Нещодавно у Камбоджі (Південно-Східна Азія) закінчився суд над 41-річним російським бізнесменом Олександром Трофімовим (виконавчий директор інвестиційної компанії Koh Pos Investment Company, що отримала підряд будівництва туристичного курорту на острові Кох-Пос кошторисом 300 млн. доларів), якого заарештували у жовтні 2007-го за підозрою в сексуальній нарузі над 19 неповнолітніми камбоджійками. Трофімов відбуватиме тринадцятирічне ув’язнення. Ще у справі проходили троє камбоджійок — їм інкримінували торгівлю дітьми. Новину розповсюдили медіа-агенції світу. Але у нас, в українців, з відкриттям безвізового режиму для громадян ЄС, з’явилися власні підстави для переживань: деякі фахівці, журналісти і суспільство стурбовано говорять про небезпеку безперешкодного приїзду в Україну кримінальних осіб із Європи. Мовляв, серед усього, в країні є передумови створення своєрідних «зон вільного кохання» і засилля секс-туризму. Так це чи ні?

Передусім – що відомо про наших любителів «неповнолітніх пестощів»? Нині триває епопея з розшуком так званого донецького маніяка, що виманює попід школами дітлахів, а потім, посадивши їх у авто, відвозить і вчиняє з ними блуд. Нещодавно з’явилася надія, що його таки упіймали, але насправді, як запевнили у МВС, у тому ж регіоні затримали іншого серійного педофіла, на рахунку якого десь з півтора десятка епізодів наруги над дітьми. Міліція перевіряє його причетність до подібних нападів на Донеччині і те, чи мав він у спільниках того ж таки маніяка, який відпускає жертв неушкодженими, якщо не рахувати сексуальних знущань і ін’єкцій снодійного. Та надто вже схожа метода у обох розпусників.

Цей 38-літній забезпечений сім’янин із Пролетарського району Донецька зізнається, що впродовж двох років мав статеві контакти із підлітками віком від 10 до 16 років (серед них один хлопчик) з неблагополучних сімей, притулків. Каже, робив усе за обопільною згодою, без насилля й жодних препаратів не використовував. Мовляв, для них це був своєрідний заробіток — за «послуги» той платив від 10 до 100, іноді 200 гривень. Деякі дівчата навіть приводили до щедрого дяді своїх сестер. Цікаво, що заяв у міліцію за цими фактами не надійшло. Під час обшуку у квартирі і гаражі збоченця виявили диски із порнофільмами, вирізки з журналів.

У 2005-му групу із п’яти педофілів викрила у Харкові транспортна міліція. Збоченці задля втіх використовували безпритульних хлопчиків, яких знаходили на вокзалах і в теплотрасах. Бродяжок дядьки під благовидним приводом (навіть просто поїсти) запрошували на квартиру. Навзаєм за гостинність вони мали вдовольнити ницу хіть дорослих. Дивно, та хлопці майже не засуджували таких-от «спонсорів», навіть жалкували, що тепер ніде поїсти!

Пригадується й доволі свіжа історія із викриттям п’ятьох педофілів у Криму. В Керчі за кілька років ці поважні і заможні чоловіки віком від 53 до 78 літ схилили до інтиму майже два десятки школярок, причому жертвами ставали діти зі звичайних родин. Серед тамтешніх педофілів був і 73-річний дідусь. Того «сатира» минулоріч приговорили до 10 років ув’язнення (Апеляційний суд «скосив» до 6 літ) за понад сто епізодів розтління малолітніх. Цей чоловік — доволі відома особа — колишній в’язень іракської в’язниці «Абу-Грейб», мореман дальнього плавання, наймолодший 28-літній капітан корабля радянського торгового флоту, член KПРС, герой публікацій. Його навіть збиралися представити на звання Героя України! Про нього написали книгу «За сім морів» і планували зняти фільм. Але цей дядько, як і деякі його колеги, під виглядом перевозки суто цивільних вантажів доставляв зброю у «гарячі точки». Останній його рейс — у 2003-му на панамському судні «Навстар-1», що курсувало біля Іраку, яке за контрабанду нафтопродуктів перехопило британський військовий корабель «Сазерленд». Тоді, наскільки відомо, залагодило ситуацію втручання Леоніда Кучми, а так би сидів капітан довіку, сплачуючи 1,2 млн. доларів штрафу. Коли вийшов, він навіть влаштувався головспецом з безпеки мореплавання у порту Керчі. Але в’язниці — вже української — уникнути не вдалося.

