This version of the page http://qarpa.com/press.php?id=37 (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2009-02-02. The original page over time could change.
Qarpa ex FS
26-12-2008 @ Ирэна Карпа: «Если работа мешает дышать, пора послать ее в ж…»
10-11-2008 @ стара публікація з газети
19-10-2008 @ По своим правилам
17-09-2008 @ Чат з Іреною Карпою
17-09-2008 @ фотографії з Форуму видавців у Львові
02-08-2008 @ білоруський esquire
10-05-2008 @ Концерт Ірени Карпи в Чернігові
10-05-2008 @ Ірена Карпа привезла в Донецьк трошки «Інжиру» і себе вродливу
10-05-2008 @ "Qarpa": секс в "inЖИРі"
09-05-2008 @ Ірена Карпа у Чернігові: «Соромно - в кількох містах не була»
09-05-2008 @ Ірена Карпа спеціально для...
30-03-2008 @ Qarpa — inЖИР
17-03-2008 @ Ирэна Карпа: "Делай то, от чего тебя прет"
17-03-2008 @ Ірена Карпа: «Х"й мені поставлять, а не пам'ятник! Я так сама заповідала...»
17-03-2008 @ Вокалістка гурту Qarpa Ірена Карпа про новий альбом і творчі плани
17-03-2008 @ Ирена Карпа: «Антигламур скоро станет гламуром»
12-03-2008 @ Прихильники гурту Qarpa влаштували дискотеку
29-02-2008 @ Ирена Карпа встретила весну с тремя неизвестными
15-02-2008 @ 25 писателей расскажут о своей любви
25-12-2007 @ Qarpa презентувала In ЖИР
24-12-2007 @ Qarpa представила публике свой новый альбом
24-12-2007 @ У темі вальсу. Ірена Карпа знову на стежці війни з гламуром
23-12-2007 @ Qarpa. Інжир, бехерівка і трохи сексу
22-12-2007 @ Ірена КАРПА: "Я поки що мала й дурна"
22-12-2007 @ Жадан про місію Карпи
22-12-2007 @ Панк-гурт Qarpa презентував альбом "In Жир"
16-12-2007 @ Qarpa in ЖИР
11-12-2007 @ Новий альбом гурту QARPA "In ЖИР"
07-12-2007 @ Спасибо за секс с Иреной Карпой - видео
21-07-2007 @ Философско-не-циничная Ирена Карпа: «Психиатры называють это мозговыми паразитами»
13-04-2007 @ ''Космічний Вакуум'' останній альбом групи ''Фактично Самі''

стара публікація з газети


Цей дебют відбувся тихо, без зайвої помпи, якою грішать старші представники літературного цеху. «Знес паленого» (Івано-Франківськ, «Місто НВ») — тонка книжечка, трохи більш як сто сторінок, збірка різношерстої прози молодого автора. Автор, Ірена Карпа, — молода, вродлива, вчиться, працює, подорожує, знає мови, пише вірші й прозу, співає за сумісництвом у рок-групі. Загалом — істинне дитя і перспективна поросль нового середнього класу.

Істинне, але не типове. Сьогодні письменство стало чомусь прерогативою рекламних агентів — прикладів цього безліч, поки що тільки в Росії й в більш далекому зарубіжжі, але скоро й до нас доберуться. Романи ця публіка пише подібно своїм рекламним слоганам — за одними й тими ж лекалами, зі стандартним набором одних і тих же заохочувальних прийомів: «за життя», багато веселощів, трохи менше сексу, деякі переживання з приводу незрозуміло чого, мова — метка і розв’язна, але й сама ця розбещеність стала вже загальним місцем.

Ірена Карпа працює в іншому сценарії. У різних місцях своєї дебютної збірки розкидає застережливі маркери: «Люди, я брешу!» (авторський епіграф), «чтиво ідіотів» (підзаголовок всієї книги), «в дупу ваші незвичайні пригоди» (частина назви однієї з розповідей). Сердита? Ні, швидше, охороняє свою територію. Тому що, на відміну від «рекламістів», намагається сказати про важливі речі, причому через себе, що нині — рідкість. На старовинному літжаргоні це називається «лірикою». Остання, як і вірші, виростає зі сміття, але має потребу хоча б у мінімальному захисті. У колючках, якщо хочте. У прозі Карпи таких колючок вистачає. Читати її часом важко — напружена емоційність стилю, свого роду потік свідомості героїні (як у центральному опусі збірки, романі «50 хвилин трави (Коли помре твоя краса)») не дають шансів для швидкої пробіжки по діагоналі тексту. Хоча, на погляд рецензента, найкраща річ тут — заворожливі, дійсно сновидницькі «Сни Ієрихона». Це — цикл з декількох мініатюр, справжніх віршів у прозі, для кожного з яких знайдено свою манеру викладу, а в цілому — дивний сплав авторських рефлексій, фольклорних стилізацій і сюрреалістичних фантазмів.

Проте свою ізюминку (й колючки) можна знайти практично в усіх творах Карпи. Те, що цією збіркою заявив про себе (ось ще одна стандартна формула) новий цікавий автор, — безсумнівно. Як воно буде далі — подивимося. Поки що — є те, що є: відчуття молодості й свіжості, дивні й красиві образи, пульсація почуттів. І тонка, видана зовсім маленьким тиражем, — але книжка, що запам’ятовується.

№108, середа, 25 червня 2003


Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»