Більш ніж на 400 млн. гривень за один лише 2007 рік прийняли так званих благодійних внесків із подарунками, а також субвенцій із місцевих бюджетів українські правоохоронні органи та судова влада. За рік сума цієї «благодійності» зросла вдвічі. Такі висновки Рахункової палати України. В нашій країні такою статистикою, абсолютно неймовірною для якоїсь розвиненої держави, нікого не здивуєш. Така традиція — незаконна, але поширена повсюдно. (Багато років тому «ДТ» писало, наприклад, про те, що судді приймали матдопомогу у вигляді ковдр. Тепер, мабуть, уже не розмінюються на дрібниці.) І коли можна сказати на цю тему щось нове, то лише про загальну суму пожертвувань і яскраво виражену тенденцію збільшення апетиту обдаровуваних та щедрості дарувальників. Очевидно, що такого роду внески — це лише верхівка айсберга, невеличка, відносно легалізована частина величезного грошового потоку.

Зрозуміло, серед жертводавців нерідко зустрічаються фігуранти справ, які стали предметом вивчення правоохоронними й судовими органами. Однак докумен­ти з конкретними іменами, фірмами й сумами мають гриф, що обмежує доступ. Дарувальники зі зрозумілих причин скромні, втім, важко уявити собі зворушливий телесюжет із роздаванням презентів прокурорам, немов діткам зі спецінтернатів. А от обдаровувані відомі поіменно. Як підсумувала Рахункова палата України, за дев’ять місяців 2007 року Державна судова адміністрація отримала таких коштів у сумі 48,8 млн. грн. Це 98,5% її «власних прибутків спеціального призначення» (зокрема субвенції з місцевих бюджетів — 46,1 млн. грн., благодійних внесків — 2,7 млн. грн). Гене­ральна прокуратура розжилася за зазначений період на 17,7 млн. (94,6%), із них субвенцій — 4,5 млн. грн., а благодійних внесків — 13,2 млн. грн. Немов сиріт, облагодіяли спів­чувальники навіть... Службу зовнішньої розвідки — 2,4 млн. (2 млн. субвенцій і 400 тис. грн. благодійних внесків). Усе це й трагічно, і смішно водночас.

Людині невтаємниченій залишається тільки здогадуватися, як позначається наявність таких благодійників на роботі Служби зов­нішньої розвідки. А от про те, що сьогодні являють собою наші суди й прокуратура з міліцією, відомо набагато більше. Про причи­ни та наслідки такого ганебного явища можна говорити нескінченно.

Наскільки забезпечує держава свої структури, покликані стояти на варті законності й правопорядку? Наскільки ефективно використовуються ці кошти і які додаткові — протизаконні, але традиційні, — джерела фінансування державних інститутів, що повинні мати лише одне джерело надходжень — держбюджет?

Аудиторами Рахункової палати України було встановлено: внаслідок неналежного аналізу Міністерством фінансів України бюджетних запитів Генеральної прокуратури України забезпече­ність органів прокуратури коштами державного бюджету у 2006 році становила 44,7 відсотка, а в першому півріччі 2007 року — 25 відсотків. Це змушувало органи прокуратури в регіонах залучати для забезпечення своєї діяльності фінансові та матеріально-технічні ресурси з інших джерел, окрім державного бюджету, в тому числі й шляхом отримання благодійної допомоги та субвенцій із місцевих бюджетів.

Водночас спеціалісти Рахункової палати зазначають, що використання коштів державного бюд­жету, виділених органам прокура­тури, не завжди відповідало вимогам бюджетного законодавства. Зокрема через брак належного фінансування з держбюджету транс­портного обслуговування, через проблеми із забезпеченням працівників житлом, придбанням основних засобів органи прокурату­ри вирішували ці питання не завжди в суворій відповідності зі встановленими правилами обліку й контролю.

Колегія Рахункової палати зазначила, що система отримання органами прокуратури благодійної допомоги у вигляді коштів, подарунків і матеріальних цінностей має бути скасована й заборонена в законодавчому порядку, оскільки може розцінюватися як прихований вплив на діяльність органів прокуратури. Недосконалою, на думку перевіряльників, є також система взаємодії органів місцевого самоврядування з органами прокуратури щодо надання субвенцій із місцевих бюджетів. За відсутності конкретних цілей і порядку використання ці міжбюджетні трансферти перетворювалися на неконтрольоване додаткове джерело фінансування без відповідної звітності.

Рахункова палата України протягом останніх років також не раз перевіряла ефективність використання коштів держбюджету, які виділяються на організаційне забезпечення діяльності судів і суддів. Результати проведеного у 2007 році аудиту виконання Програми організаційного забезпечення діяльності судів показують, що вона не була виконана через прорахунки її розроблювачів під час визначення потреби в бюджетних коштах. Залишилися невирішеними пріоритетні питання діяльності судів.

Один штрих. Недоліки правового регулювання системи військових судів у структурі органів судової влади, зволікання з визначенням їхнього статусу, ролі та місця призвели до неефективного використання 24,4 млн. гривень. Середня вартість розгляду однієї справи військовими судами становила 7,2 тис.  гривень, що в десятки разів перевищує середню вартість розгляду однієї справи загальними судами.

Колегія Рахункової палати зазначила, що внаслідок неефективної управлінської діяльності ДСА України, відсутності внутрішнього фінансового контролю 1087,1 млн. бюджетних гривень було використано неефективно. Не вирішені першочергові завдання та проблеми організаційного забезпечення діяльності місцевих загальних судів і соціального забезпечення суддів. Звичайно, не варто забувати про те, що, оскільки сам факт існування ДСА з її нинішнім обсягом повноважень не влаштовує дуже багатьох, не всій критиці, яка звучить на її адресу, можна довіряти.

Проте, є очевидні факти. Не виконані програмні завдання із забезпечення місцевих загальних судів приміщеннями й охоронною сигналізацією. Не вирішені питання соціального забезпечення суддів. Не впроваджена державна цільова програма інформатизації організаційного забезпечення діяльності судів. Не вдалося запровадити систему електронного документообігу, публічні інформаційні ресурси судової системи та належне інформаційне забезпечення сторін судового процесу. 10,2 млн. грн., виділених із бюджету на ці цілі, були використані неефективно. Функ­ціонування програмних продуктів та інтереси судової системи опинилися в залежності від підприємницьких структур.

Коротше кажучи, із бюджету виділяється катастрофічно малий відсоток від реальної потреби. Проте й одержувані кошти використовуються дивним чином. І важко пригадати, щоб хтось за це адекватно відповів. Держава традиційно прирікає свої структури на пошуки «паші». А через специфіку виконуваних цими структурами функцій від благодійників відбою нема.

Наскільки відомо, президент В.Ющенко, ознайомившись із матеріалами Рахункової палати, був щиро обурений наявною практикою та її розмахом. Проте залишився вірним собі. У проекті указу президента «Про додаткові заходи щодо боротьби з корупцією в правоохоронних органах і судовій владі» соромливо згадувалося про відсутність заборони на отримання такої допомоги правоохоронними органами та судовою владою в Законі України «Про благодійництво та благодійні організації». Давати не заборонено. Однак брати заборонено — законами «Про прокуратуру», «Про СБУ», «Про судоустрій», «Про розвідувальні органи України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб». Джерело фінансування в них може бути одне — держбюджет. І, наприклад, якщо в Законі «Про міліцію» недохідливо викладено, що хабарничати міліціонерові — погано, то це докладно викладено в Кримінальному кодексі.

В ідеалістичному проекті президентського указу передбачалося багато хорошого, але він зовсім не відповідав глобальності наявної проблеми. Що ж стосується опублікованого указу президента від 11 квітня 2008 року, то називається він «Про деякі заходи щодо запобігання корупції в судах та правоохоронних органах», а правильніше було вказати «про якісь там заходи».

Пункт перший закликає усвідомити наявну проблему.

Пункт другий передбачає внесення змін «до деяких законів України» і, починаючи з 2009 року «та в наступні роки», забезпечити необхідні кошти для ефективної діяльності судів і правоохоронних органів, у тому числі «для компенсацій виплат потерпілим і свідкам». Тобто змінити якісь закони, і щоб гроші були на все, що заведено в пристойних країнах. Ну не указ, а тост: «За все хороше».

Отож у найближчому майбутньому, поки, відповідно до указу, все підготують, внесуть, ухвалять і простежать за виконанням, ми констатуватимемо нові надзвичайні цифри й дивуватимемося чуйності наших співгромадян, котрі поспішають підтримати вітчизняну правоохоронну систему. Влада завжди знайде тисячу відмовок. Та суть проблеми лише в тому, що для неї створити потужну, професіональну, незалежну й непідкупну правоохоронну та судову систему — смерті подібне. І вона на це ніколи не піде.

Тож не варто соромитися. Давайте відкрито створювати й називати своїми іменами «Клуб фанів прокуратури», добровільну організацію активно співчуваючих судовій системі та її окремим представникам, форум меценатів СБУ та МВС, а також товариство любителів зовнішньої розвідки (передбачивши оперативні псевдоніми для дарувальників і можливість надходження добровільних пожертвувань з-за кордону).