Стат ті

"Хто з росіян стрибнув з парашутом практично з космосу?" - з таким запитанням кореспондент "Російської Газети" звернувся до перехожих на вулицях Москви. На жаль - жоден з них не зумів відповісти на запитання. Не було навіть "варіантів".

Хоча, чому дивуватися? Майже сорок років тому зробив свій стрибок з 25 тисяч метрів (!) парашутист-випробувач Євгеній Андрєєв. I цей рекорд, занесений у Книгу рекордів Гінеса, дотепер не скорився більше нікому.

...1 листопада 1962 року. Поволзький степ. У 7 годин 44 хвилини стратостат "Волга" - величезна споруда висотою більше ста метрів - повільно, немов знехотя, відірвався від землі. На борті - випробувачі Євгеній Андрєєв і Петро Боргів. Перший повинний був залишити корабель і падати, не розкриваючи парашута, каменем до... 800 метрів. Другому необхідно було знижуватися як звичайно.

Але навіщо, власне кажучи, знадобився настільки небезпечний експеримент? Насамперед вчені-конструктори хотіли довести: і на висоті 25-30 тисяч метрів льотчики можуть успішно користуватися авіаційними рятувальними засобами. Адже, скажімо, американці теж намагалися зробити щось подібне: кидали манекен зі стратосфери. I що ж? Їхні висновки про виникаючі перевантаженнях виявилися настільки загрозливими, що вони відмовилися від будь-яких подальших подібних випробувань.

Словом, наші випробувачі кидали виклик, здавалося б, неможливому. Довго і завзято тренувалися. Надягнувши спеціальні костюми, у барокамері вчилися дихати киснем під надлишковим тиском - без цього в людини майже на космічній висоті миттєво закипає кров і розриваються тканини легенів.

I от, 25 тисяч 458 метрів. Так звана зона рівноваги, коли швидкість уже не зростає. "Приготуватися до стрибка!" - дає команду Земля. - Я відстрелив кришку свого люка, через який мені необхідно було катапультуватися, - розповідає Євгеній Миколайович, - на прощання помахав Долгову, перевернувся на спину, щоб тепловіддача була менше, і - уперед. До цього мені доводилось багато стрибати вночі. I проте небо вразило: густого, чорнильного кольору і зірки - близько. Покосився через плече вниз, а там блакить, яскраво-жовтогаряче сонце... Красота.

Піднімалися вони в стратосферу майже дві з половиною години. А от тепер падав відтіля всього-на-всього п'ять хвилин. Причому перші кілька тисяч метрів - зі швидкістю 900 кілометрів на годину. Чим не реактивний лайнер?!. Температура "за бортом" - мінус 65. Змерзли руки. Свої дуже теплі літні рукавички Євгеній Андрєєв віддав Петрові Долгову: той повинний був спускатися слідом за ним за традиційною схемою - тридцять вісім хвилин.

Внизу Волга. На Андрєєві поверх висотного спорядження морський рятувальний жилет. Однак "купатися" не хотілося, і він почав робити галси, щоб приземлитися на поле. Нарешті спрацював сигнальний пристрій - парашут розкрився. Зниження під ним зайняло трохи більше ста секунд...

Його довго шукали. Коли знайшли, відразу по інстанції передали: "Двадцять четвертий (це був позивний Андреева) у порядку. Двадцять п'ятий (позивний Долгова) знижується..." I ніхто, дивлячись на білий купол, що повільно опускався, не міг припустити, що несе він уже... не Петра Долгова, а просто його тіло.

- Що сталося? - перепитує Євгеній Миколайович. Я бачу, як, незважаючи на минулі роки, нелегко йому згадувати про ту трагедію.

А сталася ж взагалі безглуздість, яку неможливо було передбачити в самих ретельних тренуваннях. Залишаючи люк, Боргів вдарився склом скафандра об гострий бовтик кріплення трубопроводу на кораблі. Розгерметизація. Смерть була практично миттєвою.

Так, льотні випробування без жертв не обходяться. На жаль, ця сумна істина не раз підтверджений життям. I всетаки фахівці не приховують: найбільш небезпечні саме випробування авіаційних засобів порятунку. Вони забрали не одне людське життя, віддане в ім'я порятунку інших.

- Мені, напевно, дуже повезло, - говорить Євгеній Миколайович. - Зашитий, поламаний, але - живий. А знаєте, адже тоді, у 62-у, мене ледь не... поховали.

- Як так?

Виявляється, у їхньому науково-дослідному інституті працював ще один Андрєєв - Віктор, льотчик-випробувач. I вийшло так, що Євгеній Андрєєв випробував в Поволжі унікальну схему стрибка з парашутом, а його однофамілець у цей час - новий літак на досвіднецькому заводі в Новосибірську. В одному з польотів завмер двигун. Пілот міг би катапультуватися, однак унизу розкинулися цехи заводу, де знаходилися люди, і він вирішив дотягти до смуги. Дотяг, однак вертикальну швидкість погасити не вдалося...

