Вже Весна воскресла.
А я вам принесла Дівоцькую Зброю.
Принесла Вам Росу Парубоцьку Красу.
А Дівоча Краса як на Калині Роса.
- А вже Весна скресла (1)
- А вже Весна скресла (2)
- Вже Весна воскресла
- Вже Весна воскресла (2)
- Вже Весна воскресла (3)
- Уже Весна й оскресла й оскресла
- А вже Весна Красна
- Благослови Мати Весну закликати
- Весна Наша Весна що Ти нам принесла (1)
- Весна Наша Весна що Ти нам принесла (2)
- Весно Наша Весно що Ти нам принесла (3)
- Весно Наша Весно що Ти нам принесла (4)
- Ой Весна Весна Днем Красна
- Весняночка Паняночка де ж Ти зимувала
- Весняночка Паняночка де Ти зимувала (1)
- Весняночка Паняночка де Ти зимувала (2)
- Ой Весна Весна да Весняночка
- Ой Весна Весна тай Весняночка
- Ой Весно Весно тай Весняночка
- Весняночка Паняночка хто по Тобі ходить
- Прийшла Весна з Квітками
Благослови Мати Весну закликати.
Весна іде Красу несе.
Володар Володар й одчиняй Ворота.
Ой но на Морі Павутиноньки.
А в Горобейка Жінка Маленька.
Сіяти Павучки-павучки.
- До Саду Дівчата до Саду
- Ой Білая Паутина по Тину повилась
- Ой Снодо Снодо Тонкая
- Там Біленьке Павутиння
А ми в Кривого Танцю йдем.
Ой Вінку Наш Вінку Хрещатий Барвінку
Ой Данчику Білоданчику поплинь.
Вибирай си кого любиш.
Завтра вранці помандрую.
Ідеологійне сполучення Різдва з Великоднем.
Українське Різдвяне господарське свято не є ані весняне, ані літнє, бо припадає серед Зими і воно є передовсім реліґійним Святом, хоч має визначно господарську закраску; воно є традицією про перші первосвітні плоди землі і славить Бога, що їх зародив.
(В сотвореному Господом Богом Раю немає пір року, там вічнозелений Сад: "Рай розвився, Господь звеселився!" Там інший — мітичний Святий, Сьвітий, час.)
Лучиться воно ідеологійно, з особливіших мотивів, з Весняним Українським святом Великодня: бо через ріжні натяки, які — то в Різдвяних і Новорічних обрядах, то в радісних Колядкових окликах — говорять про слідуючий після Різдва й Богоявлення Великдень.
А цей Великдень вважає тут нарід за Свято весняне, Свято обновленої природи і мабуть прилучується в тім до світових традицій і вірувань (Полудневого Сходу), що в цім великім дні буде колись Відродження Світа.
Різдвяні взаємні віншування висловлюють побажання вимріяного непереривного щастя й добра: "від Різдва до Богоявління, від Богоявління до Воскресення", — іменно, здоровля, врожаїв у полі, щасливости в родині, многих літ. Те саме дослівно про містичний Святий час повторюють Колядки.
Бог, Різдво Світа, Дідух і Лицарі.
Різдво подумане у народу як уособлення культурної Сили, що принесла народові сільськогосподарські здобутки.
Таким уособленням бувають у світовій мітології культурні лицарі. В Українців приявлює такого лицаря Прадід, добродій народу. Таким культурним лицарем, чи Спасителем (Heilbringer), є Св. Микола, а також Український Гаїлковий Див-Ладо (також: "Дід Ладо"), що наладив тай благословив сійбу проса, або Гаїлковий Галілей, що вчив чи помагав при Першій сійбі пшениці .
А всі Святії за Погоничів за Посівачів.
Поширення ідеї Дідуха та Корочуна в Українських Святах.
Культурно-реліґійними традиціями про Прадіда пройнята є вся Староукраїнська реліґійна ідеологія і майже усі Українські народні свята.
Постать Прадіда – Дідуха – Корочуна виступає сильно не лиш у святі Різдва-Коляди, але так само сильно й визначно у інших реліґійних і реліґійно-побутових Святах.
Стежки до листків про Українські традиції.
Рокове Коло.
|
