Невдовзі по затриманні Михайла Гангана редакція „ОРД” вмістила дві публікації з цього приводу: „УБОП или „шестерка” ФСБ?” та „УБОП – подстилка ФСБ, а Украина?”. Наші труди не залишилися непоміченими, і вже 9 грудня 2008 року заступник начальника УБОЗ УМВС України у Вінницькій області Микола Шелюховський у інтерв'ю кореспондентові видання „20 хвилин” (http://20minut.ua/news/78384)  прокоментував ці статті з „ОРД”:

-Я коли про це почитав в Інтернеті, почав сміятися, бо не міг інакше реагувати на статті "УБОП или "шестерка" ФСБ?", "УБОП подстилка ФСБ, а Украина?" … Краще мати справу зі справжніми бандитами, які себе поважають, аніж із такими "опозиціонерами" та їхніми "правозахисниками".

- Але чому ж затримали його лише 31 грудня?

- Надійшло відповідне доручення самарської міліції - працівники УБОЗ затримали. От і все... Для мене Ганган - звичайний злочинець: його засудили, а він утік від покарання. Він після закінчення школи ніде не працював. За що він жив в Україні півроку? На роботу ж не ходив. Якщо і замішані спецслужби, то не України та Росії, а інших держав, які оплачують роботу подібних правозахисників.

Дякуємо товаришеві Шелюховському й у порядку алаверди інформуємо його, що діяльність „ОРД” оплачується ізраїльською розвідкою МОССАД.  Йдучи назустріч хворобливому маренню вінницького УБОЗівця, ми негайно вмістили на нашому сайті звернення глави МОССАД Меир Дагана, взяте з офіційної Інтернет-сторінки цієї спецслужби – щоби ніхто не сумнівався (http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52295.html) .

Більш того, творчий колектив „ОРД” відкрив на форумі сайту відповідну гілку (http://www.ord-ua.com/forum/thread/4074/part_0.html#last), запропонувавши кандидатам на вербовку надсилати свої резюме. Домисли вінницького міліціонера були з подякою схвалені читачами й на „ОРД” розпочався запис добровольців. А сам товариш Шелюховський був одностайно обраний почесним резидентом МОССАД з правом носіння зображення „зірки Давида” – тобто фотографії Юрія Луценка, політичну діяльність якого фінансує Давид Жванія.

От тільки залишилося незрозумілим, а хто ж саме примусив Миколу Шелюховського займатися не справжніми бандитами, а антипутінськими опозиціонерами та українськими правозахисниками? Чи, може, йому невідомо, які саме функції український закон поклав на органи по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією? Чи, може, товариш Шелюховській переміг всіх вінницьких корупціонерів і тепер, від хронічного неробства, задля розваги став ловити учасників „Маршу незгодних”?

Втім, інтерв'ю вінницького УБОЗівця залишило по собі таке ж враження, як і попередня заява Департаменту по зв'язках з громадськістю МВС України. З тим, щоби довести читачеві, що Шелюховський – такий же брехун і провокатор, як і його шеф Луценко, ми залюбки друкуємо листування цього „правоохоронця” з Управлінням юстиції у Вінницькій області. Підкреслюємо, що, згідно з протоколом затримання, Ганган був позбавлений волі начебто о 17-00 годині 31.12.2007, а лист було направлено Шелюховським на кілька годин раніше. Читайте та насолоджуйтеся, зокрема – стилістикою й орфографією:

МВС УКРАЇНИ

УБОЗ УМВС України у Вінницькій області

21100, України, м. Вінниця, вул. Чорновола, 5, тел. (0432) 351-040

Вих. №29/8119 від 31.12.2007р.

Начальникові Управління юстиції

У Вінницькій області

Льовкину Л.П.

Повідомляю, що 31.12.2007 року близько 5 год. 15 хв. співробітниками УБОЗ УМВС України у Вінницькій області на пероні залізничного вокзалу м.Вінниці був затриманий громадянин РФ Ганган Михайло Михайлович 13.01.1986 р.н., який згідно даних правоохоронних органів РФ являється активістом коаліції „Друга Росія”, один з організаторів „Марша несогласных” в м.Самара, в 2004 році був засуджений до позбавлення волі умовно в м.Москва за захват прийомної президента Росії.

