Фотогалерея | Новини | Відео | Чат | УкрАрт
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Олена Пашук
2009.03.05
13:31
ну що скажи ти про нього знаєш?
ну що скажи ти про нього знаєш?
мабуть нічого
тому й кохаєш
його страхи чи вади тілесні
і хто його хресні
чи носить він хрестик
чи може як звали
найпершу коханку
мабуть нічого
тому й кохаєш
його страхи чи вади тілесні
і хто його хресні
чи носить він хрестик
чи може як звали
найпершу коханку
Оля Биндас
2009.03.05
13:07
Всепоглинаюча тиша
Загубилась у небі кряка, маленька кряка,
І забула, як ще недавно кволою була.
І тремтіли навколо листя, чорніли зорі,
Намагалися їй сказати, що скоро тиша,
А вона так хотіла неба, гадала це дяка.
Є надія, та все таки сили світу залишать...
Обгоріл
І забула, як ще недавно кволою була.
І тремтіли навколо листя, чорніли зорі,
Намагалися їй сказати, що скоро тиша,
А вона так хотіла неба, гадала це дяка.
Є надія, та все таки сили світу залишать...
Обгоріл
Анна Малігон
2009.03.05
12:36
***
День – гнилий і пропащий. Дешеве кіно
перетравлене лінзами. Ти кімоно
приживила до шкіри. Години за дві,
ігноруючи поручні, вийшла надвір.
Тобі світять бігборди брехнею спокус,
а рум’яні нащадки мотають на вус
речовини поживні, цяцьки золоті…
Силуе
перетравлене лінзами. Ти кімоно
приживила до шкіри. Години за дві,
ігноруючи поручні, вийшла надвір.
Тобі світять бігборди брехнею спокус,
а рум’яні нащадки мотають на вус
речовини поживні, цяцьки золоті…
Силуе
Анна Малігон
2009.03.05
12:35
ГРА В ТЕМРЯВУ. Пісня про спадковість.
Спалено светр. Відрізано світло.
Перший кредит знахабнів на відсоток.
Хлопчик підтягує джинси несміло.
Дівчинка ділиться “снеком” і соком.
Все поросло бур’янами, стежками, -
речі насправді важкі й неподільні.
Слухає серце малесенький Каїн,
Перший кредит знахабнів на відсоток.
Хлопчик підтягує джинси несміло.
Дівчинка ділиться “снеком” і соком.
Все поросло бур’янами, стежками, -
речі насправді важкі й неподільні.
Слухає серце малесенький Каїн,
Микола Шевченко
2009.03.05
12:21
Щирість...
Чи залишилася ще десь проста, звичайна щирість?
А може то красива вигадка була?
Але тоді б земля родить стомилась,
Нас годувати хлібом не змогла.
Та зовсім щирість - то не спадкоємиця достатку,
Мовляв, бери, у нас ще є, прибуде нам!
Ні, це що
А може то красива вигадка була?
Але тоді б земля родить стомилась,
Нас годувати хлібом не змогла.
Та зовсім щирість - то не спадкоємиця достатку,
Мовляв, бери, у нас ще є, прибуде нам!
Ні, це що
Лариса Коваль
2009.03.05
10:47
* * *
Не цю ти жінку ніжно пестив,
Не цю так жадібно кохав,
А ту, що варта сотні бестій,
З якою стільки бідував.
І марив, мріяв ти нещадно
Удосконалити мене,
Аби вогонь палав без чаду,
Не цю так жадібно кохав,
А ту, що варта сотні бестій,
З якою стільки бідував.
І марив, мріяв ти нещадно
Удосконалити мене,
Аби вогонь палав без чаду,
Аня Луцюк
2009.03.05
09:06
Повзе у вечір львівська електричка
Повзе у вечір львівська електричка,
заспані вікна просяться у даль.
Ти тихий сум заплутуєш у звичку
і відлітаєш вслід за Нахтігаль.
Втікаєш з доми, втоми і дилеми,
холодне місто губиться в слідах.
Тебе засмоктує суха система
заспані вікна просяться у даль.
Ти тихий сум заплутуєш у звичку
і відлітаєш вслід за Нахтігаль.
Втікаєш з доми, втоми і дилеми,
холодне місто губиться в слідах.
Тебе засмоктує суха система
Михайло Підгайний
2009.03.05
02:47
після ранку, або ранок після...
зникають зорі в небесах,
зникають тіні на землі,
зникає ніч, зникає страх,
зникають радості й жалі.
до мене в гості день іде
і що несе мені, не знаю,
що я знайду, що день вкраде,
зникають тіні на землі,
зникає ніч, зникає страх,
зникають радості й жалі.
до мене в гості день іде
і що несе мені, не знаю,
що я знайду, що день вкраде,
Михайло Підгайний
2009.03.05
02:06
усе
безглузді бажання, думки і слова,
заглушені звуки, важка голова,
невчасні події, обличчя людей,
складний лабіринт нелогічних ідей,
душевна тривога, огида і страх,
спустошення, війни, руїни і прах,
знайомі предмети і рідні місця,
непевність без краю
заглушені звуки, важка голова,
невчасні події, обличчя людей,
складний лабіринт нелогічних ідей,
душевна тривога, огида і страх,
спустошення, війни, руїни і прах,
знайомі предмети і рідні місця,
непевність без краю
Вікторія Рябовол
2009.03.05
00:32
для неї
для неї рахую на небі я зорі. В надії що злічу колись до кінця.
