Асоціація

Законодавство

Аналітика

Робочі групи

Тренінги та семінари

Для користувачів


Логін

Пароль

Зареєструватися

Відіслати пароль


Календар подiй


 

Прес клуби

Конференції

Асоціація

Про асоціацію

Члени

Партнери

Команда

Напрямки діяльності

Контакти

Новини асоціації

2009-02-11
Аналітичний огляд 2008 року

Загалом 2008 рік був досить складним періодом для житлового іпотечного ринку України.
Докладніше

2009-01-09
Річний звіт УНІА

УНІА підбила підсумки своєї діяльності у 2008 році
Докладніше

2008-12-29
Аналітичний огляд 3-й квартал 2008 року на англійскій мові


Докладніше

 

Іпотечний калькулятор

Словник іпотечний

Запитання та відповіді

Форум


Словник іпотечний

ФІНАНСОВІ ТЕРМІНИ

Ануїтетні платежі — однакові за величиною періодичні платежі, якими позичальник поступово повертає борг і сплачує відсотки за користування кредитом. Величину ануїтетних платежів визначають на весь термін дії кредиту, який повністю треба повернути останнім ануїтетним платежем.

Житловий іпотечний кредит — кредит, виконання своїх зобов’язань за яким позичальник забезпечує іпотекою нерухомого майна житлового призначення (крім об’єктів незавершеного будівництва), тобто віддає це майно в заставу. Такий кредит можуть видати позичальникові в тому разі, якщо він купує нерухоме майно житлового призначення на ринку нерухомості. До житлових іпотечних кредитів також прирівнюють кредити, видані позичальникові для будь-яких інших потреб, якщо він бере ці кредити, віддаючи в заставу нерухоме майно житлового призначення.

Договір іпотеки — укладений між кредитором і позичальником (майновим поручителем) договір про те, що виконання своїх зобов’язань за цим договором позичальник забезпечує відданим в іпотеку (заставу) нерухомим майном житлового призначення. Договір іпотеки, що його укладають у письмовій формі, обов’язково потрібно засвідчити в нотаріуса.

Іпотекодавець — особа, яка передає нерухоме майно в іпотеку (заставу). Іпотекодавцем може бути власник, який має право відчужувати заставлене майно, а також особа, котрій власник за встановленим порядком передав майно в іпотеку. У ролі іпотекодавця може виступати і сам боржник, і третя особа — майновий поручитель.

Іпотекодержатель (іпотечний кредитор) — особа, якій передають майно в іпотеку (заставу), щоб забезпечити виконання зобов’язань боржника. Передавання майна в іпотеку оформляють іпотечною угодою.

Кредитоспроможність — ймовірна здатність позичальника повністю повернути житловий іпотечний кредит і сплатити відсотки за кредитом протягом встановленого у кредитному договорі терміну.

Кредитна історія — сукупність документально підтвердженої інформації про попередні та наявні грошові зобов’язання позичальника, повноту та вчасність їх виконання. Інформацію можуть зберігати бюро кредитних історій. Таке бюро має статус юридичної особи і провадить лише ту діяльність, яка пов’язана зі збиранням, зберіганням і використанням згаданої інформації.

Кредитний договір — договір між кредитором і позичальником, де визначено, на яких умовах кредитор надає житловий іпотечний кредит і за яким порядком позичальник виконує свої зобов’язання за таким договором. Кредитор — банк або небанківська установа, що надає житловий іпотечний кредит.

Майновий поручитель — особа, котра передає в іпотеку (заставу) належне їй на праві власності майно або інше майно, яким вона має право розпоряджатися і передавати в іпотеку, щоб забезпечити виконання зобов’язань боржника перед іпотекодержателем (кредитором). Метод нарахування відсотків — метод для визначення кількості днів у місяці та в році календарного періоду, за який нараховують відсотки. У банківській практиці України застосовують три такі методи: 1) “факт/факт” (кількість днів у місяці та в році є фактичною); 2) “факт/360” (кількість днів у місяці є фактичною, а в році — умовною, 360 днів); 3) “30/360” (кількість днів у році і в місяці є умовною — 30 і 360).

Оцінювач — юридична або фізична особа, що має право провадити оцінну діяльність згідно з чинним законодавством України.

Позичальник — резидент України, який одержує житловий іпотечний кредит. Позичальник мусить бути право- та дієздатним. Позичальником не може бути особа, що не досягла 18 років. Вік позичальника по закінченні терміну іпотечного кредиту не має перевищувати 65 років. Щоправда, різні іпотечні кредитори встановлюють різні вікові межі для позичальників, тому це питання треба з’ясувати безпосередньо в кредитора. Позичальник мусить мати постійне місце праці, стабільний рівень доходів і бути плато- та кредитоспроможним.