Ганган М.М. був затриманий на підставі документів, отриманих від УБОЗ УМВС України в м.Києві... а саме – оригіналу постанови Кировського районного суду м.Самари РФ про об'явлення в розшук Гангана Михайла Михайловича та взяття його під варту в момент затримання, а також офіційного ходотайства на ім'я начальника УБОЗ УМВС в Самарській області полковника міліції Дмітрієва С.А. вхід. №4395 від 31.12.2007 року.

Громадянин Ганган М.М. затриманий працівниками УБОЗ 31.12.2007 року в порядку ст. 106 КПК України на 72 години. 02.01.2008 року гр. Ганган М.М. буде доставлений в Ленінський суд м. Вінниці для вирішення питання щодо арешту та вирішення питання по екстрадиції на територію РФ.

В.о. начальника УБОЗ УМВС

України у Вінницькій області

Підполковник міліції                                    М.В.Шелюховський

Отже, МВС бреше: Ганган був затриманий не о 17-00год., а о 5-15год. Це – принципова деталь, оскільки саме з цього моменту обчислюється строк у 72 години, встановлений Конституцією, та строк 40-денного арешту, встановлений пізніше Замостянським райсудом. Але до чого тут Замостянський районний суд, якщо в листі прямо сказано, що питання про арешт Гангана буде розглядатися в Ленінському райсуді? Пояснюємо.

Річ у тім, що територіально УБОЗ УМВС України у Вінницькій області знаходиться на території Ленінського району обласного центру. Тому подання мав розглядати лише один суд – Ленінський. Але ніхто Гангана везти в той суд і не збирався, бо Луценко наказав просто передати затриманого росіянина працівникам ФСБ без усякого суду. І якби не галас, здійнятий Вінницькою правозахисною групою, напевно так би і сталося.

Але Ганган, підписуючи протокол затримання, заявив письмову вимогу проінформувати про свою пригоду керівника вінницьких правозахисників Дмитра Гройсмана. А Гройсман, між іншим – член Громадської ради при міністрі внутрішніх справ України й лаятися з ним правоохоронцям не з руки.

Тож у міліції зрозуміли, що Гангана рано чи пізно доведеться везти до суду. Але попри те, що товариш Шелюховський козиряв у Ленінському суді прізвищем Луценка й вимагав негайно винести постанову про арешт російського громадянина, судді сказали, що ганьбитися вони не будуть. Тоді підполковник міліції Шелюховський став бігати по інших судах – може десь пощастить. Зговірливого жерця Феміди йому вдалося знайти лише в Замостянському районі. Причому суддя Антоніна Прокопчук виявилася настільки прихильною до прохань представників „польового командира Майдану”, що 2 січня 2008 року винісла постанову про тримання Гангана під вартою впродовж максимально можливого терміну, до того ж – обчислюючи строк арешту саме з 17-00 години 31.12.2007. І це при тому, що суддя Прокопчук опитала Гангана, вислухала його адвоката й напевно з'ясувала, що термін арешту має розпочати свій плин з 5-15 години.

Також виникає питання – а з якого це дива товариш Шелюховський зібрався доставляти Гангана в суд для вирішення питання про екстрадицію? Хто йому це доручав? Хіба це питання належать до міліцейської компетенції? – Подібне доручення можуть дати лише органи прокуратури, які й мають щось там вякати про екстрадицію. А прокуратура, як виявилося – ані сном, ані духом.

Ще цікавий момент. У своєму листі товариш Шелюховський стверджує зовсім інше, аніж у інтерв'ю – у листі він пише, що насправді затримання Гангана було проведено на підставі документів, отриманих ним з Києва. Ех, Шелюховський, Шелюховський, яке ж Ви брехло...

Тож розповімо, що ж було насправді.

А насправді до 30 грудня 2007 року працівники УБОЗ УМВС України у Вінницькій області й гадки не мали, що є на світі така людина – Ганган Михайло Михайлович. Втім, воно й зрозуміло – борців з організованою злочинністю менш за все цікавлять політичні погляди якогось там 21-річного росіянина, що ось вже півроку мешкає в Україні. І хоч Федеральна служба безпеки Росії плекала надію таки отримати збіглого в Україну опозиціонера, донедавна хлопець не мав жодних підстав хвилюватися за свою долю. Тим більше після того, як 10 грудня 2007 року від звернувся до регіонального представництва Управління Верховного комісару ООН у справах біженців.

