися всі ці вето, то їхній текст ідентичний, тільки підписи різні. Я думаю, це робиться спеціально, щоб тримати Фонд у підвішеному стані. Тоді ним можна легше управляти в ручному режимі.
З 1998 року саме у 2005 році був найбільший план - в 10 млрд. грн., і саме в 2005 році, коли приватизували "Криворіжсталь", його вдалося перевиконати більше ніж у 2 рази. Якщо говорити про план з надходження дивідендів, то його взагалі ніхто ніколи не виконував. А у 2005 році Фонду вдалося виконати цей план на цілих 336%, у 2007 - на 109%. По оренді у 2005 році був найбільший план, і ми його теж виконали з перебільшенням - на 173%, у минулому ще більший план - на 124%.
При цьому, наприклад, уряд Тимошенко позбавив Фонд держмайна права бути розпорядником коштів. Це означає, що ні в суді за претензійну роботу по інвестзобов'язаннях, ні за відрядження, Фонд заплатити не може. Фонд повинен іти з простягнутою рукою в Кабмін і просити гроші.
- А як Ви оцінюєте те, що парламент позбавив Фонд держмайна права встановлювати спеціальні умови приватизаційних конкурсів?
- Це рішення - також намагання поставити Фонд в залежність. Фонду доводиться контролювати приватизаційні конкурси, а коли їхні умови виписує хтось інший, зробити це складно. В такому разі завтра мені взагалі можуть вказати, кому віддати виставлене на продаж підприємство. При цьому всьому, я ні в якому разі не боюся Кабміну, тим паче, що ми з ним партнери - так в усякому разі сказав Віктор Янукович. Просто декому хочеться все вирішувати, а голова Фонду нехай за все відповідає. А головне, що ініціаторами прийняття цього рішення були ті, хто раніше за тими ж спеціальними умовами конкурсів продали всю металургійну і хімічну промисловість країни. В будь-якому разі, приймаючи те чи інше рішення, посилатися треба на Закон "Про Фонд держмайна", що регулює його обов'язки і повноваження. А у нас Фонд держмайна залишився в Україні єдиною інституцією, яка досі не має такого закону.
- Наприкінці минулої сесії Верховної Ради соціалісти ініціювали низку важливих законів, серед яких законопроекти про Державну програму управління державною та комунальною власністю і про об'єкти національного надбання. Вони, на жаль, не були підтримані. Чому так сталося?
- По-перше, не було попереднього обговорення на засіданні коаліції, ці законопроекти були включені в розгляд поспішно. По-друге, вони були зареєстровані ще тоді, коли не була сформована більшість. Чому вони не підтримані, в тому числі нашими колегами по коаліції? Треба зрозуміти, що більшість політичних партій, представлених у парламенті, - ліберальні. Лібералам не вигідні ці закони, бо частково вони зачіпають і їхні інтереси, і сам ліберальний принцип державного управління. Дружнє неголосування по цих законопроектах (серед них треба згадати і зміни до законодавства України про оренду державного і комунального майна, які передбачають викуп орендованих об'єктів не по номінальній, а по реальній ціні) в коаліції показало, що гроші з грошами можуть домовитися.
Законопроекти, подані соціалістами, вкрай важливі. Адже майна у держави лишилося всього 22% - це вже питання її економічної безпеки. Розпродаючи все наліво і направо, ми не думаємо про національні інтереси. Після передачі з державної власності в комунальну держава не контролює, що далі відбувається з цим комунальним майном. Це означає, що на місцях його можуть запросто розтягнути. Адже закону про право комунальної власності немає, його прийняття блокувалося.
До речі, це, фактично, закон на введення в дію політичної реформи. Бо у ньому йде мова про матеріальну основу органів місцевого самоврядування. У багатьох пострадянських країнах, у країнах Варшавського договору (взяти за приклад ту ж Польщу) 75% наповнення місцевих бюджетів йде за рахунок муніципальної власності. Таким чином відбувається децентралізація влади. Саме побоювання децентралізації спонукало до того, що закон про комунальну власність не підтриманий. Незважаючи на те, що урядові комітети, зокрема і економічний Миколи Азарова, його підтримали. Не вистачило кількох голосів.
- Трохи детальніше про законопроект "Про об'єкти національного надбання". Ви були його співавтором?
- Так, він був розроблений мною і моїми колегами і має на меті законодавчо зафіксувати національне надбання, що повинно бути під особливим контролем. Це надра, корисні копалини, музеї, ювелірні вироби, старі вина і таке інше. Президенти, парламенти і уряди змінюються, але національні надбання повинні бути непорушними. Скажімо, Молдова, маленька республіка, одразу після набуття незалежності першою прийняла закон про національні надбання.
Коли я прийшла у Фонд, ніхто не міг сказати, скільки у держави майна. Сьогодні я можу сказати, що по номіналу майна у віданні Фонду на 14,7 млрд. гривень, у галузевих міністерств - на 14,8 млрд. Тепер потрібно поставити на облік і національне надбання. Для прикладу: запас прісної води у світі - 50-70 років. Мине максимум 10 років, і боротьба за нафту поступиться боротьбі за воду. Ми нераціонально використовуємо свої надра, треба покласти цьому край.
- Валентино Петрівно, згадаймо останній, "запущений" знову ж таки із Секретаріату Президента, скандал із дискредитацією міністра транспорту і зв'язку Миколи Рудьковського. Чи не здається Вам сьогоднішня критика Вас як голови Фонду спрямованою кампанією проти соціалістів, які перебувають на високих керівних посадах?
- Кілька днів тому я вже чула, що пішла критика і на Міністерство освіти. Далі буде і на Валентину Семенюк, і на Василя Цушка, міністра внутрішніх справ. І я не дивуюся. Я згадую 2000 рік, акцію "За Україну без Кучми!". Тоді було простіше, бо було чітко видно, хто свій, хто чужий. Ці "наїзди" - це питання політичне і, я думаю, воно пов'язане із прийняттям закону "Про Кабінет Міністрів". Наша позиція залишається незмінною: давайте ставати на букву закону і шукати компроміс. Керівникам держави потрібно позбавитися зайвої амбітності.
Розмову вела Анна ШЕВЧЕНКО.
|