1. ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА

За 100 днів уряд Юлії Тимошенко і парламентська коаліція БЮТ-НУНС не спромоглися запропонувати системних економічних та структурних реформ. Натомість, уряд сам перетворився на генератора політичних ризиків та фінансово-економічного хаосу, а Верховна Рада стала заручником інтриг та протистояння уряду з Президентом.

Для суспільства залишається незрозумілим, хто фактично приймає державні рішення, відповідає за їх реалізацію та результати.

Така ситуація у відносинах між парламентською коаліцією, урядом та Президентом означає тільки одне: відповідальної влади сьогодні в Україні не існує.

Правовий нігілізм: Конституція і Закони України порушуються, рішення уряду та коаліції ґрунтуються лише на так званій "революційній" політичній доцільності. Демократична романтика 2004 року відкинута як непотріб, замість неї в політиці стверджуються ідеали авторитарної диктатури для окремих особистостей, що нагадує нео-більшовизм на український манер.

Яскравий приклад: обманом виявилась передвиборча обіцянка Тимошенко скасувати призов.

Уряд дозволяє органам державної влади ігнорувати судові рішення. Поширення набуває практика звільнення державних службовців за політичними мотивами.

Більше половини (55%) рішень Кабінету Міністрів Ю.Тимошенко, виданих ним протягом перших 100 днів своєї роботи, стосуються звільнень та призначень в державних органах та суб'єктах господарювання.

Керуючись виключно політичною логікою, Кабінет Міністрів воліє, за необхідністю, переглядати результати прямого народного волевиявлення. Активно застосовується практика "виборів на замовлення" на рівні місцевого самоврядування. Прикладом є нинішня ситуація, що склалась навколо київського та харківського міських голів.

Широко розрекламований "український прорив" на практиці виявився черговою декларацією популістських обіцянок, які ніхто не збирається виконувати. Протягом 100 днів уряд не спромігся отримати політичну підтримку своїй програмі дій.

Зірвано підготовку бюджетної резолюції на 2009 рік. Натомість ухвалено Декларацію бюджетних намірів, де не враховано стратегічні завдання економічного розвитку – побудова конкурентоспроможної соціально-орієнтованої ринкової економіки та інтеграція в європейське співтовариство, що передбачалися Прогнозом показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2009-2011 роки.

Це свідчить про відмову уряду Ю. Тимошенко від задекларованої політики структурних реформ в основних галузях економіки та формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні.
Відсутні пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету на 2008 рік.

Нездатність уряду розробити стратегічний план розвитку країни – це пряме свідчення політичного банкрутства влади.

Що запропонував уряд "помаранчевої коаліції" на чолі з Юлією Тимошенко у 2008 році?

Бюджетно-фінансова політика уряду – гра з інфляцією, що знецінює зарплати та трудові заощадження громадян.

Популістські дії уряду провокують недовіру до національної валюти та національної банківської системи, що створює загрозу економічній та фінансовій безпеці країни.

Уряд демонструє безпорадність у питанні приборкання інфляції, відсутність прозорого та зрозумілого для суспільства плану заходів щодо забезпечення макроекономічної стабільності та прогнозованості. Розгортання урядом політики "полювання на відьом" та концентрація уваги виключно на адміністративно-директивних методах управління в економіці навряд чи забезпечить оздоровлення державних фінансів та відновлення цінової стабільності. Натомість, є всі підстави очікувати, що жорстка, але неадекватна політика уряду спровокує подальше зростання тінізації економіки, поширення корупції, згортання підприємницької та інвестиційної активності.

Промислова політика – курс на остаточну деіндустріалізацію країни, проїдання державної власності та створення загроз національному економічному суверенітету.

Свідченням політики деіндустріалізації є:
по-перше, безпідставна ліквідація пакету державних програм щодо підтримки розвитку окремих галузей української промисловості;
по-друге, відсутність плану антикризових заходів, які покликані не допустити промислового шоку після вступу України до СОТ за невигідних і не прорахованих умов для національної економіки;
по-третє, спроби поспішної приватизації стратегічних підприємств з наступним спрямуванням надходжень від продажу виключно на споживання.

Розпродаж країни на фоні соціального популізму – ось до чого зведена за минулі 100 днів державна промислова політика.

Політика уряду у галузі ПЕК – примітивна спекуляція на природних ресурсах, що експортуються з Росії. Підвищення цін на газ для населення, перспектива переходу вже в 2009 році на європейські ціни для промислових споживачів, величезний стрибок цін на всі види пального і одночасне стрімке скорочення обсягів переробки нафти на українських нафтопереробних заводах, занепад та декапіталізація державних підприємств паливно-енергетичного сектору – ось наслідки курсу уряду на "комерціалізацію енергетичної безпеки".