Причина, з якої Ганган так довго й без жодних перешкод мешкав в Україні, а Росія навіть не зверталася з запитом про його екстрадицію, пояснюється дуже просто. Для російського керівництва прохати Україну видати Гангана в офіційному порядку – собі ж дорожче. Попри те, що Михайло Ганган за участь у акції протесту біля адміністрації президента Путіна був засуджений російським судом, оголошувати його в розшук по лінії Інтерполу Росія навіть і не намагалася – подібних „злочинців” Інтерпол не розшукує принципово. Тому офіційне звернення Генпрокуратури Росії до Генпрокуратури України лише призвело б до довгої тяганини, результатом якої все однаково стала б відмова у видачі Гангана – людей, засуджених за подібні „злочини” видавати не прийнято у всьому цивілізованому світі. Тим більше, якщо прохачем виступає країна, де громадян, що мають політичні погляди, несумісні з ідеологією правлячого режиму, катують у в'язницях чи просто вбивають.

Звісно, спецслужби Росії могли б, у принципі, викрасти Гангана й вивезти його без усяких офіційних звернень. Але піти на таке – то нарватися на гучний міжнародний скандал. Нічим не могли допомогти ФСБшникам і брати по розуму зі Служби безпеки України. Вже багато місяців СБУ не має легітимного Голови, а нинішній „виконуючий обов'язки” Валентин Наливайченко терпляче чекає, коли ж Верховна Рада розгляне його персональне питання. Тож зайвий скандал йому зараз зовсім не потрібний.

Тим більше донедавна працівникам ФСБ не було жодного сенсу звертатися по допомогу до МВС України. По-перше, українська міліція взагалі не має відношення до прийняття рішень щодо екстрадиції іноземців. А, по-друге – ані колишній міністр внутрішніх справ Василь Цушко, ані його перший заступник Михайло Корнієнко ніколи б не пішли на те, щоби обслуговувати провокації російських спецслужб. Також не було потреби йти на зустріч незаконним проханням ФСБшників і в начальника ГУБОЗ МВС України Ігоря Білозуба – він своїх проблем має вище голови.

Ситуація кардинально змінилася, коли на чолі українського МВС опинилася людина, охарактеризована колишнім Головою СБУ як „стукач, брехун і провокатор”. На цей момент Ганган вже мав статус особи, яка потребує міжнародного захисту, і ні про яку офіційну екстрадицію до вирішення питання про надання йому (чи відмови в наданні) статусу біженця мова йти не могла. Тож Луценко вирішив просто – відгукуючися на прохання „компетентних органів” Російської Федерації (яка честь – „стукача, брехуна й провокатора” про щось там просять аж самі „компетентні органи”!) Луценко наказав начальникові ГУБОЗ МВС України Білозубу затримати Гангана та тихенько передати його представникам ФСБ. Просто так. У якості новорічного подарунка. Тим більше, що починалися великі зимові канікули, і можна було провернути цю „спецоперацію” без зайвого галасу в пресі.

Сказано – зроблено. ГУБОЗ МВС України отримав від російських спецслужб „орієнтіровку” на Гангана з фотографією, але було невідомо, де саме Ганган перебуває. Встановити це нескладно, але тоді спочатку треба завести оперативно-розшукову справу. Мудрий Білозуб на це не наважився, оскільки за законністю заведення ОРС слідкують органи прокуратури, і було незрозуміло, як можна пояснити необхідність слідкування за законослухняним громадянином. 

Але 30 грудня 2007 року служба зовнішнього спостереження ФСБ встановила, що подруга Михайла Гангана Анастасія Курт-Аджієва, яка мешкає в Росії, придбала квиток у другий вагон потягу №89 „Москва-Вінниця” до кінцевої станції. Екіпаж зовнішнього спостереження довів Анастасію до поїзда, після чого двоє „нишпорок” вмостилися в купе провідників 2-го вагону. Було зрозуміло, що Курт-Аджієва планує відвідати Гангана з тим, щоби разом зустріти Новий рік.

Про цю новину ФСБ негайно сповістила МВС України і Білозуб дав команду підготувати у Вінницькому УБОЗ групу захоплення, попередивши, що поїзд приходить о п'ятій ранку. Але при цьому у Вінниці не було жодного папірця відносно Гангана – навіть його фотографії. З Києва до Вінниці негайно відправився кур'єр спеців'язку з „орієнтіровкой” на Гангана, але за будь яких обставин кур’єр не міг прибути раніше московського потягу. Тоді МВС стало благати росіян, щоби ті дали бодай якусь „бамажку” – хай навіть новорічну листівку – з проханням затримати Гангана та Курт-Аджієву. Але таке прохання не могло бути направлено доти, доки подруга Гангана не потрапить на територію України – а якщо вона раптом зійде з поїзду десь під Бєлгородом?

