Рожевий Слоник - творчість без рамок

 Логін: Пароль: Зареєструватись [http://slonyk.com/registration/] нове автори про проект стара версія Нові коментарі ↓ ArirA → Поезія / Запах волі 4 JaCzerniak → Поезія / студентка і рецидивіст 13 Vano-Kruger → Поезія / Лежу 4 ArirA → Поезія / Війна (v.1.02: Близький Схід) 10 ArirA → Поезія / Місто ОЗ. №7. Павло-Кічкас. Мертва риба 1 ArirA → Проза / Життя як КОКаїн 9 anatolkukula → Поезія / З книги "юрійзавадський. крик" 1 ArirA → Поезія / Правда(Джейк) 8 alex_dik → Поезія / о чем? 9 JaCzerniak → Поезія / ****************** 2 Odud → Відео-арт / Коридори з диму. Вибране 3 Odud → Поезія / Хмільний дім: Портвейн 2 Milicenta → Поезія / Молочні зуби 12 diakovych → Поезія / Маленька красива дівчинка 19 diakovych → Поезія / Ще одна війна 7 Vano-Kruger → Поезія / Час 4 globus → Поезія / портвейн "7 7 7 " 7 kolyba → Поезія / *** 1 kolyba → Поезія / Paradise is... 1 maryspring → Поезія / Яблучко 4 » всі надходження 2+2=5 ad diakovych ultimate truth БЖ ВІРШ Вано Крюґер ВеСелик Волочай Года Михайло Гєник Домс Кабінет Колиба Любов ОленкО ПОЛЕЖАКА Паперова сутінь Поезія Просто Неба Рожевий Слоник Сидячи на підвіконні... Сяргей Прылуцкі Сільський глямур Тарас Малкович Тумаєва Філософія ШВЕЦОВА алкоголь аморальність атональність алогічність блоги верлібр весна вірш написаний з реальних подій вірші думки дівчата експериментальна психологічна проза еротика життя зима кохання кошин львів лірика музика і здєсь мультфільм гагарін невірші оповідання осінь писанина питання по роботі сайту почуття проза рейтинг робота сайту роздуми світлини merron_querra семенчук символізм система слем смерть старезне старйо стихи стиш сублімація фото хм ч/б Всі +15 Колективні +15 Персональні TOP Хороші Нові Погані Блог им. globus → фуражка У моего покойного деда была фуражка, ( Читати далі ) проза , фуражка , детство , дитинство 0 10 лютого 2009, 18:29 globus коментувати Блог им. globus → А. Так, вона здогадалась, то була весна, сонце світило вже під іншим кутом, по-іншому кружляв пил навпроти вікна… по-іншому пахли сигарети, ( Читати далі ) проза , їжачок , бите скло , відтінки , зелений 0 10 лютого 2009, 18:24 globus коментувати Блог им. globus → маркусові м. присвячується... То був завод, велика фабрика. Ми б не стали туди заходити, але в нас не було виходу, нам треба було спитати в когось дорогу… А на додачу хтось із нас припустив, буцімто ми можемо це знайти і тут, на заводі… Отож ми увійшли. На перших поверхах снували якісь люди, мі подумали, що робітники, бо усі були однакові, але хтось із нас сказав, що аби визначити, чи є вони робітниками, треба знати чи вони тут із власної волі…а цього ми аж ніяк не могли дізнатися…тож просувалися далі. Але в міру того, як ми заглиблювалися у ту фабрику, ми почали губити один одного, і наші походеньки тією фабрикою вже не були спрямовані на пошуки початкової… ( Читати далі ) проза , завод , пошуки , блукання , Вона , Індія 0 10 лютого 2009, 18:21 globus коментувати Блог им. globus → Мяу, бля! Кошки, тёплые Пушистые комочки. Такие милые. Кто-то любит кошек, Кто-то собирает картинки с кошками Кто-то их убивает, Кто-то подбирает, Кормит Кто-то с ними играет, Кто-то ненавидит, У кого-то на них аллергия Кто-то их разводит Кто-то продаёт, Кто-то покупает, Кто-то детишкам своим Кошек купить обещает Электрик в «кошки» обутый На столб залезает А у меня кошки – скребутся Кошки на душе скребутся Суки. Поезія , кошки 0 10 лютого 2009, 18:17 globus коментувати Блог им. globus → **** «так буває – xочеш почати з чистої сторінки кінчаєш – на брудних простирадлах» Д. Лазуткін Це як кинути курити. Вона займає в твоїй душі багато місця. Витісняє багато речей, явищ. Вона