Шановні колеги журналісти!

Я переконана, що ви давно чекали на брифінг зі мною. Зважаючи на наші довготривалі і чесні стосунки, це було би недостатньо відповідальним в час, одразу після призначення мене секретарем РНБО, особливо в частині оцінок цьому ключовому і конституційному органу при Президентові України, який в сучасних умовах зобов'язаний діяти як центр консолідації і стабільності.

В принципі, саме ця стратегічна функція РНБО і була реалізована 1 лютого на засіданні РНБО в, без перебільшення, визначальних для державного розвитку країни питаннях: з проблем фінансового стану природної монополії України НАК "Нафтогаз", найбільш резонансного і обтяженого політикою та кримінальними схемами податку на додану вартість та системи ядерної безпеки, яка має засвідчувати гарантії стабільного розвитку 15 ядерних блоків в Україні і формувати перспективи розширення нової модерної доктрини ядерної енергетики. Треба чітко усвідомити в цьому плані, що в умовах грубої, недеверсифікованої залежності від імпортованих енергоресурсів ми приречені на активні зусилля щодо розвитку ядерної галузі, яка є найбільш стабільним і крупним сектором енергетичної системи України.

В цьому секторі я би виділила три головних проблеми, на яких закцентував увагу президент України на РНБОУ. Перша і основна - ми володіємо поки що достатньо надійним, але, очевидно, швидко старіючим технологічним ядерним ресурсом, який включає, так би мовити, активну і пасивну його частину. Тобто систему ядерних реакторів і систему ядерної безпеки. Вочевидь, що найближчим часом потрібно ухвалювати рішення про завершеність ресурсу ядерних реакторів та заміну їх на нові. Тому президент поставив уряду і науковцям головне завдання - терміново ухвалити програму в плані побудови нових ядерних реакторів. Уряд також нагально має вирішити питання, з урахуванням міжнародних нормативів і під контролем МАГАТЕ, про подовження ресурсу працюючих ядерних блоків. Це потребує вирішення стратегічного завдання: треба завершити дискусії про створення повного власного українського ядерного циклу і визначити урядову політику щодо будівництва ядерного заводу. Таке питання вимагає громадянського плебісциту і формування надійної політики урядом і парламентом. Водночас, принципово важливо створити достатній і надійний резерв ядерного палива і перейти від, власне, режиму забезпечення ТВЕЛАми "з коліс" до запасу ядерного палива не менше, аніж хоча би на півроку, а то й на рік. Успіх урядової політики залежить саме від таких його дій на забезпечення національного інтересу. При цьому Президент чітко сформулював, а РНБО одноголосно підтримало позицію щодо термінового виводу із експлуатації ЧАЕС і вивезення з неї відпрацьованого ядерного палива. Одночасно мені видається, що ключовою стала дискусія щодо необхідності створення публічного графіку виведення із експлуатації ядерних реакторів та створення законодавцями ядерного кодексу, де принципово важливо було би врахувати тенденції світового розвитку атомної промисловості.

Друга проблема, це проблема, власне, ядерної безпеки. Вона, без сумніву, була найбільш гострою у позиції Президента. Особливо у частині переходу в технології ядерної безпеки на новітні і навіть надновітні сучасні обладнання, системи захисту, які би забезпечили не лише якісний контроль над процесом мирного розщеплення ядра атома та станом довкілля в регіонах ядерних циклів, але й дали би гарантії профілактики позаштатних ситуацій які ще час від часу, але все ж таки виникають на атомних станціях. Можливо, я скажу не зовсім професійно але, як я зрозуміла позицію Президента, яка була схвально сприйнята РНБО, ми маємо отримати 100 відсоткову гарантію безпеки на атомних станціях і в цьому контексті вважаю абсолютно правильним доручення Генеральній прокуратурі про перевірку фактів поставки на атомні станції обладнання, яке несе в собі ризики такої абсолютної безпеки. Ключовим моментом дискусії була проблема культури ядерної безпеки, а також безпеки унеможливлення так званої ядерної корупції - тобто діяльності на цьому ринку безвідповідальних комерційних структур у змові з посадовцями, які загрожують національній безпеці постійними спробами постачати на ядерні станції обладнання, що не відповідає нормативам МАГАТЕ. Відпрацьованого ядерного палива та побудови нового саркофагу. Мені видається, що перехід до сухих сховищ ядерного палива на території атомних станцій включаючи і ЧАЕС мусить знайти публічну підтримку громадянського суспільства і я впевнена, що тут відповідальність уряду мусить бути ключовою.

І третя проблема - це вдосконалення нормативної бази в цьому секторі енергетики. І тут стабільна та відповідальна місія парламенту є визначальною як складова стабільності національної безпеки.

Я вважаю, що саме такі теми мають стати публічною картинкою щоденних телевізійних кліпів з боку уряду а піар-інтервенції на електоральне поле, які розраховані на отримання швидких і популістських рейтингів.

