версія для друку

Про особливий талант програвати

  Наталія РОМАШОВА, фото Руслана КАНЮКИ, «День»

Від суботнього з’їзду пропрезидентської «Нашої України» кожен очікував щось своє: прем’єр-міністр Юлія Тимошенко — рішення про повернення «помаранчевих» до складу коаліції з фракцією її ім’я, члени партії — скандальних кадрових рішень. Зокрема, очікувалося виключення з партійних лав в недалекому минулому найближчих соратників Президента — пана Третьякова та Мартиненка. Перший — «підсиджував» В’ячеслава Кириленка, другий — надто мляво керував надважливою для кожної політичної сили — столичною ланкою партії. Окрім того, планувалося скорочення майже наполовину кількості членів Ради партії. Проте сталося не так, як гадалося. Єдиним гучним рішенням першого етапу з’їзду НСНУ стало обрання Президента Віктора Ющенка головою партії. Рішення це, за інформацією «Дня», стало, м’яко кажучи, несподіваним не лише для делегатів, які прибули в Київ з периферії, а й для народних депутатів пропрезидентської фракційної збірної. Більше того, безпосередньо перед стартом партійного з’їзду, який вперше в історії «помаранчевої» політичної сили пройшов за зачиненими дверима, всеобізнаний Роман Зварич заявив журналістам, що більш ніж впевнений — за будь-якої погоди В’ячеслав Кириленко втримає партійне кермо у своїх руках. Однак вдруге за останній рік пан Кириленко пожертвував своїми кар’єрними амбіціями або пожертвували ним. Нагадаємо: коли БЮТ і НУ-НС вели коаліційні перемовини, соратники глави держави саме Кириленка бачили на посаді спікера. Однак далеко не всі, навіть у рідній фракції, сприймали його кандидатуру. Зрештою, компромісною фігурою «за благословенням» Віктора Ющенка став Арсеній Яценюк. Потім, знову ж таки не без благословення гаранта, Яценюка зняли з посади. Кириленко ж знову пасує на користь партнерів. Проте цього разу «пас» може стати вирішальним. Адже, знову очоливши «Нашу Україну», Президент Ющенко в контексті однієї чи навіть двох (парламентські вибори «злетіли», але не остаточно, з політичної повістки дня) виборчих кампаній отримає або все, або нічого.

Варто також зазначити, що відносини до недавнього часу почесного голови НСНУ, а нині — повноправного лідера і рядових «нашеукраїнців» нагадували чорно-біле кіно. Ющенко то пафосно вихваляв своїх соратників, то нещадно критикував і навіть принижував. Хоч як би там було, і хоч як би закінчився нинішній, далеко не перший «медовий місяць» Віктора Андрійовича і членів НСНУ, факт залишається фактом: Ющенко вирішив не робити ставку на нові, до речі, досить сумнівні з точки зору партійного будівництва, проекти на кшталт ЄЦ і публічно підтвердив — він і надалі буде разом із «Нашою Україною», а «Наша Україна», відповідно, — з ним. Не секрет, що сьогодні й Президент, і його політична сила мають не найкращі рейтингові показники. Яким чином «помаранчеві» будуть змінювати ситуацію? Це та інші запитання одразу після закінчення з’їзду НСНУ «День» адресував народному депутатові Андрію Парубію.

— Отож несподівана перестановка у вищому керівництві «Нашої України», як на вас, свідчить про...

— Свідчить про те, що «Наша Україна» є партією Президента, і Президент очолює тільки одну партію в цій державі. Відповідно, ми є командою Президента. І якщо в Україні будуть дочасні вибори, якщо вони відбудуться в 2009 році, на мою думку, на чолі нашої партії буде йти Віктор Ющенко. Якщо це буде блок — на чолі блоку буде першим номером стояти Президент України. Насправді, для нашої партії гостро стояло питання персоніфікації лідера. На жаль, в останній період деякі політичні сили почали спекулювати з приводу того, кого підтримує Віктор Ющенко, з ким він насправді працює, і для «Нашої України» було дуже важливо дати чітку відповідь на це запитання. Тому подібний формат, коли Віктор Андрійович безпосередньо очолив партію, по-перше, дає знак суспільству хто насправді є командою Президента, а по-друге, дає знак до об’єднання в одну політичну силу для наших партнерів по блоку.

— Ким і, власне, чому було прийнято рішення провести з’їзд у закритому режимі?

