Фотогалерея | Новини | Відео | Чат | УкрАрт
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Варвара Черезова
2009.03.20
14:30
Від мене до тебе алея з косого дощу
Майже три літа підряд я чекаю осінь.
Знов після серпня не вересень – тільки червень.
Спека триклята ніяк не минає досі.
Сонячні промені, наче кільчасті черви.
Теплого неба тепер виїдають просинь.
Довгі алеї, що тиждень – дедалі довші.
Веч
Знов після серпня не вересень – тільки червень.
Спека триклята ніяк не минає досі.
Сонячні промені, наче кільчасті черви.
Теплого неба тепер виїдають просинь.
Довгі алеї, що тиждень – дедалі довші.
Веч
Надія Коваль
2009.03.20
11:59
***
Виросло небо. Його годували снігом.
Виросло з себе і стало спускатися долі.
Вийшли назустріч поля і дороги сірі,
І по частинах їх небо дарило собою.
І вороння перекрило небесну пустку
І пів вікна - я заплуталась в них, мов муха.
Ви скористались і
Виросло з себе і стало спускатися долі.
Вийшли назустріч поля і дороги сірі,
І по частинах їх небо дарило собою.
І вороння перекрило небесну пустку
І пів вікна - я заплуталась в них, мов муха.
Ви скористались і
Надія Коваль
2009.03.20
11:31
***
Ховаю жінку у шухлядах столу,
У слово "Ви" вдягаю, ніби в шубу.
Та Ви досвідчений і ходите все колом.
Зі скла екрану погляд Ваш пригублю.
Та не піддамся. Правила відомі:
Робота ніжність, ніби квітку, топчить.
А Ваші руки - як у свому домі -
У слово "Ви" вдягаю, ніби в шубу.
Та Ви досвідчений і ходите все колом.
Зі скла екрану погляд Ваш пригублю.
Та не піддамся. Правила відомі:
Робота ніжність, ніби квітку, топчить.
А Ваші руки - як у свому домі -
Володя Півторак
2009.03.20
10:04
* * *
Хто вона?
А…
Аспірантка твоїх колишніх втрат?
Дивна дівчинка з очима ботанічного саду...
Блакитна Кішка
А сьогодні настільки земна:
розпашіла, вразлива, дитяча,
А…
Аспірантка твоїх колишніх втрат?
Дивна дівчинка з очима ботанічного саду...
Блакитна Кішка
А сьогодні настільки земна:
розпашіла, вразлива, дитяча,
Сонце Місяць
2009.03.20
05:12
° ° °
чисте прощання
-безладно розсипаний
копійками черговий
добридень- даховий пейзаж
неодмінно накритий
шаровим небом
почуттями без назви
пізній ранок без треб
-безладно розсипаний
копійками черговий
добридень- даховий пейзаж
неодмінно накритий
шаровим небом
почуттями без назви
пізній ранок без треб
Юлія Бережко-Камінська
2009.03.19
23:32
* * *
Пусти мене у ліс збирать суниці.
Я цілу вічність не була з собою!
Щоби трава торкалася спідниці,
Щоби легені напилися хвої.
Пусти мене саму у різнотрав’я,
Де звіробій духмяніший, ніж м’ята,
Туди, де ще ніколи не була я –
Я цілу вічність не була з собою!
Щоби трава торкалася спідниці,
Щоби легені напилися хвої.
Пусти мене саму у різнотрав’я,
Де звіробій духмяніший, ніж м’ята,
Туди, де ще ніколи не була я –
Юлія Бережко-Камінська
2009.03.19
23:31
* * *
Ти приспи мене своїм дотиком, -
Я гойдаю пухке безсоння.
Осипаються сірі котики
Тихо-тихо на підвіконня.
Налилося все сном і ніжністю,
Обважніло і теплим стало.
Очі – в очі супроти вічності, -
Я гойдаю пухке безсоння.
Осипаються сірі котики
Тихо-тихо на підвіконня.
Налилося все сном і ніжністю,
Обважніло і теплим стало.
Очі – в очі супроти вічності, -
Юлія Бережко-Камінська
2009.03.19
23:30
* * *
Творити тишу важче, ніж слова.
Творити тишу на усіх началах.
Аби почути, як зросла трава
У час, коли душа твоя мовчала.
Творити тишу міцністю з базальт,
Коли усе зрива на децибели...
Так ніжна квітка дужає асфальт,
Творити тишу на усіх началах.
Аби почути, як зросла трава
У час, коли душа твоя мовчала.
Творити тишу міцністю з базальт,
Коли усе зрива на децибели...
Так ніжна квітка дужає асфальт,
Ігор Павлюк
2009.03.19
23:05
В гості мене запросила.
В гості мене запросила.
Поїла приворотзіллям.
У нервах, казала, сила,
Не в сухожиллях.
Я був серйозний, мов космос,
Мов пес – бездомний.
Заснули ми десь о восьмій…
Поїла приворотзіллям.