Серйозне занепокоєння викликає і ситуація на ринку нафтопродуктів. Тут відбувається не лише величезний стрибок цін на всі види пального, а й водночас скорочуються обсяги переробки нафти на українських нафтопереробних заводах.

Падіння виробництва окремих нафтопродуктів просто загрозливе: бензин моторний – "мінус" 25,1%; паливо дизельне – "мінус" 38,2%; мазут – "мінус" 47,9%. Сьогодні ціни на дизельне паливо практично зрівнялися з бензином А-95, і очікується їх зростання до 6 грн. за літр у квітні. І це напередодні весняно-польових робіт.

Водночас, більшість напрямків, які покликані забезпечити енергетичну безпеку України, залишаються поза увагою уряду.
Жодного кроку не зроблено у напрямку впровадження енергозберігаючих технологій. Навпаки – відповідні бюджетні програми були скорочені урядом Тимошенко у бюджеті-2008.
Фактично зупинено процес реформування ядерної енергетики.

Під загрозою дестабілізації – вугільна галузь, в якій діяльність уряду Ю. Тимошенко зводиться до популізму замість вжиття невідкладних заходів щодо виводу вугледобувних підприємств з фінансової кризи, оновлення і розвитку шахтного фонду, вирішення питань оплати і безпеки праці шахтарів.

Непродуманість, непідготовленість та неузгодженість дій уряду в енергетичній царині пояснюється непрофесійністю дій уряду та особистими лобістськими інтересами керівництва уряду та його найближчого бізнес-оточення.

Відсутня реальна робота уряду Ю.Тимошенко щодо адаптації та зниження ризиків для українського села напередодні вступу до СОТ.

Викликають обурення авторитарні підходи нинішнього уряду у сфері аграрної політики, рішення в якій приймаються без громадського обговорення, економічного обґрунтування і, як результат – завдають шкоди сільськогосподарському виробництву та, без перебільшення, ставлять під загрозу продовольчу безпеку держави.

У 2008 році Україна вперше опинилася перед загрозою зриву державної програми забезпечення продовольчим зерном. Адже в загальному фонді Державного бюджету таке фінансування не передбачене, а кошти, передбачені в спеціальному фонді, мають сумнівні джерела надходження.

Поза увагою уряду залишається інше питання продовольчої безпеки – втрата м'ясних ресурсів. Масове вирізання худоби досягло найбільших масштабів особливо в І кварталі 2008 року.

Адміністративні заходи Кабінету Міністрів з регулювання продовольчого ринку спрямовані лише на вирішення інтересів наближених до його керівництва бізнесових структур. Так, наприклад, введення експортних квот на олію та соняшник створить умови для банкрутства невеликих переробних підприємств олії, що призведе до ще більшої монополізації цієї галузі бізнес-структурами, наближеними до уряду.

На відміну від попереднього року фінансування аграрного сектору лише частково розпочато з березня поточного року. Не затверджено урядом основні програми фінансової підтримки АПК. До того ж, затверджений помісячний розпис бюджетних видатків не відповідає мінімальним сезонним потребам сільського господарства. Торік, коли видатки бюджетних програм у І кварталі склали 52%, у І кварталі поточного року передбачено лише 11,9 % бюджетних видатків.

Відсутнє фінансування основних бюджетних програм підтримки сільськогосподарського виробника, зокрема, здешевлення кредитів, селекції рослинництва, підтримки тваринництва, компенсації вартості техніки, підтримки фермерів.

Уряд Ю. Тимошенко практично усунувся від вирішення питань завершення земельної реформи в Україні на законодавчому рівні. Саме початок його роботи дав старт розширенню тіньового ринку землі, особливо земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Кабінет Міністрів свідомо не виконує Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року, що передбачає комплексний підхід до підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору, розв'язання соціальних проблем села та розвитку сільських територій, функціонування аграрного ринку, контролю за якістю та безпекою продовольчих товарів.

Зазначені прорахунки уряду Ю.Тимошенко в аграрній сфері, відсутність системного підходу до розв'язання фінансових, організаційно-економічних, земельних питань АПК та нездатність дієво підтримувати економічну стабільність свідчить про те, що нинішній Кабінет Міністрів зосередився на вирішенні проблем певних бізнесових структур, а не питань розвитку галузі.
Соціальна політика уряду перетворює Україну на країну черг за отриманням державної допомоги. Політика нинішнього уряду – проїдання замість соціальних інвестицій та підвищення якості життя громадян.

Замість створення сучасної системи соціального страхування, яка мала б відповідати вимогам ринкової економіки, в Україні відновлюється система соціальної зрівнялівки.

Пенсійна реформа, реформа заробітної плати, розвиток національної системи страхової медицини, забезпечення державної політики розвитку медицини на селі, формування національної моделі по управлінню якістю медичної допомоги, що надається населенню – так і залишились політичними деклараціями від коаліційного уряду.

2. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

Перші сто днів роботи Кабінету Міністрів під керівництвом Юлії Тимошенко показали, що уряд не має державної стратегії у сфері зовнішньої політики. І це є дуже тривожним симптомом, адже без такого плану країна не спроможна повноцінно реалізувати національні інтереси на міжнародній арені.

Результатом такої політики стала низка дуже небезпечних, з точки зору дотримання стратегічних національних інтересів, зовнішньополітичних кроків нинішнього уряду.

Перше. Всупереч волі українського народу прем'єр Тимошенко публічно підтримала реалізацію Плану дій щодо членства України в НАТО (ПДЧ). Саме про це йдеться у підписаному главою уряду офіційному листі до Генерального секретаря НАТО, у якому міститься прохання щодо позитивного рішення Північноатлантичного Альянсу стосовно приєднання України до Плану дій щодо членства.

Підпис Прем'єр-міністра було поставлено без розгляду цього питання урядом України.

Ми наполягаємо, і ніколи не відступимо від цієї позиції, що будь-які кроки у напрямку втягування країни у військовий блок мають бути погоджені із народом шляхом проведення загальноукраїнського референдуму.

Адже всі добре розуміють, чого може коштувати українцям така небезпечна політика: реальністю стає втягування України у збройні конфлікти.

Нещодавно ми вже стали свідками того, як у Косово були кинуті на придушення сербського опору саме українські миротворці. У результаті 20 українських міліціонерів зазнали поранень, один загинув.

Друге. Нинішній уряд і особисто прем'єр-міністр зробили все, аби якнайбільше зіпсувати стосунки із нашим пріоритетним стратегічним партнером – Російською Федерацією. Ними провокуються конфліктні ситуації з проблематики Чорноморського флоту РФ, торговельно-економічних відносин, у гуманітарній сфері.

Застосовуючи у переговорах щодо забезпечення України енергоносіями мову ультиматумів та шантажу, вони поставили під загрозу взаємовигідне для наших двох країн співробітництво, яке вибудовувалося роками. З 2009 року Україна змушена буде платити за енергоносії європейську ціну, а нашим громадянам доведеться оплачувати безглузді амбіції урядовців зі своїх власних гаманців.

Третє. Уряд практично не провадить жодних заходів щодо пом'якшення негативних наслідків скорого вступу України до СОТ. Складається враження, що це робиться навмисне, аби закордонні корпорації отримали перевагу у конкурентній боротьбі над неадаптованими до СОТ українськими товаровиробниками.

Четверте. Зухвала за формою та абсурдна за змістом публічна заява глави уряду про міфічний проект "Білий потік", що, нібито, має забезпечити постачання центральноазійського газу до Європи в обхід Росії, зіпсувала відносини України із центральноазійськими країнами-експортерами енергоносіїв.

Виголошення на міжнародному рівні таких "ініціатив" без проведення попередніх узгоджень ані з постачальниками, ані з кінцевими споживачами енергоресурсів є ознакою непрофесіоналізму у питаннях, від яких залежить енергетична безпека України, а також має вкрай недружній характер по відношенню до наших російських партнерів.

В цілому можна констатувати, що найпомітнішим зовнішньополітичним підсумком ста днів роботи уряду Ю.Тимошенко стала руйнація міждержавних зв'язків з Росією та іншими країнами СНД, марнування усталених економічних відносин, нехтування традиційними ринками збуту українських товарів, свідоме паплюження нашої історичної та культурної єдності з цими країнами.

І, нарешті, п'яте. Нездатність уряду Тимошенко реагувати на виклики, що становлять загрозу життєвим національним інтересам України, засвідчила відсутність будь-якої змістовної урядової реакції на самопроголошення, всупереч міжнародному праву, незалежності Косово. А це провокує нестабільність у нашому регіоні і вже призвело до активізації так званого "русинського сепаратизму", що змушені були публічно визнати парламентські чільники "помаранчевої" коаліції.

За такої політики Україна може втратити унікальний шанс стати країною стабільності у східноєвропейському регіоні.

3. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА

Темпи зростання валового внутрішнього продукту (ВВП), який є основним макроекономічним показником оцінки стану економіки країни, скоротилися, порівняно з січнем-лютим 2007 року, в 1,5 рази – з 8,6 до 5,8 відсотка.

Причому практично повторюється ситуація 2005 року, коли уряд Ю. Тимошенко зумів не лише втратити високі темпи приросту ВВП, а й знизити їх з рекордного значення за роки незалежності – 12,1 відсотка до 2,7 відсотка.

Якщо ситуація буде розвиватись за сценарієм 2005 р. і надалі, то у 2008 році можна очікувати значного скорочення темпів зростання економіки та вихід на показники сумнозвісного 2005 року.

Різко загальмувала базова галузь вітчизняної економіки – промисловість. За два перші місяці діяльності нинішнього уряду зростання тут склало лише 8,8 відсотка, знизившись проти попереднього року на 5,1 відсоткових пункти.