— Багато хто, з огляду на закритий формат з’їзду, вважав, що на ньому має відбутися щось надзвичайне: скандал, внутрішня опозиція тощо. Відверто кажучи, я не знаю, на якому рівні приймалося рішення про проведення закритого з’їзду, але задум полягав в одному — провести робочу розмову. Однак це зовсім не означає, що такий формат й надалі буде для нас звичним.

— Останнім часом деякі ваші колеги по фракції публічно і досить жорстко критикували пана Кириленка як лідера НУ-НС, мовляв, він уникає проведення засідань фракції, чітко керується вказівками Президента, не прислухаючись при цьому до думок депутатів. Чи звучали на з’їзді такі критичні думки на адресу В’ячеслава Анатолійовича?

— Хочу підкреслити: критика В’ячеслава Кириленка звучала не з вуст членів нашої партії. Подібні заяви лунали зі сторони депутатів Народної самооборони, Європейської партії, Партії захисників вітчизни. Насправді ця критика виходила тільки з одного — в БЮТ було величезне бажання взяти під свій контроль фракцію «Наша Україна — Народна самооборона». Робота в цьому напрямі проводилася регулярно і цілеспрямовано. Проте хочу вас запевнити, що конфлікту в самій групі НСНУ не було, не має і не буде. Група «Наша Україна» є монолітною. А ті люди, які критикують лідера нашої фракції, керуються рішеннями зовсім іншої команди.

— Пане Андрію, а членів НСНУ не ображає досить, скажімо так, мінлива позиція Віктора Ющенка по відношенню до партії, адже Президент то зближається з НУ, то заявляє, що це ЗАТ, в якому кожен хоче мати свою акцію?

— Насправді, я би не іронізував з цього приводу. Тут є чітка логіка. Давайте згадаємо: після того, як фракція «Наша Україна» у 2006 році допустила варіант співпраці з Партією регіонів в парламенті, низові ланки партії дуже активно критикували керівництво. Критикували за що? Фракція — це не відірваний організм. Фракція представляє партію і для того, аби фракція могла приймати важливі політичні рішення, має бути відповідне рішення з’їзду. Попереднє керівництво партії, не отримавши мандату від з’їзду, пішло на дії, які не були сприйняті загалом у партії. І ось коли Ющенко долучився до процесу, він підтримав низові ланки й саме тоді висловив критичні зауваження на адресу колишнього керівництва. Тоді, власне, і прозвучала ремарка про ЗАТ. Проте, враховуючи думку низів, враховуючи позицію Президента, на з’їзді було прийнято рішення про висловлення недовіри попередньому керівництву і був обраний новий голова партії — В’ячеслав Кириленко. Окрім того були внесені досить важливі зміни в програму і статут, в результаті чого партія набула дуже виразного, національного, українського обличчя (адже були внесені пункти про національну безпеку, національну пам’ять і т.д.).

— Прем’єр Тимошенко, говорячи про необхідність відновлення демократичної коаліції, апелювала саме до з’їзду вашої політичної сили. І Президент, і пан Кириленко досить жорстко критикували вчорашніх коаліційних союзників з БЮТ, проте чіткої відповіді щодо подальшої тактики «помаранчевих» в парламенті не прозвучало. «Ми не можемо об’єднуватися з регіоналами й комуністами, бо ці сили мають цінності й цілі, діаметрально протилежні нашим, бо їхня мета — повернути Україну до стану московської провінції. Наші ж колишні партнери з БЮТ використали нашу відданість національній ідеї і волю до системних реформ виключно для захоплення влади. І тому між нами категорично не вистачає довіри», — це цитата із виступу на з’їзді пана Кириленка. Чи свідчить ця теза про те, що представники пропрезидентської фракції не мають наміру вести коаліційні перемовини ні з ким із представлених у ВР нинішнього скликання команд?

— Перше. Юлія Володимирівна, очевидно, забула, що вона не є ані членом «Нашої України», ані тим більше — головою партії. Тому давати директиви з’їзду... Друге. Уряд має вирішувати економічні проблеми, а не займатися політичними інтригами та інсинуаціями. Третє, що стосується власне коаліції. Ми допускаємо, що парламент може діяти без будь-якої коаліції. Коаліція не є запорукою успіху роботи парламенту. До речі, саме тоді, коли юридично діяла коаліція, ми бачили блокування роботи то з боку представників Партії регіонів, то з боку депутатів БЮТ.

— Чому, на вашу думку, під час недавньої спікеріади посада голови ВР розглядалася виключно в контексті створення нової коаліції?

— Ми такий підхід не сприймаємо. Більш того, ми вважаємо, що необхідно максимально знизити вагу спікерського крісла і обирати не ту людину, яка керується амбіціями, а технічного виконавця — ведучого, того, хто підписує законопроекти. І насправді, якщо вдасться перевести спікерське питання в таку площину, переговори по кандидатурі підуть активніше і рішення буде прийнято швидко.

