Справа міліцейських перевертнів, про яку неодноразово писало «ДТ», як з’ясувалося, ще цілком здатна піднести сюрприз, дарма що перебуває в суді вже не перший рік. Втім, побоювання з приводу того, що вона не тільки довго й непросто розглядатиметься судом, а й невідомо до якого результату призведе, були завжди.

Недавно колишній заступник генпрокурора Віктор Шокін повідав газеті «Сегодня» про свою впевненість у тому, що частина перевертнів, можливо навіть головна, не тільки досі перебуває на свободі, а й, не виключено, носить «круті» погони. Звісно, якщо такі думки навідали людину, котра курирувала як розслідування справи Гонгадзе, так і справу перевертнів, — то це вже значно серйозніше, ніж «пустопорожні домисли» журналістів, які вперто писали про це протягом останніх років. Але до жодних реальних результатів усі ці запізнілі здогадки, звісно, не приведуть.

Втім, шукати сенсації у справі перевертнів не варто. Бо потенційні сенсації там звучать ледь не на кожному судовому засіданні. Певно, тому суд завбачливо, хоча й не зовсім законно, вирішив проводити їх у закритому режимі. Адже йдеться про «інтимні» моменти життя всього правоохоронного відомства й української спецслужби, та й вершити правосуддя так спокійніше. Але навіть не це головне.

Весь час, доки справу розглядає суд, підсудні наводять вражаючі факти і згадують імена відомих українських політиків та перших осіб МВС. Але суд якось хворобливо на все це реагує, перериває їхні оповіді як такі, що виходять за рамки справи, категорично не бажаючи чути цих прізвищ. Внаслідок чого рамки справи звузилися до абсурду, а повний, всебічний і неупереджений розгляд, як того вимагає закон, став неможливим. Зате відомі люди, згадані в судовому засіданні, а також не настільки відомі, але теж дуже впливові, можуть спати спокійно. Поки що.

Доки не винесено вироки. Як у справі Гонгадзе, так і в справі перевертнів. Річ у тому, що у справі Гонгадзе прокуратура вимагає для колишнього міліціонера, який дав потрібний їй «розклад» справи, такий самий строк, як і для решти підсудних. Хоча бути такого не повинно, але, як мовиться, щиросерде зізнання пом’якшує провину, однак... подовжує строк. І не факт, що підсудний сприйме це з розумінням і не згадає чогось іще.

Що стосується справи перевертнів, то ті, хто перебуває за гратами, всерйоз сподіваються вийти «по відсидженому». І вони мають вагомі підстави розраховувати на це. Існування частини групи на свободі мало в кого викликає сумніви, та ще й підтверджується низкою фактів. Не тільки наявністю в Генпрокуратурі ще однієї кримінальної справи, порушеної стосовно невстановлених слідством осіб, які брали участь у діях банди, а й замахом на свідка-підозрюваного у справі перевертнів Ю.Нестерова. Свідченням того, що підсудні в підтримку вірять і відчувають її, слугує те, що практично всі члени банди, як-то кажуть, «у відмові». За винятком свідчень одного з колишніх працівників органів внутрішніх справ. Він безперестанку стверджує: все, що вчинив, робилося відповідно до наказів про проведення спецоперацій МВС і СБУ. Але одного разу підсудний відмовився виконувати наказ, вирішивши, що він іде всупереч інтересам України. Після цього, за словами підсудного, його сина отруїли тією ж отрутою, яку покійний І.Гончаров використовував під час спецоперацій, маскуючи вбивства під отруєння горілкою. Самому підсудному довелося переховуватися в Мексиці. Йому можна вірити, а можна сумніватися в його словах. Але ж мали бути вагомі причини на те, щоб літня вже людина у відставці раптом перейшла на нелегальне становище і втекла на край світу без засобів до існування. А в реальності цього факту слідство переконалося.

Зате решта підсудних одностайно стверджують, що справу сфальсифіковано, трупи закопували інші люди, а до них застосовували катування, і категорично наполягають на своєму.

Як пам’ятають читачі «ДТ», у зв’язку з цією справою була створена унікальна юридична ситуація. До головної справи перевертнів додано ще одну з участю тих самих осіб у складі того ж «гуртка за інтересами». І це маленьке відгалуження, яке стало тільки формально повноцінною кримінальною справою, може призвести до великих, без перебільшення — сенсаційних наслідків, перевернувши весь перебіг подій.

Вироку в цій справі очікують найближчим часом. Якщо раптом «група підтримки» на свободі не дотримає слова і підсудні отримають реальні строки, у тому числі довічні, тоді можуть почати спливати посмертні послання покійного лідера перевертнів І.Гончарова, вже підтверджені іншими членами банди. І про подробиці убивства Гонгадзе, у тому числі — про місцезнаходження голови. І про дочасну смерть охоронця Управління державної охорони та водія І.Плюща, а також їхній безпосередній зв’язок із колегою з УДО Миколою Мельниченком в історії з плівками. І про легендарну скриню з речдоками І.Гончарова...

Зрозуміло, підсудні дуже сподіваються, що відповідно до першого вироку, очікуваного найближчим часом, до них, у загальну клітку, потрапить і свідок-обвинувачений Ю.Нестеров, який перебуває під охороною УБОЗ за розпорядженням Генпрокуратури. У такому разі подальшу долю свідка, котрий довірився слідству, передбачити нескладно. Отож Ю.Нестерову — єдиному з обвинувачуваних, котрий перебуває на свободі під особистою охороною за особливі заслуги перед слідством, теж, напевно, не захочеться після стількох років не просто не отримати м’якший вирок суду, на що він цілком законно може розраховувати, а приєднатися до колег, які давно прагнуть його крові. А найкраще, що очікує Нестерова, якщо він потрапить у місця позбавлення волі, — це швидка смерть. Розуміючи все це, він теж цілком може переглянути свої спогади залежно від вироку у першій зі справ, які розглядаються.

І що може залишитися в результаті від цієї гучної справи, однієї з дуже небагатьох, які реально розглядалися в суді? Від цієї справи, котра могла й повинна стати очисною для міліції хоча б тому, що спливла назовні, і тому, що поклали край діяльності банди інші менти, працівники УБОЗу, а не інша служба?

У цій справі все настільки заплутано й переплетено, що розібратися в ній по-справжньо­му вже, мабуть, не зможе ніхто й ніколи. І можна не сумніватися — логічного завершення вона не отримає. Вона оголила виразки нашої правоохоронної системи, яка з роками так нічого й не зробила для того, аби історія з перевертнями в погонах стала останньою.

Смерть керівника банди перевертнів І.Гончарова так і залишилася загадкою: чи то він помер від хвороби, чи то від ліків, незрозуміло досі. Ну а ті, кого звинуватили в його смерті, отримали умовні строки. Мабуть, хтось вирішив не брати зайвий гріх на душу, давши реальний строк тим, хто насправді І.Гончарова не вбивав.

Парадоксальність так званого розслідування замаху на свідка у справі перевертнів Ю.Нестерова дивує навіть бувалих. Як повідомили працівники прокуратури, підозрювані є, і кримінальну справу порушили. Після чого у товаришів, котрі потрапили під підозру, почалося... стрімке підвищення по службі. Як іронізують прокурори, отримавши інформацію про підозри щодо працівників, міліцейське начальство, певно, сприйняло її як керівництво до дії, вважаючи, що такі хлопці — справжні бойові офіцери, системі необхідні, і їх терміново потрібно не тільки підвищити, а й призначити на керівні посади. Що й було зроблено за особистої активної участі одного з заступників міністра внутрішніх справ...

Саму справу про замах прокуратура передала...міліції. У приватних розмовах прокурори пояснюють, що, розуміючи абсурдність ситуації, нічого зробити не можуть. Насправді ж вони просто зняли з себе відповідальність. Адже оперативного супроводу в цій справі не вдалося домогтися ні від МВС, ні від СБУ.

Міністри внутрішніх справ Білоконь і Смирнов воліли не висловлюватися у справі перевертнів. Брехати доручали заступникам. Згодом керівництво МВС зайняло іншу позицію. Новий президент, як і його попередник, узяв справу під особистий контроль. Ю.Луценко і М.Корнієнко, досхочу попіарившись на справі, так і не зрушили проблеми з мертвої точки. Навіть після того, як М.Корнієнко на колегії давав відповідні завдання, підлеглі відверто й послідовно саботували виконання його наказів. Система виявилася сильнішою навіть за своїх перших осіб. Що не дивує у випадку з дилетантом Ю.Луценком, але показове, коли говорити про М.Корнієнка, який усе життя був частиною цієї структури.

МВС жодного разу не ініціювало нагородження працівників, котрі поклали край діяльності банди, зупинивши низку захоплень заручників та їх убивств. Але справа перевертнів усе ще в суді, і її результат передбачити не візьметься, напевно, ніхто зі сторонніх спостерігачів. А ось чимало тих, хто її розкрив, пішли у відставку, просування по службі інших припинилося, а троє — засуджені за службові правопорушення, за які можна обвинуватити будь-якого опера, було б бажання. І саме наявність цього бажання та відповідні вироки викликають багато запитань.

…Покійний глава «перевертнів» підполковник І.Гончаров, прийняв дивну і страшну смерть. Генерал Пукач примудрився розчинитися в повітрі, але навряд чи життя втікача — це те, про що він мріяв, сходинка за сходинкою вперто піднімаючись службовою драбиною. Екс-міністр внутрішніх справ Ю.Кравченко, «застрелився» неймовірним зусиллям волі — із другого разу. Передчасно пішов із життя Ю.Дагаєв. До Е.Фере, який уже не один рік перебуває в госпіталі МВС у непритомному стані без надій на поліпшення, регулярно ходить його дружина. Але він, завмерши між життям та смертю, мабуть, навіть не знає про це...

Людей, які вважали себе всесильними і дерзнули беззаконно вершити долі інших людей, спіткала тяжка доля. Інших, котрі йдуть сьогодні їхніми стопами, це нічого не навчило. Мабуть, вони впевнені, що коли присвоїли собі роль фатуму, то фатум ніколи не торкнеться їх самих.