Літературний форум

[] Літературний форум Перейти - Головна ◄◄ | 111 | 110 | 109 | 108 | 107 | 106 | 105 | 104 | 103 | 102 | 101 | 100 | 99 | 98 | 97 | 96 | 95 | 94 | 93 | 92 | 91 | 90 | 89 | 88 | 87 | 86 | 85 | 84 | 83 | 82 | 81 | 80 | 79 | 78 | 77 | 76 | 75 | 74 | 73 | 72 | 71 | 70 | 69 | 68 | 67 | 66 | 65 | 64 | 63 | 62 | 61 | 60 | 59 | 58 | 57 | 56 | 55 | 54 | 53 | 52 | 51 | 50 | 49 | 48 | 47 | 46 | 45 | 44 | 43 | 42 | 41 | 40 | 39 | 38 | 37 | 36 | 35 | 34 | 33 | 32 | 31 | 30 | 29 | 28 | 27 | 26 | 25 | 24 | 23 | 22 | 21 | 20 | 19 | 18 | 17 | 16 | 15 | 14 | 13 | 12 | 11 | 10 | 9 | 8 | 7 | 6 | 5 | 4 | 3 | 2 | 1 | ►► ПРОПОЗИЦІЯ ДО ПАВЛИЧКА-РАТУШНОГО Голові УВКР, Герою України ДМИТРОВІ ПАВЛИЧКУ Вельмишановний Дмитре Васильовичу, Правління Українського клубу звертається до Вас з проханням: 1. Створити спільно з Українським клубом Інформаційний Центр на базі Українського часу та Кобзарської світлиці (Український дім) для інформування українського суспільства про події в українській діаспорі та діаспору про події в Україні. 2. Спільно з Українським клубом на базі УВКР створити земляцтва українських історичних земель – Кубанське, Придністровське, Мара-Морське, Берестейське, Пряшівське, Підляське та інші. 3. Сформувати делегацію українських митців та письменників, які протягом 2009 року проведуть творчі зустрічі на українських історичних землях. З повагою, Голова Правління Українського клубу Роман КУХАРУК СЛАВА НАЦІЇ -- СМЕРТЬ ВОРОГАМ догори Звернення Президента України Віктора Ющенка з нагоди Дня Тараса Шевченка Дорогий Український народе, Дорогі співвітчизники, Сьогодні - День народження Тараса Шевченка. Я хочу сказати про нас. Ми - великий, різний, непростий, щирий народ, який уміє сильно любити. Але часто і особливо переконливо - любити не себе. Ми - українці. Боремося за правду і найдужче - один з одним. Ми - українці. Титул цієї землі. «Великі самодержці». І вправні шукачі себе в чужому слові і в чужому житті. Досвідчені прохачі чужої ласки по чужих столицях. «Великих слів велика сила...» Це - ми. І, втім, це - також ми: Здатні на зміни. Здатні стати нацією. Вже сповнені цією ідеєю. Не розвіяні. Не розміняні. Не розкуплені. Здатні на вчинок. Якщо у вічності є дух, що не втрачає сили вести з Господом розмову за Україну і за нас, то, я вірю, що цей дух - Шевченко. Не ідол. Не божество. Не ікона. Дух. Наш вічний, праведний дух. Його день - це наше народження. Ми здатні цінувати Його день без фальшу, з природною людською шаною, за якою - повага до себе. Зараз складно. Зараз дуже непросто. Але все стане на свої місця. Я не маю жодного, найменшого сумніву, і цю впевненість хочу передати вам. «Блаженний муж на лукаву Не вступає раду, І не стане на путь злого І з лютим не сяде...» Треба вірити у нашу силу. Треба бути собою. Треба намагатися діяти разом - особливо нині. Без корисливості, продажності, захланності. Допомагаючи один одному і добре усвідомлюючи вагу тієї мети, що перед нами. І ми все зуміємо зробити. Саме про це я хотів сказати сьогодні. У День Шевченка. У наш День. Сказане Ним - правдиве: «Діла добрих обновляться, Діла злих загинуть...» чудово догори Промова Президента при врученні Премії ім. Т.Шевченка Дорогі співвітчизники, Святі отці, Пані і панове, У сьогоднішній історії великий день. Сьогодні 195 років, як українському народові було дароване велике життя і велике ім'я - Тарас Григорович Шевченко. Я хотів би привітати з цією вікопам'ятною подією кожного українця, кожного громадянина Україна. Має його ім'я особливу силу над нами. Сказано про Шевченка багато і, безумовно, буде мовлено ще не раз. Але кожне осмислення Шевченка - традиційне і модерне, «поклонниче» і бунтівне - повертає до роздуму про самих нас. Давайте зафіксуємо свої портрети. Шевченко і ми. Шевченко і Україна. Шевченко і цілий світ. У цих трьох вимірах я шукаю якраз тих слів, аби передати те, про що думаю, що болить, і в чому особливо переконаний. Ми. Нинішній час - це не фатальність. Це не розпач. Хоча, безумовно, він непростий. Він складний, як буває завжди складний шлях тої нації, яка сотнями літ мріє і розбудовує свою державність. Багато протиріч, яких би хотілося позбутися, при чому протиріч успадкованих, історичних чи набутих і в сьогоднішньому, на жаль, часі. Державність, українська державність, дуже часто видається неукраїнською, денаціоналізованою, або напівреалізованою. Влада - часто глухою буває і байдужою, і дуже часто непатріотичною. У політичній боротьбі часто забуті або забуваються наші національні пріоритети. Страх