— Під час свого виступу на з’їзді Президент сказав, що в бюджеті-2009 мають бути передбачені кошти на проведення дострокових парламентських виборів. Віктор Ющенко говорив про те, коли ці вибори, власне кажучи, можуть відбутися?

— Теза Президента з цього приводу була досить простою. Якщо парламент буде працювати — все буде добре. Якщо парламент не буде працювати, він буде змушений скористатися конституційним правом щодо дострокового припинення повноважень Верховної Ради України VI скликання.

— А якщо в парламенті буде юридично оформлений коаліційний союз між ПР і БЮТ, позиція Президента не зміниться?

— Звичайно не зміниться, адже Президент заявляв про те, що якщо свій таємний коаліційний роман хтось оформить юридично — не буде ніяких заперечень і дій. Принаймні це правильніше, аніж займатися різного роду закулісними інтригами.

— У схваленій політичній резолюції за результатами з’їзду серед іншого зазначається, що «надзвичайно тривожним є той факт, що національна безпека держави залишається під загрозою». Конкретизуйте, будь-ласка: в яких саме сферах існує загроза нашій національній безпеці?

— Загроза існує в усіх сферах. В інформаційній. До речі, останні рішення Національної ради телебачення і радіомовлення (про заборону трансляції російських телеканалів. — Авт.) є абсолютно правильним. Коли сьогодні наші громадяни отримують інформацію, яка дискредитує саме поняття існування держави, дискредитує керівництво держави, дискредитує національні цінності... Погодьтеся, що будь-яка цивілізована держава не дозволила б такого безглуздя на своїх телевізійних екранах. Також я бачу загрозу в тому, що шість тисяч кілометрів кордону між Україною і Росією є недемаркованими до сьогодні. Окрім того, невизначений і водний кордон з РФ. В енергетичній сфері, на мою думку, відбувається постійний політичний шантаж України. Шантаж триває і в переговорах на ціну за газ. І все це — ключові на сьогодні питання, які визначають подальший формат існування нашої держави. Питання стоїть гранично гостро: чи будемо ми незалежною державою, чи Україна перебуватиме у напівколоніальному статусі? Я у зв’язку з цим хочу ще один момент нагадати: кілька тижнів тому президент Росії Медведєв проголосив доктрину зовнішньої політики РФ, в якій зазначив, що всі держави, які мають спільні кордон з РФ, є простором для геостратегічних інтересів Росії. Ми з вами чудово розуміємо, що означає подібне твердження. Ми бачимо заяви російських високопосадовців, бачимо антиукраїнські провокації і в Україні, і поза межами нашої держави. І, між іншим, друге вересня (день спільного голосування БЮТ і ПР, після чого пропрезидентська фракція НУ-НС вийшла зі складу правлячої коаліції. — Авт.) — це вторгнення Росії на територію нашої країни за допомогою прокремлівської коаліції БЮТ і Партії регіонів. Основна ціль Кремля — зупинити євроатлантичну інтеграцію України і зробити все можливе, аби послабити Президента Ющенка.

— З огляду на прогнозований результат саміту міністрів закордонних справ країн-членів НАТО можна стверджувати, що...

— Так, можна констатувати, що це є програш. Програш України. План Росії спрацював: в Україні розпочалася парламентська криза, яка призвела до того, що фактично на сьогодні для європейських партнерів важко говорити про позитивні сигнали для України...

— Чи погоджуєтеся ви з тезою, що проблеми (в тому числі — рейтингові) «Нашої України» — це, м’яко кажучи, незрозуміла, навіть дещо хаотично-стихійна партійно-кадрова політика? Де зараз представники першої п’ятірки блоку НУ-НС зразка минулого року? Залишився один Кириленко. Чому на з’їзд не прийшов пан Балога, який у минулому році очолював виборчий штаб «помаранчевого» блоку (а результат для НУ-НС був, скажімо так, не найкращий)?