Прем'єр-міністр Ю.Тимошенко заявляла, що програма "Український прорив" вже реалізується і наводила як приклад ситуацію в машинобудуванні (+34,9% за січень-лютий 2008 до аналогічного періоду 2007 року).

Але, по-перше, темпи зростання продукції машинобудування були істотними і минулого року (28,1%), а сьогодні дають свої плоди інвестиції, які були вкладені протягом 2007 року.

По-друге, з багатьох видів продукції машинобудування зафіксоване суттєве падіння виробництва. Так, за січень-лютий 2008 року зменшилось виробництво: верстатів для обробки дерева – на 12,6%, кранів мостових – на 40,7%, електродвигунів і генераторів постійного струму – на 45,6%, електродвигунів і генераторів змінного струму, електродвигунів універсальних – на 21,7%, апаратури електричної високовольтної – на 37,1% та низьковольтної – на 7,3%.

Можливо, за інших обставин можна було б розглядати скорочення темпів промислового виробництва на початку 2008 року як випадковість. Однак не можна забувати, що для уряду Ю. Тимошенко це вже стало звичною практикою. Отримавши у 2005 р. стабільну, з високими темпами зростання економіку, Ю.Тимошенко за неповний рік свого урядування довела її майже до кризового стану.

Погіршилась оцінка інвестиційної привабливості нашої країни іноземними інвесторами.

Ще минулого року ми мали максимально сприятливі умови для інвестицій. На початку червня 2007 року котирування українських боргових зобов'язань досягли найменшого історичного рівня спреда (плати за ризик). Ми скоротили відставання від Росії і практично зрівнялися (Україна – 91 базисних пунктів, Росія – 86 б.п.), а позиції України серед інших країн, що розвиваються, були одними з найкращих.

За 100 днів роботи нинішнього уряду ризики вкладення інвестицій в нашу країну виросли до рекордних негативних рівнів. З початку року спред України (плата за ризик) в індексі EMBI+ збільшився до нових "рекордних" за останні роки 375 базисних пунктів (на 14 березня), що значно гірше, ніж у більшості країн, що розвиваються. Для порівняння: спред Росії на 14 березня складає 198 б.п., а загальний індекс країн, що розвиваються – 311 б.п.

Таких низьких показників не було навіть в період політичної кризи наприкінці 2004 року.

Серед чинників, які впливають на погіршення позицій України, інвестори в першу чергу відзначають політичну невизначеність і погіршення економічних перспектив.

Продовжують наростати інфляційні процеси. Якщо інфляція у січні поточного року – 2,9% стала шоком, то аномальна інфляція за січень-лютий остаточно переконує у неспроможності чинного уряду її приборкати.

Збільшившись у лютому на 2,7 відсотка порівняно з попереднім місяцем, за 2 місяці поточного року інфляція сягнула 5,7%.

Залишаються невиконаними обіцянками гучно задекларовані антиінфляційні заходи. Інфляційні очікування все більше втілюються у реальне зростання цін. Замість приборкання інфляції уряд Ю. Тимошенко постійно її підживлює.

В економіці дедалі більше формується кумулятивний потенціал інфляції у вигляді прискорення росту цін на базові ресурси економіки, цін виробників промислової продукції, скорочення пропозиції споживчих товарів через надмірне адміністративне втручання уряду у роботу конкурентних ринків, зниження темпів виробництва, нарощування інфляційних очікувань.

Ще більш загрозливим є різке збільшення тарифів на залізничні перевезення, що неминуче призведе до підвищення цін практично на всі товари, які сьогодні виробляються в Україні та імпортуються.

Тому прогнозований річний показник інфляції (9,6%) може бути досягнутий уже у березні-квітні цього року, оскільки у ці місяці традиційно високий рівень інфляції. Встановлення завідома недостовірного прогнозу інфляції підриває довіру до антиінфляційної політики влади, ще більше розпалюючи цінові очікування населення та бізнесу.

Знижується реальний рівень соціальних гарантій. За високої інфляції уряд затягує із переглядом прожиткового мінімуму і прив'язаних до нього соціальних виплат із бюджету (мінімальної пенсії за віком, допомоги по догляду за дитиною тощо).

У січні – лютому цього року, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, ціни на споживчі товари і послуги виросли на 15-20%, а на продукти харчування – на 30-35% і продовжують зростати. Так, за даними Держкомстату, ціна на олію зросла на 87%, на яйця – на 70%, на фрукти – на 69,8%, на овочі – на 57,3%.

Надзвичайно високими темпами ростуть ціни на борошно та хліб. Минулого року уряд В.Януковича дав реальні інструменти для контролю над обґрунтованістю формування цін на ці групи товарів. Але, судячи з усього, ні нинішній уряд, ні місцеві органи влади не використовують їх повною мірою.

