Новини

Степанові Бандері, найвидатнішому українцеві всіх часів, 1 січня 2009-го виповнилося б 100 років. За результатами торішнього конкурсу «Великі українці» на телеканалі «Інтер» Бандера став третім після Ярослава Мудрого та Миколи Амосова. Але Амосов, попри свою геніальність, не був українцем. А за часів Ярослава Мудрого ще не сформувалась українська нація. Тож найвизначнішим її представником став саме Степан Бандера. Його вважали вкрай небезпечним три окупаційні режими: польський, нацистський і радянський. Його діяльність – один з наріжних каменів в утвердженні суверенітету України. Роком Степана Бандери оголосили 2009 рік Верховна Рада і Український інститут національної пам’яті – державна структура зі статусом міністерства, створена указом Президента Віктора Ющенка.

Народився Степан Бандера 1 січня 1909 року у селі Старий Угринів (нині – Івано-Франківщина) в родині священика. До речі, його прізвище не походить від слова “бандит” і не має жодного стосунку до м. Бендери в Молдові. У польській, італійській та деяких інших мовах це слово досі вживається у значенні “прапор”, у такому ж значенні воно побутувало на Західній Україні.

Навчаючись у Стрийській гімназії, Степан став учасником української молодіжної організації «Пласт». Був культурною й освіченою людиною, працював у читальні «Просвіти», організував театрально-аматорський гурток і хор. У вільний час грав у шахи, займався бігом, плаванням, мандрував. Не палив і не вживав алкоголю. 1929 року утворилася Організація Українських Націоналістів (ОУН). Вона ставила за мету встановлення незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території. Під час навчання у Львівській політехніці Степан Бандера став членом ОУН, а згодом – одним з її лідерів.

Саме він бере на себе відповідальність за організацію "пострілу в обороні мільйонів", коли 18-річний Микола Лемик на знак протесту проти Голодомору стратив радянського консула Олексія Майлова. Судовий процес над Лемиком переростає в обвинувачення московської влади у геноциді українців. До речі, доля Миколи Лемика нерозривно пов’язана з Полтавщиною: 1941 року його – очільника Центральної похідної групи ОУН – в Миргороді розстріляли німецькі фашисти.

Саме Степан Бандера дає наказ здійснити акцію відплати польським окупантам – ліквідувати міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького. Цей поліцай-україножер верховодив так званою "пацифікацією": поляки мордували, а часто і вбивали українців, намагаючись під корінь сплюндрувати їхнє культурне та економічне життя. За організацію вбивства польського міністра Степана Бандеру засуджують до смертної кари, замінивши її згодом, у зв'язку з амністією, на довічне ув'язнення. З початком Другої світової війни, коли становище польських військ стало критичним, адміністрація тюрми і сторожа розбіглися, і в’язні вийшли на волю.

Активна діяльність Бандери в 1939-1941 роках заклала міцні основи для наступного етапу розвитку визвольного руху. В цей час проведено велику кількість військових та організаційних вишколів, які підготували кадри для подальшого його розгортання. Бандера був одним з головних ініціаторів створення Української Повстанської Армії (УПА).

30 червня 1941 року у Львові Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує Акт відновлення Української Держави. Гітлер доручає своїй поліції негайно знищити цю "змову українських самостійників". Німецькі окупанти арештовують Бандеру буквально за кілька днів. Він стає в'язнем концтабору Заксенхаузен. Звільняють його тільки у грудні 1944 року, намагаючись залучити в союзники проти Москви. Проте німецьку пропозицію Степан Бандера рішуче відкидає, не йде на співпрацю з гітлерівцями.

З-за кордону він і надалі керував визвольним рухом до останнього дня свого життя. Під його керівництвом мережу ОУН розгорнуто практично у всіх країнах, де мешкали українці, - в Західній Європі, Північній та Південній Америці, Австралії.

Факт кільканадцяти замахів на Бандеру з боку КДБ (за вказівкою самого Хрущова) підтверджує, що керівництво СРСР розуміло його значення для українського національно-визвольного руху і сподівалось, прибравши лідера, покінчити з ОУН раз і назавжди. 15 жовтня 1959 року в під’їзді будинку в Мюнхені засланий з Москви агент КДБ, терорист Богдан Сташинський здійснив убивство Степана Бандери, зі спеціального пістолета вистріливши йому в обличчя струменем розчину ціанистого калію. Згодом німецькі судові органи оголосили, що це зроблено за наказом Хрущова і його поплічників.

Родина Бандер була репресована повністю. По ній «проїхалися» всі загарбники й карателі України. Батька сімейства, отця Андрія Бандеру розстріляли «совіти», трьох рідних братів знищили німці: Василь і Олександр, обоє члени ОУН, загинули в німецькому Освєнцімі 1942 року, а Богдан поліг у 1943 році від рук нацистів на Херсонщині. Сестри Бандери уникнули розправи, але все життя провели в таборах та спецпоселеннях. Марта померла в Красноярському краї 1982 року. Володимира, мати шістьох дітей, відбула десять років сталінського ГУЛАГу, де втратила чоловіка. Пані Оксані, наймолодшій із сестер, по 48 роках таборів судилося повернутися додому лише 1989-го.

Під проводом Бандери сотні тисяч українців майже двадцять років героїчно боролись за свободу нації у лавах ОУН і УПА. Його ім'я стало називним для безпрецедентного визвольного руху і легендою для наступних поколінь. Такими ж символами до того були імена гетьмана України Івана Мазепи та Голови Директорії Української Народної Республіки Симона Петлюри.

У контексті світової історії Бандера – типовий діяч революційного визвольного руху. Можна провести аналогію між Степаном Бандерою і Юзефом Пілсудським, що очолив широкий визвольний рух у Польщі (яка давно визнала його національним героєм). Можна порівняти його з Менахеном Бегіном, який став героєм Ізраїлю і навіть прем’єр-міністром. Можна – з Майклом Колінзом, який розпочав боротьбу як підпільник, а закінчив одним з керівників Ірландської Республіки. Діячі українського визвольного руху, які протиставили себе державному терору Польщі, СРСР та Німеччини, не дожили до своєї перемоги. Проте створення незалежної української держави – свідчення перемоги їхнього руху.

З нагоди сторіччя від дня народження Степана Бандери на теренах усієї нашої держави відбуваються різні заходи – урочисті збори, «круглі столи», наукові конференції, презентації книг. Нещодавно відкрито пам’ятники Провідникові в ряді міст України.

Підготовлено Головним управлінням інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації за матеріалами Інтернет-джерел