перед економічною кризою додає нову порцію розгубленості, відчаю, додає своїх відтінків. Виникає питання, як може, як має, як мусить реагувати сильний народ? Не опускати руки. Не мовчати. Не стояти збоку. Наша найбільша загроза - роздріблення українства. Слово Шевченка, можливо, найбільший божий дар, який був посланий народу, який століттями шукав дорогу до своєї державності. Давайте замислимося. Слово Шевченка, можливо, і сьогодні чи не найбільше нас об'єднує. Об'єднує в мові, літературі, мистецтві, об'єднує в нашій моралі. Об'єднує у нашій українській традиції. Кінець-кінцем, об'єднує у нашій історії і нашій пам'яті. Слово Шевченка і українська пам'ять - переконаний, це є дві засадничі речі, які завжди стояли і будуть стояти у витоку української національної ідеї. Втрата нашої цілісності, нашої найзначимішої внутрішньої влади, безумовно, матиме непоправні наслідки, серед яких статус малоросійської губернії буде квіткою у пустелі. Вже сьогодні нас тихцем розтягують по різних політичних комірках, по групах симпатиків. Нам так хитренько кажуть із сторінок преси, з екранів телевізорів: чи не найдостойніший порив українців у Помаранчевій революції - це, звичайно, подія, але подія - штучна, насправді куплена, насправді оплачена. Вже сьогодні нам так лукаво підказують: не треба говорити про національні цінності, вони ж бо не всім подобаються, прийнятні, вони ж бо дратують - як не чужі столиці, то рідне довкілля. Нам так доступно і переконливо доводять - увесь цей патріархальний мотлох, яким у третьому тисячолітті є відновлення українського слова, української пам'яті, української історії - це примхи одної людини. Я хочу сказати таке. Я - не волаючий в пустелі. Не переоцінюю своєї президентської ролі. Але я добре знаю до кого звертаюся. Українці. Українство. Ви - могутня, впевнена, світова сила. Пам'ятаймо ім'я своє. Я прошу до об'єднання всі без виключення національні сили - не політичні партії чи політичні блоки, а саме людей, кожного українця, кожного громадянина України. Не треба створювати кумирів. Не можна дозволити собі спокуситися на кращі обіцянки. Ваш розум знає про це, а серце відчуває. Я прошу до об'єднання. Я прошу об'єднання навколо нашої мети, навколо нашої ідеї - кінець-кінцем, навколо нашої волі, всупереч всьому, стати головним, активним і наступальним рушієм творення і перетворення нашої держави на Україну, а нашого великого народу - на націю. Треба відмежуватися від політичного бруду. Треба відкрити вікна і двері для свіжого повітря. Вітер здіймається - нове покоління прийде, і наше завдання, принаймні, не втягти його у трясовину гнилих традицій. У нинішньому часі повинен постати голос національної гідності. Це стосується всіх. Бо кожен з нас, українців, здатен сказати сам собі: Я не приймаю продажності і подвійних стандартів. Я вірю у власне національне «я» і хочу поширювати його рідною землею, як добрий і мудрий господар, шануючи, приймаючи і оберігаючи кожну іншу самобутню культуру, що її народжено тут, на нашій землі. Я дбаю про продовження своєї нації, відкриваючи її перед світом і знаючи, що кожна наша присутність на планеті є присутністю моєю, власною. Є присутністю рідною, українською. Відтак, все стане на свої місця. Відтак, серце буде впевненим у правоті і перемозі. Відтак, не треба буде чекати на проводирів, возвеличувати їх і в них розчаровуватися. Відтак, не треба буде боятися говорити чесно і відкрито про національні цілі. Бо вони - чесні, чисті і з миром звернені до всіх. Відтак, стане зрозумілим, що відновлення наших символів у рідній державі і за її межами - це не бутафорія, а вияв життя. Відтак, не треба буде зневажати владу, чекати від неї ласки і скрушно розписуватися у безсиллі. Бо влада завжди переступає межі, коли їй дозволено це зробити. Відтак, не треба буде знову боротися за державу-мрію, а бути нею, бути собою і поважати себе. Це те, що я хотів сказати у день Шевченка. Шевченко і ми. Шевченко і Україна. Шевченко і світ. Фіксуємо портрети. Бачимо погляд. 195 років тому було народжене велике українське життя. З життям я вітаю вас, дорогі співвітчизники, і про життя далі я хотів би сказати. Шановне товариство, шановні пані та панове! Я маю честь привітати нині рішення Національного Шевченкового комітету про присудження найвищої національної премії. Складаю слова шани цьогорічним лауреатам. Це поет Павло Гірник, художник Віктор Гонтаров, актриса Лариса Кадирова, публіцист Володимир Мельниченко і майстер народного малярства Віктор Наконечний. Я хочу у вашу адресу сказати, що Україна пишається вами. Ми вами гордимося. Бажаю вам і всім присутнім здоров'я, творчої сили, великої наснаги у розбудові незалежної України. Слава всім вам! Слава Тарасу Шевченку і слава Україні! Супер! Лідер нації звертається до кожного українці, до кожного справжнього, свідомого істинного громадянина України. догори Промова Президента при врученні Премії ім. Т.