Вікторові Ющенку і Юлії Тимошенко ніяк не вдається «севастопольський вальс»: президент і прем’єр постійно наступають одне одному на ноги. А оскільки нема злагоджених дій вищого політичного керівництва країни, Київ не може повноцінно реалізовувати свою політику стосовно Чорноморського флоту РФ, який перебуває на території України. Наприклад, глава держави своїми указами посилює порядок перетинання українського кордону кораблями ЧФ Росії і пересування російських підрозділів українською територією. А глава уряду привселюдно не поділяє ці дії президента.

Представники оточення Тимошенко кажуть про те, що позиція прем’єра пов’язана з її намірами домовитися вже найближчим часом із росіянами про умови постачань і ціну російського газу в Україну в 2009 році і підписати довгострокову угоду. Мовляв, порядок наводити треба, але навіщо зайвий раз дратувати росіян, коли не вирішена газова проблема? Опоненти глави уряду бачать у нинішній її позиції щодо російського Чорноморського флоту прагнення продемонструвати лояльність Кремлю і тим самим дістати підтримку Москви на майбутніх президентських виборах.

Але хоч би якими мотивами керувалася Юлія Тимошенко, вона також не має наміру прислухатися і до побажання президента виплатити Росії в наступному році залишок українського боргу, порушити питання про отримання прямих платежів за оренду і визначити розмір орендної плати за перебування ЧФ РФ у Севастополі, адекватної існуючій нині на світовому ринку. Главу уряду не приваблює навіть те, що, віддавши росіянам сьогодні мільярд доларів, завтра Україна може отримати в декілька разів більше і спрямувати ці гроші на розвиток Севастополя та соціальні виплати.

Як свідчить відповідь Юлії Тимошенко на депутатський запит Юрія Костенка щодо зміни умов перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, «дострокове погашення боргу не передбачено угодою, яка діє до повного виконання сторонами зобов’язань, які випливають із його положень». Крім того, йдеться далі в документі, датованому дев’ятим вересня, «у державному бюджеті України на 2008 рік не передбачені кошти для дострокового погашення цієї заборгованості. До того ж для розрахунків нової орендної плати і переходу на прямі платежі потрібно насамперед провести інвентаризацію земельних ділянок і майна, використовуваних Чорноморським флотом Російської Федерації. В даний час інвентаризація не завершена».

Експертам наведена в цьому документі аргументація видається непереконливою, хоча з низкою наведених тверджень можна погодитися. Для розрахунків орендної плати справді потрібна інвентаризація всіх земельних ділянок і об’єктів, які використовує ЧФ Росії. Але сьогодні цей процес ще не завершений. Правда й те, що в держбюджеті на 2008 рік не були передбачені кошти для дострокового погашення заборгованості. Але їх і не могло бути, оскільки до «ДТ» нікому не спадало на думку подивитися угоду між урядами України і РФ про взаєморозрахунки, пов’язані з поділом ЧФ і перебуванням російського флоту на українській території.

Але співробітникам апарату прем’єр-міністра, так само як і Юлії Володимирівні, котра завізувала відповідь парламентарію, не завадили б ще раз уважно прочитати текст підписаної у травні 1997 року угоди. Адже ще в середині липня «ДТ», опублікувавши на своєму сайті текст угоди, привертала увагу українських чиновників до статей документа, які дають Україні юридичні підстави порушити перед росіянами питання про формування і збільшення орендної плати (Валентина Самар «Прося у нищего на хлеб, богатым подаем на бедность», № 26 від 12-18 липня 2008 року).

Спеціально для членів уряду повторюємо ще раз: по-перше, стаття 1 угоди зобов’язувала виплатити українську заборгованість до кінця 2007 року. По-друге, як сказано в статті 2, «після погашення Україною державного боргу перед Російською Федерацією орендна плата здійснюється російською стороною прямими платежами». Сподіваємося, що ця інформація не пройде повз увагу чиновників, тим більше що уряд доручив міністерствам закордонних справ, фінансів, економіки, юстиції та іншим відомствам вивчити можливість дострокового погашення боргу перед Росією в розмірі 1192,355 млн. дол.