Сталося це практично день у день із трагедією в Поволжі. "Боргів і Андрєєв загинули", - чорна звістка миттю облетіло військове містечко. "Який Андрєєв?" - "Ну ясно який, котрий разом з Борговим літав". До дружини Євгенія Миколайовича прийшли висловлювати співчуття...

Скільки стрибків зробив усього Євгеній Андрєєв? - Тисяч п'ять, - потискує він плечима. - Точно не знаю.

Так, у них на відміну від парашутистів-спортсменів не прийнято вести подібний рахунок. До чого? Адже кількість тут справа не десята і навіть не сота. Головне в іншому. Майже кожен стрибок - стрибок у незвідане. Чого б це не стосувалося - випробуванню катапультних установок чи висотного компенсуючого костюма для льотчиків, нового парашута чи морського рятувального костюма, засобів порятунку космонавтів чи так званого носимого аварійного запасу.

ЩО ВРАЖАЄ більше всього? Виявляється, ще за вісім років до рекордного стрибка Євгенія Андрєєва зі стратосфери, лікарі, по суті, поставили на ньому... хрест. У квітні 54-го року, коли в небі з'явилися перші реактивні літаки, випробувачам доручили перевірити надійність спорядження проти перевантаженнь, спеціально розробленого для пілотів-реактивщиків, - жилета і кисневої маски. Зокрема, Андрєєв повинен був у такому виді катапультуватися зі швидкісного бомбардувальника.
- Завдання не дуже складне, - говорить Євгеній Миколайович. - "Падіння" з півтори тисячі метрів, парашут розкривається на восьмистах, швидкість - 750 кілометрів на годину. "Пішов!" - звучить команда. Напруживши, я стис важелі відстрілу крісла. Мене викидає з кабіни. I відразу простромлює дикий біль. Через несиметричне обтікання попадаю в штопор. Бачу, як права нога, немов сторонній предмет, лежить горизонтально на потоці повітря під кутом дев'яносто градусів до тулуба.

Як з'ясувалося пізніше, крісло миттєво від'єдналося і вдарило випробувача по стегну. Результат - на дрібні шматочки розсічено більш шістнадцяти сантиметрів ноги.

Висновок лікарів Iнституту імені Скліфосовського, куди терміново доставили парашутиста, пролунав немов вирок: ампутувати.

АНДРЄЄВ запротестував. I слава Богу, підтримав його хірург, на якого Євгеній Миколайович молиться дотепер, - Олексій Васильович Смірнов: "Відрізати ногу ми завжди встигнемо, давайте все-таки спробуємо зібрати". Зібрали. Нога зрослась, але... стала коротше на чотири сантиметри.
- I от стою я перед лікарсько-льотною комісією, - в очах в Андрєєва затаїлися смішинки. - На столі рентгенівські знімки, виписки з історії хвороби, купа аналізів. Дивляться лікарі, головами качають. Ні, друг, служити служи, але стрибати - вибач. Ах так?! - думаю. Як розбігся, зробив заднє сальто, на одній руці стійку зафіксував... "Чорт із тобою, - махнув рукою генерал, голова комісії. - Стрибай".

З такою ногою Євгеній Андрєєв прослужив випробувачем ще більше тридцяти років. Встановив вісім світових рекордів, потрапив у Книгу рекордів Гінеса. Випробував більш двохсот типівів парашутівів, понад шістдесят різних конструкцій на літаках і вертольотах, близько семидесяти типів літальних апаратів. До слова сказати, саме він першим катапультувався на "понадзвуку". I стрибок теж виявився ще той: при "відстрілі" на установці відмовила система стабілізації. Парашутист потрапив у страшний штопор, вовчком скачуючись з дванадцяти тисяч метрів до п'яти. Раптом став дуже погано бачити. Коли відкрив скло гермошолома, зрозумів чому: через шалені перевантаження через кожу обличчя проступила кров, буквально заливши очі.

Тоді в льотній оцінці цього стрибка Андрєєв написав: так, мол, і так, на даній катапультній установці порятунок льотчика не забезпечено. Що тут почалося! Адже комплектуючі для неї випускали кілька заводів. Зібралися на нараду директора і конструктори. До випробувача ледве не з претензіями: "Треба зупиняти виробництво, а ви уявляєте, як ми будемо платити робітникам?" Проте впровадження установки було відстрочено. I хто знає, скільком пілотам у майбутньому це врятувало життя.

Ризикова людина. Мужній. Чесний. Це усе про нього, Євгенія Миколайовича Андрєєва. Сучасного Маресьєва, з яким ми живемо поруч.

Джерело: http://www.vvv.ru

Переклад: Lviv eXtreme club