Фотогалерея | Новини | Відео | Чат | УкрАрт
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Володимир Назарук
2009.01.06
09:12
В небо лазури немалой
Забыться, уйти, раствориться…
Ныряя в себя с головой.
С толпою безликой, не слиться,
Которая, следом за мной.
Вовек не о чем не жалея,
На пепел пустить черновик.
И прошлого нить не лелея
Ныряя в себя с головой.
С толпою безликой, не слиться,
Которая, следом за мной.
Вовек не о чем не жалея,
На пепел пустить черновик.
И прошлого нить не лелея
Наталя Терещенко
2009.01.06
09:01
ЧАША
Незбудованих нами мостів
Запорошені скроні,
Недописаних нами листів
Гамівна безборонність.
На обличчях безбрів’я наліт -
Бо чому дивуватись?
Може й скресне на озері лід,
Та воно мілкувате.
Запорошені скроні,
Недописаних нами листів
Гамівна безборонність.
На обличчях безбрів’я наліт -
Бо чому дивуватись?
Може й скресне на озері лід,
Та воно мілкувате.
Блакитна Кішка
2009.01.06
02:54
Міс Грудень.
Нічого не буде…
Слова розчинились в повітрі,
В морознім коктелі сліпих недоказаних фраз.
Снігуронька спала між білого сонця пустелі,
А нині згадала в безлюдному світі про нас…
Сумний поліглот – лиш пілот…
Наші лоти – польоти, міс Грудень,
Різдвяни
Слова розчинились в повітрі,
В морознім коктелі сліпих недоказаних фраз.
Снігуронька спала між білого сонця пустелі,
А нині згадала в безлюдному світі про нас…
Сумний поліглот – лиш пілот…
Наші лоти – польоти, міс Грудень,
Різдвяни
Блакитна Кішка
2009.01.06
02:48
Справжньому.
А це все тому, що ти не якийсь бандерлог...
Бо там де серце - квітень на цілих двох…
Бо одинак- сіроманець - мій перший Бог
Чи гордий вітер.
Ти вже пробач, що я до тебе отак,
Скоро уже твій потяг, а мій літак.
Серце зібгалося мукою у кулак
Бо там де серце - квітень на цілих двох…
Бо одинак- сіроманець - мій перший Бог
Чи гордий вітер.
Ти вже пробач, що я до тебе отак,
Скоро уже твій потяг, а мій літак.
Серце зібгалося мукою у кулак
Ондо Линдэ
2009.01.06
00:48
Glimpses
Перемирие выпрашивая,
Перезаряжаю старые
Нестыковки - злыми ладушками,
Перекрестными ударами.
2.
Наконец помиловал, - вышамкаю,
Переклеиваясь ладонями вдоль перил.
Наконец не любуюсь и не дышу им,
Перезаряжаю старые
Нестыковки - злыми ладушками,
Перекрестными ударами.
2.
Наконец помиловал, - вышамкаю,
Переклеиваясь ладонями вдоль перил.
Наконец не любуюсь и не дышу им,
Іван Фірко
2009.01.05
23:11
*** *** ***
Торкаюсь ніжно уст твоїх,
Вустами спраглими своїми.
Пробач, що я тоді не встиг,
Й не поділився почуттями.
Пробач, що зразу не сказав,
Що не відкрив кохання в серці.
Що на дорозі твоїй став,
Вустами спраглими своїми.
Пробач, що я тоді не встиг,
Й не поділився почуттями.
Пробач, що зразу не сказав,
Що не відкрив кохання в серці.
Що на дорозі твоїй став,
Іван Фірко
2009.01.05
22:52
*** *** ***
Привіт! Це я тобі пишу,
Красивій ніжній дорогій.
І прочитать тебе прошу,
Від серця ці мої рядки.
Ти наче сонечко ясне,
Мені ти як вода потрібна.
Єдина ти у мене є,
Красивій ніжній дорогій.
І прочитать тебе прошу,
Від серця ці мої рядки.
Ти наче сонечко ясне,
Мені ти як вода потрібна.
Єдина ти у мене є,
Ганна Осмоловська
2009.01.05
22:44
Відповідь :)
А думай, що твориш! Я буду вітрами в кишені,
Вороною буду на кашу_для_чобота ласою,
Я буду розбитою мискою, пасмом у жмені,
В ломбарді останньою мами твоєї прикрасою,
Я буду сусідчиним шепотом в тебе за спиною,
В шухляді твоїй тарганами, зеленими з с
Вороною буду на кашу_для_чобота ласою,
Я буду розбитою мискою, пасмом у жмені,
В ломбарді останньою мами твоєї прикрасою,
Я буду сусідчиним шепотом в тебе за спиною,
В шухляді твоїй тарганами, зеленими з с
Чорнява Жінка
2009.01.05
21:56
Сліпці
мимо Мекки и Рима…
И. Бродский
Повз шестикрилий подих
серафимів,
повз атлантиди і падіння
римів,
і тінь розп’ятого
И. Бродский
Повз шестикрилий подих
серафимів,
повз атлантиди і падіння
римів,
і тінь розп’ятого
Віта Лі
2009.01.05
21:48
БІЛА ХРИЗАНТЕМА
Небо в білих
хризантемах.
