Викладання іноземних мов
РОЗДІЛ 2. Загальні проблеми запозичення й передачі власних імен
2.4. Принцип етимологічної відповідності (транспозиція) Крім транскрипції й транслітерації, у практиці запозичення і передачі імен спостерігається ще один досить
слабко вивчений принцип - принцип етимологічної відповідності, або транспозиції. Транспозиція полягає в тім, що ИС у різних мовах, які різняться за формою, але мають загальне лінгвістичне походження, використовуються для передачі один одного. В одних випадках транспозиція застосовується регулярно, в інші - епізодично.
Пояснимо це на прикладі трьох близкородственных слов'янських мов, що користуються кирилицею. У відмінність, наприклад, від західноєвропейських мов, де практикується транслітерація, одне і те ж ім'я або назва має різна вимова й написання у російській, українській і білоруській мовах. Така транспозиція послідовно проводилася, наприклад, ще в паспортної системі СРСР.
Як відомо, у національних республіках Радянського Союзу титульна сторінка паспорта дублювалася на двох мовах - російському (як офіційній мові Радянського Союзу) і офіційному мові союзної республіки. При порівнянні записів на двох сторінках паспорта можна було бачити, що, наприклад, прізвище Ермолова по-білоруському пишеться Ярмолава, ім'я Валентина - як Валянцина, російські імена Микола, Михайло, Олексій, Павло по-українському мають вигляд Мiкола, Mixaйлo, Олексий, Павло й т.д.
При передачі таких імен на англійську мову український і білоруський варіанти таких ИС не приймалися в увагу, тому що офіційною мовою всього Радянського Союзу був росіянин, і варіанти на латиниці будувалися по принципах практичної транскрипції з російської мови.
Однак після розпаду СРСР колишні союзні республіки стали самостійними державами, і російський мова втратила в їх колишній статус. Тому починаючи з 90-х років змінилося й написання на латиниці багатьох ИС, що ставляться до колишньої республікам СРСР і їхнім громадянам. Назва столиці України тепер всі частіше передається на англійську мову не Kiev, як
[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131]
2.4. Принцип етимологічної відповідності (транспозиція) Крім транскрипції й транслітерації, у практиці запозичення і передачі імен спостерігається ще один досить
слабко вивчений принцип - принцип етимологічної відповідності, або транспозиції. Транспозиція полягає в тім, що ИС у різних мовах, які різняться за формою, але мають загальне лінгвістичне походження, використовуються для передачі один одного. В одних випадках транспозиція застосовується регулярно, в інші - епізодично.
Пояснимо це на прикладі трьох близкородственных слов'янських мов, що користуються кирилицею. У відмінність, наприклад, від західноєвропейських мов, де практикується транслітерація, одне і те ж ім'я або назва має різна вимова й написання у російській, українській і білоруській мовах. Така транспозиція послідовно проводилася, наприклад, ще в паспортної системі СРСР.
Як відомо, у національних республіках Радянського Союзу титульна сторінка паспорта дублювалася на двох мовах - російському (як офіційній мові Радянського Союзу) і офіційному мові союзної республіки. При порівнянні записів на двох сторінках паспорта можна було бачити, що, наприклад, прізвище Ермолова по-білоруському пишеться Ярмолава, ім'я Валентина - як Валянцина, російські імена Микола, Михайло, Олексій, Павло по-українському мають вигляд Мiкола, Mixaйлo, Олексий, Павло й т.д.
При передачі таких імен на англійську мову український і білоруський варіанти таких ИС не приймалися в увагу, тому що офіційною мовою всього Радянського Союзу був росіянин, і варіанти на латиниці будувалися по принципах практичної транскрипції з російської мови.
Однак після розпаду СРСР колишні союзні республіки стали самостійними державами, і російський мова втратила в їх колишній статус. Тому починаючи з 90-х років змінилося й написання на латиниці багатьох ИС, що ставляться до колишньої республікам СРСР і їхнім громадянам. Назва столиці України тепер всі частіше передається на англійську мову не Kiev, як
[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131]