З любов'ю до сала


Розмова про духовні потреби так чи інакше часто переходить на матеріальний грунт. Поети, художники ..., для того, щоб творити, за всім відомим твердженням, мусять бути голодними. Але ж ніхто не казав, що вони не повинні їсти зовсім. І якщо їмо ми для того, щоб жити, то та ж сама їжа часто-густо формує якість і тривалість нашого життя. Ба, навіть урізноманітнює його, підживлює енергією та емоціями, балує очі й нюх. Добре, що у час неймовірного буму фастфудів, а також захоплення наших співвітчизників іноземною кухнею, знаходяться люди небайдужі до національної культури харчування. Чому ми, маючи такі смачнючі і багаті кулінарні традиції, споживаємо їжу сумнівної якості, намагаючись перехитрити власний організм? Адже, піца найсмачніша в Італії, суші - в Японії, а вареники зі шкварками, звичайно, в Україні, ми повинні пишатися власною кухнею. Отже, ближче до шкварок. "Нам свого цуратися аж ніяк не можна, більше того, своє потрібно примножувати і культивувати", - так вирішили організатори другого міжнародного фестивалю "З любов'ю до сала", що проходив у місті Луцьку 23 вересня. Ще минулого року зібралися тут люди небайдужі до національної спадщини і спробували започаткувати захід, який би не тільки виспівав "оду" салу, як харчовому продукту, а й ще раз нагадав усім нам, що своє не лише ближче й рідніше, але й почасти краще буває. Не вірите? А дарма...

До сала можна ставитись по різному, хоча вже усім давно відомо, що від нього не гладшають, та й більш поживного й практичного наїдку для сучасної людини годі шукати. І якщо асоціативний ряд "шаровари, горілка, сало" - вже добряче набив усім українцям оскомину, то закордоном, особливо у наших північних сусідів, українські сало та горілка стали мало не предметами культу і неодмінно докучливої вимоги у наших співвітчизників, мовляв: "А гдє сало і гарілка?". Добре це чи погано, що нас ідентифікують саме за любов'ю до вживання сала, залежить від того як до цього ставитись і від рівня культури самих ідентифікаторів, звичайно. Та якщо душа бажає свята, чому б не організувати те ж само свято на найвищому рівні і довести, що сало не такий вже й простий та нехитрий харч, а його споживання - ціла наука, культура, замішана на давніх обрядових, а то й духовних традиціях. Фестиваль пройшов на "ура", дійство порадувало мешканців Луцька, гостей міста і представників іноземних делегацій - усіх справжніх любителів сала цікавими заходами: виставкою свиней в кумедних строях та своєрідним конкурсом краси серед них; великою кількістю розважальних заходів, співів, конкурсів і, що найцікавіше - встановленням двох світових рекордів: на найдовший бутерброд з сала і на найбільший салобургер у світі. Останній було зроблено і спожито у луцькому пивному клубі "Майдан". Нагадаймо, що перший такий рекорд тут встановили минулого року - бутерброд з салом площею 21 кв. м. так ніхто й не зміг первершити, ні у нас на Сході, де проводився подібний захід, ні закордоном. Як згадка від реєстрації рекорду, перед входом у Новий зал закладу застиг пам`ятник свині, що тримає кусень сала і задоволено посміхається та сертифікат, що засвідчує факт виготовлення найбільшого салобургеру у світі, виданий представником Книги рекордів України і Книги рекордів Гіннеса Ігорем Підчебієм Цього ж року, унікальна композиція зайняла площу 24,44 кв.м. і складалася з 4330 маленьких бутербродів. Неймовірно, але на її створення пішло 100кг сала і 360 хлібин. Двадцять професіоналів, що протягом шести годин працювали над створенням дива, перевершили власний рекорд не лише у площі, а й у мистецькому плані. Ексклюзивна рецептура салобургера: хліб з салом та гірчицею або ж хроном прийшлася усім до смаку. Для оздоблення було використано різноманітну зелень, моркву, ягоди калини. Чого лише була варта дорога до замку і сам луцький замок Люберта, викладений з бутербродів... А диво вінки з цибулі, солодкого перцю й кудлатої капусти, що наче лавр спадали на плечі бутерброду-рекордсмену... Помилували очі й вуха відвідувачів та гостей фестивалю й величезна пузата пляшка оковитої та музичний супровід фольк-колективу "Стара шухляда" і народних співчинь в ошатних українських строях. Наїдку вистачило усім, більша частина 25 кв.м. бутерброду осіла в шлунках і клунках справжніх саломанів, ті ж, хто з тих чи інших причин не їсть сала, мали змогу отримати естетичне задоволення від споглядання за красивим й унікальним дійством. Хочеться вірити, що започаткування таких смачних, вартих Книги рекордів Гіннеса кулінарних традицій дасть нам усім змогу бути більш перебірливими й вимогливими, перш за все до себе. Знати "хто ми є і звідки", бути носіями культури свого народу приємно і почесно, і це стосується не лише їжі. Хоча, почати можна й з цього. Зрештою, у нас ще все попереду...

автор Galochka Blackbird
автор фото - Maddie
Обговорити статтю

Афіша
НОВИНИ
Журнал "Live in МАЙДАН"
Творчість наших друзів та відвідувачів

Про Заклад
Екскурсія по закладу
Фотогалерея, перший зал
Фотогалерея, новий зал

КОЛЕКЦІЇ
Колекція афіш
Колекція картин
Колекція примочок
Колекція пивних етикеток

МЕНЮ
Для тіла
Для душі

ВЕЧОРНИЦІ
Фотоальбом вечорниць
ПОДІЇ 2006
Гості
ФОТОзвіти 2007
Золоте підпілля + mp3
Архів журналу 2005-2006

КНИГА СКАРГ І ПРОПОЗИЦІЙ
ГОСТЬОВА КНИГА
 



Load MainLink_Second mode.Simple v3.0:
Don`t install!
Путь вызова /var/www/virtual/maydan.com.ua/htdocs/mainlink/ML.php не соответствует пути (/var/www/virtual/vdu.edu.ua/htdocs/mainlink/)ML.php введенному при инсталяции!
Универсальный скрипт не установлен.