Поки ж у проекті державного бюджету на 2009 рік уряд не передбачає коштів на погашення боргу України перед Росією. Це, так само як і конфлікт між Ющенком і Тимошенко, що дедалі поглиблюється, дає Кремлю підстави думати, що заявлений президентом намір виплатити Росії залишок українського боргу і порушити питання про отримання прямих платежів за оренду — блеф. А коли так, то не варто серйозно сприймати і слова українських дипломатів про те, що вже тепер потрібно обговорювати це питання.

Проте російські представники хоч сьогодні готові вести переговори про умови перебування ЧФ Росії в Україні після 2017 року. Вони навіть закидають пробні кулі, намагаючись укотре дізнатися реакцію Києва. Міністр оборони РФ Анатолій Сердюков днями заявив, що Росія може надати українській стороні комплекс пропозицій, які дозволили б Чорноморському флоту залишатися в Севастополі після 2017 року: «Для цього ми можемо надати комплекс пропозицій, які були б вигідні обом країнам і стосувалися як орендної плати за базу в Севастополі, так і розвитку соціальної інфраструктури, співробітництва у сфері оборонно-промислового комплексу, суднобудування та інших галузях».

Проте офіційний Київ у принципі відхиляє розмову про подовження термінів оренди Росією військово-морської бази, готуючись уже сьогодні до переговорів про графік та етапи виведення російських підрозділів з української території. І тут головний аргумент українців: наявність на території України іноземної військово-морської бази суперечить Конституції, а двостороння угода передбачає перебування російських військових підрозділів до 2017 року. Нагадаємо, що у квітні українські дипломати передали своїм російським колегам проект меморандуму про підготовку до виведення російського ЧФ з української території. Цей документ викликав у росіян украй негативну реакцію: у Москві вважали, що Київ «зіпсував атмосферу переговорного процесу». Можна подумати, що йдеться про «Газпром»...

Звичайно, після того як українці виплатять весь борг і порушать питання про збільшення орендної плати за використання Чорноморським флотом земельних ділянок, акваторії й об’єктів, росіяни можуть відмовитися обговорювати це питання. І фактично безкоштовно перебувати на території України до 2017 року і далі. Тому деякі українські чиновники кажуть: а що ми можемо тут зробити?

А що ми будемо робити після 2017 року? Може, варто тепер прорепетирувати наше поводження після 2017-го, і, за такої серйозної юридично обгрунтованої позиції, домогтися від росіян ринкової оплати об’єктів і ділянок землі? Чи ж ми будемо розписуватися у своїй неспроможності це зробити?

Тим часом, ситуація із достроковим погашенням боргу перед Росією більш виграшна для Києва, ніж для Москви. Адже після грузино-російського конфлікту Росія чутлива до свого міжнародного іміджу. І Москва зацікавлена, щоб ЧФ РФ в Україні мав вигляд цивілізованого орендаря, а не агресора. Проте настільки рішучі дії Києва щодо захисту інтересів жителів Севастополя та інших населених пунктів АРК, які фактично нічого не мають від перебування російського флоту, перед-
бачають наявність у найвищого політичного керівництва України єдиної позиції стосовно російського Чорноморського флоту. Але керівництву країни бракує політичної волі у захисті національних інтересів країни. І це серйозно ускладнює ведення переговорів із росіянами щодо ЧФ Росії, газу, антидемпінгових розслідувань тощо.

Наприклад, у минулий четвер у Києві пройшли україно-російські консультації, присвячені питанням тимчасового перебування ЧФ Росії. На них українські і російські дипломати здебільшого обговорювали два питання. Перше — угода про дії ЧФ РФ під час кризових ситуацій, актуальність якої продемонстрував грузино-російський конфлікт. Друге — необхідність виконання росіянами указів президента, які регламентують перетин українського кордону кораблями Чорноморського флоту Росії і пересування російських підрозділів українською територією. Як показали переговори, коли з першого питання росіяни ще готові до обговорення, то щодо другого прогресу не видно: у Москві поки не мають наміру виконувати норми українського законодавства і положення базових угод щодо ЧФ Росії. А те, що український прем’єр не згодна з указами президента і називає його дії «безвідповідальними», тільки посилює в росіян почуття безкарності і вседозволеності.