— Так, я з вами згоден. Дійсно, кадрова політика — наше найслабше місце. Але разом з тим, один мій колега по партії якось сказав одну, на мою думку, дуже розумну фразу: «Чи хтось з українських лідерів привів у політику стільки молодих людей, скільки привів їх Ющенко?» Думаю, ні. А якщо подивитися, скільки сьогодні в команді Юлії Тимошенко є членів СДПУ(О)? Так, можна піти таким шляхом, як БЮТ, а можна набирати нових людей. Якщо обирати другий варіант — це величезний ризик, адже з нових людей можуть вирости яскраві та відповідальні політики, або ж ці люди можуть не пройти випробування... Стратегічно другий варіант — це важливо, а тактично, так, цей підхід часто приводить до провалів. А що стосується рейтингів, то насправді тут свою роль відіграють не лише кадрові питання. Проблема ще в тому, що «Наша Україна» не боїться піднімати тих питань, які на даний момент є непопулярними серед населення, але вкрай важливими. Коли ми говоримо про НАТО, ми чітко знаємо, що це не є позицією більшості. Коли Ющенко дає орден Роману Шухевичу, ми також знаємо, що це не позиція більшості. Але і в першому, і в другому, і в багатьох інших випадках ми знаємо, наскільки це важливо для України. Ми бачимо свою місію не в завоюванні рейтингів, а в відстоюванні важливих цінностей.

— Пане Андрію, насправді, якщо говорити об’єктивно, то навіть не вихід НУ-НС з коаліції, а відставка спікера стала причиною паралічу ВР. І в цій історії ваші колеги по фракції з ЄЦ, які підтримали відставку Яценюка, зіграли роль спускового механізму. Вони потім пояснили, чим керувалися, чи думали про наслідки того голосування?

— Я сиджу біля них... Нічого вони не пояснили до цього часу. Я згоден з вами в тому, що відставка спікера надзвичайно негативно вплинула на роботу парламенту. Так, дійсно, саме це рішення паралізувало парламент. Тому я жорстко засуджую дії тих людей. Проте є один нюанс. Це не були лише члени Єдиного Центру. Це були також і члени Народної самооборони: Омельченко, Доній, Бут. І тому, якщо ми говоримо про спусковий механізм, то потрібно згадати і цих депутатів, голосування яких зіграло не першу, але й далеко не останню роль. Однак відбулося те, що відбулося, тому потрібно дивитися вперед. Ми виступаємо проти концепції: спочатку коаліція, потім — спікер. Чому? Тому що як тільки з’являється коаліція, з’являється опозиція і дуже часто саме від парламентського статусу тієї чи іншої фракції залежить результат голосування по конкретному законопроекту. Давайте згадаємо: парламент голосував дружно та продуктивно під час кризи, під час повені, коли знімалася напруга між собою. Сьогодні також український парламент здатен і може протистояти економічній кризі. Коли ми відкинемо умовний поділ, і кожен законопроект будемо розглядати професійно, а визначальним мотивом голосування буде ефективність або неефективність цього закону, а не колір фракції, представники якої є його авторами, ми станемо свідками ефективної роботи депутатів.

P.S. Перше й ключове запитання, що виникає після того як Президент Віктор Ющенко став головою «Нашої України»: в якій країні ми живемо, якщо гарант Конституції її ж і порушує? Чи варто наводити численні критичні зауваження експертів, що повністю заполонили вчора медіа-простір країни, якщо в Основному Законі країни, а конкретно — в статті 103-й — чорним по білому написано: «Президент України не може мати іншого представницького мандата, не може обіймати посаду в органах державної влади або об’єднаннях громадян». Зрозуміло, що в умовах кризи в квадраті — політичної та економічної, а також у контексті майбутньої президентської виборчої кампанії, Вікторові Ющенку як ніколи потрібна партійна платформа. Але як таке апріорі можливо, щоб інстинкт політичного самозбереження в чинного глави держави (!) домінував над законом — Основним Законом країни? Президент, «коронований» на закритому з’їзді НСНУ, не став пояснювати, яким чином він збирається поєднувати посади, що не поєднуються за законом, — глави держави та голови окремо взятої політичної сили. Мовчать щодо цього й рядові нашоукраїнці, особливо — юристи. Проте прес-секретар Президента Ірина Ванникова вчора після того як Віктор Андрійович провів зустріч із депутатами від НУ-НС і настійно «попросив» їх підтримати кандидатуру Івана Плюща на посаду спікера, заявила, що Віктор Ющенко... «залишається рівновіддаленим від усіх політичних сил, незважаючи на його вибори головою партії НСНУ». Зрозуміло, що прес-секретарю довелося нелегко озвучувати всі ці колізії. Тому виникає запитання: чого насправді хотів Президент — очолити партію чи залишитися «рівновіддаленим», адже одно виключає інше. Ні, тут без допомоги хорошого консультанта, скажімо, фахівця з психоаналізу, не розібратися.

№219, вівторок, 2 грудня 2008

версія для друку

Інші матеріали цієї шпальти:

• Канал поділили за круглим столом

Коментарі читачів: