версія для друку

Відгуки

Марек ЗЮЛКОВСЬКИЙ, Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні:

— Я вважаю, що нове видання “Війни і мир” та два попередні “Україна Incognita” і “Дві Русі” є своєрідною ретроспективою України. У кожній книжці ведеться свій дискурс. У книзі “Дві Русі” — це дискурс про місце руської й російської культур (що не одне й те саме) в культурі українській; про так звану генезу початку — для кого Київська Русь була початком...

У “Війнах і мирі” відбувається діалог про те, як дві концепції свободи чи, сказати б, концепції боротьби за свободу часто співіснують на зіткненні, звідси й назва проекту. Безумовно, цей європейський дискурс ішов на Україну через Польщу, — про, це, власне, і йдеться у третій книжці “Дня”.

Спасибі за те, що присвятили її Яцеку Куроню, який у червні цього року відійшов від нас. Він був одним iз найвидатніших політиків і суспільних діячів за останні 30—40 років. Був і великим сердечним другом України. І, як ніхто інший iз польських політиків, розумів значення громадянської свободи та взагалі свободи людини. Пригадую цитати з деяких його матеріалів, мовляв, якщо політики починають говорити про пенсії чи заробіток, вони думають, як відібрати у людей свободу. Яцек Куронь розумів трагедії та драми щоденного життя людей, тому організовував багато благодійних акцій. Він усвідомлював водночас механізми розвитку суспільства та механізми дії політики та знаходив шляхи їхнього поєднання для польської справи.

Торік вперше ми зробили спробу відкрити широкому загалу тему Волинської трагедії. Раніше з’являлися публікації з цієї проблематики, проте вони не були загальносуспільними. Ми багато досягли, бо, говорячи про події на Волині 1943 року, передусім мали на увазі моральний та етичний підходи до цієї трагедії. Загинули й поляки, й українці. Можна було говорити про причини й злочинців, проте для цього ще недостатньо архівних матеріалів. Передусім нашим народам потрібен був більш моральний підхід до цього питання — вперше після Другої світової війни вшанувати пам’ять жертв подій на Волині. Нам вдалося продемонструвати полякам і українцям, що вони є спільниками у вшануванні пам’яті трагічно загиблих.

Щодо об’єктивності висвітлення українсько-польських вiдносин у цьому проекті, то про це складно говорити, доки не буде досліджена низка документів iз архіву СБУ та інших архівів.

Думаю, що нова книжка “Дня” “Війни і мир” засвідчує, наскільки серйозним і глибоким може бути діалог сусідів. Це необов’язково діалог про економіку та торгівлю. Зараз складається таке враження, що це найважливіше у вiдносинах між державами. Але конфлікти поміж народами не завжди мали єдину причину — економічну. Про це, власне, і йдеться у третій книжці “Дня”. Існує щось глибше. У тлумаченні нашої спільної історії та наших спільних вiдносин ми повинні вживати не тільки економічні, а й соціологічні, культурні категорії. “Війни і мир” є черговим доказом, що історія може бути не тільки предметом суперечки, а й предметом філософських та культурологічних роздумів над взаємовпливами культур, ментальностей... Ми мали періоди, коли Польща жила в мирі з Україною, й це були сприятливі часи для обох народів. Певен, що нам вдасться створити таку політико- економічну ситуацію, щоб польсько-українське партнерство стало важливим стратегічним чинником у Європі.

Вєслав ОСУХОВСКІ, генеральний консул Республіки Польща у Львові, радник-міністр:

— Найперше хочу подякувати упорядникам й авторам книжки “Війни і мир” за цей двомовний проект. Те, що він надрукований українською мовою — зрозуміло. А його вихід польською розцінюю як відкритість українців до діалогу з поляками, нового осмислення спільної, часто драматичної й навіть трагічної історії, а відтак усвідомлення всієї значущості історичних уроків для майбутнього українсько-польських вiдносин. Це добра нагода полякам пізнати своїх сусідів. Бо ми часто дивилися на українців очима західних чи польських науковців. За останні роки в Польщі надруковано чимало книжок з цієї проблематики. І досі доводилося використовувати тільки польську літературу з даної тематики. Натомість бракує українського погляду.

А ще є культура, яка завжди виконує місію зближення, примирення, взаєморозуміння та взаємопроникнення. Я, історик за фахом, із задоволенням прочитав розділ “Культурний простір” про українців Михайла Грушевського, Євгена Маланюка, Богдана Лепкого, Пантелеймона Куліша...

Важливо, що проект носить оптимістичний характер. Це відчувається.

Юрій ЛОГУШ, голова правління компанії “Крафт Фудз Україна”, співзасновник літературного конкурсу “Коронація слова”:

— Наскільки я цікавився, про українсько-польські вiдносини книжок не так багато в Україні. “Війни і мир” — це всеохоплива праця, своєрідна енциклопедія з історії та мистецтва. Видання заповнює ті прогалини, про які так мало пишеться, порушує теми, що були довгий час заборонені. Ця книжка та попередня — “Дві Русі”, — очевидно, якраз висвітлюють ті полярності й дилеми в нашому політичному та суспільному житті, спричинені тим, що ми є між Заходом і Сходом, між Польщею і Росією.

“Війни і мир” — добра нагода осмислити історію українсько-польських вiдносин, досвід Польщі та її сучасний приклад. Не можна однозначно відповісти, кому нині вона потрібніша — полякам чи українцям. Зрозуміло, що нам вона дуже необхідна. А нашим західним сусідам?.. Адже українсько- польське партнерство може стати важливим стратегічним чинником в усій Європі.