У розкритикованому нинішнім урядом 2007 році оптово-відпускні ціни на борошно за цілий рік виросли в середньому на 25%, на хліб – на 18%. У нинішньому році за 2,5 місяця ціни на борошно вже збільшились в середньому на 13%, на хліб – на 12%.

Якщо врахувати усі ці чинники, то все більше підтверджується прогноз Партії регіонів та незалежних експертів щодо можливої інфляції в 2008 р. на рівні 2000 р., коли вона перевищила 25%.

Уряд свідомо занизив прожитковий мінімум в Державному бюджеті, який є нижчим за фактичний і призводить до зменшення доходів громадян, оскільки він впливає на розміри заробітних плат, пенсій, і соціальних допомог.

За розрахунками експертів, фактичний розмір прожиткового мінімуму за лютий 2008 року склав: на одну особу – 643 гривні, дітей віком до 6 років – 582 гривні, дітей віком від 6 до 18 років – 739 гривень, працездатних осіб – 684 гривні, та для осіб, які втратили працездатність – 506 гривень.

Щомісяця понад 13 млн. пенсіонерів недорахують в своїй кишені близько 70 гривень, а працівники бюджетної сфери – 150-300 гривень. Це стало головною причиною, чому Партія регіонів не голосувала за Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Кабінет Міністрів вводить в оману українських громадян гарними обіцянками, так і не оприлюднивши фактичний розмір прожиткового мінімуму за січень, і не збираючись цього робити за лютий, хоча ситуація сьогодні критична.

Уряд Ю.Тимошенко повинен здійснити доплати до пенсій, заробітних плат, соціальних допомог українським громадянам за січень-березень поточного року, недоотримання яких стали наслідком свідомого заниження прожиткового мінімуму, та передбачити необхідні кошти при внесенні змін до Держбюджету на 2008 рік.

За рахунок накопичених урядом В.Януковича коштів, нинішній уряд фінансує виконання своїх передвиборчих обіцянок, але використовує їх неефективно.

Уряд Ю.Тимошенко прийшов, коли на єдиному казначейському рахунку було майже 24 млрд.грн. (в т.ч. в гривні – 11,4 млрд.грн., у валюті – 12,2 млрд.грн.), і відкриті асигнування практично по всіх бюджетних програмах.

До кінця грудня 2007 р. суми в гривні зменшилися наполовину, а валютні кошти, накопичені урядом В.Януковича, були направлені на виплати вкладникам Ощадбанку СРСР.

Але організація цієї роботи була здійснена незадовільно, адже були порушені головні критерії – дотримання справедливості і недопущення знецінення виплачених засобів.

По-перше, від самого початку було зрозуміло, що в поточному році одержати обіцяні урядом 1 тис. грн. зможуть далеко не всі вкладники Ощадбанку СРСР. Тут уряд повинен був продумати механізм, щоб першими ці гроші одержали громадяни, які найбільш їх потребують, а не найнаполегливіші.

По-друге, вкидання готівкових коштів на ринок мало супроводжуватись збільшенням пропозиції товарів, яка також повинна була бути підготовлена. Інакше внаслідок інфляційних тенденцій виплати фактично знецінюються.

По-третє, спровоковано накопичення боргів за комунальні платежі, причому у найбільш дисциплінованої категорії платників – людях старшого покоління.

Виконання бюджету 2008 року здійснюється незадовільно. Уряд Ю.Тимошенко не створив достатню нормативну базу для виконання закону про бюджет поточного року.

На 1 березня 2008 року були ухвалені рішення уряду про затвердження 32 порядків витрачання бюджетних коштів, в той час, як на цю дату минулого року урядом В.Януковича були прийняті 143 порядки.

Виконання видаткової частини бюджету відбувається незадовільно. Фінансування здійснюється тільки за захищеними статтями і деякими соціальними програмами, на яких можна заробити політичний рейтинг.

Більш ніж за 300 бюджетними програмами навіть не відкрито фінансування. Уряд ігнорує потреби шкіл і лікарень, молодих сімей, необхідність збереження культурно-історичної спадщини.

За два місяці поточного року не розпочато фінансування регіонів по 24 субвенціях і дотаціях із загального фонду Державного бюджету.

В цілому, реалізація урядом Ю. Тимошенко регіональної політики перетворилася на систему одноосібних подачок центру регіонам. Фактично згорнуто фінансування з Державного бюджету важливих регіональних програм.

Зокрема, у 2008 році на такі програми передбачено лише 283 млн. грн. бюджетних коштів, що на 480 млн. грн. менше, ніж у 2007 році. Суттєве зменшення відбулося по таких регіонах, як Вінницька обл. – на 137 млн. грн., Київська обл. – 66,9 млн. грн., Одеська обл. – 56,5 млн. грн., АР Крим – 48,2 млн. грн.

Зовсім припинено реалізацію програми "Доступне житло" та Указу Президента України з цього питання. Якщо попереднім урядом передбачалося виділити на здешевлення кредитів в рамках цієї програми у поточному році 4 млрд. грн., то Кабінет Міністрів Ю. Тимошенко її фінансування не передбачив зовсім.
Посилюється регуляторне та податкове навантаження на економіку.

100 днів правління нової влади запам'ятаються постійними експериментами у сфері сплати податків, подекуди – у розріз із діючим законодавством. З боку уряду лунають небезпечні публічні заклики не виконувати рішення судів, винесених на користь платників податків.

Ситуацію ще більш погіршує накопичення сум невідшкодованого ПДВ, які вперше за часів незалежності перевищили 9,5 млрд.грн.
В порушення чинного законодавства на 1 березня поточного року понад 1 млрд.грн. підтвердженої до відшкодування суми ПДВ не повернено на рахунки платників податків, ще 2,8 млрд.грн. – не перевірено в законодавчо встановлений термін.

Адміністрування податків здійснюється у ручному режимі: для цього податкова служба виводиться з-під дії законодавства, що обмежувало її компетенцію щодо господарських перевірок.

Нищівного удару по виробниках і в першу чергу експортерах, які використовують у виробничому процесі імпортну сировину, комплектуючі та обладнання, завдало волюнтаристське рішення уряду щодо заборони видачі податкових векселів.

Припинення оформлення податкових векселів з початку цього року, що з одного боку – дозволило митним органам значно підвищити платежі до бюджету, а з іншого – істотно обмежило обігові кошти суб'єктів господарювання, що неминуче відобразиться на уповільненні розвитку економіки.

Підприємства втратять можливість нормально розраховуватись з постачальниками, бюджетом, соціальними фондами, виплачувати вчасно заробітну плату.

Треба відзначити, що збільшення платежів на митниці відразу ж приведе до збільшення на цей же обсяг вимог до ДПА щодо відшкодування ПДВ.

Це жодним чином не обіцяна підтримка інвестицій і бізнесу. Дійшло до того, що окремі суб'єкти господарювання вивчають доцільність згортання діяльності.
Податкова реформа відсунена.

Погіршується інвестиційний клімат. Замість посилення гарантій прав приватної власності, знову – без остаточного вироку суду – на порядок денний ставляться питання реприватизації.

Задекларовані передвиборчі обіцянки створення стабільного і прозорого бізнес-клімату залишаються на папері, знижуючи інвестиційну привабливість України. Уряд ризикує повторити результати 2005 р., коли за його правління приріст реальних інвестицій в основний капітал скоротився у 14 разів проти 2004 року.

Кризова ситуація розвивається у військово-промисловому комплексі. Не виконуються пріоритетні державні програми, зупинена робота щодо створення вертикально-інтегрованих промислових комплексів. Це несе загрози втрати науково-технічного та інтелектуального потенціалу, закріплення сировинної структури економіки.

Не розпочато фінансування закупівлі і модернізації озброєння та військової техніки для Збройних Сил України, забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів Збройних Сил, соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, що звільняються в запас або у відставку.

Наша вугільна галузь – одна з найбільш небезпечних в світі, і при цьому уряд "забув" профінансувати таку програму, як "Охорона праці і підвищення техніки безпеки на вугледобувних і шахтобудівних підприємствах (включаючи підприємства з видобутку бурого вугілля), зокрема дегазація вугільних пластів". Мало того, за цією програмою на січень-лютий видатки навіть не заплановані.

Кабінет Міністрів в черговий раз своїми діями створив кризу в питанні газозабезпечення країни.

В останні дні Україна перебувала на межі енергетичної катастрофи у зв'язку зі скороченням обсягів імпортованого газу.

Є велика небезпека, що нинішня стабілізація буде лише тимчасовим перепочинком у цьому конфлікті.

Урядом Тимошенко штучно накопичені величезні газові борги.
Вже вдруге протягом останніх років, у 2004 та 2007 рр., уряд на чолі з В.Януковичем залишав своїм наступникам стабільну і збалансовану спадщину в енергетичній сфері: оптимальні ціни, гарантоване постачання, стабільна робота газотранспортної системи, що забезпечує транзит газу до Європи, своєчасні розрахунки за спожитий газ. І кожного разу ця спадщина свідомо руйнувалась, а ситуація оберталась черговими "газовими війнами". Так було в 2005 році, так відбувається і тепер, у першому кварталі 2008 року.

Кабінет Міністрів у перші два місяці інспірував чергову "газову війну", мета якої очевидна – перерозподіл ринку газу, лобіювання інтересів наближених бізнес-структур, подальше охолодження стосунків із Російською Федерацією. Фактично втрачено перспективи прямих поставок середньоазійського газу.

Потайки від українського народу підписано контракт на постачання природного газу за ціною у 315 доларів США за 1 тис. кубометрів газу, що знову ставить НАК "Нафтогаз України" під загрозу банкрутства.

На словах переймаючись незадовільним станом комунального господарства, нинішній уряд не відкрив фінансування Загальнодержавної програми реформування житлово-комунального господарства. Більш того, на перший квартал навіть не заплановано її фінансування.

Уряд Ю. Тимошенко демонструє бажання закрити всі "дірки" своєї популістської політики надходженнями від приватизації, що може обернутися черговими втратами для наших громадян.

До приватизації пропонуються більше ніж 400 підприємств, серед яких флагмани вітчизняної економіки: ВАТ "Укртелеком", ВАТ "Одеський припортовий завод", ВАТ "Турбоатом". В умовах падіння ліквідності основних фінансових ринків світу масова приватизація призведе до зменшення попиту на об'єкти приватизації та втрати очікуваних доходів.

Крім того, законодавча база для нинішньої приватизації сформована ще у 2000 р., коли останній раз приймалася Державна програма приватизації. Очевидно, що вона вже застаріла і вимагає серйозних змін, без яких ситуація загрожує не лише втратою надходжень, а й появою нових проблем в економіці та соціальному розвитку.

Популістський підхід до використання коштів від приватизації прискорить і без того високу інфляцію.

4. ГУМАНІТАРНА ПОЛІТИКА

100 днів роботи "помаранчевого" уряду переконливо засвідчили те, що його гуманітарна політика стала інструментом цілеспрямованого наступу проти традиційних цінностей народів України, і, в першу чергу, проти багатомовності та полікультурності, що історично склалися на теренах нашої держави. Цей курс відзначається агресивним наступом, спрямованим на права десятків мільйонів громадян, у тому числі – на конституційні права на освіту рідною мовою та збереження культурної спадщини.

Так, наказ Міносвіти про обов'язкове зовнішнє тестування виключно державною мовою при вступі до вищих навчальних закладів не можна охарактеризувати інакше, як намагання не дати отримати вищу освіту сотням тисяч випускників, для яких рідною є російська мова та мови національних меншин України.

Це – пряме порушення прав людини за мовною ознакою та конституційної норми щодо права на вільне використання та захист мов всіх етнічних груп.

Одночасно обов'язковість зовнішнього тестування є інструментом суттєвого обмеження автономії вищих навчальних закладів, що прямо порушує Закон України "Про вищу освіту", намаганням запровадити освітню модель тоталітарного суспільства, що завдасть нищівного удару підготовці високоосвічених фахівців, майбутньому вітчизняної науки та культури в цілому.

Першим наслідком такої політики стане масова втеча випускників середніх навчальних закладів до зарубіжних університетів, переважна більшість яких, як свідчить сумна статистика останнього десятиріччя, вже ніколи не повернуться працювати на Батьківщину.

Також намаганням відродити тоталітарну модель гуманітарного розвитку є оголошена "Українським проривом" мета, що передбачає "поширення на всій території країни єдиної системи оцінювання та бачення стратегічних напрямів розвитку держави та суспільства". Іншими словами, цинічно порушується стаття Конституції України щодо заборони визнання будь-якої ідеології як загальнообов'язкової.

В програмі дій уряду вказується як першочергове завдання так зване "українознавче наповнення" навчальних програм. Тобто, якість освіти директивно вимагається замінити націоналістичними ідеологічними догмами. У цьому контексті логічними виглядають незаконні вимоги уряду щодо обов'язкового дублювання всіх, без винятку, фільмокопій, чим напряму порушується ратифікована Україною Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, та фактично руйнується українська система кінопрокату.

Окремо слід наголосити на варварському намаганні знищити тисячі історичних пам'яток з огляду на їх невідповідність ідеології нинішніх можновладців. Хочеться сподіватися, що наступним кроком відповідальних за гуманітарну сферу урядовців не стане наказ про публічне спалення книг, які також не відповідають ідеологічним настановам міністрів.

При цьому переважна більшість інших пунктів урядової програми щодо освіти і науки мають декларативний характер і не відображають ні проблем, ні шляхів, ні термінів їх вирішення.
Життєво важливі для розвитку освіти державні цільові соціальні програми – "Школа майбутнього на 2007-2010 роки", "Студентський та учнівський гуртожиток", а також питання першочергового значення, зокрема, завершення будівництва сільських шкіл, ступінь готовності яких становить понад 80 відсотків, раніше схвалене оновлення трьохсот шкіл, соціальний захист дітей-сиріт, підтримка обдарованих дітей, розвиток позашкільних навчальних закладів – у програмі взагалі не згадуються.

У цьому "прориві" незрозуміло куди нічого не сказано й про те, як планується збільшити витрати на систему освіти, як буде здійснюватися модернізація навчальної бази, та як школи забезпечуватимуться підручниками і навчальними посібниками, які заходи будуть здійснюватися для забезпечення соціальних гарантій держави педагогам.

Однак, про деякі урядові пріоритети можна судити виходячи з того, що у Державному бюджеті кошти на утримання президентських структур зросли на 460 мільйонів, що майже дорівнює всьому бюджету Мінкультури. Але вперше за 6 років не зросли кошти, виділені на виготовлення, придбання та доставку шкільних підручників.

В умовах спровокованої Кабміном постійно зростаючої інфляції та зростання вартості послуг це означає, що школи та вищі навчальні заклади, навіть у мінімальній мірі, не будуть забезпечуватися сучасними підручниками та навчальними посібниками, що неминуче та вкрай серйозно позначиться на якості отримуваної нашими дітьми освіти.

В поточному році не розпочато фінансування ряду важливих програм охорони здоров'я, серед яких "Заходи по подоланню епідемії туберкульозу і СНІДу". І це при тому, що в Україні ця проблема стоїть дуже гостро. Також за два місяці поточного року не виділено коштів на централізовані заходи з лікування цукрового діабету, на боротьбу з епідеміями, на програми і централізовані заходи імунопрофілактики, на централізовані заходи щодо трансплантації органів, тканин і т.д.

Також неефективно фінансуються видатки на науку. Не виділено жодної копійки на:
"Прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері паливно-енергетичного комплексу";
"Наукові розробки у сфері стандартизації і сертифікації промислової продукції";
"Фінансову підтримку розвитку наукової інфраструктури у сфері енергетики";
"Прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері розвитку житлово-комунального господарства";
"Впровадження інноваційних технологій у виробництві технічних засобів реабілітації інвалідів".

З фінансуванням культури зовсім критичний стан.
У січні – лютому не фінансувалися такі програми, як:
"Випуск книжкової продукції за програмою "Українська книга", якій таку велику увагу приділяє Президент України;
"Забезпечення розвитку і застосування української мови";
"Фінансова підтримка державних музичних колективів";
"Поповнення експозицій музеїв і репертуарів театрів, концертних і циркових організацій";
"Заходи щодо зміцнення матеріально-технічної бази установ культури системи Міністерства культури і туризму України";
"Фінансова підтримка друкарських періодичних видань культурологічного і літературно-художнього напряму".

У Міністерстві культури левова частка коштів спрямовується на організацію виставок на тему Голодомору, у яких спільна трагедія багатьох народів колишнього Радянського Союзу представляється як геноцид українців за національною ознакою.

Про рівень подібних виставок та моральність їх організаторів свідчать кричущі факти фальсифікацій, коли як докази геноциду демонструються нансенівські фотографії голоду у Поволжі 1921-1922-го років. При цьому майже припинено проведення днів української культури за кордоном, безпідставно згорнуто чимало інших важливих міжнародних проектів та гастролей, що демонструє справжнє відношення уряду до популяризації культури України у світі.

Загалом політика у сфері культури формується Кабінетом Міністрів вкрай однобічно, виключно за авторитарними принципами, у системі координат "свій-чужий". Так само, як "чужими" Міносвіти визнані всесвітньовідомі російськомовні письменники України, для яких не знайшлося місця у шкільних програмах.

Показово, що урядом нічого не робиться для підготовки до святкування двохсотріччя великого вітчизняного письменника Гоголя, у той час, коли на відверто провокаційні заходи на кшталт річниці Конотопської битви виділяються з Держбюджету великі кошти. А спорудження пам'ятника палію українських сіл й міст та плюндрувачу церков Карлу XII пропонується фінансувати за кошти Державного бюджету.

Відсутня системна робота уряду Ю.Тимошенко в напрямі соціального захисту дітей, фізичної культури та спорту.
Зупинено закупівлю обладнання та інвентарю для підготовки учасників цьогорічних Олімпійських ігор від України. Низький рівень організаційної роботи та відсутність порядків використання відповідних бюджетних коштів паралізували підготовку національних збірних команд та призвели до багатомільйонних боргів перед федераціями і Національним олімпійським комітетом України.

Все це завдало непоправної шкоди системі комплексної підготовки спортсменів і ставить під сумнів успішну участь національної збірної у ХХІХ Олімпійських іграх.

Замість планомірної реалізації затвердженої попереднім урядом Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, Кабінет Міністрів Ю. Тимошенко взявся за її перероблення, що супроводжується дублюванням вже прийнятих рішень, створенням додаткових структур, втратою часу на проведення конкурсів. Це свідчить про неспроможність нинішнього уряду витримати темп підготовки до Євро-2012, заданий попереднім складом Кабінету Міністрів.

В цілому можна констатувати, що гуманітарна політика уряду Тимошенко спрямована на розкол суспільства, проти життєвих інтересів народів України, і є інструментом встановлення антиконституційного ідеологічного диктату.


Голова Опозиційного уряду