Шевченка Дорогі співвітчизники, Святі отці, Пані і панове, У сьогоднішній історії великий день. Сьогодні 195 років, як українському народові було дароване велике життя і велике ім'я - Тарас Григорович Шевченко. Я хотів би привітати з цією вікопам'ятною подією кожного українця, кожного громадянина Україна. Має його ім'я особливу силу над нами. Сказано про Шевченка багато і, безумовно, буде мовлено ще не раз. Але кожне осмислення Шевченка - традиційне і модерне, «поклонниче» і бунтівне - повертає до роздуму про самих нас. Давайте зафіксуємо свої портрети. Шевченко і ми. Шевченко і Україна. Шевченко і цілий світ. У цих трьох вимірах я шукаю якраз тих слів, аби передати те, про що думаю, що болить, і в чому особливо переконаний. Ми. Нинішній час - це не фатальність. Це не розпач. Хоча, безумовно, він непростий. Він складний, як буває завжди складний шлях тої нації, яка сотнями літ мріє і розбудовує свою державність. Багато протиріч, яких би хотілося позбутися, при чому протиріч успадкованих, історичних чи набутих і в сьогоднішньому, на жаль, часі. Державність, українська державність, дуже часто видається неукраїнською, денаціоналізованою, або напівреалізованою. Влада - часто глухою буває і байдужою, і дуже часто непатріотичною. У політичній боротьбі часто забуті або забуваються наші національні пріоритети. Страх перед економічною кризою додає нову порцію розгубленості, відчаю, додає своїх відтінків. Виникає питання, як може, як має, як мусить реагувати сильний народ? Не опускати руки. Не мовчати. Не стояти збоку. Наша найбільша загроза - роздріблення українства. Слово Шевченка, можливо, найбільший божий дар, який був посланий народу, який століттями шукав дорогу до своєї державності. Давайте замислимося. Слово Шевченка, можливо, і сьогодні чи не найбільше нас об'єднує. Об'єднує в мові, літературі, мистецтві, об'єднує в нашій моралі. Об'єднує у нашій українській традиції. Кінець-кінцем, об'єднує у нашій історії і нашій пам'яті. Слово Шевченка і українська пам'ять - переконаний, це є дві засадничі речі, які завжди стояли і будуть стояти у витоку української національної ідеї. Втрата нашої цілісності, нашої найзначимішої внутрішньої влади, безумовно, матиме непоправні наслідки, серед яких статус малоросійської губернії буде квіткою у пустелі. Вже сьогодні нас тихцем розтягують по різних політичних комірках, по групах симпатиків. Нам так хитренько кажуть із сторінок преси, з екранів телевізорів: чи не найдостойніший порив українців у Помаранчевій революції - це, звичайно, подія, але подія - штучна, насправді куплена, насправді оплачена. Вже сьогодні нам так лукаво підказують: не треба говорити про національні цінності, вони ж бо не всім подобаються, прийнятні, вони ж бо дратують - як не чужі столиці, то рідне довкілля. Нам так доступно і переконливо доводять - увесь цей патріархальний мотлох, яким у третьому тисячолітті є відновлення українського слова, української пам'яті, української історії - це примхи одної людини. Я хочу сказати таке. Я - не волаючий в пустелі. Не переоцінюю своєї президентської ролі. Але я добре знаю до кого звертаюся. Українці. Українство. Ви - могутня, впевнена, світова сила. Пам'ятаймо ім'я своє. Я прошу до об'єднання всі без виключення національні сили - не політичні партії чи політичні блоки, а саме людей, кожного українця, кожного громадянина України. Не треба створювати кумирів. Не можна дозволити собі спокуситися на кращі обіцянки. Ваш розум знає про це, а серце відчуває. Я прошу до об'єднання. Я прошу об'єднання навколо нашої мети, навколо нашої ідеї - кінець-кінцем, навколо нашої волі, всупереч всьому, стати головним, активним і наступальним рушієм творення і перетворення нашої держави на Україну, а нашого великого народу - на націю. Треба відмежуватися від політичного бруду. Треба відкрити вікна і двері для свіжого повітря. Вітер здіймається - нове покоління прийде, і наше завдання, принаймні, не втягти його у трясовину гнилих традицій. У нинішньому часі повинен постати голос національної гідності. Це стосується всіх. Бо кожен з нас, українців, здатен сказати сам собі: Я не приймаю продажності і подвійних