Лише глибокої ночі, коли потяг №89 перетнув російсько-український кордон, працівники ФСБ у м.Самара підняли з ліжка начальника тамтешніх УБОЗівців полковника Дмітрієва й підписали в нього телеграму на ім’я начальника УМВС у Вінницькій області генерал-майора Поліщука з проханням затримати Гангана. Ця телеграма, яку безграмотний підполковник Шелюховський назвав у своєму листі „ходотайством”, була отримана телетайпом у Вінниці о 5-01год. за київським часом, коли група захоплення вже давно бовваніла на пероні. Ніяких інших паперів щодо Гангана у Вінниці на той момент не було – навіть фотографії „злочинця”, тож затримання російського опозиціонера було насправді проведено за допомогою отих самих працівників ФСБ, які приїхали у Вінницю разом з Курт-Аджієвою.

Зрозуміло, що у Вінницькому обласному УБОЗ ніхто навіть не з'ясовував, хто ж саме й звідкіля те закордонне „ходотайство” відправив. Ніхто його, з огляду на ранній час, навіть не реєстрував і не носив до начальства на резолюцію. Ця телеграма була відбита з єдиною метою – хоча б якось прикрити філейні місця „Термінатора”.

Наводимо текст цього вже знаменитого „ходотайства” – з фотокопією можна ознайомитися за посиланням: http://www.pravda.com.ua/news/2008/1/9/69478.htm

САМАРА 893/01019 193 31/12 1610=

УКРАИНА ВИННИЦА ЧЕРНОВОЛА 5 НАЧАЛЬНИКУ УВД ПО ВИННИЦКОЙ ОБЛАСТИ ГЕНЕРАЛ-МАЙОРУ ПОЛИЩУКУ В К =

КОМПЕТЕНТНЫМ ОРГАНАМ РЕСПУБЛИКИ УКРАИНА СООБЩАЮ ЧТО ЛИДЕР САМАРСКОГО ОТДЕЛЕНИЯ КОАЛИЦИИ (ДРУГАЯ РОССИЯ) ГАНГАН М М 13/01-86 ГОДА РОЖДЕНИЯ В НАСТОЯЩЕЕ ВРЕМЯ НАХОДИТСЯ В МЕЖГОСУДАРСТВЕННОМ РОЗЫСКЕ ЗА СОВЕРШЕНИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЯ ПРЕДУСМОТРЕННОГО СТАТЬЕЙ 212 УК РФ В 2004 ГОДУ ПРИНИМАЛ УЧАСТИЕ ЗАХВАТЕ ЗДАНИЯ АДМИНИСТРАЦИИ ПРЕЗИДЕНТА РФ МЕРА ПРЕСЕЧЕНИЯ АРЕСТ ПРИГОВОРЕН К ТРЕМ ГОДАМ ЛИШЕНИЯ СВОБОДЫ ЗАВЕДЕНО РОЗЫСКНОЕ ДЕЛО НР 4016 ОТ 18/08-07 ПО ИМЕЮЩЕЙСЯ ИНФОРМАЦИИ ГАНГАН М М СКРЫВАЕТСЯ НА ТЕРРИТОРИИ РЕСПУБЛИКИ УКРАИНА ПРЕДПОЛОЖИТЕЛЬНО В ГОРОДЕ КИЕВЕ СВЯЗИ С ЭТИМ ПРОШУ ВАС ПРОВЕСТИ ОПЕРАТИВНО-РОЗЫСКНЫЕ МЕРОПРИЯТИЯ ПО УСТАНОВЛЕНИЮ МЕСТА НАХОЖДЕНИЯ И ЗАДЕРЖАНИЯ ГАНГАН М М В СЛУЧАЕ ЕГО ОБНАРУЖЕНИЯ ПРОШУ ВАС ЗАДЕРЖАТЬ ЕГО ДО РЕШЕНИЯ ВОПРОСА О ЕГО ЭКСТРАДИЦИИ КОМПЕТЕНТНЫМИ ОРГАНАМИ РОССИИ БЛИЖАЙШАЯ СВЯЗЬ ГАНГАН М М КУРТ-АДЖИЕВА А С ПО ИМЕЮЩЕЙСЯ ИНФОРМАЦИИ КУРТ-АДЖИЕВА ПРИОБРЕЛА БИЛЕТ НА ПАССАЖИРСКИЙ ПОЕЗД 89 ВАГОН 2 МЕСТО 51 ДАТА ОТПРАВЛЕНИЯ 30/12-2007 В 13 ЧАСОВ 46 МИНУТ МОСКОВСКОГО ВРЕМЕНИ ОТ СТАНЦИИ МОСКВА-КИЕВСКАЯ СТАНЦИЯ ПРИБЫТИЯ ВИННИЦА ВРЕМЯ ПРИБЫТИЯ 31/12-07 05 ЧАСОВ 13 МИНУТ МОСКОВСКОГО ВРЕМЕНИ С УВАЖЕНИЕМ=ИО НАЧАЛЬНИКА УБОП ПРИ ГУВЦ ПО САМАРСКОЙ ОБЛАСТИ ПОЛКОВНИК МИЛИЦИИ ДМИТРИЕВ С А