Мушу визнати, що питання про податок на додану вартість на засіданні РНБО були надзвичайно гострими. Позиція Президента, яка була підтримана всіма членами РНБО, полягала в тому, що податок на добавлену вартість є надзвичайно загрозливою складовою, яка формує тіньову економіку і забезпечує високий рівень корумпованості в податковій системі. Це негативно впливає на розвиток держави. Це свідчить про те, що український бізнес не довіряє владі і активно використовує непублічні невідкриті тіньові інструменти для тиску на політичну систему. Одночасно спостерігається надзвичайно висока політизація процесу сплати податку на додану вартість. В бюджетній політиці очевидні суттєві перекоси, коли відшкодування цього податку, де і спостерігається максимально корупційна складова, в одних регіонах складає більше 90 відсотків, а в інших ледве 50. Ця обставина підриває довіру до уряду і не сприяє стабільному наповненню бюджету та породжує підозри в корупції. В цьому плані принципово важливі висновки Генеральної прокуратури, доручення про що вона отримала від Президента країни на засіданні РНБО. Але цілком очевидно, що подібна тенденція веде до системного охолодження української економіки. Тому головне завдання, яке поставив Президент перед урядом - це налагодити графік роботи з ПДВ. Очевидно, що стратегічне завдання в цьому напрямку є ухвалення нового Податкового кодексу. Разом з тим ми можемо говорити про це, в кращому випадку, лише в наступному році. Зараз, на думку Президента, нам треба створити збалансовану податкову політику і перш за все політику ПДВ на 2008 рік, на, так би мовити, академічному рівні, тобто спрямовану на ліквідацію різноманітних схем так званого "відмивання" ПДВ. І тому знову ж таки принциповою позицією для уряду в цьому секторі є виклик - максимально відмежувати політичну діяльність від державної політики. Уряд має нести персональну відповідальність за якість податкової політики оскільки вона є головним фіскальним і фінансовим інструментом формування бюджету 2008 року. Тому уряду треба виходити на нову формулу співпраці із бізнесом : податки не повинні стягуватись, а добровільно сплачуватись. Треба шукати взаємну довіру із бізнесом, розширювати співпрацю, користуватись на рівні урядової політики не простим і безперспективним посиленням податкового тиску, а переходити до політки діалогу. І Президент говорив про необхідність формування на урядовому рівні високих груп діалогу. Без сумніву, що найбільш загрозливим у системі відшкодуванні ПДВ є обіг податкових веселів і, згідно із даними РНБО, їх оплата реальними грошовими коштами складає майже 15% від всіх платежів ПДВ.

Одночасно чутливою проблемою є рішення судових органів. Вони у 2007 році заборонили податковим органам стягувати із підприємців 250 млн. гривень податку на добавлену вартість. Також чутливими є проблеми відсутності зрозумілої політики уряду в системі адміністрування податків. Наприклад, у 2007 році ми втратили 6,7 млрд. грн. податкових надходжень, а через адміністративні методи, які часто межують із репресіями проти підприємців, змогли повернути лише 1, 2 млрд. грн.. Треба сказати, що в цьому контексті дискусія за участю прем'єра і міністра фінансів носила принциповий характер і уряду поставили завдання про зміну не лише стратегії, тобто переходу до політики зниження податкового тиску на бізнес, скорочення кількості податків, але і швидкої, системної зміни тактики поведінки уряду. Потрібен принциповий перехід на нову якість в стосунках із платниками податків по формуванню національного капіталу, по перетворенню податкової політики не лише у відкриту і прозору систему добровільної сплати податків, але й надання цій системі потужного інвестиційного імпульсу.

Для уряду має бути надзвичайно насторожуючим той факт, що 28 компаній, які входять у сто найкращих і найбагатших платять сукупно всього-навсього 2% платежів у бюджет. Це не соціальне партнерство. Тому Президент дав доручення уряду в найкоротший термін вийти на нову програму співпраці з національним бізнесом і доручив Генеральній прокуратурі впродовж 30 днів перевірити всі кримінальні справи за фактом ухилення від сплати податків за якими в 2007 році було порушено 412 справ, а вироків винесено лише по 16.

Звичайно, найбільш принциповим і важливим питанням була проблема стабілізації фінансового стану НАК Нафтогаз України та ситуація на ринку природного газу. Хочу сказати про власне своє бачення роботи РНБО в цілому, перед тим як зробити висновки в цьому питанні.

РНБО є унікальним конституційним майданчиком, де ведеться відкритий, чесний, а часом і жорсткий діалог щодо нагальних проблем державного розвитку. Він завжди завершується ухваленням рішення, яке має особливу природу, а це означає і особливу силу. Його природа полягає в тому, що рішення ухвалюється головними політичними акторами - Лідером Держави і керівниками всіх гілок влади. Зрозуміло, за винятком судової. При цьому формується позиція на підставі консолідованого, тобто за участю всіх зацікавлених сторін проекту рішення РНБО. Отже, особлива сила цього рішення полягає, з одного боку, у конституційному праві РНБО координувати і контролювати виконавчу владу в системі національної безпеки. Таким чином, рішення РНБО в цьому плані є обов'язковими і конституційно забезпеченими для їхнього виконання всіма суб'єктами державного життя. З іншого боку виникає принципово важлива проблема моралі і професійної відповідальності за виконання таких рішень, введених в дію Указом Глави Держави, посадовими особами, членами РНБО. Тобто те, що визначає здатність інститутів влади до єдиної, консолідованої політики.

