версія для друку

Бойова труба сфальшивила

  Віталій ПОРТНІКОВ, grani.ru

Представники РАТ «Газпром» роз’їхалися по Європі, щоб пояснити одержувачам російського газу: якщо затримки й проблеми з поставками будуть, то не з російської, а з української вини. Така випереджуюча пропаганда, вочевидь, пов’язана не лише з відсутністю чітких домовленостей про російські поставки на наступний рік, а і з результатами першої «газової війни» грудня 2005 року — тоді також хотіли покарати Україну, а постраждала газпромівська репутація.

Але те, що відбувалося 2005 року, було хоча б логічно. Віктор Ющенко щойно переміг у додатковому турі президентських виборів — це й був перший новий контракт після помаранчевої революції. Корпоративні відносини між Москвою та Києвом завершилися, до того ж і нові лідери України заявили про необхідність їхнього перегляду — і тим самим розв’язали руки Кремлю й «Газпрому». Газ услід за нафтою ріс у ціні, й «Газпром» міг дозволити собі ризикувати. Сьогодні все інакше. Ціна на енергоресурси падає. На українській політичній сцені зовсім інша ситуація. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, яка намагається налагодити новий діалог із Москвою, знову обійшла на віражі свого головного конкурента — Президента Віктора Ющенка. Тимошенко вдалося розблокувати роботу парламенту і, по суті, створити під себе нову більшість за допомогою перебіжчиків із президентського табору. А це означає, що серйозних змін в українській владі найближчим часом не буде, і діалог із Тимошенко можна продовжувати. Але за газові ціни відповідає саме уряд. Якщо Україна не домовиться з Росією щодо газу, це буде ударом по прем’єрській репутації. Президент велично дорікатиме Тимошенко з екрану телевізора: «Як же це так, Юліє Володимирівно! Не домовилися! Заморозили країну! Адже я про все домовлявся...» Газова тема несподівано сплила на фоні різкого обміну думками між президентами Дмитром Медведєвим та Віктором Ющенком стосовно Голодомору. Медведєв, який відмовився приїжджати до Києва на церемонію вшанування пам’яті жертв трагедії початку 30-х, написав колезі принизливого листа. Ющенко в боргу не залишився: звинуватив російського президента в блюзнірському ставленні до пам’яті невинно вбитих. Медведєв практично відразу ж зустрівся з головою правління «Газпрому» Олексієм Міллером — і ось після цієї зустрічі й виникла тема української газової заборгованості та несподівана ціна на газ для сусідньої країни в $400 за тисячу кубометрів. Хіба потрібні інші докази того, що замислювалася публічна прочуханка супостата Ющенка, якому надумалося не лише збирати президентів на заходи щодо Голодомору, але й запрошувати Медведєва на церемонію за участю Михаїла Саакашвілі, Леха Качинського та інших «нерукостисканних» із кремлівського погляду політиків! Але публічної прочуханки Ющенку саме й не виходить — виходить демонстрація недоговороспроможності Тимошенко. У Москві, схоже, забули мудре нагадування другого українського президента Леоніда Кучми про те, що Україна — не Росія. Єдиної вертикалі влади тут немає, президент за прем’єра не відповідає, вдало послана куля невдало рикошетом пролітає в міліметрі від жіночих грудей. Тому нова російсько-українська газова війна, що почалася традиційно перед новим роком, виглядає щонайменше дивно — її жертвами стануть саме ті політики, які намагалися щосили довести свою здатність домовлятися з Москвою, і навіть жертвували заради цього доказу симпатіями свого традиційного електорату.

№229, вівторок, 16 грудня 2008

версія для друку

Інші матеріали цієї шпальти:

• Я відкриваю Фронт Змін
• Навіщо нам вороги
• ЦЕЙ ДЕНЬ В IСТОРIЇ

Коментарі читачів: