Дмитро Дібров: «На мільярди Абрамовича морозива не купиш»
З ім'ям Дмитра Діброва пов'язана ціла епоха на телебаченні. Його програми примушували говорити про себе в уряді наступного дня після ефіру. Напевно, тому що Дмитро Дібров ніколи не боявся рубати з плеча і не думав про наслідки. Він був відвертий у період «Антропології» та чесний у програмі «О, счастливчик». Навіть коли місцем телеведучого йому довелося поступитися Максиму Галкіну. У сьогоднішньому ефірі для гострих і красномовних програм Діброва місце знайшлося лише на каналі «Ностальгія». Але він і звідтіля примудряється достукатися до потрібних людей. Найближчим часом планує остаточно залишити блакитний екран і займатися літературою.
А нещодавно 48-річний Дібров несподівано для своїх прихильниць розпрощався з холостяцьким життям. Зі своєю майбутньою дружиною, 23-річною моделлю Олександрою Шевченко, Дмитро був знайомий давно. Саша - дочка названого брата Діброва Андрія Шевченка. Щоправда, востаннє наречену телеведучий бачив, коли їй було 12 років. Звичайно, тоді про жодні почуття не могло бути й мови. Але рік тому красуня-блондинка вирішила нагадати про себе. Олександра написала телеведучому повідомлення. Зав'язалося листування, а потім - роман. Коли Дмитро запропонував дівчині одружитися, вона, з її слів, роздумувала всього дві хвилини.
Після чого пара негайно вирушила до загсу, де тихенько розписалася.
Дмитро й Олександра зізналися, що мріють мати як мінімум п'ятьох малюків. «Хочу, щоби першою була донька, - каже Дібров, - Сашенька. Щоб вона була така сама, як моя Саша! Втім, якщо народиться хлопчик, то над ім'ям довго не розмірковуватимемо - теж назвемо Сашенькою». Для Дмитра цей брак не перший, має дітей: сина Дениса та дочку Ладу.
- Дмитре, ви як людина, що не лише розуміється на політиці, а й знає її зсередини, що думаєте про нескінченні вибори в Україні?
- Раніше у вас, щоби по-справжньому здійснювати молитовний подвиг, люди заривалися в печери, з надію бути подалі від уряду. Ще Конфуцій говорив, що уряд страшніший за лютого тигра.
Але при цьому я не розумію, коли всі говорять, що Росія порвала стосунки з Україною. Хто з ким розійшовся? Я, наприклад, ні з ким. У мене найближчі друзі досі живуть у Києві. Ми їздимо один до одного, й у нас немає таємниць. Так, ми не знаємо слів українського гімну, але все розуміємо. Розійшлися наші бухгалтерії, ну і слава Богу. Гарний рахунок робить дружбу міцнішою. Чим вища огорожа, тим кращі сусіди.
- Політика накладає певний відбиток і на культуру.
- Культурних людей стільки ж, скільки було завжди. Приблизно 20 на 80 відсотків. Навіщо змінювати свій устрій для загальної гіпотези? Так робив Суслов. Тільки балет і опера. І хто зараз пам'ятає, хто такий Суслов? Не варто вимагати, щоб усі любили одне й те саме. Кому потрібно, той прочитає Маркеса, а кому ні - то Бог із ним. Треба тільки дати можливість вибирати.
- А чому центральне телебачення відмовилося від програм розумного Діброва? Невже вони виявилися надто інтелектуальними для нашого суспільства?
- Моя глядацька аудиторія завжди була невеликою. Навіть у найліпші часи мене дивилося всього 0,8 відсотка. Але ці люди були дорожчими для мене від тих 18 відсотків, які дивилися «Просто Марію». Схема дуже проста. Припустімо, ви виявилися керівником підприємства і в прайм-тайм, о 20:00, маєте можливість поставити цього поганого Діброва тільки тому, що він зможе запросити до ефіру когось розумного, і той повідає якісь розумні речі. Але ця промова дасть усього один відсоток глядачів, а всі решта (у цьому можна не сумніватися) підуть на ток-шоу. А вранці до вас прийдуть із рекламної організації і скажуть: «Послухай, ми не можемо ризикувати, у нас $1,5 мільярда тільки від фірми «Джиллет». Чи варто говорити, куди я повинен їх розмістити? І ніхто сьогодні не дивиться на значущість програми, головне для всіх - рейтинг. Але гарний скрипаль однаково матиме шматок хліба - і за капіталістів, і за комуністів.