І байдуже що їх ціле море, для неї пірнатиму в нього, допоки не знайду наш скарб.
Для неї малюю невидимі квіти. Для неї стаю тим ким є я тепер.
Для неї пишу зараз ці вірші, поет, не поет,
І байдуже що їх ціле море, для неї пірнатиму в нього, допоки не знайду наш скарб.
Для неї малюю невидимі квіти. Для неї стаю тим ким є я тепер.
Для неї пишу зараз ці вірші, поет, не поет,
Ні Но
2009.03.04
23:58
...сліпої плями
Твої паркани не всі прозорі.
крізь них дивитись інколи боляче,
бачиш чомусь не те:
у не пустому пусте,
і у пустому пусте…
ну, перше іще нехай,
але друге…
не те.
крізь них дивитись інколи боляче,
бачиш чомусь не те:
у не пустому пусте,
і у пустому пусте…
ну, перше іще нехай,
але друге…
не те.
Юрій Сегеда
2009.03.04
21:09
Ти не прагла на роль коханки
Ти не прагла на роль коханки,
Ми звірялися тільки снам,
І пили з однієї склянки,
І цього було досить нам.
Ти мене розуміла одразу,
Ми так ніжно тримали бар’єр –
Не промовивши зайву фразу,
Ми звірялися тільки снам,
І пили з однієї склянки,
І цього було досить нам.
Ти мене розуміла одразу,
Ми так ніжно тримали бар’єр –
Не промовивши зайву фразу,
Дмитро Дроздовський
2009.03.04
21:08
* * *
І.О.В.
Уже з верхів’їв облетіло листя,
високі голови схилили до землі,
самотність раю — крижане намисто
для вас, високочолі на чолі.
Ніхто просити більше і не буде,
Уже з верхів’їв облетіло листя,
високі голови схилили до землі,
самотність раю — крижане намисто
для вас, високочолі на чолі.
Ніхто просити більше і не буде,
Галина Косович
2009.03.04
20:58
***
Уночі до бабусиних вікон
Ще приходить самотня груша.
А медяників пряних – без ліку.
Хочеш рви, а хочеш обтрушуй.
Та вона у запаску плаче,
Вогко схлипує аж до ранку...
І ніхто вже цього не бачить
Крізь похнюплену тінь фіранки.
Ще приходить самотня груша.
А медяників пряних – без ліку.
Хочеш рви, а хочеш обтрушуй.
Та вона у запаску плаче,
Вогко схлипує аж до ранку...
І ніхто вже цього не бачить
Крізь похнюплену тінь фіранки.
Назарій Назаров
2009.03.04
20:30
Записка за хвилину до
Не бійся пострілу з цього тонкого конверта
Це лише моє зізнання щире палке і вперте
Це у двері зачинені розпачливо глухо стука
Моя печаль стокрила стоока сторука
Я безнадійнo як лицар старий із Ламанчі
Шукаю тебе мій вимріяний коханче
Виймаю сло
Це лише моє зізнання щире палке і вперте
Це у двері зачинені розпачливо глухо стука
Моя печаль стокрила стоока сторука
Я безнадійнo як лицар старий із Ламанчі
Шукаю тебе мій вимріяний коханче
Виймаю сло
Василь Степаненко
2009.03.04
20:25
Тепло весни
Бурульки
перша радості сльоза
на мить застигла,
ніби ртуті крапля –
вимірює уже тепло весни.
перша радості сльоза
на мить застигла,
ніби ртуті крапля –
вимірює уже тепло весни.
Василь Степаненко
2009.03.04
20:22
Звуки сонця
Пілястри кришталеві знову в моді.
Бурульки
камертонами висять.
На них іскряться краплі –
звуки сонця.
Бурульки
камертонами висять.
На них іскряться краплі –
звуки сонця.
Оксана Радушинська
2009.03.04
18:34
ВІТРЯКИ
Мої вітряки ще не ломані і не подолані,
Мій меч дерев`яний і крові не пив ще канчук.
Старі королі кропив`яні, з рук часу годовані,
Бояться людей і, жалкі, не даються до рук.
Я рівня із ними… Сорочка на душу – вся листяна,
А лати – поверх.
…Поєди
Останні надходження: 7 днів | 30 днівМій меч дерев`яний і крові не пив ще канчук.
Старі королі кропив`яні, з рук часу годовані,
Бояться людей і, жалкі, не даються до рук.
Я рівня із ними… Сорочка на душу – вся листяна,
А лати – поверх.
…Поєди
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Вікторія Рябовол
2009.03.04
Петро Пшеничний
2009.03.02
лена одинцова
2009.03.02
Володимир Сірко
2009.03.01
Ольга Виноградова
2009.02.27
Женчик Журер
2009.02.26
Чевіана Синя
2009.02.24
Вірші, проза, аналітика, огляди
Повідомлення