Невдовзі чолов’яга познайомився із 11-літньою Катериною — між ними... зав’язався роман, що тривав два роки. Потім з’явилися дівчатка з неблагополучних родин. За зустрічі в гаражі «дідусь» дарував «онучкам» від 10 до 30 гривень, візитку і… книжку «Абу-Грейб»: ласкаво просимо у пекло».

Всі добре пам’ятають і останнє викриття столичної міліції — 47-річний батько знімав на відео зґвалтування дочок 1991 і
1995 р.н. (До речі, за даними італійського центра соціальних досліджень, понад 12 мільйонів зразків дитячого порно створено в Україні.) В татуся вилучили 59 фото і 19 проявлених плівок зі сценами насилля щодо дівчат, відеокасету із записом інтимних справ маніяка. Пригадується й чимало інших фактів, що не надто надають оптимізму. От вам і «ґрунт» для збоченців.

«Щоб вчиняти такі збочення систематично, необхідно мати достатньо високий матеріальний статус — це підтверджує практика, звісно, із певними виключеннями, — зазначає заступник начальника Департаменту кримінальної міліції у справах дітей МВС полковник міліції Олександр Карамушка. — Коли у схильної до «патологічного задоволення» людини немає грошей на хліб і до хліба, навряд чи з неї вийде «дітолюб», що створить біля себе настільки привабливий антураж, що деякі жертви не розуміють, у яку халепу потрапили і навіть рекламують «благодійника», приводячи до нього сестер і однокласників! Коли педофіл – неврівноважена особа із порожнім гаманцем, її еротичні фантазії нерідко перетворюються на жорстокі злочини і навіть убивства. Головне, що в Україні не реєструвалися факти педофілії, вчинені іноземцями щодо дітей. Якісь домисли, притягнуті «за вуха» чутки є, і, дякуючи ЗМІ, будуть. Ми не вважаємо, що в державі явище педофілії набуло загрозливих форм і розмірів.

Проте підстав не визнавати його, уперто не бачити дитячих трагедій немає. Сексуальна наруга над підлітками, як і їх експлуатація в порноіндустрії, у сфері «ескорт-послуг», що теж тісно пов’язано із задоволенням збочених забаганок, нині фіксується чи не у кожному регіоні. Але це окремі випадки, далекі від «епідеміологічного порогу».

Якщо говорити про зовні «благопристойних», в тому числі іноземних секс-туристів, навряд чи їм буде до смаку щойно витягнуте із підвалу замурзане безпритульне дитинча. Але й такий варіант можливий, якщо хтось із сутенерської когорти займеться «відмиванням кадрів», що постачає вулиця. Така небезпека є. Втім, такі злочини дуже латентні і виявляти їх, документувати складно. Сексуальна наруга, як і насилля у сім’ї, почасти не виходять за межі оселі, де практикується родинна розпуста».

«Як не дивно, а Південно-Східна Азія стала колискою створення такої міжнародної організації, тренером якої я є, що прагне зупинити насильство і секс-експлуатацію дітей, — говорить заступник начальника управління профілактики ДКМСД МВС підполковник міліції Олексій Лазаренко. — Саме цей регіон відомий як найбільший «сексуальний курорт» планети, де можна віднайти втіху на будь-який «нетрадиційний» смак. Встановлення безвізового режиму із об’єднаною Європою не повинно сприяти зародженню в нас національної проблеми створення і розвитку осередків дитячого секс-туризму. Поки що більшою є небезпека експортування живого товару у закордонні борделі, порностудії неповнолітніх українців — та й то тих, хто ось-ось стане дорослим. Процес усиновлення українських дітей іноземними громадянами перебуває під наглядом держави, хоч і тут не все гаразд з огляду нашої теми розмови. Тому навіть через, як би дивно комусь це не здалось, доволі досконале вітчизняне законодавство, яке щороку адаптується до світової практики, в Україні масштабні «секс-проекти» навряд чи можливі.

Я входив до складу робочої групи з питань протидії нелегальній міграції, зорганізованої посольством США в Україні, де мова йшла не лише про підробку віз і намагання збоченців виїхати за межі своєї країни, а й про вивіз дітей за кордон з метою секс-експлуатації. На засіданні у жовтні місяці ми домовилися, що якщо такі люди (у США виявлених педофілів облікують і намагаються не випускати з поля зору) приїздитимуть до України, то американські спецслужби повідомлятимуть про такий візит українських колег. Завдання ж нашого Департаменту —спільно із фахівцями-освітянами розробити методологію навчання дітей самозахисту від зазіхань на їхню статеву свободу, адже похітливе бажання може виникнути навіть у їхніх батьків!

Україна проводитиме Євро-2012, і не виключено, що разом із вболівальниками приїдуть люди, які шукатимуть таких собі додаткових розваг у загальній атмосфері футбольного свята. Готуються до такого попиту і доморощені сутенери та «бандерші», які знають про смаки і попит європейців щодо інтимних втіх — саме їм, так би мовити, треба вдарити по руках, бо самотужки, без допомоги «менеджерів бажань» іноземні педофіли навряд чи за короткий термін знайдуть те, заради чого прибули до нашої країни. До речі, такі спритники подають оголошення у глянцеві журнали для гостей з-за кордону, які видаються в Україні іноземними мовами із дещо закодованим, але зрозумілим текстом про «ексклюзивний релакс». Але якщо ми почнемо регулювати ці питання, то прогнозовано отримаємо звинувачення, що міліція втручається у редакційну політику і придушує «демократичну журналістику». Вважаю, що такими оголошеннями провокується попит, який за інших умов, можливо, і не реалізовувався б.

Італієць Марко Скарпатті надав нам адреси сайтів, де спілкуються педофіли, які діляться відчуттями і фантазіями. У Європі такі віртуальні клуби відслідковуються, як і їхні користувачі. Це робить поліція заради убезпечення від якихось інцидентів із сексуальним підтекстом. До речі, якщо порівняти масив реально задокументованих актів «прямої педофілії» і кількість встановлених користувачів віртуального розважання із «лолітами», то останнє переважає у десятки разів. Звісно, це сказано не на захист ніби безпечнішого Інтернет-сексу, оскільки багато «теоретиків» хоче перевірити свої емоції «наживо», а лишень вказує на сучасну тенденцію».

Позаторік Гаазький суд дав згоду на існування голландської партії педофілів, відхиливши позов від правозахисної групи Soellas про заборону організації «Милосердя, свобода, розмаїтість» (PNVD) — борців за права педофілів. Відтак PNVD офіційно зареєструвалася. Її керманичі навіть хочуть взяти участь у парламентських виборах, аби «потрясти й розбудити Гаагу». У програмі партії — зниження вікового бар’єру для заняття сексом з 16 до 12 років, легалізація дитячого порно і… сексу із тваринами. Мовляв, аспекти педофілії треба відкрито обговорювати, щоб не повторився інцидент на кшталт історії із бельгійським «педо» Марком Дютру, який у 90-х викрав, зґвалтував і убив чотирьох дівчат. Також «педофіли у законі» досягнення політичної і сексуальної зрілості ставлять на один щабель і хочуть, щоб діти з дванадцяти літ могли голосувати на виборах.

Чимало галасу наробив і арешт у Іспанії, здійснений за допомогою спеціального пошуковика Hispalis. Було виявлено зграю «сітьових педофілів» у складі 24 чоловік. Ще 12 «мережевників» викрили у Польщі, коли проводили операцію «Азахар», вилучивши у них тисячі CD, 66 комп’ютерів, два сервера тощо. Вони поширювали дитяче порно в Інтернеті.

Свого часу у США поліція у Нью-Джерсі і ще в 21 штаті заарештувала 125 абонентів платного сайту дитячого порно, де моделями, які брали участь у оргіях з дорослими, навіть були немовлята. Причому клієнтів (серед них поліцейський, кілька вчителів, тренер і прикордонник) попереджали, що підписка на перегляд незаконна. Фахівці вважають, що подібні сайти заробляють близько 2 млн. доларів на місяць. В іншому інциденті фігурував сам… Папа Римський Бенедикт XVI! Окружний суд Техасу обвинувачував його у прикритті педофілів, конкретніше — семінариста церкви Св. Франциска Сальського у Хьюстоні, який ніби розбещував малолітніх. Але ці обвинувачення з глави римо-католиків і ще одного священика невдовзі було знято через клопотання Ватикану про недоторканність понтифіка як очільника держави. А ось ще одне «цікаве» рішення суду, тепер — штату Каліфорнія, який скасував закон, що забороняв місцевим жителям займатися оральним сексом с дітьми. Досі таке порушення каралося довічним ув’язненням. Ось такі світові тенденції, що їх слід усвідомлювати не лише батькам.