версія для друку

Хто пріоритетніше?

  Наталія БІЛОУСОВА, «День»

Необхідне вироблення чітких та зрозумілих критеріїв відбору підприємств для фінансування антикризових програм з держказни.

Пік глобальної фінансової кризи наступить у середині 2009 року, а потім світова економіка почне відновлюватися. Таку заяву нещодавно зробив головний економіст російського відділення Світового банку Желько Богетіч. На його думку, вже з третього кварталу наступного року економічне зростання та притік інвестиційного капіталу почне відновлюватися. Вітчизняних експертів радують такі прогнози. Хоча для української економіки вони віщують одужання не раніше, ніж за два роки.

Натомість усередині країни треба теж відновлювати відповідний економічний клімат... Але, за словами директора Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігоря Бураковського, сьогодні влада намагається вжити по максимуму антикризові заходи. Хоча в кризовий період можна застосовувати ідеальні заходи і ті, що можливо здійснити реально. Обіцянки ж підтримати багато галузей за державний кошт можуть не справдитися: бюджет не гумовий. Наявні ж джерела фінансування держказни не додають оптимізму для швидкого створення стабілізаційного фонду у 2009 році, а до отриманого кредиту від МВФ теж є багато запитань.

А от президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер вважає, що від України дуже мало залежить тривалість виходу із кризи. «Ми — не причина світової кризи, тому не можемо на неї впливати і вирішувати. Питання як з неї вийти — не наша справа. Для нас це означає просто вхідні умови: дорогі кредитні послуги, відсутність чи мала кількість іноземних інвестицій, низький попит на наші експортні продукти. Однак криза — це не тільки негативні процеси, яких потрібно боятися. Це й оздоровлення економіки, її періодичне очищення від старих і неефективних компонентів», — розповідає він. У цьому процесі важливо, щоб зі своїм втручанням не переборщила держава. «Якщо ви надмірно втручаєтеся у такий процес, то порушуєте його нормальні пропорції. Тобто ускладнюєте процес одужання», — продовжує Пасхавер. Антикризову ж програму він радить переглянути щодо несуперечливості її складових та вироблення єдиної антикризової парадигми. Мовляв, зараз у цьому антикризовому наборі наявні яскраві розбіжності. Так, він навів приклад із металургами, яким держава пообіцяла дерегуляцію економічних процесів у галузі, стимуляцію модернізації та фіксацію цін на їхню продукцію. Зрозуміло, що останній пункт перекреслює всі попередні, бо за державного регулювання цін зникає будь-який стимул до осучаснення виробництва.

Не завадило б подумати й про вироблення чітких та зрозумілих критеріїв відбору підприємств для фінансування антикризових програм з держказни. Ми і так корупційне суспільство. Анонсовані ж мільярди гривень — взагалі ідеальне середовище для корупції. Тому бізнесу потрібно вимагати чітких і зрозумілих критеріїв відбору. І навіть за таких умов процес виходу з хворобливого стану триватиме щонайменше роки, вважають деякі експерти. Але з критеріями існує маленька поправка: хто їх вимагатиме? До малого бізнесу влада не прислухається, а от великий і так домовиться зі своїми владними протеже про достойну суму фінансової підтримки.

«Відбувається витіснення середнього бізнесу, який міг би витягнути країну з кризи», — додає директор економічних програм Центру ім. Разумкова Василь Юрчишин. Якщо ж задавлять цей бізнес-прошарок, то у країні може статися і справжній колапс.

№219, вівторок, 2 грудня 2008

версія для друку

Інші матеріали цієї шпальти:

• Чому обвалилась економіка
• У період смути — не до марнотратства
• Коротко / НОВИНИ КОМПАНIЙ

Коментарі читачів: