Новорічне свято. Чарівне, казкове, звичайно, найулюбленіше. Акторський талант, здібності до танцю і співів і, звичайно ж, кропітка праця і учнів і вчителів звершили очікуване диво. Бал чарівних казок. Святкову атмосферу також створювало вишукане, як і на кожному святі, професійне оздоблення залу у виконанні викладача школи - майстра живопису і одухотворення театрального простору. Глядачам були представлені казки на вірші Маршака і Чеповецького, різдвяні і новорічні пісні, танцювальні композиції.

І всі присутні, а особливо батьки, ще раз змогли пересвідчитись, що їх діти таки є справжні янголята !

Завершення щедрої барвистої осені святкується в Аратті веселим, гучним ярмарком. Цього року ярмарок проходив аж на чотирьох майданчиках: концертному, ігровому, експозиційно-торгівельному та майданчику для частувань. Святковий зал, українські костюми, пісні, байки, танці – це концертна частина. Ігрова – „Козацькі розваги”, веселі змагання на спритність, швидкість та кмітливість. А далі – ярмаркування. Діти знайомили гостей і батьків зі своїми мистецькими витворами-сувенірами, дивували своєю майстерністю, розігрували призи, пригощалися і частували гостей смачними українськими стравами. Жодний сувенір не залишився без свого покупця, від чого молоді автори були у захваті

Перша клубна зустріч листопада присвячена темі „Мистецтво спілкування”. Спілкуватись – не просто гратися разом чи розмовляти, а знаходити щось спільне, значуще і цікаве для всіх учасників цього процесу. При цьому має значення все: міміка, інтонація, слово, а найголовніше – вміння почути свого співрозмовника, зрозуміти, що саме він намагався  тобі сказати. А ігрові завдання цього разу були такі: вгадати характер емоції по виразу обличчя, жестам; по характерним рухам визначити літературного персонажа, по опису деяких рис зовнішності визначити тварин та птахів. Знайомство з мовою рухів було для нас не менш цікаве, ніж вивчення правил етикету.

7 жовтня. Клуб „Однокашник”. Тема – історія писемності та листування. Учні дізнались, побачили, доторкнулись, зробили самі . Дізнались, що лист може бути не тільки написаний на папері чи надрукований на комп`ютері, але й висічений на камені, видавлений на глиняній табличці, нанесений на шкіру чи папірус, а ще може бути нанизаний на мотузок чи навіть складатися з послідовності хитро сплетених вузликів.

Дітям вдалось за допомогою спеціального словника „розшифрувати” кілька стародавніх

листів, а також , використовуючи систему власних простих малюнків-символів, скласти свого листа до нащадків.