міняє твій ритм життя. Ти звикаєш. Так, це звикання. Коли вона зникає з твого життя, то тобі важко відмовитись від неї, тобі важче заповнити це чимось іншим, важче, ніж робити жалюгідні спроби усе повернути до попереднього стану. Це як наркотик, як горілка. Ти звикаєш до стану ейфорії, бо коли цієї ейфорії нема, то ти відчуваєш в собі пустку. Намагаєшся цю пустку чимось заповнити. Симпатія на грані огиди. Симпатія, огида. Це оксюморон лише з лінгвістичної точки зору, а у житті все саме так і буває. Симпатія не чергується з огидою, вона йде до тебе і від тебе разом з цією огидою, одночасно. Збочення? Привіт, дядьку Зіґґі! І тобі стає справді лячно, через те, що тобі це подобається. Подобається те, що в самого ж тебе викликає відразу і біль. Може це якийсь гібрид копрофагії з мазохізмом? В механічному плані я на це ніколи не страждав, і не буду. Це просто душевна копрофагія, емоційний мазохізм. Лабуда, від якої тебе нудить, але… Складна штука любов… поезія , любов , залежність 1 10 лютого 2009, 18:05 globus коментувати Блог им. globus → "сни" ver. 2 У твоїх снах дивні нагромадження кімнат, у неіснуючих містах і подвір’ях там на вулицях липкий мармелад, до якого чіпляється пір’я. У твоїх кімнатах-снах риплять старі платівки і страх, що відмовляється помирати, у твоїх шухлядах живуть таргани, в’ють гнізда із вати живляться крихтами твого спокою і помирають з голоду, скОнують. У твоїх снах битого скла, розлитого какао і крику чайок. Поезія , сни , подвір’я , мармелад , какао 0 10 лютого 2009, 17:56 globus коментувати Блог им. globus → דממה לילית [дмама лейліт] Нічна тиша. Лише в середині усе кипить. Тремтить все тіло поки розум спить. Мене ти заворожуєш своїм рудим волоссям, демонице, І поглядом смарагдовим своїм ти зваблюєш мене. Та знайду сили я в собі, не матимеш ти влади наді мною, Тебе я заклинаю іменами тих, Хто наздогнав тебе на морі, На морі, що згодом стало для єгиптян пристанищем одвічним. Іменами тих, що прокляли тебе, й дітей твоїх на смерть і вічні муки. Я не боюсь тебе! Дивись і слухай! Я іменами вічними від тебе захищусь! Снуй! Сансануй! Санґлаф! Поезія , ангели , Ліліт , Алфавіт Бен-Сіра 0 10 лютого 2009, 17:52 globus коментувати Блог им. globus → Серця теж носять кеди «Я пытаюсь справиться с обрушившимся небом Я никак не слабачек, но тут такие перестрелки, я молчу…» Земфира ми йшли парком. початок літа. банальні сонячні бліки на усьому. банальні закохані парочки. не банально виглядала лише ти. «дєвочька с плеєром», ти йшла босоніж по розпеченому асфальту така чутлива до дрібних камінців, що кололи твої ніжки. я йшов у кедах, мені було пофіґ до камінців. мені кололо в серці, не в ноги від найменшої гримаси незадоволення на твоєму личку. а тобі було пофіґ навіть до найголосніших моїх прохань, бо ти була в кедах. твоє серце носило кеди, чи навіть мертензи. не відчувало… не відчувало… чи колись відчує… відчує… не жалійте мене я не шукаю співчуття Поезія 1 10 лютого 2009, 17:46 globus коментувати Блог им. FedunYasia → Гроза Шум припав до тіла пилом. Морфеми вихопили із полум’я тишу нового дня. Війна! Чорне плем’я сталі морфієм убило світло хмар. Весна! Срібним цибулинням сну дзеркало вабить до себе дощем! Луна… Окриком ночі луна… Сидячи на підвіконні... 0 10 лютого 2009, 14:55 FedunYasia коментувати Блог им. FedunYasia → Анархія Червоні маки небограю – лиш грати феєрверків пилу. Загадками аскетів глибоководних інтерлюдій, круговерть піонів лине ув імлу. Свято інтермеццо – …забуття! система 0 10 лютого 2009, 14:51 FedunYasia коментувати ← сюда туди → 1 2 3 4 5 → © Сайт створено студією Kukula-Vision та спільнотою і працює на базі двіжка LiveStreet © 2003 - 2009 | Рожевий Слоник