Хочу побажати цьому проекту великих тиражів і перевидань. Думаю, він прокладе собі шлях до умів і сердець багатьох. Бо пропущені через особистий життєвий досвід, особисте сприйняття історичні факти вражають більше, ніж просто сухий перелік дат, подій, імен. Яскравий приклад того передмова головного редактора “Дня” Лариси Івшиної, чи матеріали, жанрово означені як “круглі столи”. Таке емоційне тло додає віри й правдивості в історичний фактаж. І книжка здається “живою”.

Тарас КОМПАНИЧЕНКО, кобзар, один iз редакторів книжки «Війни і мир»:

— «Війни і мир» — гідне продовження серії «Бібліотека газети «День». Проект, сказати б, окрім об’єктивного висвітлення історії, відкриття її невідомих чи маловідомих сторінок, має на меті ще й розкомплексувати наше суспільство, представивши українську минувшину як частину всієї історії старої Європи. Особливо це стосується українсько- польських взаємин, де були конфлікти і трагедії, але були й взаємні культурні проникнення, діалоги... У Вавелі у Кракові зберігається меч Сагайдачного, якого він отримав у нагороду від польського короля за переможну битву під Хотином. Було би добре, якби одного разу той меч привезли до Києво-Могилянської академії, де, власне, лежать останки Петра Конашевича-Сагайдачного. Гетьман був похований біля стін Богоявленського собору, котрий разом iз багатьма могилами більшовики підірвали у 1934 році.

Таку книжку, як «Війни і мир», — добре видану, зі смаком проілюстровану, несоромно подарувати полякам. Адже у Польщі друкують чимало книжок на польсько-українську тематику. Вийшло ряд матеріалів з історії Української Греко-Католицької церкви. Нещодавно у Кракові презентовано збірник Станіслава Радишевського «Польськомовна українська поезія XVI— XVIII cтоліть»...

Я подарував «Війни і мир» польською мовою своїм друзям: українцям Андрієві Любачівському та Мирославові Воргачу з Вроцлава, які, до речі, постійно читають газету «День» в інтернеті, та полякові Антонію Пільху з Кракова. Вони зацікавилися виданням. Кажуть, що воно послужить там для творення позитивного образу українців. Для Антонія Пільха про значущість цієї книжки свідчила, передусім, присвята її пам’яті великому полякові Яцеку Куроню, також передмова головного редактора «Газети Виборчої» Адама Міхніка та слова підтримки і благословення проекту Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара — дуже популярну постать у Польщі. Й, безумовно, статті Збігнєва Бжезинського, Яцека Куроня, інтерв’ю з Єжи Гедройцем, Кшиштофом Зануссі, матеріал про Папу Римського Івана Павла II... Мій друг назвав це видання діалогічним.

Ми маємо болісну спадщину взаємин. І проект «Війни і мир» пропонує будь-то українському чи польському читачам на своїх сторінках відвертий діалог, акцентуючи увагу все-таки на позитиві.

Сергій КРИМСЬКИЙ, доктор філософських наук, професор, головний науковий співробітник Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України:

— Книжка «Війни і мир», що завершує триптих видань газети «День» про смисли та долю української історії, є незвичайною за задумом та виконанням. Адже вона стосується безпрецедентної за історичною напругою та інтенсивністю подій взаємодії двох протиставлених один одному, але таких близьких за культурою слов’янських народів — українців та поляків. Війни та конфлікти, здавалося б, утворили прірву між Україною і Польщею, але ця прірва завжди заповнювалася міфами від пророцтв козака-віщуна Вернигори, «срібними снами» Юліуша Словацького, кримськими мріями Адама Міцкевича та струмком української поезії в польському літературному романтизмі. Адже на польсько-українському порубіжжі жили люди, з яких ніхто не бажав бути глядачем світової драми, а тільки її актором, люди, які заповнювали проміжок між мрією та реальністю, пригодами, навіть авантюрними. Про це і йдеться в книжці «Війни та мир». У ній також говориться, як Україна та Польща визначали кордони країн, iз якими межували, тобто Криму, Росії, Австро-Угорщини; як обидві країни рятували Європу від військових загроз Османської імперії та російського панування. Розповідає вона і про менталітет народів- сусідів. Ліна Костенко зазначає, що польські вожді, засновники нації, мали прізвища Болеслав I Хоробрий, Болеслав II Сміливий, а в Україні такими прізвищами були названі Володимир Святий, Ярослав Мудрий, в той час, як в Росії поводирями виступали Юрій Долгорукий та Іван Грозний. Отже, у першому випадку — пріоритет військового подвигу, у другому українському випадку — на першому місці святість та знання, і в третьому — довгорукість та загроза. Книжка «Війни і мир» створена висококваліфікованою когортою фахівців, серед яких відомі вчені Ярослав Ісаєвич, Станіслав Кульчицький, Володимир Панченко, Юрій Шаповал, та діячі культури — Ліна Костенко, Юрій Андрухович, Дмитро Павличко. Солідним є і представництво польських інтелектуалів — Збігнєв Бжезинський, Адам Міхнік, Яцек Куронь, Ева Рибалт...

У польському замку в Кракові у Вавелі зберігається меч-«щербанець» Болеслава II Сміливого. За легендою король вищербив його об Золоті ворота Києва. Але у цьому замку і зберігається золотий меч Петра Конашевича-Сагайдачного, що його подарував йому польський король Владислав за переможну битву під Хотином. Мирне співіснування цих двох лицарських мечів під одним європейським дахом Кракова ніби символізує долі України та Польщі.