У нервах, казала, сила,
Не в сухожиллях.
Я був серйозний, мов космос,
Мов пес – бездомний.
Заснули ми десь о восьмій…
Юрій Мединський
2009.03.19
22:38
Для тебе
Наталі Данькових
присвячується
Ця весна - для тебе.
І перший подих неба,
І перші погляди ночей -
Усе твоє.
Дотики яблуневих пелюсток
присвячується
Ця весна - для тебе.
І перший подих неба,
І перші погляди ночей -
Усе твоє.
Дотики яблуневих пелюсток
Богдан Коломійчук
2009.03.19
22:35
Стриптиз
Роздягнешся повільно
та іскристо
Як цигарковий дим звиваючись
Знімаючи
шовково-ніжні крила
Звільняючи
казково-пишні груди
Купаючись у музиці та Місяці
та іскристо
Як цигарковий дим звиваючись
Знімаючи
шовково-ніжні крила
Звільняючи
казково-пишні груди
Купаючись у музиці та Місяці
Марія Марченкова
2009.03.19
22:30
"У дережаблі з лотосів шукати..."
У дережаблі з лотосів шукати
Усім годинникам у пригоршнях піску,
Всаджати сніжки на санчата,
Між Правою та Нявою в кутку
Та цьому місту вже й весна не личить
В наплечнику із Зоряними Псами,
Де і дерева безпритульні
Танцюють, жебракуючи за нами...
Усім годинникам у пригоршнях піску,
Всаджати сніжки на санчата,
Між Правою та Нявою в кутку
Та цьому місту вже й весна не личить
В наплечнику із Зоряними Псами,
Де і дерева безпритульні
Танцюють, жебракуючи за нами...
Іра Білінська
2009.03.19
22:03
Від дощу
від дощу
твоя душа
така прозора
кришталево-чиста
осяйна
в ній небо
сонце
мерехтливі зорі
твоя душа
така прозора
кришталево-чиста
осяйна
в ній небо
сонце
мерехтливі зорі
Юльця Венчур
2009.03.19
21:22
Панацея від зими
Треба якось цю кляту зиму перезимувати.
Уявити, що це не сніг, а цукрова вата
Порції зо дві тої вати з'їсти
Захворіти і під ковдру на місяць залізти.
А під нею тепло, як в норі ведмедя
Можна довго спати і уявляти що ти перша леді
Особливо коли вип
Уявити, що це не сніг, а цукрова вата
Порції зо дві тої вати з'їсти
Захворіти і під ковдру на місяць залізти.
А під нею тепло, як в норі ведмедя
Можна довго спати і уявляти що ти перша леді
Особливо коли вип
Юрій Сегеда
2009.03.19
21:19
Було йому тяжко
Було йому тяжко,
Було йому темно,
Здавалося – марно,
Здавалось – даремно.
І в темряві болю
Він вигадав світло,
Він вигадав долю,
Було йому темно,
Здавалося – марно,
Здавалось – даремно.
І в темряві болю
Він вигадав світло,
Він вигадав долю,
Анастасія А
2009.03.19
21:04
ДО СУМЛІННЯ
Забери мене, пошепки прошу
До земель, що за тридцять десятків
Пролягають від серця мого.
Як з туману, інакше не можу,
До людей, що забули батьків
Від ім’я промовляю свого!
До земель, що за тридцять десятків
Пролягають від серця мого.
Як з туману, інакше не можу,
До людей, що забули батьків
Від ім’я промовляю свого!
Вікторія Осташ
2009.03.19
19:54
В.З.
вдивляюся, а раптом, ось, за мить)
я віднайду його…)
Валентина Захарченко-Бурцева))
у небо (ніби виоране поле)
вдивляюся – чи віднайду Його?
пригашені зірки (медузи кволі)
пливуть немов крижини крізь вогонь
я віднайду його…)
Валентина Захарченко-Бурцева))
у небо (ніби виоране поле)
вдивляюся – чи віднайду Його?
пригашені зірки (медузи кволі)
пливуть немов крижини крізь вогонь
Катерина Ляшевська
2009.03.19
19:13
***
Цукеркою маниш до себе,
Знову мариш у рожевому сні,
Може, досить обману із неба?
Досить крику моєї душі?
Припини малювати світання!
Годі рвати черемховий цвіт!
Я повірю у справжність кохання,
Останні надходження: 7 днів | 30 днівЗнову мариш у рожевому сні,
Може, досить обману із неба?
Досить крику моєї душі?
Припини малювати світання!
Годі рвати черемховий цвіт!
Я повірю у справжність кохання,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Катерина Ляшевська
2009.03.19
Володимир Сосюра
2009.03.19
Максим Рильський
2009.03.19
Євген Маланюк
2009.03.18
Олександр Олесь
2009.03.18
Микола Вороний
2009.03.18
Микола Бажан
2009.03.18
Вірші, проза, аналітика, огляди
Вхід