стандартів. Я вірю у власне національне «я» і хочу поширювати його рідною землею, як добрий і мудрий господар, шануючи, приймаючи і оберігаючи кожну іншу самобутню культуру, що її народжено тут, на нашій землі. Я дбаю про продовження своєї нації, відкриваючи її перед світом і знаючи, що кожна наша присутність на планеті є присутністю моєю, власною. Є присутністю рідною, українською. Відтак, все стане на свої місця. Відтак, серце буде впевненим у правоті і перемозі. Відтак, не треба буде чекати на проводирів, возвеличувати їх і в них розчаровуватися. Відтак, не треба буде боятися говорити чесно і відкрито про національні цілі. Бо вони - чесні, чисті і з миром звернені до всіх. Відтак, стане зрозумілим, що відновлення наших символів у рідній державі і за її межами - це не бутафорія, а вияв життя. Відтак, не треба буде зневажати владу, чекати від неї ласки і скрушно розписуватися у безсиллі. Бо влада завжди переступає межі, коли їй дозволено це зробити. Відтак, не треба буде знову боротися за державу-мрію, а бути нею, бути собою і поважати себе. Це те, що я хотів сказати у день Шевченка. Шевченко і ми. Шевченко і Україна. Шевченко і світ. Фіксуємо портрети. Бачимо погляд. 195 років тому було народжене велике українське життя. З життям я вітаю вас, дорогі співвітчизники, і про життя далі я хотів би сказати. Шановне товариство, шановні пані та панове! Я маю честь привітати нині рішення Національного Шевченкового комітету про присудження найвищої національної премії. Складаю слова шани цьогорічним лауреатам. Це поет Павло Гірник, художник Віктор Гонтаров, актриса Лариса Кадирова, публіцист Володимир Мельниченко і майстер народного малярства Віктор Наконечний. Я хочу у вашу адресу сказати, що Україна пишається вами. Ми вами гордимося. Бажаю вам і всім присутнім здоров'я, творчої сили, великої наснаги у розбудові незалежної України. Слава всім вам! Слава Тарасу Шевченку і слава Україні! Супер! Лідер нації звертається до кожного українці, до кожного справжнього, свідомого істинного громадянина України. догори 11 марта - премьера спектакля по драме Леси Украинки 11 марта при поддержке симферопольских активистов НСНУ театр-студия «Мы» покажет премьеру спектакля по драме Леси Украинки «Одержимая» 11 марта в Симферополе при поддержке Центральной районной организации Народного Союза Наша Украина в Симферополе пройдет премьерный показ спектакля «Одержимая», поставленного театром-студией «Мы» (Театром студией «На Москольце») по мотивам одноименной драмы Леси Украинки. Режиссер-постановщик – Антон Романов. Лесю Украинку играет Галина Джикаева, Сергея Мержинского – Александр Кесмеджи. «Коллектив «Мы», ранее называвшийся «На Москольце», давно известен симферопольским театралам серьезной театральной школой и глубоким подходом к классическим произведениям. Мы приняли решение поддержать их усилия и приобрели для театра-студии звуковую аппаратуру для того чтобы симферопольцы и гости столицы могли в более комфортных условиях погрузиться в атмосферу спектаклей», - рассказала руководитель исполкома Центральной районной организации НСНУ в Симферополе Татьяна Жукова. Она подчеркнула, что театр не случайно обратился к драме Леси Украинки «Одержимая». «В ней речь идет о любви, безвозвратной потере любимого и протесте против смерти, что понятно в любом уголке мира. Но это произведение по особому звучит в Крыму, поскольку написано в одну из ночей, когда на руках у поэтессы умирал ее любимый Сергей Мержинский, с которым она встретилась в Ялте», - сказала Т. Жукова. Она выразила надежду, что постановка «Одержимой» будет успешной и зрители получат прекрасную возможность приобщиться к классике. Спектакль состоится 11 марта (нач. в 18.30) в зале Симферопольского художественного музея по адресу (ул. Р. Люксембург). Пресс-служба Центральной районной организации Народного Союза Наша Украина в Симферополе т. 8 (0652) 6-000-49 ОТАКЕ-ТО догори Перший Фестиваль українського кіно у Кьольні (Німеччина). З 20 по 24 березня 2009 року у Будинку кіно у Кьольні (Німеччина) пройде вперше в історії Німеччині Фестиваль українського кіно. Український фонд кіно, Nemiroff та міжнародний фестиваль "Молодість" організовують у співробітництві з Будинком кіно у Кьольні вперше в Німеччині фестиваль українського кіно. У дні фестивалю, починаючи із 19-ої години пройдуть покази наступних стрічок "Тіні забутих предків", "Два в одному", "Кастинг", "Владика Андрей", "On The Edge", "Отроцтво", "Закон", "Проти сонця", "Приблуда", "Таксист", "Трагічне кохання до зрадливої Нюськи", "Маленьке життя", "Сафо", "Райські птахи". Додаткова інформація на сторінці Представництва Союзу українських студентів Німеччини у Кьольні: http://koeln-susn.ning.com Оригінальний анонс німецькою: http://www.koelner-filmhaus.de/htm/presse/aktuell/ukrainischeFilmwoche/ukraine.htm карасьо догори Приговоренная к 2,5 г. «химии» правозащитница покончила с собой Правозащитница Яна Полякова, недавно осужденная Солигорским судом, покончила жизнь самоубийством сегодня ночью в Солигорске. О самоубийстве Яны Поляковой сегодня объявили на Ассамблеи неправительственных организаций и инициатив, которая проходит в Минске. 