версія для друку

Криза найсильніше торкнеться Росії та України

Анджей Талага, «Dziennik», Польща

– Росія стоїть на порозі рецесії та соціальних потрясінь. Те ж саме можна сказати про Україну. Ніщо не вказує на те, що світова криза сповільнилася. Тому майбутній рік пройде під знаком плачу та скреготні зубної, – пише заступник головного редактора ДЗЕННИКА Анджей Талага.

Найголосніше чутні вони будуть з-за нашого східного кордону. Росія заплатить за своє нахабство, Україна – за політичний хаос і нездатність створити нормальні державні структури. А Польща оцінить достоїнства візової стіни, побудованої Шенгеном.

До недавніх пір Москва епатувала направо й наліво своєю могутністю, її військові кораблі вперше за два десятки років плавають, на зло Америці, Карибським морем. Путін навчив росіян думати про себе як про народ, до якого потрібно ставитися особливо, будив імперські мрії. Все це лопнуло, як повітряна кулька. Вистачило перших труднощів на світових ринках та падіння цін на нафту.

У Росії спостерігається восьмивідсоткове падіння промислового виробництва, їй загрожує 10% безробіття та зупинка зростання ВВП, навіть до нульового рівня. Якщо розвинені економіки на Заході затягнуть паски, але переживуть таке падіння, то країна Путіна – ні. Російський експорт – це в більшості сировина, переважно газ, нафта й метали. Через кризу великі економіки світу купують їх менше, ніж звичайно. Ця тенденція втримається на довгі роки, а можливо, і залишиться назавжди. Світ вийде з кризи зміненим, реформ зазнають не лише фінанси, але й економіка. Захід почне економити, відкриє альтернативні напрями поставок, зробить ставку на джерела енергії, що відновлюються. Це удар в саме серці Росії. Москва вже зараз проїдає свої валютні резерви. Оптимісти стверджують, що вони закінчаться 2012 року, песимісти – що вже 2009-го. Колапс російської держави та соціальні бунти – це найреальніша перспектива. Росіяни підтримують нинішній режим доти, доки він дозволяє їм жити краще. Однією імперською ідеєю не наїсися.

Україна в ще важчій ситуації. Немає ні розвиненої диверсифікованої економіки, ні енергоресурсів. Наступного року її ВВП може поменшати навіть на чверть. В України немає резервів, які вона могла б кинути на стіл, щоб зупинити падіння хоча б на кілька місяців. Їй не вистачає політичної еліти, здатної протистояти кризі, мало того – її підточує нерозв'язаний політичний конфлікт, у неї досі немає не однорідної зовнішньої політики, не сильної, спільної національної самосвідомості, що об'єднувала б схід та захід країни.

Зі сходу віє холодом. Цього разу це не морозне дихання старої або відродженої імперії, це вітер хаосу. Подякуємо ж долі за те, що свого часу ми встигли вступити в Євросоюз та Шенгенську зону, яка хоч і відрізала нас від наших природних союзників – українців, проте збільшила нашу безпеку на випадок катастрофи за східним кордоном.