Одного разу в розпал чергових кримінальних розборок, у які були втягнуті великі маси людей, що призвело до кровопролиття, введення у Східний Крим внутрішніх військ, міліцейського спецназу та бронетехніки, — один тоді ще полковник заспокоював нас, журналістів: «Не бійтеся, дівки. Буде така боротьба за мир, що каменя на камені не залишиться!» Цинічний жарт згадується тепер мало не щодня, коли спостерігаєш наших сановних борців за мир у країні і тепер у ще більш особливому її регіоні — Криму.
Щоденна істерія взаємних обвинувачень Юлії Тимошенко та Віктора Ющенка, яка наповнює всі ефіри, дедалі більше скидається рівнем на сценічні постановки реаліті-шоу «За вікнами». Хто кого зрадив першим, хто кому що сказав і відповів, а хто що подумав, хто в замкову шпарину підглянув і захованим мікрофоном записав, чиї шкарпетки стирчать з-під канапи. Повернися — я все вибачу...
Жодні інформаційні спецоперації з-за бугра, спрямовані на дестабілізацію обстановки в Криму, не дадуть такого ефекту невіри в державу Україна, як щоденна демонстрація її відсутності. Жодні запущені чутки не спрацюють так швидко, як гарно подана брехня з прямого ефіру. Ніхто сьогодні не становить більшої загрози для національної безпеки, ніж ті, хто має нею і день і ніч опікуватися, але, переймаючись лише власною політичною долею, загрався в небезпечні ігри.
У зв’язку з цим запитання до четвертої влади. Неважливо, ким вона себе бачить — сторожовим псом демократії чи барбосом. Колеги, вам це дійство, яке ми транслюємо й тиражуємо, ще не набридло? Марафон—відхідна коаліції оголошений тільки «5 каналом», але йде він, по суті, на всіх. Першою новиною — виклик прем’єра в ГПУ і десь на 15-й хвилині — смерть дитини від вакцинації. Що такого важливого для суспільства дають багатогодинні переливання політичних заяв-обвинувачень, що корисного для людей повідомляють, змінюючи одна одну, балакучі голови політиків та їхніх представників — «незалежних» експертів-політологів? Це контроль ЗМІ за політичним процесом? Ні, це вже його складова частина — інформаційно-пропагандистська, тому що кожен політик використовує надану йому студію чи шпальту насамперед як трибуну для самопіару. І замість життєво важливої інформації суспільство отримує суцільні коментарі. Таке враження, що всім байдужий бюджетний процес, що нинішнього року зиму скасували у зв’язку з розвалом коаліції, ціна на газ нікого не хвилює, про інфляцію згадуємо тільки в цитатах із політичними обвинуваченнями, а злочинність самоліквідувалася. Чому в студіях ми майже не бачимо топ-чиновників, а якщо вони і з’являються — говоримо, знову ж таки, про політику?
Цього тижня президентові і прем’єру видалося мало національних майданчиків — покликали регіональну пресу. Тут ще краще — ніхто особливо гострих чи просто компетентних запитань не поставить. Правда, з цим і у великих студіях проблема. І в результаті суспільство отримує недостовірну інформацію.
Тут, безперечно, всіх випередила Юлія Володимирівна з відвертим перебріхуванням останніх указів президента стосовно ЧФ. Спочатку на прес-конференції, а потім і в ефірі «Свободи слова» з Андрієм Куликовим прем’єр заявила, що не згодна з ними. На заперечення-запитання Вадима Карасьова — а хіба укази не були спрямовані на те, щоб Україну не втягувати у воєнний конфлікт? — Юлія Тимошенко з гіркотою в голосі запитала: «І для цього потрібно Чорноморському флоту оголосити війну?» Трохи згодом розвинула думку: Шановні друзі! Я категорично проти тих указів, які підписав президент… на будь-які силові дії проти Чорноморського флоту. Скажіть, будь ласка...Указом президент заборонив запускати судна Чорноморського флоту в акваторію, практично — де вони базуються. Я хочу запитати: яким чином? Що це за спосіб? Як заборонити? Причому це прямо суперечить міжнародній угоді між Україною і Росією».
