Не склалося у мене з коментарями :(

Нещодавно у мене було досить активне обговорення наболівшої теми. Тож гостро стала проблема відображення коментарів: кожен раз потрібно уточнювати, до кого саме ти звертаєшся. Я зібралась із силами і вирішила все таки реформувати цю систему. Але… Не склалося

Спочатку не склалося із плагіном Brian’s Threaded Comments. Він робить мої коментарі маленькими та перекособоченими. Не можу знайти у чому справа… А повинен давати можливість відповідати на конкретний коментар (драбинкою такою..)

А тепер ще й оцей сервіс -Intense Debate не дружить із моїм блогом. Про всі його переваги я прочитала (і ви можете) на BloggerTools.

Так от, у мене починає тупити блог і знов-таки викривлюються коментарі. Їх ніби переїхав хто катком.

Тож питання залишається відкритим. Хто може щось порадити - буду дуже вдячна

PS: Щось у мене таки вийшло, і тепер тут є “Топ коментаторів” Тож, велкам!

УАнете! Мої вітання.

1 грудня - твій День народження.

Мені про це вчора розповів hellveen. Дякую! А мені хочеться поділитися з вами.

Усіх причетних і непричетних вітаю. УАнету - стрімкого розвитку та поменше “браку” !

Хто ж був першим?

Щойно перечитала статті Надії Баловсяк (або Іnternetess*и) про проблеми дотримання авторських прав в інтернеті. Цю та ось цю. Дійсно у нас коїться чорт зна що. Часто знайти першоджерело просто неможливо…

На своєму ВВП я збираю інформацію (як це не дивно ) про ВВП та інші макроекономічні показники. Рейтинги статистики перекладаю з англійської. У нас максимум, що можна знайти - по Україні. Але це проблеми іншого характеру. Статті (аналітику, прогнози, новини) вишукую українською, не хочеться витрачати час. Тим паче, що вже точно знаю, якщо стаття є російською - варто перекласти заголовок і ввести в рідний гугль - і знайдеш кілька версій українською. А що найцікавіше! - хто ж був перший здогадатися майже неможливо. На різних сайтах різні варіанти першоджерела. Кілька разів я намагалася відшукати істину. Пройшовши довгеньким ланцюжком посилань, я опинялася на Інтерфакс-Україна . Але! Потрібної статті там не знаходила… Десь заплуталася нитка Оріадни.

А щодо авторства статей - то взагалі темний ліс. На більшості сайтів автор просто не вказується.

І ще! Ну, поясніть мені, як на сайті Держкомстату та МінФіну пошук не знаходить статей про ввп? до речі та ж біда на Дзеркалі тижня.

Кілька слів про навчання

(без крапки! спеціально для Dyn )

Навчаюся у державному вузі. Нас примушуюсть ходити на лекції, складають “чорні списки”, у нас нема автоматів, усних екзаменів, зараз на тести переходять (про їх якість мовчу).

Ми намагаємося апелювати - ми ж ідем в Європу, де ж оБолонська система, можливо, досить диктувати нам лекції з методичок? Ми вміємо читати! тощо.

Відповідь завжди одна: Наші студенти не готові до “лекцій-обговорень” - “лекції-диктанти” - оце для нас. Це ж треба заздалегідь готувати теорію самостійно.

Можливо, у цьому є краплина істини. Але на мою думку, перш за все до цього не готові наші викладачі.

Я скоро з ними посивію. Ну не можу я пропускати крізь вуха всю ці нісенітницю!!!

Моя свічка

Дивний рейтинг 100 сучасних геніїв.

Дивний він насамперед тим, що якимось чином 43 місце розділили Осама бін Ладен, Біл Гейтс та Мохаммед Алі.

Найгеніальнішими ж визнано Альберта Хоффмана (швейцарський хімік, винахідник ЛСД) та Тім Бернерс-Лі (ми завдячуємо йому існуванням Інтернету). Тут вже нічого дивного )).

У цьому списку є й українець - Іван Марчук, художник та скульптор. Знаєте, соромно, что я не знаю цього імені, а англійці знають! (Опитування проводилося у Великобританії) . Тут можна переглянути усіх геніїв.

