Виповнюється 91 рік з того дня, коли вихованці Першої київської військової школи імені гетьмана Богдана Хмельницького, юнаки куреня Січових стрільців (студенти університету святого Володимира і учні старших класів Української Кирило-Мефодіївської гімназії) та рота гайдамаків стали на заваді більшовицькому наступу на Київ. Тоді бій під невеличкою залізничною станцією Крути неподалік від Ніжина забрав життя кількох сотень українських юнаків. Їхній подвиг уже вкотре засвідчив, що в Україні були, є і, переконаний, будуть люди, для яких рідний край — понад усе. Молоді захисники щойно посталої Української Народної Республіки власною кров'ю вписали нову героїчну сторінку в історію українських визвольних змагань - вступили в нерівний бій із значно переважаючим і добре озброєним та вишколеним противником, рішуче відстоюючи право Українського народу жити у власній державі.. Цей бій відіграв певну стратегічну роль, адже відбувся в день, коли в Києві почалося січневе більшовицьке повстання.

Молоді люди, а їм у середньому було 19 років, на добу затримали просування червоних військ на Київ. Це дало змогу виїхати і урядовцям Центральної Ради, і частині мирних жителів. Але бій під Крутами не був визначальним у ході тієї війни, що програла молода Українська держава. Її уряд, який роздирали міжпартійні та міжфракційні суперечності й ворожнеча, не зміг втримати владу. Завважте, що тоді в України був шанс вибороти свою незалежність, але відірваність лідерів УНР від народу, власна політична недалекоглядність не дали цей шанс реалізувати. Тому ця дата має стати певним уроком і для сучасників. Особливі висновки ми маємо зробити ще й тому, що у лавах більшовиків, які несли на кінчиках багнетів із півночі на Україну «червону чуму», йшов 21-річний Юрій Коцюбинський, син відомого українського письменника, який за словами відомого словесника С.Єфремова: «… бомбардує красу землі нашої й кладе в домовину молоду українську волю!» . Тож винесімо, зробімо справжній та найвідповідальніший висновок з тих буремних, трагічних днів. А  чин Героїв Крут назавше залишиться  взірцем патріотизму, палкої любові та відданості Батьківщині, взірцем мужності, шляхетного служіння Україні.

Доземний уклін Героям, що поклали своє життя на олтар Вітчизни. Ми маємо повернути їхні імена, щоб золотими літерами вписати їх на скрижалях історії.

Слава Героям! Слава Україні!

 

 

Голова Тернопільської обласної

ради                                                                                                                                                                                М.А.Миколенко