Фотогалерея | Новини | Відео | Чат | УкрАрт
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Володимир Ляшкевич
2009.01.06
18:41
Різдвяна Зоря
І ночі теплої найперша мить не вдома,
і дотик Зоряний з того кінця безмежжя,
і спалах я твого, і пам’яті зникома
зійшлись у болі, крику, первістку, людині,
у днях, якими невмолимо і всевишнє
вестиме по пустельній серцевині
тебе Зоря, яка лише твоє
і дотик Зоряний з того кінця безмежжя,
і спалах я твого, і пам’яті зникома
зійшлись у болі, крику, первістку, людині,
у днях, якими невмолимо і всевишнє
вестиме по пустельній серцевині
тебе Зоря, яка лише твоє
Катеринка Каруник
2009.01.06
17:51
Самотність
Тут істерика межує з божевіллям,
Тут нема спокою почуттям,
Тут думки, напованії зіллям,
Поруч з алкогольним забуттям.
Тут розслаблена і тиха благодать,
Суперечності усі в однім флаконі,
Тут, як правило, годиться всім мовчать.
Тут нема спокою почуттям,
Тут думки, напованії зіллям,
Поруч з алкогольним забуттям.
Тут розслаблена і тиха благодать,
Суперечності усі в однім флаконі,
Тут, як правило, годиться всім мовчать.
Віта Лі
2009.01.06
17:13
ДУША
Синя душа
в білої лілеї,
ніби небо навесні.
Під снігом завжди
тепліше, тому душа
засніжена...
в білої лілеї,
ніби небо навесні.
Під снігом завжди
тепліше, тому душа
засніжена...
Антон Полунін
2009.01.06
14:32
Чума
Чума крокує містом. Переповнена
Чужа квартира видається рідною.
Тебе із кухні кличуть-недокличуться,
Тебе вербую я в свої загарбники,
Тебе, тебе, тебе, тебе, тебе
Звикай до сірих стін і жовтих сутінків.
З вікна не видно дна. Асфальтне озеро
Чужа квартира видається рідною.
Тебе із кухні кличуть-недокличуться,
Тебе вербую я в свої загарбники,
Тебе, тебе, тебе, тебе, тебе
Звикай до сірих стін і жовтих сутінків.
З вікна не видно дна. Асфальтне озеро
Людмила Калиновська
2009.01.06
13:56
Навіяне Вітою Лі
«…Небо в білих хризантемах.»
Віта Лі
***
До білих хризантем іще далеко
Ще пережити б вЕсну й літо…
Й - треба…
А - там як буде…
Віта Лі
***
До білих хризантем іще далеко
Ще пережити б вЕсну й літо…
Й - треба…
А - там як буде…
Наталія Меш
2009.01.06
12:54
^-^
Як легко посмішка
Злітає з уст!
Немовби ластівка
З гнізда.
Солодкий мусс –
Твої слова,
А серце – дуст
І очі – тьма...
Злітає з уст!
Немовби ластівка
З гнізда.
Солодкий мусс –
Твої слова,
А серце – дуст
І очі – тьма...
Діма Княжич
2009.01.06
12:50
Фантазія
Сім синіх веж на обрії гранатнім,
Сім синіх сурм озветься із верхів.
Вітрилилась душа, у синь піднята,
Напнута пружно співами птахів.
У семигір’ї, на семивітрів’ї,
Там піки гір – корона. Де той біль?
Над семимор’ям заходом горів
Сім синіх сурм озветься із верхів.
Вітрилилась душа, у синь піднята,
Напнута пружно співами птахів.
У семигір’ї, на семивітрів’ї,
Там піки гір – корона. Де той біль?
Над семимор’ям заходом горів
Діма Княжич
2009.01.06
12:47
* * *
Быть поэтом – не многих проклятье!
Михаил Брайчевский
Продивляюсь закреслені вірші.
Видираю із них
Слова, рядки і метафори.
Ніби ацтекський жрець,
Михаил Брайчевский
Продивляюсь закреслені вірші.
Видираю із них
Слова, рядки і метафори.
Ніби ацтекський жрець,
Михайло Карасьов
2009.01.06
11:41
Згадка.
Жовтий пісок,
Світлий подалі і темний, зволожений морем.
Чайки шукають
Поживу собі на порожньому пляжі.
Море під берегом горне за хвилею хвилю.
Все піднімаючись, шириться хвиля, міцніє,
Врешті вінчається гребенем білим і з шумом
Світлий подалі і темний, зволожений морем.
Чайки шукають
Поживу собі на порожньому пляжі.
Море під берегом горне за хвилею хвилю.
Все піднімаючись, шириться хвиля, міцніє,
Врешті вінчається гребенем білим і з шумом
Юрко Буберов
2009.01.06
11:36
***
В думках досяжні всесвіти далекі
Й галактики, закручені в спіраль...
Ти знай, що є сузір'яний Лелека
І знай - невідворотний наш скрижаль...
Й галактики, закручені в спіраль...
Ти знай, що є сузір'яний Лелека
І знай - невідворотний наш скрижаль...
Володимир Назарук
2009.01.06
09:12
В небо лазури немалой
Забыться, уйти, раствориться…
Ныряя в себя с головой.
С толпою безликой, не слиться,
Которая, следом за мной.
Вовек не о чем не жалея,
На пепел пустить черновик.
И прошлого нить не лелея
Ныряя в себя с головой.
С толпою безликой, не слиться,
Которая, следом за мной.
Вовек не о чем не жалея,
На пепел пустить черновик.
И прошлого нить не лелея
Наталя Терещенко
2009.01.06
09:01
ЧАША
Незбудованих нами мостів
Запорошені скроні,
Недописаних нами листів
Гамівна безборонність.
На обличчях безбрів’я наліт -
Бо чому дивуватись?
Може й скресне на озері лід,
Та воно мілкувате.
Запорошені скроні,
Недописаних нами листів
Гамівна безборонність.
На обличчях безбрів’я наліт -
Бо чому дивуватись?
Може й скресне на озері лід,
Та воно мілкувате.
Блакитна Кішка
2009.01.06
02:54
Міс Грудень.
Нічого не буде…
Слова розчинились в повітрі,
В морознім коктелі сліпих недоказаних фраз.
Снігуронька спала між білого сонця пустелі,
А нині згадала в безлюдному світі про нас…
Сумний поліглот – лиш пілот…
Наші лоти – польоти, міс Грудень,
Різдвяни
Слова розчинились в повітрі,
В морознім коктелі сліпих недоказаних фраз.
Снігуронька спала між білого сонця пустелі,
А нині згадала в безлюдному світі про нас…
Сумний поліглот – лиш пілот…
Наші лоти – польоти, міс Грудень,
Різдвяни
Блакитна Кішка
2009.01.06
02:48
Справжньому.
А це все тому, що ти не якийсь бандерлог...
Бо там де серце - квітень на цілих двох…
Бо одинак- сіроманець - мій перший Бог
Чи гордий вітер.
Ти вже пробач, що я до тебе отак,
Скоро уже твій потяг, а мій літак.
Серце зібгалося мукою у кулак
Бо там де серце - квітень на цілих двох…
Бо одинак- сіроманець - мій перший Бог
Чи гордий вітер.
Ти вже пробач, що я до тебе отак,
Скоро уже твій потяг, а мій літак.
Серце зібгалося мукою у кулак
Ондо Линдэ
2009.01.06
00:48
Glimpses
Перемирие выпрашивая,
Перезаряжаю старые
Нестыковки - злыми ладушками,
Перекрестными ударами.
2.
Наконец помиловал, - вышамкаю,
Переклеиваясь ладонями вдоль перил.
Наконец не любуюсь и не дышу им,
Перезаряжаю старые
Нестыковки - злыми ладушками,
Перекрестными ударами.
2.
Наконец помиловал, - вышамкаю,
Переклеиваясь ладонями вдоль перил.
Наконец не любуюсь и не дышу им,
Іван Фірко
2009.01.05
23:11
*** *** ***
Торкаюсь ніжно уст твоїх,
Вустами спраглими своїми.
Пробач, що я тоді не встиг,
Й не поділився почуттями.
Пробач, що зразу не сказав,
Що не відкрив кохання в серці.
Що на дорозі твоїй став,
Вустами спраглими своїми.
Пробач, що я тоді не встиг,
Й не поділився почуттями.
Пробач, що зразу не сказав,
Що не відкрив кохання в серці.
Що на дорозі твоїй став,
Іван Фірко
2009.01.05
22:52
*** *** ***
Привіт! Це я тобі пишу,
Красивій ніжній дорогій.
І прочитать тебе прошу,
Від серця ці мої рядки.
Ти наче сонечко ясне,
Мені ти як вода потрібна.
Єдина ти у мене є,
Красивій ніжній дорогій.
І прочитать тебе прошу,
Від серця ці мої рядки.
Ти наче сонечко ясне,
Мені ти як вода потрібна.
Єдина ти у мене є,
Ганна Осмоловська
2009.01.05
22:44
Відповідь :)
А думай, що твориш! Я буду вітрами в кишені,
Вороною буду на кашу_для_чобота ласою,
Я буду розбитою мискою, пасмом у жмені,
В ломбарді останньою мами твоєї прикрасою,
Я буду сусідчиним шепотом в тебе за спиною,
В шухляді твоїй тарганами, зеленими з с
Останні надходження: 7 днів | 30 днівВороною буду на кашу_для_чобота ласою,
Я буду розбитою мискою, пасмом у жмені,
В ломбарді останньою мами твоєї прикрасою,
Я буду сусідчиним шепотом в тебе за спиною,
В шухляді твоїй тарганами, зеленими з с
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Николай Таранцов
2009.01.05
Еней Машталер
2009.01.05
Микола Шевченко
2009.01.04
Марія Сонячна
2009.01.03
Микола Гедзь
2009.01.02
Олекса Ткаченко
2009.01.01
Галина Негребецька
2008.12.30
Вірші, проза, аналітика, огляди
Реєстрація нового користувача