Небо білих
хризантем.
Ніби біла
хризантема
хризантемах.
Небо білих
хризантем.
Ніби біла
хризантема
Віта Лі
2009.01.05
21:46
ФІОЛЕТОВИЙ
Фіолетова ніч.
Фіолетовий сніг.
Фіолетовий сон.
Фіолетовий смуток.
Фіолетовий подих розлуки.
Фіолетовий космос
у рідних очах –
Фіолетовий сніг.
Фіолетовий сон.
Фіолетовий смуток.
Фіолетовий подих розлуки.
Фіолетовий космос
у рідних очах –
Віта Лі
2009.01.05
21:40
В. СИМОНЕНКУ
Зайвих немає в небі –
зайві є на землі.
Сьогодні ж усе для тебе,
сьогодні для тебе все!
А поки ще буду писати
ці чорно-білі рядки –
щасливих немає в небі.
зайві є на землі.
Сьогодні ж усе для тебе,
сьогодні для тебе все!
А поки ще буду писати
ці чорно-білі рядки –
щасливих немає в небі.
Ванда Нова
2009.01.05
17:36
let it be
ось і приїхали:
осінь проїхали - досить:
болю наметено білого по кісточки,
білочка тягне грішки, як горішки, з руки,
решту сама догризеш - або дива попросиш,
бо не сховатись
у ранішні кроси і роси
і не зігрітись у поля зелених боків…
осінь проїхали - досить:
болю наметено білого по кісточки,
білочка тягне грішки, як горішки, з руки,
решту сама догризеш - або дива попросиш,
бо не сховатись
у ранішні кроси і роси
і не зігрітись у поля зелених боків…
Ольга Бражник
2009.01.05
16:20
Варіація на тему №12
Антикризові заходи
і зі сходу, і з заходу.
І всі знають, що коїться,
та нехай заспокояться.
А кому не однаково -
хай би сіли та плакали,
Вмили б очі й побачили,
як справлятись з задачами.
і зі сходу, і з заходу.
І всі знають, що коїться,
та нехай заспокояться.
А кому не однаково -
хай би сіли та плакали,
Вмили б очі й побачили,
як справлятись з задачами.
Сергій Корнієнко
2009.01.05
15:55
ІКОНА
Авраамові гості, роботи великого Грека,
І дрібніших майстрів – засиділись за ситим столом.
Бо ж радіє хазяїн вино підливаючи з глека,
І хазяйка – то єсть, то нема – звісно клопіт кругом…
Із роками сюжет обростає деталями. Тихон*
До ножів і ложки
І дрібніших майстрів – засиділись за ситим столом.
Бо ж радіє хазяїн вино підливаючи з глека,
І хазяйка – то єсть, то нема – звісно клопіт кругом…
Із роками сюжет обростає деталями. Тихон*
До ножів і ложки
Віталій Шуркало
2009.01.05
15:27
Чорне сонце
Залиши свої сни на поталу –
Бачиш, ворони в небі голодні.
Хай по крихті, мало-помалу
Повидзьобують душу із плоті.
І злетиш ти до сонця, Ікаре,
До небес, по останню надію…
Та закінчились сонячні чари,
Бачиш, ворони в небі голодні.
Хай по крихті, мало-помалу
Повидзьобують душу із плоті.
І злетиш ти до сонця, Ікаре,
До небес, по останню надію…
Та закінчились сонячні чари,
Надія Тимків
2009.01.05
13:29
До натхнення
Мені себе не подолати самотужки
я знаю десь в середині є ти
збереш антоніми у круглі дужки
і через кому даш себе знайти
ти станеш силою моєї волі
яка перетягне мене в новий рядок
і нерозривним почерком поволі
здійсню я перший і безстаршний крок
я знаю десь в середині є ти
збереш антоніми у круглі дужки
і через кому даш себе знайти
ти станеш силою моєї волі
яка перетягне мене в новий рядок
і нерозривним почерком поволі
здійсню я перший і безстаршний крок
Віта Парфенович
2009.01.05
12:12
*****
Не страшусь, не боюсь одиночества,
Если сердцем Ты предан лишь мне.
И покоя ни часа не хочется,
Когда ночь гасит солнечный свет.
Одиноко тому, кто без имени
Засыпает во тьме, и в бреду
Останні надходження: 7 днів | 30 днівЕсли сердцем Ты предан лишь мне.
И покоя ни часа не хочется,
Когда ночь гасит солнечный свет.
Одиноко тому, кто без имени
Засыпает во тьме, и в бреду
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Николай Таранцов
2009.01.05
Еней Машталер
2009.01.05
Микола Шевченко
2009.01.04
Марія Сонячна
2009.01.03
Микола Гедзь
2009.01.02
Олекса Ткаченко
2009.01.01
Галина Негребецька
2008.12.30
Вірші, проза, аналітика, огляди
Повідомлення