3 марта судом Солигорского района (судья Буравцов) был вынесен приговор по уголовному делу в отношении правозащитницы Яны Поляковой. Правозащитницу осудили по части 2 статьи 400 Уголовного кодекса РБ – «Заведомо ложный донос». На данном судебном заседании присутствовали представители Белорусского Хельсинского комитета Леонид Мархотка и Валерий Щукин. Суд приговорил Я.Полякову к 2 годам и 6-ти месяцам ограничения свободы (так называемой «химии»), а также потребовал возместить «моральный ущерб» в размере одного миллиона рублей в пользу потерпевшего участкового милиции Пугачева В.А., который недавно вышел на пенсию. Напомним, что в ноябре прошлого года большой резонанс получила история с преследованием солигорской правозащитницы со стороны правоохранительных органов. Яна Полякова сообщала, что за оппозиционную деятельность ее неоднократно задерживали сотрудники милиции. Также сообщалось, что в отделении женщину избивали, а однажды ей чуть не сломали руку. Необходимо добавить, что Яна Полякова являлась членом инициативной группы Ольги Козулиной во время последних выборов в «парламент». - Для Яны этот приговор был шоком, -- прокомментировал правозащитник Валерий Щукин. - Я почти целый день провел у нее после этого суда, но она твердила только одно: «Я не буду зечкой». Для нормального человека это действительно шок. Помню, когда меня посадили в первый раз, жена стеснялась в город выходить, ей казалось, что это позор. Видимо, так и у Яны произошло. Она видела полную свою беспомощность, неспособность что-то противопоставить этой травле. Я был на многих судах, но суд над ней был настоящий судилищем. Как судили Яну Полякову? Валерий Щукин рассказал подробности процесса над правозащитницей Яной Поляковой: --- По долгу правозащитной деятельности я бывал на судебных процессах во многих городах Беларуси, наблюдал за работой десятков судей, но с подобным экспресс-процессом сталкнулся впервые. 3 марта 2009 года представитель прокуратуры Солигорского района огласил в зале суда постановление о привлечении Яны Поляковой в качестве обвиняемой. При этом государственный обвинитель заявляет, что уголовное дело возбуждено по требованию прокуратуры Минской области. Солигорская прокуратура уголовное дело в отношении Поляковой не инициировала. Судья Буравцов данное постановление тут же вручает обвиняемой. Дальнейшие судейские действия регламентированы статьей 316 УПК, которая гласит: - в случае изменения обвинения (а именно это и произошло, т.к. государственный обвинитель внес изменения в обвинение) судебное разбирательство дела не может быть начато ранее пяти суток со дня вручения копии измененного постановления о привлечении в качестве обвиняемой. Но судья Буравцов продолжил заседание… немедленно. Яне Поляковой не то что пяти суток - пяти минут не было предоставлено для изучения постановления о привлечении в качестве обвиняемой. Судья даже не объявил перерыв в заседании, чтобы Яна могла ознакомиться с прокурорским постановлением. Причину столь вопиющего нарушения процессуального закона я вижу лишь одну -- страстное желание судьи Буравцева сделать родной милиции подарок к празднику: придать солигорскому правозащитнику статус зека. Судья так торопился, что по новому обвинению не допросил ни пострадавшего милицейского капитана, ни свидетелей-сослуживцев оного, не огласил материалы дела. Судилище над Яной Поляковой назвать процессом язык не поворачивается. Потому как сразу же после предъявления нового обвинения государственный обвинитель начать выступать… в прениях. Из этих двух процессуальных элементов и состоял судебный процесс по обвинению Яны Поляковой в совершении преступления по части второй ст.400 УК (заведомо ложный донос в совершении должностным лицом тяжкого преступления). Государственный обвинитель даже указал статью этого тяжкого преступления - 426 (часть 3). Называется статья -- превышение власти или служебных полномочий (совершение должностным лицом явно выходящих за пределы прав и полномочий, предоставленных по службе, сопряженное с насилием, мучением, оскорблением потерпевшего). Но это не совсем так, или, как говорят в подобных случаях, совсем не так. Из заявления Яны Поляковой в районную прокуратуру: «…Капитан Пугачев В.