Ось, на підставі яких „документів” у відомстві „стукача, брехуна й провокатора” Луценка на людей вдягають наручники. Та й як не вдягнути, коли аж цілий полковник міліції з далекої Самари пише: „в случае обнаружения прошу задержать”? На хрін кому потрібна та Конституція з її статтею 29, якщо в Україні безкарно орудує „польовий командир Майдану” та його куратори з ФСБ?

Ні, телеграмка унікальна. Виявляється, питання екстрадиції іноземців з території України вирішують компетентні органи Росії. Так і написано: „ДО РЕШЕНИЯ ВОПРОСА О ЕГО ЭКСТРАДИЦИИ КОМПЕТЕНТНЫМИ ОРГАНАМИ РОССИИ”. Але сама назва держави, до якої звертається полковник з Самари – Республіка Україна! Браво, Юрію Віталійовичу! Ширше крок, маестро!

Але зверніть увагу – російська міліція навіть не знала, де перебуває Ганган („ПРЕДПОЛОЖИТЕЛЬНО В ГОРОДЕ КИЕВЕ”), а „собаки Луценка” – унюхали. І після цього підполковник Шелюховський буде нам оповідати казки про те, що на пероні Вінницького вокзалу не було працівників ФСБ? Товаришу Шелюховський, таких „оперпрацівників” як Ви, співробітники „ОРД” у дитинстві з рогатки відстрілювали.

Втім, ми  готові вибачитися за наші попередні публікації й сказати, що УБОЗ – це підстилка навіть не ФСБ, а всього-на-всього Самарської міліції. Бо товариш Шелюховський приймає до негайного виконання, о п'ятій ранку, навіть невідомо де взяті закордонні телеграми. Ми йому подібних телеграм – причому з самими непристойними пропозиціями – можемо відправляти по десятку на день. Нехай виконує. Краще б він бандитів ловив з таким заповзяттям.

І найголовніше: у своєму листі товариш Шелюховський підтвердив наші підозри щодо брехливості Луценка – виявляється, Ганган дійсно, як ми й стверджували раніше, був затриманий в порядку статті 106 КПК України, тобто як підозрюваний у кримінальній справі (агов, пане Луценко, чи Ви не можете назвати нам ту кримінальну справу й пояснити, у чому саме Ви підозрюєте Михайла Гангана?) у зв'язку з нагальною необхідністю запобігти злочинові чи його перепинити.

Якщо ж хтось досі не переконався в тому, що керівництво МВС України – це купка брехунів і провокаторів, наводимо витяг з Протоколу затримання Гангана – чистої води фальшивки, складеної в УБОЗ УМВС України в Вінницькій області для прикриття Луценківської сідниці.

(далі буде)

Володимир Бойко, спеціально для „ОРД”

P.S. Оскільки автор публікації має в своєму розпорядженні матеріали, на які посилається в тексті статті – зокрема листування між правоохоронними підрозділами Російської Федерації та України щодо Гангана, „орієнтировкі”, „установочні” дані та іншу макулатуру, отриману МВС від „компетентних органів” Росії – він звертається до міністра внутрішніх справ України з проханням.

Юрію Віталійовичу! Будь ласка, якщо Ви вважаєте, що у Вас є бодай якісь залишки честі та гідності, подайте на мене до суду. Позов треба заявляти у Шевченківський районний суд м.Києва. Мою домашню адресу Вам надасть Департамент по зв'язках з громадськістю МВС України. Якщо у Вас не має грошей на сплату держмита, я залюбки сам оплачу Ваш позов – за рахунок винагороди, отриманої мною від МОССАД після виступу в пресі Вашого підлеглого Шелюховського.

Початок статті „Термінатор”? – Провокатор!”

http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52296.html