Агов, висококваліфіковані спеціалісти! Низький старт?

Мабуть, всі чули про рішення Єврокомісії щодо введення “блакитних карт”. Таким чином європейці намагаються боротися із демографічною кризою (екстенсивний дещо метод ) та нестачею висококваліфікованих кадрів. Насамперед вони будуть раді лікарям, ученим, інженерам та програмістам. Зрозуміло, дурних нема. Хоча… у них виходить інтелектуальний дефіцит ))) Та я не про це. Проблема міграції, і насамперед еміграції, стоїть у нас дуже гостро. Добре там, де нас нема - зрозуміла істина, але все ж перевірити хочеться. Щоб там не співали Скрябін із Бумбоксом*… Наші люди ладні долати будь-які перешкоди, а тут ще й Європа полегшує цей шлях. То що тепер буде? Невже мізки (ті, що ще залишися) ринуть до ЄС? А ви б поїхали?

*маю на увазі пісні “Сам собі країна” та “Квіти в волоссі”.

У економіці - Недобросовісна конкуренція, у народі - Свинство!

Є 2 таких чудових сервіси web 2.0 новин - chuv.com.ua та blogosvit.com.  Вони схожі за концепцією. Але після оновлення Блогосвіту вони стали ще більше схожі. І знаєте чим? Перекладом pligg.

Я допомагала у перекладі Чув*а. точно знаю, звідки він узявся. Хлопці з Блогосвіту мало того, що нахабно скопіювали його, навіть не звернувшись до власника, так вони навіть не спромоглися перекласти такі вирази як “Він почув” (новини, які оцінив певний користувач), що доречні на Чув*і, тому що у нього гасло: “А ти чув останню новину?”, але ніяк не в*яжуться з Блогосвітом.

Ну і останнє - вміст віконця, що називається на Чув*і(тепер не тільки) “А де це я?”, який коротко описує концепцію сайту - також повністю передраний.

Як так можна?? Агов! ЛЮДИ!!!

Соціальна мережа: що воно таке і з чим його їдять.

Цей термін сьогодні вживається досить часто. Мені захотілося розібратися, що ж він у себе включає.

MySpace, Bebo, Facebook, ЖЖ, Vkontakte, Мой круг, Friends.ua - приклади сайтів, що називають соціальними мережами, але різниця між ними очевидна. Їх можна поділити на “контентні” та “анкетні”. Тобто такі, де індивід розглядається на основі того контенту, що він приніс (пост, фото, аудіо чи відео), або на основі анкетних даних про нього - народився, вчився, жив, не притягався, не служив.

Анкетні соціальні мережі - це певний етап розвіртуалізації. Ти викладаєш як на духу все про себе + визначаєш коло своїх друзів та знайомих. У Росії їх називають - “радість ФСБ” )) Будучи вузлом у цій мережі ви можете знайти друзів, одно-класників, -групників, сусіда Федю і таки взнати, що він - Федя! Але і тебе знайдуть. Не почуваєте себе “гвинтиком у нещадному механізмі”?

Що ми маємо? Останнім часом значно збільшилася кількість користувачів з України у російських мережах. Я цей процес споглядаю на власні очі - в кінці літа створила акунт у Vkontakte (доречі тільки задля того, щоб завантажити ось це фото). Нікого із знайомих там не знайшла. Але сьогодні все більше знаходять мене. Зараз там є не тільки група мого університету, а й навіть факультету.

В УАнеті є friends.ua , NaVstreche.com.ua, Strelka.com.ua. Вони дещо різняться концептуально, але що в них спільного - крапкаУА, але російськомовні. Однак, здається, народжується щось україномовне - ФОЛК. Вони ще не повністю запустилися. Поживем - побачим.

Що ще хочеться додати. Знайти друзів-знайомих - це гарна ідея. Але соціальні мережі (особливо це стосується Мой Круг) дають додаткові можливості у пошуку роботи. На заході це більш поширено.Можливо, і до нас скоро дійде :).

Де ІнтернетУА?

В  Одесі чомусь ще нема… Чому? Це ворожий заговір? Так?

Можливо хтось знає, у чому проблема?