А. предложил мне подписать какие-то бумаги. Когда я попыталась ознакомиться с данными бумагами, по находившейся на столе моей правой руке последовал сильный удар. Данный удар нанес капитан Пугачев В.А. От резкой боли и от испуга я вскочила со стула, на котором сидела. Я не ожидала такого поступка со стороны данного работника милиции. В состоянии шока, попыталась выскочить из кабинета, при этом, повернувшись к находившимся в кабинете гражданам спиной, получила удар по обеим ногам…. ПРОШУ: -- прокурорского реагирования на данные действия работников Солигорского РОВД, направленные на подавление демократического движения политической активности закрепленной Конституцией Республики Беларусь. --назначить судебно-медицинскую экспертизу по фиксированию имеющихся у меня телесных повреждений.» Из заявления Яны Поляковой в Минскую областную прокуратуру: «…Я, Полякова Яна Витальевна, являюсь членом инициативной группы кандидата в депутаты Ольги Александровны Козулиной. С 26 августа 2008 года мне на домашний номер, а затем и на мобильный телефон, периодически поступали звонки с требованием встретиться, якобы с сотрудниками Солигорского КГБ и дать объяснения по поводу моего участия в сборе подписей в поддержку Ольги Козулиной. В телефонных разговорах с данными лицами, я просила предоставить мне надлежащим образом оформленную повестку. На мои просьбы следовали сначала отказы, а затем угрозы в мой адрес и в адрес моей мамы. Далее начали следовать звонки, якобы от работников милиции, звонившие мужчины, в свою очередь, уже требовали встретиться с ними и дать объяснения по поводу моего «нежелания» общаться с представителями КГБ. ПРОШУ: -- прокурорского реагирования на данные действия работников Солигорского РОВД, направленные на подавление демократического движения политической активности закрепленной Конституцией Республики Беларусь; -- назначить судебно-медицинскую экспертизу по фиксированию имеющихся у меня телесных повреждений; -- отменить постановление об отказе в возбуждении уголовного дела от 11 сентября 2008 года, вынесенного прокуратурой Солигорского района.» В два с половиной года «химии» (ссылка на принудительные работы) оценил солигорский судья Буравцов требования правозащитника Поляковой к прокуратуре пресечь противоправные действия, направленные на подавление демократического движения политической активности. А доблестному милицейскому капитану Пугачеву за проявленную храбрость в борьбе с правозащитником Яной Поляковой судья выписал, за счет последней, премию в миллион рублей (называется эта премия -- компенсация морального вреда). И действительно, волновался таки сей сотрудник Солигорского РОВД. Потому что мог и под уголовную статья попасть. Если бы, конечно, в Беларуси были другой суд и другое следствие. Кстати, Яна Полякова обжаловать вынесенный политический приговор не собиралась. Она считала, что Минский областной суд вопиющего нарушения процессуального закона в данном приговоре не узреет. http://charter97.org/be/news/2009/3/7/15877/ остерігайтесь і бережіть себе догори Oles Dovguj - vorog kultury? Оргкомітет надзвичайних зборів «Україна – зона культурного лиха» повідомляє: Заступник мера Олесь Довгий – кандидат до Чорного списку ворогів культури! Голосуйте. Голосування за надання Олесю Довгому звання ворога культури стартувало 4-го березня на сайті www.cultura.net.ua. Проголосувати як «за», так і «проти» може кожен. Голосування триватиме два тижні. Підставою до такої ініціативи Оргкомітету стало чергове рішення Київради за підписом Олеся Довгого, яке позбавляє творчої майстерні одразу 19 художників Національної Спілки художників України. На вулиці опинилися такі відомі та шановані майсти, як Іванов-Ахметов, Криволап, Хоменко, Димшиць, Міловзоров та інші. Додаток до рішення Київради від 28.08.2008 року №105/105 за підписом Олеся Довгого передає у власність інвестору ТОВ «Фінансова компанія «Альянс-Інвестбуд» творчу майстерню художників за адресою Андріївський узвіз, 36 А. Нагадуємо, що Звання “Ворог української культури” було започатковане 30 листопада 2007 року під час Надзвичайних Зборів «Україна – зона культурного лиха» і присвоюється фізичним особам за дії, спрямовані проти закладів культури, пам’яток історії та культури, інших об’єктів культури та культурного ландшафту України. Звання Ворога української культури вживається разом з іменем особи, що його носить, на рівні з іншими званнями – науковими, державними, почесними та ін. Наприклад: Доктор історичних наук, професор, заслужений діяч мистецтв, ворог української культури і т.д. На сторінці http://www.cultura.net.ua/black.php можна ознайомитися з складом та статутом Чорного списку. До нього уже увійшли Табачник, Азаров, Лавринович та інші. -- З повагою, Уляна Ходорівська прес-секретар Братів Капранових моб. 8 067 328 32 03 тел/факс 8 044 467 50 24 у нього все коротке догори УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 111/2009 Про вшанування пам'яті Володимира Івасюка З метою вшанування пам'яті видатного українського композитора і поета Володимира Михайловича Івасюка, дальшої популяризації його музичної спадщини, ураховуючи його вагомий внесок у розвиток національної культури і мистецтва та з нагоди 60-річчя від дня народження постановляю: 1. Кабінету Міністрів України забезпечити здійснення за участю громадськості заходів із вшанування пам'яті Володимира Івасюка, зокрема: організацію та проведення у місті Києві, в містах Івано-Франківську, Львові, Чернівцях, інших населених пунктах України, пов'язаних з життям та творчістю Володимира Івасюка, ювілейних мистецьких заходів з нагоди 60-річчя від дня його народження; проведення у місті Києві Всеукраїнської науково-практичної конференції щодо ролі творчої спадщини Володимира Івасюка в розвитку української культури, естетичному та патріотичному вихованні молоді; випуск нотних видань і поетичних творів Володимира Івасюка, а також його музичної спадщини на компакт-дисках; сприяння проведенню Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута»; проведення Міжнародного конкурсу української естрадної пісні імені Володимира Івасюка; карбування ювілейної монети, випуск в обіг поштової марки та конверта на відзнаку 60-річчя від дня народження Володимира Івасюка, здійснення спецпогашення поштової марки. 2. Кабінету Міністрів України, Чернівецькій обласній державній адміністрації опрацювати питання щодо спорудження протягом 2009-2010 років пам'ятника Володимиру Івасюку у місті Чернівцях та забезпечення ремонту і реставрації Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка, оновлення його матеріально-технічної бази. 3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям: забезпечити проведення тематичних заходів, присвячених життю та творчості Володимира Івасюка, в школах естетичного виховання, вищих навчальних закладах, установах культури і мистецтв; опрацювати питання та внести в установленому порядку пропозиції щодо присвоєння окремим навчальним закладам та установам культури і мистецтв імені Володимира Івасюка, а також найменування в установленому порядку вулиць і площ у населених пунктах України та встановлення пам'ятних знаків у місцях, пов'язаних із творчістю видатного композитора. 4. Державному комітету телебачення та радіомовлення України забезпечити широке висвітлення заходів, пов'язаних із підготовкою та відзначенням 60-річчя від дня народження Володимира Івасюка. Президент України Віктор ЮЩЕНКО 1 березня 2009 року добре догори Черномирдіна можуть оголосити персоною нон-грата, хоча жодної з конвенцій він не порушив 11 лютого 2009 року Надзвичайний і Повноважний Посол Російської Федерації В.С. Черномирдін в Україні в інтерв’ю виданню «Комсомольська Правда — Україна» зазначив таке щодо Президента України В.А. Ющенка: «Знаешь, он же не с неба свалился. С виду-то вроде нормальный мужик. Он такого склада — рисует, черепки собирает. Он может вокруг какого-то пенька часа три ходить, рассматривать его, фантазировать. Дома он там такое понасобирал — мельницы, жернова, до огромных! Ветряных мельниц в Киеве понаставил… И этот человек вдруг проявил себя вот таким. Никак на него не похоже. Ну никак, вот убейте меня, не способен он на такое. Однако он делает. Кто-то помогает». На питання про ситуацію навколо контракту між НАК «Нафтогаз» і ВАТ «Газпром» від 19 січня 2009 року він відповів: «— А чего это Ющенко наехал на Тимошенко за договор по газу? — Да, собачатся между собой, кроют друг друга... В открытую, по телевидению! Вот, пожалуйста — она подписала нужное же для Украины, а он сейчас придирается: где деньги, Зин?». Реакцією на це стало запрошення його 17 лютого 2009 року до Міністерства закордонних справ України, де Міністр закордонних справ України В.