версія для друку

Необхідна програма на заміщення природного газу!

  Павло КАЧУР, виконавчий директор Альянсу «Нова енергія України»

Україна сьогодні в повній мірі відчуває на собі перші наслідки світової економічної кризи: зменшився експорт, особливо металу, зменшилися валютні надходження, почалися курсові коливання. У цій ситуації уряду важливо було б зробити додаткову ревізію, за рахунок чого можна збільшити експорт і за рахунок чого реально зменшити імпорт, і на підставі такого аналізу сформувати план антикризових заходів.

Серед найбільших каналів витоку валюти з країни — плата за імпортований природний газ. Україна імпортує 55 мільярдів кубометрів природного газу. Не складно підрахувати, що при ціні 179,5 долара за тисячу кубометрів ми відправляємо через кордон майже десять мільярдів доларів США.

Чи можна скоротити імпорт, якщо серйозно зайнятись модернізацією теплового господарства та ефективним використанням відновлювальних джерел енергії? Без сумніву — так. Адже, за оцінками науковців Інституту відновлювальних джерел енергії Академії наук України, річні обсяги заміщення природного газу вітро-, гідро-, сонячною та геотермальною енергетикою, енергетикою довкілля та біоенергетикою складають понад 70 мільярдів кубометрів газу.

Навіть часткове заміщення імпортованого газу дозволить Україні не принижувати свою національну гідність і не торгувати незалежністю, випрошуючи в сусідів знижки на політично встановлені ціни на газ.

Саме тому Альянс «Нова енергія України» виходить до керівництва держави з пропозицією — ухвалити антикризову Програму заміщення 25 мільярдів кубометрів газу альтернативними джерелами енергії, які сьогодні Україні дарує сама природа.

Повсюдне й максимальне використання відновлювальних джерел енергії може стати нашим об’єднуючим державним пріоритетом, критерієм оцінки дій посадових осіб, мірилом професійного управління, бо це дійсно важлива державна справа.

Починатимемо не з нуля. Вже маємо в Україні позитивні приклади окремих реалізованих проектів, що використовують відновлювальні джерела енергії. Але їх сьогодні тільки одиниці. На жаль, більше таких прикладів, коли лісо- та деревопереробні підприємства облаштовують обігрів власних приміщень газовими котлами, а тирсу вивозять на звалище, або бюджетні установи спалюють дорогоцінний для держави газ, а дрова чи солома — поряд з подвір’ям...

Загалом на сьогоднішній день в Україні 78% тепла в комунальній сфері генерується з використанням природного газу. А частка використання природного газу для опалення в бюджетній сфері — ще вища. Таку «розкіш» не дозволяють собі навіть країни — експортери газу. Ми ж можемо собі це дозволити, бо зручно... Дійсно, запалив сірником — і горить, не треба заготовляти паливо на зиму, не треба шукати кочегарів. Тим більше, якщо платити не з власної кишені...

Утім, на вчорашню безгосподарність сьогодні накладається новий кризовий пасок. І українська економіка з її найбільшою енергоємністю на одиницю ВВП та економічною неефективністю житлово-комунального сектору вимагатиме швидкої та глибокої модернізації.

Звернути на це увагу надзвичайно важливо, бо в умовах кризи більше шансів виграти конкурентну боротьбу матимуть товари та послуги, що мають меншу енергетичну складову в собівартості. Власне, тому нам і потрібна сьогодні загальнодержавна мобілізаційна програма на заміщення 25 мільярдів кубометрів природного газу.

Позитивний досвід запровадження енергозберігаючих технологій ми вже можемо побачити в колишніх країнах соціалістичного табору: Німеччині, Польщі, Чехії, які скоротили споживання тепла в своїх будівлях в 2,5—3 рази. Ми повинні брати до уваги цей приклад. Як і приклад Фінляндії, яка здійснила заміщення газу при виробництві тепла з 80% (як у нас зараз) до 7%, як і досвід Норвегії, яка повністю відмовилася від використання газу для виробництва тепла, хоча країна є потужним експортером природного газу.

Слід додати, що заміщення газу відновлювальними джерелами енергії — це не лише зменшення імпортних платежів. Це ще й реалізація програми працевлаштування, і в першу чергу — на сільських територіях. Адже в структурі собівартості одиниці теплової енергії значну частку займатиме заробітна плата (на етапі підготовки палива, складування, перевезення, обслуговування котлів тощо).

№213, субота, 22 листопада 2008

версія для друку

Інші матеріали цієї шпальти:

• Телекомунікаційний сектор України більше непопулярний?
• Велика «Ахілія»
• Країні потрібні винахідники!
• Коротко / НОВИНИ КОМПАНIЙ

Коментарі читачів: