Після того як міністр закордонних справ Ізраїлю Ципі Лівні стала новим лідером партії «Кадима», прем’єр-міністр Ехуд Ольмерт подав у відставку. Тепер пані Лівні намагається сформувати нову урядову коаліцію. Якщо їй це вдасться, то вона стане в історії Ізраїлю другою жінкою-прем’єром. Однак багато хто сумнівається, що новому лідеру «Кадими» вдасться очолити Кабінет: лідери «Авода» і «Лікуд» не поспішають входити в уряд Ципі Лівні. Ехуд Барак і Біньямін Натаньяху сподіваються, що на дострокових парламентських виборах їхні партії зможуть здобути перемогу, і саме вони формуватимуть майбутній уряд. Отже, якщо протягом півтора місяця Ципі Лівні не вдасться створити нову коаліцію, в Ізраїлі оголосять дострокові вибори, які пройдуть уже наступного року. Втім, як випливає з інтерв’ю «ДТ» посла Ізраїлю в Україні Зіни КАЛАЙ-КЛАЙТМАН, у цій країні до такої перспективи ставляться спокійно.

— Чи зможе Ципі Лівні, новообраний лідер «Кадими», сформувати уряд без того, щоб в Ізраїлі відбулися дострокові парламентські вибори?

— Хотілося б на це сподіватися. Однак глава «Кадими» вже казала про те, що готова до дострокових парламентських виборів, які, можливо, відбудуться на початку наступного року. Отже, якщо не вдасться сформувати коаліцію, то, вірогідно, відбудуться вибори. Проте наша демократія досить сильна. І можливі дострокові вибо-
ри — не перші в нашій країні. Нині Ципі Лівні проводить динамічні переговори з усіма партіями і сподівається, що їй усе-таки вдасться сформувати уряд.

— Питання близькосхідного врегулювання може стати перешкодою до створення уряду Ципі Лівні з огляду на те, що її підходи до цієї проблеми зазнають критики з боку багатьох політичних партій?

— Це питання завжди основне в усіх наших коаліційних внутрішньополітичних переговорах. Однак демократичний досвід нашої держави показує, що завжди знаходилися компромісні рішення, які давали змогу створити коаліцію.

— За умов, коли немає внутрішньопалестинської єдності, а ізраїльські політики намагаються сформувати новий уряд, наскільки ймовірно, що до кінця року буде підписано мирну угоду між Ізраїлем і Палестинською автономією?

— Пані Лівні, будучи міністром закордонних справ, проводила переговори з палестинцями протягом усього останнього року. Вона сподівається їх продовжити й далі. Чи вдасться підписати договір до кінця року? Це було питання з питань і до тих внутрішньополітичних змін, які відбуваються нині в Ізраїлі. Цілком імовірно, що наші внутрішньополітичні події вплинуть на підписання мирної угоди до кінця року. Проте не слід випускати з уваги, що це було досить проблематично й до відставки глави уряду Ехуда Ольмерта, оскільки не вдалося знайти вирішення ключових питань.

— Чи готова Ципі Лівні вирішувати ключові проблеми близькосхідного врегулювання — статус Єрусалима, питання біженців, проблему кордонів?

— Ципі Лівні проводила переговори з прагматичною частиною палестинців — президентом Палестинської автономії Махмудом Аббасом і його людьми. З ними вона обговорювала всі ключові питання. Однак компроміс неможливий, коли йдеться про безпеку. Наприклад, Ізраїль — і тут у нас існує консенсус усіх політичних партій — за жодних обставин не піде на повернення палестинських біженців. Це підірве основи держави. Тут наша позиція непохитна. З усіх інших питань можливі переговори і, мабуть, компроміси.

— З огляду на специфіку процесів, що відбуваються в Палестинській автономії, наскільки близько палестинці підійшли сьогодні до своєї держави?

— Той розкол, що існує всередині палестинського суспільства, не наближає палестинців до створення своєї держави. Ви знаєте, що сектор Газа контролюється бойовиками терористичної організації «Хамас», яка не визнає Державу Ізраїль, а Західний берег ріки Йордан — «Фатх» і законно обраним президентом автономії Махмудом Аббасом, із яким ми ведемо переговори. Протистояння між цими двома силами часом переходить у справжню громадянську війну. Це не сприяє наближенню того моменту, коли можна буде реально казати про створення самостійної палестинської держави.

— Як Ізраїль бачить вирішення проблеми «Хамасстану»? Економічна блокада сектора Газа й далі залишається одним із основних засобів впливу на «Хамас»?

— Терор приходить в Ізраїль переважно із сектора Газа. Тому головна проблема Ізраїлю полягає в тому, аби нейтралізувати терористичну організацію «Хамас» таким чином, щоб вона не загрожувала безпеці наших громадян. Поки «Хамас» не перестане воювати проти Ізраїлю та не визнає його як дер-
жаву, наша країна буде змушена боротися з цією організацією, щоб зберегти безпеку своїх громадян.

— Наскільки ймовірне проведення Ізраїлем чи Сполученими Штатами воєнної операції проти Ірану? Що може запобігти воєнній операції проти Ірану?

— Іранська проблема — це больова точка нашої політики. Я б навіть сказала — нашого існування. Нагадаю: на щорічній Генасамблеї ООН, яка відкрилася днями, президент Ірану Махмуд Ахмадінежад знову закликав до знищення Ізраїлю. Це означає, що Іран — країна непередбачувана, екстремістська. Неприпустимо, щоб одна держава, будучи членом міжнародних організацій, вустами свого лідера закликала до знищення іншої держави. Проте Ізраїль знає, як себе захистити. Про це не слід забувати.

Ми зацікавлені в тому, щоб іранську ядерну програму, яка сьогодні є проблемою не тільки для Ізраїлю, а й для Європи та Америки, а також країн Перської затоки, які сусідять з Іраном, було вирішено, й Іран був зупинений у своєму бажанні створити ядерну зброю. При цьому Ізраїль виступає за те, щоб зупинити Тегеран дипломатичними способами, шляхом санкцій. Про жодну воєнну операцію проти Ірану не йдеться.

— На ваш погляд, чим має розв’язатися конфлікт на Південному Кавказі?

— Позиція Ізраїлю полягає в тому, що будь-які проблеми повинні вирішуватися мирним шляхом. Наша країна виступає за територіальну цілісність Грузії.

— Ваша країна збирається продовжувати військово-технічне співробітництво з Грузією, як це було до грузинсько-російського конфлікту?

— Не слід забувати, що Грузія — суверенна країна. І ми допомагали Грузії створювати свою армію. Порівняно з іншими країнами ми були постачальниками відносно невеликої кількості зброї, виключно оборонного характеру. Час і розвиток подій покажуть, чи триватиме таке співробітництво й надалі. У кожнім разі Ізраїль проводить відповідальну та зважену політику в цьому питанні.

— Тиждень тому набрав сили безвізовий режим між Росією та Ізраїлем. Що заважає Ізраїлю встановити такий самий режим і з Україною?

— Ніщо не заважає. Росія — країна велика. І російських туристів пропорційно більше за українських. Та й кількість туристів із вашої країни також збільшилася, особливо в останній рік. Тому в обох сторін є зацікавленість у тому, щоб було підписано угоду про безвізовий режим. Ізраїлем було ухвалене рішення, що після набрання сили угодою з Росією має минути певний час для того, щоб подивитися, як вона працює. Ми не виключаємо, що з початку наступного року можна буде розпочати переговори з українською стороною про скасування візового режиму між нашими країнами.

— Ізраїль і Росія вже врегулювали питання виплати пенсій. А як просувається це питання в наших двох країнах?

— Це дуже важливе гуманітарне питання, оскільки стосується 32 тисяч вихідців із України, котрі проживають в Ізраїлі. Вони все життя пропрацювали в Україні, а в Ізраїлі живуть виключно на допомогу з соціального страхування, надану нашою країною. Вони не встигли попрацювати в Ізраїлі, оскільки приїхали до нашої країни вже людьми пенсійного віку. Було б справедливо, якби вони отримували пенсію країни, в якій пропрацювали все життя. Це невеликі суми. Однак дуже важливі для цих літній людей: вони отримали б бодай маленьку дещицю того, що заслужили своєю багаторічною працею. Слід також зазначити, що така практика є нормальною для країн Заходу.

Хочу додати: цю угоду вже було парафовано представниками України та Ізраїлю. На політичному рівні ми готові її підписати: у нас цей документ швидко пройшов усі належні процедури. Однак Україна ще не готова: угода поки не дістала згоду від українського уряду. Сподіваюся, ці питання будуть вирішені досить швидко, якщо вже ми дійшли етапу парафування. Повторюю, це було б справедливо стосовно тих вихідців із України, котрі сьогодні живуть в Ізраїлі.

— Україна активно домагається, щоб у світі визнали Голодомор 1932—1933 років актом геноциду. Це питання українська делегація порушувала і на Генасамблеї ООН. Чи визнає Ізраїль Голодомор актом геноциду?

— Ізраїль визнає актом геноциду те, що визнано міжнародним правом. А саме: геноцидом вважається знищення за етнічною приналежністю. Таким, зокрема, був Голокост. Ізраїль не може визнати Голодомор актом етнічного геноциду. Водночас він вважає Голодомор найбільшою трагедією українського народу. Ця позиція була не раз висловлена вашому керівництву на найвищому рівні. Позиція Ізраїлю полягає також у тому, що наша країна підтримує ті резолюції міжнародних організацій, наприклад ЮНЕСКО, в яких йдеться, що, по-перше, трагедія Голодомору не повинна повторитися, по-друге, вона має вивчатися в усьому світі