версія для друку

Новорічна анкета «Дня»

1. Яким ви запам’ятали 2008 рік? Яким він залишиться в історії України та світу?

2. Складіть ваш особистий рейтинг подій минулого року.

3. «День-2008»: яким ви його побачили? Яким хочете бачити в 2009-му?

4. Розкажіть про себе: місце проживання, вік, професія, захоплення...

5. Ваше новорічне звернення до українців або афоризм.

Юрій ШАПОВАЛ:

1. Це був дуже важливий рік для України як держави. Вона отримала дуже хороший урок. Ідеться про російсько-грузинський конфлікт.

Запам’ятався, як рік тяжкої праці, започаткування нових проектів, як рік цікавих подорожей і зустрічей. Сподіваюсь, наступного року в Парижі вийде друком книжка, яка фактично була завершена у 2008-му та якій я разом з моїми французькими колегами присвятив кілька років роботи.

2. Для мене це важливий рік ще й тому, що моїй онучці Катерині виповнилося аж два роки.

Для мене це — світова фінансова криза і колапс так званої демократичної коаліції в Україні. Обидва явища, як ви розумієте, — негативні, й не сприяють оптимістичному настрою. Тим не менше, я залишаюсь оптимістом: фінансову кризу світ і Україна переживуть. Щодо кризи політичної, то вона показала: наша нинішня політична еліта в черговий раз сама себе загнала в глухий кут, а відтак продемонструвала власну низьку якість і нездатність вибудовувати стратегії, відповідні викликам життя. Це попросту означає, що прийшов час «поміняти воду» в українському «політичному акваріумі» разом із рибками. Потрібні нові політики, нові обличчя, нові ідеї, нові політичні дискурси. І вони обов’язково будуть.

3. Я читаю «День», як історик пишу для «Дня», а відтак — шаную «День». Хотів би бачити на шпальтах газети більше дискусій на теми, які резонують у суспільстві. Мені завжди цікаво читати, що думають про Україну в світі. Й не лише політологи та дипломати, а й науковці, митці, письменники. Бажаю, щоб таких матеріалів було більше. І, ясна річ, бажаю, щоб тираж газети у новому році став гігантським, у жодному разі не меншим, ніж у деяких попсових таблоїдів.

4. Відповім, на мій погляд, чудовим анекдотом про радянську добу. КГБ спіймав чоловіка, який розкидав листівки на центральних вулицях міста. Чоловіка ведуть на допит, розкривають те, що він розкидав, а там... немає ніякого тексту. «Ти що, з глузду з’їхав? Розкидаєш листівки, а в них нічого не написано!» Чоловік відповідає: «А що писати? Все й так зрозуміло».

Отже, що розповідати? — все і так зрозуміло.

5. Ось воно, моє звернення до всіх сущих в Україні: «Поважаймо себе — і нас будуть поважати у світі!»

Денис ПОД’ЯЧЕВ, учасник Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді, м. Харків:

1. Надзвичайно важкий за наслідками калейдоскоп подій, в якому знайшли собі місце й війни локального значення, й природні катастрофи, й світова фінансова криза.

2. 1) Світова економічна криза 2) грузинсько-російська війна; 3) повінь на Заході країни; 4) взяття в полон українських моряків на судні «Фаїна»; 5) наказ Президента про розпуск парламенту та затяжна «спікеріада»; 6) криза провідних галузей української економіки

3. «День», як на мене, усі сили кинув на розвиток тієї складової, про нестачу якої й так годі було скаржитися: компетентність, зваженість думок, а головне — наявність патріотичного стрижня. Тобто у 2008 році «День» розвивався, так би мовити, вглиб. Та постійно казав й продовжуватиму говорити, що немає сенсу від збільшення рівня патріотизму в газети, яка не поширюється вшир, не охоплює максимум своєї цільової аудиторії. Яка цільова аудиторія в газети, що культивує патріотизм? Це 100% населення, а саме, всі нині існуючі 46 мільйонів...

4. м. Харків, 23 роки. Молодший науковий співробітник НДІ «НІСІ» у м. Харкові та аспірант ХНУ ім. Каразіна. Захоплення: політична філософія, політика, політологія, журналістика, спорт, історія і т. ін.

5. У новому році бажаю українцям розвитку передчуття, здатності на ризик, самостійності та вдачі. Тактика переховування від скрути за 17 років девальвувала себе. Усім негодам потрібно протистояти з відкритим обличчям.

Дарія ВОРОБЙОВА, учасниця Острозького клубу вільного спілкування молоді:

1. 2008 рік запам’ятався мені безліччю сумних подій, таких, як повінь на Західній Україні, падіння рівня життя у зв’язку з економічною світовою кризою, війна в Грузії тощо. Однією з прикрих подій стало друге місце Ані Лорак на «Євробаченні» та результат американських президентських виборів. Рік був, безумовно, важким, як для країни загалом, так і для мене особисто. В історії цей рік залишить глибокий слід, оскільки наслідки світової кризи ми відчуватимемо ще кілька років. Але були й хороші події. Так, цього року в Україні відбулося безліч цікавих подій, пов’язаних зі всесвітньо відомими особистостями: приїзд Пола Маккартні та його концерт на головній площі країни, візит Кофі Аннана і концерт легендарної групи «Queen», святкування хрещення Київської Русі з приїздом патріарха Константинопольського тощо. Була й сумна подія, що не залишила нікого байдужим, — річниця Голодомору 1932—1933 років. Гадаю, незважаючи на те, що багато хто докоряв нашого Президента в тому, що він займається не тим, чим варто, ця подія зіграла дуже важливу роль і для мене в тому числі. Я дізналася багато нових фактів і подробиць про це нещастя, змогла особисто пересвідчитися, наскільки масштабної була трагедія і як до цього ставляться у всьому світі. Гадаю, що для молодих поколінь це було важливим, оскільки, щоб йти вперед, потрібно знати, ким ти був, пробачити всіх своїх кривдників і з чистим серцем йти в майбутнє.