С. Огризко висловив протест стосовно його «недружніх і вкрай недипломатичних оцінок, коментарів і висловлювань на адресу України та її керівництва». Як повідомлено на сайті МЗС, було наголошено, що такі дії Посла суперечать положенням Віденської конвенції про дипломатичні зносини, є грубим порушенням норм дипломатичної етики та міжнародного права та несумісні зі статусом керівника дипломатичного представництва в країні перебування. Увагу Посла РФ було привернуто до того, що згадані вище дії можуть стати причиною застосування українською стороною положень ст. 9 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року. Юристи незалежного центру правових ініціатив «Правова держава» надали коментар, в якому говориться, що стаття 9 Віденської конвенції передбачає: «1. Держава перебування може в будь-який час, не будучи зобов’язаною мотивувати своє рішення, сповістити державу акредитації, що глава представництва або якийсь із членів дипломатичного персоналу представництва є persona non grata або що будь-який інший член персоналу представництва є неприйнятним. У такому разі держава акредитації повинна, відповідно, відкликати цю особу чи припинити його функції в представництві. Ту або іншу особу може бути оголошено persona non grata чи неприйнятною до прибуття на територію держави перебування. 2. Якщо держава акредитації відмовиться виконати чи не виконає впродовж розумного строку свої зобов’язання, передбачені в пункті 1 цієї статті, держава перебування може відмовитися визнавати цю особу співробітником представництва». Тобто держава не потребує жодних причин, щоб оголосити іноземного посла чи іншого іноземного дипломата персоною нон-грата. Частина перша статті 41 Конвенції передбачає: «Без шкоди для їхніх привілеїв й імунітетів усі особи, які користуються такими привілеями й імунітетами, зобов’язані поважати закони й постанови держави перебування. Вони також зобов’язані не втручатися у внутрішні справи цієї держави». Охарактеризувати вельми своєрідні вислови посла в інтерв’ю як втручання у внутрішні справи України дуже складно, адже важко встановити їхню конкретну спрямованість на якісь політичні процеси в Україні. У коментарі до Проекту статей про дипломатичні зносини й імунітет 1958 року, що ліг в основу Віденської конвенції, Комісія з міжнародного права ООН зазначила: «Друге речення першого абзацу встановлює, що особи, наділені дипломатичними привілеями й імунітетами не повинні втручатися у внутрішні справи держави перебування, наприклад, вони не повинні брати участь у політичних кампаніях. Заяви з метою захисту інтересів країни дипломатичного агента чи її громадян у відповідності з міжнародним правом не становить втручання у внутрішні справи держави перебування в розумінні цього положення». Дії пана посла важко вважати спрямованими на захист інтересів його держави чи її громадян, але їх також важко серйозно вважати втручанням у внутрішні справи. Характеристика вищих посадових осіб держави не вступає в суперечність із жодним із положень Конвенції й належить до сфери міжнародної ввічливості й дипломатичного етикету, а не міжнародного права. У найгіршому випадку ці дії можна віднести до недружніх актів, тобто дій держави, що не будучи порушенням міжнародного права, шкодять інтересам іншої держави, проте навіть для такої оцінки непросто знайти вагомі підстави. Для правильного розуміння ситуації слід враховувати, що сам виклик посла, оголошення протесту й особливо попередження про можливість видворення є досить сильною реакцією з боку України, що зовсім не обов’язково має супроводжуватися справжнім оголошенням персоною нон-грата. Навпаки, такому розвиткові подій у дипломатії прийнято всіма силами запобігати, оскільки видворення іноземного дипломата, а не просто іноземця, вважається ситуацією надзвичайною. медведчук-компані тлумачить догори ◄◄ | 111 | 110 | 109 | 108 | 107 | 106 | 105 | 104 | 103 | 102 | 101 | 100 | 99 | 98 | 97 | 96 | 95 | 94 | 93 | 92 | 91 | 90 | 89 | 88 | 87 | 86 | 85 | 84 | 83 | 82 | 81 | 80 | 79 | 78 | 77 | 76 | 75 | 74 | 73 | 72 | 71 | 70 | 69 | 68 | 67 | 66 | 65 | 64 | 63 | 62 | 61 | 60 | 59 | 58 | 57 | 56 | 55 | 54 | 53 | 52 | 51 | 50 | 49 | 48 | 47 | 46 | 45 | 44 | 43 | 42 | 41 | 40 | 39 | 38 | 37 | 36 | 35 | 34 | 33 | 32 | 31 | 30 | 29 | 28 | 27 | 26 | 25 | 24 | 23 | 22 | 21 | 20 | 19 | 18 | 17 | 16 | 15 | 14 | 13 | 12 | 11 | 10 | 9 | 8 | 7 | 6 | 5 | 4 | 3 | 2 | 1 | ►► «Літературний форум» -- Документація "Літфоруму" Документи Контакти © Всеукраїнська спілка "Літературний форум" , 2005 р.