Я не страждаю, що мене немає на НТВ. У мене є година прямого ефіру «Бітломанії» на каналі «Ностальгія». Крім того, нова програма «Тимчасово доступний» на ТВЦ. Коли мені запропонували записати пілотну передачу, я поскаржився, що телебачення не цікавить мене як процес ставлення запитань. За останні двадцять років я вдосталь запитував, аби здогадуватися про будь-які відповіді, та й особистості одні й ті самі. Але мені сказали, що ставити запитання не доведеться. Це робитимуть журналісти, а я висловлюватимуся на різні теми. Я подумав, що це нова для мене роль. Це мовби пережурналіст, але недописьменник.
- Ви дійсно збираєтеся проміняти телебачення на літературу?
- Так, я маю намір стати письменником. Мені здається, що вище за це нічого бути не може. Поки не маю головного атрибута - письменницького столу. Це ж так чудово - жити з нескінченною кількістю часу і день сидіти над однією фразою. Мрію писати в старому, хорошому кабінеті за добротним столом із дітьми, які вічно плутаються під ногами. Гадаю, це буде роман. Але поки мені заважає порівняння з Гоголем, якого обожнюю. От так пишеш і здається, що на папері виходить так само, як за часів Миколи Васильовича. Адже те, що він писав пером, а я на комп'ютері, не міняє справи. А вранці встаєш і думаєш: що за нісенітницю я вчора написав?
- Як за такої зайнятості ви знаходите час на Інтернет? Навіть із дружиною там познайомилися. Звідки така любов до віртуального простору?
- Одяг для думки - це слово. Найвища швидкість - не швидкість світла, а думки. За її допомогою ми можемо опинитися в будь-якому куточку набагато швидше, ніж на найшвидшому зорельоті, якого ще й не винайшли. А завдяки всесвітній павутині це можливо.
Багато молодих людей 20-25 років, з якими мені доводиться спілкуватися в Інтернеті, - великі сноби. Вони відкидають все, що було до них і крім них. Вони клянуть бідну Собчак, Галкіна, Діброва. І всі форми культури. Але вони надто керовані. Ця машина сильніша за бідного, малобюджетного хлопця. Вони не знають, що між інтернетівським твором Лук'янова або Шекспіра різниця не в донесенні тексту, а у світогляді. Тому і виходить, що Інтернет - це абсолютна копія ватерклозету, де ти виявляєшся наодинці з тим, скільки культури у тебе всередині.
- Вам доводилося спілкуватися з різними класами: від президентів до бізнесменів. Якщо вирішуєте записати вашого респондента до списку друзів, що є вирішальним чинником: гроші чи духовні якості?
- Коли я зустрічаюся з незнайомцем, то не дивлюся, скільки він має грошей, скільки йому років, на чому він їздить. Це не головне. Для мене важливо, чи має він потенційну енергію. Чи є куди рости. І чи буде він це робити. Я бачив 20-річних людей похилого віку, яким нікуди рости, втім вони і не збираються, але при цьому я бачив 80-річних немовлят.
А гроші... Дехто не може сказати, що має їх, навіть якщо в кишені $5 мільярдів. Це інший склад організму. Мільярд - це не мільйон. Для цього потрібно серйозно працювати. Тоді гроші не видаватимуться тобі такими, якими вони здаються простолюдинові. Адже 30 мільярдів Абрамовича - це не ті кошти, на які можна купити морозиво. Це масиви та банківські активи. Їх потрібно обслуговувати. Це майже так само, як тримати слона в міській квартирі, але ж його потрібно годувати й прибирати за ним. Мільярди - серйозна річ. Вони не падають з неба. Важливо в цьому випадку бути друзями з тим, з ким потрібно, а кого треба - підставити.
У середині 90-х я був свідком того, коли всі вирішували, ким бути, куди податися. І один мій друг запросив мене на дачу до Сальвадора Далі. Я домчав, навколо багато соратників. Усі бігають: яхти, десять оголених китаянок бігають цими палубами напідпитку. А мій друг кудись подівся, і коли я його знайшов, він забився в якийсь куток і дивився на оточуючих із вовчою тугою. А все тому, що йому зателефонували й повідомили, що помітили, як його 19-річна кохана цілується з якимось джентльменом. І ця юна мишка, що затесалася між пазурами слона, була здатна довести його до смерті.
У мене був знайомий мільйонер, так він носив драні шкарпетки, не палив, знімав дешеві номери в готелях. Але йому було настільки на все наплювати! Взагалі нічого не було потрібно. Через великі статки він мав дівчат, але на них не витрачався, і вони швидко від нього йшли, тому не в грошах щастя.
Варвара Нікітіна