Жаль, дуже жаль, але ніхто в студії не попросив Юлію Володимирівну, яка для цієї програми запаслася цитатами, здається, на всі випадки, включно з присутністю «представника СП» В. Карасьова, процитувати пункт указу президента, яким забороняється заходження кораблів ЧФ у місця їхнього базування. Тому що немає такої заборони, а є зміна порядку перетину кордону — з повідомного на дозвільний. Точніше навіть сказати — поновлення цього порядку, бо він діяв із 19 березня 1999 року. І, до речі, був запроваджений у ситуації, схожій на нинішню: йшла війна в Югославії, і Росія вивела кораблі ЧФ із Севастополя в Середземне море. Потім постанову майже на півроку було призупинено, але з початком другої чеченської війни Україна поновила її дію. Проте зі значною поступкою — перетин кордону став для кораблів та авіації ЧФ повідомним. Навряд чи Юлія Володимирівна не знає, що технологічна схема перетину формуваннями ЧФ держкордону України — документ, який напрацьовувався кількома міністерствами й відомствами — жодних «ультимативних воєнних дій» не містить. Не вважати ж такими нововведення про надання списку членів екіпажу корабля, судна або екіпажу літального апарата і пасажирів, із зазначенням їхніх паспортних даних.
Жаль також, що ніхто не процитував прем’єру країни знакових статей угоди «Про статус і умови перебування ЧФ РФ на території України». А саме статтю 15: «1. Перевезення військ, осіб, які входять до складу військових формувань, що прямують одиночним порядком і в складі військових формувань, озброєння, військової техніки та інших матеріально-технічних засобів, варт і фахівців, котрі їх супроводжують, усіма видами транспорту, які виконуються в інтересах Чорноморського флоту Російської Федерації, здійснюються у пріоритетному порядку з дотриманням прикордонного, митного та інших видів державного контролю при перетині російсько-українського кордону відповідно до чинного законодавства України». Чим же указ і вже напрацьовані міжвідомчі документи, які встановлюють прикордонно-митний контроль у місцях дислокації кораблів ЧФ у бухтах Севастопольській, Південній, Карантинній, Козачій та Феодосійському торговельному порту, а літальних апаратів — в аеропортах Кача і Гвардійське, суперечать угоді або загрожують безпеці країни? Навпаки. Тепер, наприклад, десантний корабель ЧФ із темрюкськими десантниками на борту вже жодним чином не піде прямо на полігон Опук, а тільки пройшовши пропускний пункт у Феодосійському порту. Де й з’ясується, що пасажири з озброєнням — не з числа тих, хто дислокується на території України відповідно до угоди, а зовсім далекі її духу й букві додані сили.
І якщо вже говорити відверто, то війну в нашій країні оголосили не Чорноморському флоту дружньої Росії, а власній армії, в якої через місяць закінчаться харчі. І вина за це однаковою мірою лежить і на президенті, і на прем’єрі, і на їхніх соратниках у парламенті та уряді. Одні парадами тішаться, інші контрактну армію з першого січня безглуздо обіцяли, треті бізнесом займаються. А офіцери за власні гроші «парадку» у Севастополі шиють. Хтось знає різницю в зарплатні морських офіцерів ЧФ і ВМС? Півтора-два рази не на нашу користь.
Тепер про боротьбу за мир у Криму. «Я не хочу, щоб громадяни України, які живуть у Криму і для яких ЧФ є частиною життя, почали згуртовуватися проти України, яка створює неможливі умови для того, щоб ЧФ базувався в Криму. Це перший крок до того, щоб вони пішли й почали отримувати інші паспорти, крім українських. А потім — маленька напруга — і ви матимете наслідки в Криму, які абсолютно непрогнозовані. Я не можу вести таку безвідповідальну політику і не вестиму її», — заявила Ю.Тимошенко у «Свободі слова». Втім, заяви з приводу збереження спокою в Криму — як виправдання своїх дій щодо останніх рішень по ЧФ — звучали й раніше. Слова «оголошення війни проти ЧФ» не сказав ніхто навіть із російських політиків. І Юлія Володимирівна думає, що саме такими словами треба Крим заспокоювати?
Що ж стосується російських паспортів, то отримати їх — не проблема для тих, у кого є потреба й бажання, оскільки консульству РФ потрібно лише надати довідку, що ти маєш намір відмовитися від українського громадянства. Її можна отримати, подавши відповідну заяву, хід якої неважко зупинити в будь-який момент, — і її можна просто купити. Отож корупцію треба викорінювати в наших відомствах — це й буде першим кроком до того, щоб не йшли отримувати других паспортів. Але всі ці підрахунки паспортних «двоєженців», які ведуться в зв’язку з небезпекою повторення сценарію операції в Південній Осетії, можуть бути абсолютно марними. Щоб вогонь спалахнув, сотень тисяч не треба. А потрібен маленький, добре навчений диверсійний підрозділ. І правильно вибраний об’єкт. Наприклад, військовий корабель чи консульська установа. І неадекватні, некомпетентні дії протилежної сторони. Плюс провокація міжетнічних сутичок. А також підтримка з боку місцевої влади, яка ухвалює рішення про необхідність допомоги для збереження миру та стабільності. І повний параліч влади центральної.