Платоспроможність — здатність позичальника вчасно й повністю виконувати всі грошові зобов’язання, серед них і зобов’язання за житловим іпотечним кредитом. Оцінку такої здатності позичальника перед наданням кредиту здійснюють за методикою, яку застосовує кредитор. На підставі оцінки кредитор визначає максимальний обсяг кредиту, що його він може надати позичальникові. Кредитор також мусить мати достатні підстави вважати, що рівень доходів позичальника принаймні не знижуватиметься протягом усього терміну дії житлового іпотечного кредиту. Плато- та кредитоспроможність позичальника оцінюють і після надання кредиту, якщо істотно змінюється фінансове становище позичальника, зокрема якщо він втрачає джерела доходів, а також допускає прострочення будь-якого платежу за кредитом більше ніж на місяць. У такому разі оцінюють і дію суб’єктивних чинників, що впливають на кредитоспроможність позичальника. Наприклад, кредитор вивчає професійну кар’єру позичальника за останні п’ять років, рівень його освіти та професійного досвіду, фінансове становище працедавця. Інформацію про позичальника можуть зберігати в бюро кредитних історій і згодом надавати її іншому банкові на його запит.

Предмет іпотеки — нерухоме майно житлового призначення, придбане завдяки житловому іпотечному кредиту й передане в іпотеку (заставу) для забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим кредитом, або нерухоме майно житлового призначення, яке належить позичальникові (майновому поручителю) на праві власності і яке він передав в іпотеку, щоб забезпечити виконання зобов’язань за кредитом, виданим для інших потреб, ніж придбання нерухомого майна житлового призначення. Предметом іпотеки можуть бути окремі помешкання у багатоквартирних житлових будинках, житлові будинки, зареєстровані за встановленим у законі порядком як окремі, виділені в натурі, об’єкти права власності. Предмет іпотеки мусить належати позичальникові чи майновому поручителю на праві власності або на праві спільної власності (як у подружжя), і цей факт має підтверджувати свідоцтво про право власності або інший документ, виданий за встановленим у законі порядком. Як предмет іпотеки можна також розцінювати інше нерухоме майно (об’єкт незавершеного будівництва), що стане власністю іпотекодавця після укладення договору іпотеки, за умови, що іпотекодавець документально підтверджує право на те, що у майбутньому він набуде відповідне нерухоме майно у власність. Майно, віддане в іпотеку (заставу), обов’язково потрібно зареєструвати у відповідних державних органах за встановленим у законі порядком незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення договору іпотеки. Передане в іпотеку майно мусить бути вільним від будь-яких обтяжень (попередніх іпотек, арештів, майнових прав тощо), воно не може бути предметом інших договірних зобов’язань або судових позовів. Щодо предмету іпотеки потрібно здійснити професійну оцінку, щоб визначити його ринкову ціну на момент укладення договору іпотеки. Передане в іпотеку майно також належить застрахувати від ризиків випадкового знищення, пошкодження чи псування. Сума страхового відшкодування за договором майнового страхування має бути адекватною вартості предмету іпотеки протягом усього терміну дії іпотечного договору.

Резидент — громадянин України, особа без громадянства або іноземний громадянин, який має постійне місце проживання на території України.

Співпозичальники — декілька позичальників, що уклали кредитний договір і несуть солідарну відповідальність за виконання кредитних зобов’язань. Право власності на житло, яке співпозичальники планують придбати завдяки житловому іпотечному кредиту і віддати в іпотеку, можна оформити на будь-кого з них.

Стандартні вимоги — єдині уніфіковані умови і вимоги до оформлення, надання та обслуговування житлових іпотечних кредитів.

Суб’єкти ринку іпотечного кредитування — банки, позичальники, страхові компанії, оцінювачі, ріелтери, кредитні бюро, юридичні фірми, нотаріуси та інші особи, які беруть безпосередню участь у процесі житлового іпотечного кредитування.

УНІА, або Українська національна іпотечна асоціація — недержавна неприбуткова організація, добровільне та відкрите об’єднання юридичних осіб, котрі прямо або опосередковано провадять діяльність на іпотечному, кредитно-фінансовому ринку, ринку нерухомості та капіталів. УНІА активно співпрацює з органами державної влади та управління (вони є її асоційованими членами) у напрямку становлення прозорого, добре регульованого та повноцінного ринку іпотечного кредитування.


 
Змiнено: 18-09-2006

Українська національна
іпотечна асоціація

+380 44 586-26-73, 586-26-59
unia@unia.com.ua