Таким чином, РНБО як координаційно-організаційних центр формування і прийняття рішень в інституті Президента забезпечує в сьогоднішніх умовах якість, якщо хочете - клас української політики, що може сформувати певний пакет стабільності розвитку на довготривалий період. Чому я про це кажу вам? Перше, це моє власне спостереження і воно може викликати критику, але є факти які про це свідчать вочевидь. На розгляд цього питання на РНБО були запрошені Юрій Бойко, та Ігор Воронін, що є безпрецедентним з огляду на політику консолідованої відповідальності та організації розгляду цього питання у систему нової політичної більшості на чолі із Президентом. Вони отримали можливість висловитися, більше того, вони роздали графічні пояснення своєї позиції у своєму розумінні ситуації по НАК "Нафтогаз". Це свідчення не лише тої концепції плюралізму влади, яку так послідовно проводить український Президент. Це також свідченням об'єктивності та якості роботи РНБО і вироблення нею кінцевого продукту - рішення, яке вводиться в оперативний простір національного розвитку Указом Президента. Таким чином створюється об'єктивна можливість формувати єдину державну політику.

РНБО встановила, що ситуація яка склалася на ринку газу і в фінансовій діяльності НАКу є достатньо складною і вимагає термінової реакції з боку уряду і керівництва самої компанії. Президентом було констатовано, що кожний уряд залишає величезні борги компанії, яка є головним інвестором національного бюджету - 5 частину практично всіх надходжень.

Друге. У НАКУ забрали найбільш дохідні і стратегічні сфери роботи на ринку і він спільно з урядом зобов'язаний в короткий термін запропонувати збалансовану і ефективну програму розвитку цього ринку.

Третє. Дефіцит платіжного балансу НАКу сьогодні створює серйозну загрозу для стабільної роботи економіки в цілому. Тому завдання, яке було поставлено Президентом перед урядом нагально випрацьовувати інструменти забезпечення збалансованої фінансової політики НАКу на 2008 рік. Це вимагає неординарних і термінових дій уряду. У зв'язку з цим Президент поставив завдання уряду і компанії про підготовку пропозицій щодо зміни статусу НАКу з точки зору посилення його функції як консолідованої природної монополії на ринку газу в Україні, але при умові, що Україна, національні споживачі газу не погіршать своє економічне становище.

Звідси чітко витікають три завдання уряду. Перше - не допустити зміни ціни на імпортований газ, друге - забезпечити безперебійну поставку газу до ЄС, надійність його транзиту. Третє - забезпечити безперебійну поставку газу споживачам України з огляду на собівартість життя громадян і конкурентноздатність української продукції.

В цьому випадку уряду треба усвідомити, що будь-які поспішні непродумані дії без вироблення єдиної консолідованої позиції реформ на газовому ринку можуть суттєво підірвати баланс національної економіки і енергетичний ринок зокрема.

Завдання для Уряду - терміновий пакет стабільності в цьому сегменті економіки, де політизація процесу може стати загрозою для національних інтересів.

Цілком очевидно на що акцентував увагу Президент, що однією із головних проблем залишається боротьба із корупційними схемами, які обтяжують і знесилюють сьогодні діяльність цього найкрупнішого в Україні державного господарюючого суб'єкта. Тому уряду принципово важливо запропонувати програму яка би дозволила сьогодні не лише забезпечувати прозору діяльність компанії на ринку України, але й забезпечити відновлення глибоко замортизованих, іноді принципово застарілих основних фондів. Перш за все в системі магістрального, транспортного коридору через який Україна постачає щороку в Європу майже 120 млрд. кубометрів газу. Є також велика проблема щодо використання українських газових сховищ, де Україна відіграє роль принципово важливого газового оператора для Європи, формуючи для неї дуже важливий елемент енергетичної безпеки. Цілком очевидно, на думку РНБО, що потрібні нові зусилля із консолідації дій в переговорному процесі, який часто відбувається за мотивами байки Глібова, коли всі тягнуть віз у різні боки. Президент поставив завдання перед РНБО розробити пропозиції переходу на єдину позицію по стратегії політики на ринку енергоресурсів. Моя суб'єктивна точка зору полягає в необхідності створення групи вищого рівня, яка би могла діяти у прямому діалозі із Президентом України і виступати із консолідованою позицією на міжнародному ринку енергоресурсів.

Без сумніву виникає питання і про ціну на газ, про можливість її підвищення для споживачів України, оскільки її швидке і неадекватне зростання на зовнішньому ринку змушує переглядати енергетичну політику. Але завдання уряду полягає в тому, щоби українські споживачі не брали на себе відповідальність за політику уряду в цьому питанні, яке суттєво впливає на ціну споживчого кошика українців.

Отже, РНБО в системному діалозі керівників української влади на чолі із Президентом запропонувала консолідовані рішення, які будуть введені в дію Указами Глави держави. Далі - справа за урядом і його ефективною і прагматичною політикою із забезпечення високих стандартів національної безпеки.

Дякую за увагу!