Але повернемося до ролі журналістів у нинішній ситуації. Сьогодні як ніколи на поверхню спливла практично повна відсутність громадського — в особі ЗМІ — контролю сектора безпеки. Тема серйозна й широка, потребує обговорення насамперед серед тих, хто в ній працює. Наразі ж слід зауважити, що умови перебування іноземної бази на території демократичної країни також мають передбачати наявність можливостей для громадського контролю. У першу чергу — отримання інформації, яка становить інтерес для тих, хто живе поруч із парканом військової частини. Слід сказати, що ще порівняно недавно — років сім-п’ять тому — для українських ЗМІ, і навіть іноземних, отримання інформації про ЧФ, включно зі зйомками, не було проблемою, і відмов я, наприклад, не пригадую навіть у часи болісного розподілу ЧФ. Тепер спільнота може мати тільки повідомлення прес-служби флоту чи ВМФ Росії. Запитання і запити — лише через Москву. (До речі, прохання інтерв’ю з командувачем ЧФ з боку «ДТ» років два тому взагалі залишилися без відповіді). Змінити ситуацію буде непросто. І річ тут не в зусиллях дипломатів. Потрібна політична воля перших осіб держав. Однак я б не дуже на те покладалася, бо спочатку для цього має визріти ситуація. Чому ніхто особливо не наполягає на отриманні власної інформації про ЧФ? Клопітно і здебільшого — марно. Ну то, може, просто треба ретельніше?
"Хотят ли русские войны? Несомненно, ведь истинное предназначение России - портить жизнь окрестным народам." Ну да,когда в 18 веке царь Кахетии и Картли на коленях умолял Россию защитить Грузию от тотального вырезания турками..Он бы вам объяснил тогда доходчиво,с помощью железного предмета.
Про "общественный контроль", уважаемая Валентина, Вы загнули
Лично я патриот Украины, но не совсем понимаю тот факт, что два словянских народа (русские и украинцы) тяжело находят общий язык, речь идет о так называемой "элите", конечно
Хотят ли русские войны? Только, господа, не стоит обобщать, русские это не только кремлевские персоны высшего ранга. На самом деле они, простой народ, который не понял слов Свободы. Еще Пушкин А.С. говорил: "Я презираю свое Отечество, но мне больно, когда иностранец разделяет со мной это чувство".
А что ЗН уже конкурирует с Обозревателем,по идиотизму?Даже не знает человек,не вырвет ли его,но лезет лизнуть гнилых прыщей с рыла президента.Нет,ну то,что такое международный договор и что значит его разрыв или изменение в одностороннем порядке,любителю гнилых червей знать не надо.Но редакции то,зачем печатать этот бред червячного маньяка?За что так не уважать своих читателей?
В Москве открыли выставку трофейного оружия, захваченного в Грузии, с особым упором на поставленное с Украины. Году этак в 1975, даже в 80-м война России с Грузией выглядела абсолютным сюром, science fiction. Кто следующий? Неужели "патриоты России" не чувствуют абсурдности ситуации? Хотят ли русские войны? Несомненно, ведь истинное предназначение России - портить жизнь окрестным народам.
Как сообщил газете сам Абдураимов, схожие по содержанию обращения скоро будут направлены руководителям ведущих стран Евросоюза, Турции и тюркских республик бывшего СССР. join.com.ua
Авторы документа сообщают, что ими собрано "огромное количество материалов по фактам махрового национализма в Украине и поддержке его официальными властями". В обращении, подписанном и переданном в Генконсульство РФ в Симферополе лидером "Милли Фирка" Васви Абдураимовым, отмечается, что "мы крайне рассчитываем и надеемся на вашу поддержку и конкретные инициативы по пресечению геноцида малых народов в Украине".
Крымскотатарская общественная организация "Милли Фирка" обнародовала невиданное за все семнадцать лет государственности Украины обращение к руководству РФ с призывом "защитить коренной и другие малочисленные этносы Крыма от непрекращающегося геноцида со стороны националистически настроенных официальных властей Украины.
Так что в этот раз наиболее правильно повеля себя именно Юля - признание границ Грузии и тчк. больше никаких коментов, сами разбирайтесь. Это проукраински! Ющ - дебил зашторенный, ниче кроме президенства не видит, заводит в патовую ситуацию Юлю. Янукович - признаем Абхазию и Ю Осетию, потому что не признали Косово:) Это конечно не женская логика не не не :)