2. У моєму особистому рейтингу перше місце займає повінь на Західній Україні, друге — падіння економіки, третє — війна в Грузії, четверте — річниця Голодомору, п’яте — вибори в США.

3. «День» 2008 року був дуже цікавим та активним, за участю і з ініціативи газети проводилася безліч заходів і наступного року я чекаю від газети такої ж активності та інформативності.

4. Я — харків’янка. Мені 23 роки, і я — політолог. Працюю в науково-дослідному інституті й займаюся політичним аналізом. Я дуже товариська людина, тому в мене багато друзів та приятелів. Я захоплююся різними речами — від музики (дуже люблю живий джаз) до йоги, люблю подорожувати і відкривати для себе щось нове, і за останні три роки відкрила для себе заново Україну.

5. Дорогі співвітчизники! Новий рік — це привід підвести підсумки прожитого року, пригадати все хороше, забути все погане. Новий рік обов’язково принесе нам багато причин для радості й буде набагато спокійніший, ніж попередній: економіка оживе, політична ситуація стане стабільнішою, а новини будуть лише хорошими. Пам’ятайте, все наше життя — в наших руках!

Вікторія СКУБА, студентка Національного університету «Острозька академія»:

1. Для мене 2008 рік — це був рік особистого зростання, не лише у професійному плані, а й у плані певного внутрішнього саморозвитку. Упродовж року я мала можливість поспілкуватися з різними людьми з усієї України й отримати для себе корисний досвід, а також оцінити тих людей, які знаходяться поряд. Рік був насичений великою кількістю подій, які не поставиш ні в які рейтинги, які важко згадати саме в цей момент, але які залишають глибокий слід у твоїй душі. Це може бути хороша зустріч чи прочитана книга. Загалом рік був дуже позитивним для мене. Що ж до України, то її історія давно зійшла з прямої лінійного розвитку. Тому дуже важко оцінити ту чи іншу подію. Про політику говорити не хочеться. Але хочеться вірити, що всюди за цей рік відбувалося хоч малесеньке відродження чогось українського, результати якого не відчутні зараз, але впливають на становлення глобального майбутнього української нації.

2. Загалом я пам’ятаю всі особисті події, що відбувалися упродовж року. Якщо складати такі рейтинги, то можна писати особистий щоденник, що буде складатися із зустрічей з друзями, певних досягнень, власних чи чиїхось свят, хороших слів і посмішок. Будуть там і погані моменти. Проте не завжди важливо згадувати самі події, важливішим є той слід, який вони залишили у житті. Особисто для мене були вагомими дві школи журналістики, які я закінчила у цьому році. Одна з них була від газети «День». Вони частково визначили напрямок моєї подальшої діяльності. Напевно, саме їх можна поставити на перше місце у рейтингу. Оцінювати загальноукраїнські події, вважаю, не маю права. Адже я не експерт, а тому моя особиста думка не повинна впливати на ставлення українців до тієї чи іншої події.

3. Хочеться, щоб усе хороше у цьому світі було консервативним. Тому не бажаю особливих змін. Я в цьому році побачила редакцію зсередини як учасниця літньої школи журналістики. В кожного видання є своя філософія. У газети «День» також. І, можливо, вона найбільше відповідає потребам українського читача. У всякому випадку, такий підхід обов’язково повинен бути в українській пресі, тому хочеться бачити «День» таким, яким він був і в 2008-му році.

4. Мене звуть Вікторія Скуба. На сьогодні я живу в Острозі та навчаюся в Національному університеті «Острозька академія» на четвертому курсі факультету політико-інформаційного менеджменту. Моя професія (PR-менеджер) особливо популярна на сучасному українському ринку праці. Проте я мрію працювати журналісткою і намагаюся розвивати себе і в цьому напрямку. Про мої захоплення можна розповідати дуже багато. Якщо коротко, то захоплююся класикою у всьому, неординарними людьми, здатністю знаходити захоплюючі моменти і жити ними.

5. Кожен рік приносить з собою і досягнення, й певні негативи. Хочеться побажати всім вміння з мудрістю сприймати все, що дарує вам життя, жити й не втрачати жодного моменту, знаходити у людях навколо щось хороше і дарувати їм своє тепло. Побажати щирості у стосунках, правди у словах, енергійності та щасливого світла у поглядах, а також гордості від усвідомлення, що ми є українці.

№229, вівторок, 16 грудня 2008

версія для друку

Інші матеріали цієї шпальти:

• Я відкриваю Фронт Змін
• Уроки європейських соціалістів — українським

Коментарі читачів: