Match Point/Матч поінт

"Хмм... Вуді Ален?.. — подумала я, перед переглядом стрічки — Хммм... Скарлет Йохансон... Мабуть незлий фільм! Ану ж бо!.."



Факти:
Год — 2005
Страна — Великобритания-США-Люксембург
Жанр — драма, мелодрама, криминал
Режиссёр — Вуди Аллен
В главных ролях — Джонатан Рис Мейерс, Скарлетт Йоханссон, Эмили Мортимер, Мэттью Гуд


"Хмм... А могло й бути краще!" — сказала я після перегляду.

Не зналам нічого про Вуді Алена до перегляду (і, після, відверто кажучи, теж ні) але, як не крути, ім'я було на слуху і тому сприяло створенню приємної атмосфери для перегляду стрічки. Так само, як наявність в списку акторів Скарлет Йохансон, про яку кричать звідусіль і навіть я, людина яка вже давно не бачила телевізора, про неї чула. А дарма кричать, на мою суб'єктивну думку...

Історія сама по собі проста як двері: у нього дружина, а на стороні пристрасть. Все гарно і сексуально. Але в один момент пристрасть вагітніє... І тут починаєються неприємності. Звісно, вирішення тих неприємностей трошка нетипове... Загалом задум і постановка доволі цікава і ненудна, в певні моменти були дуже неприємні емоційно відчуття, що, безумовно, є плюсом стрічки, оскільки кіно без емоцій, то як м'ясо без приправ Характер тих емоцій є дуже схожим до тих, які відчуваються при читанні "Злочину і кари" Достоєвського, то ж режисер зробив тут гарну паралель... (хто бачив зрозумів, хто не бачив — зрозуміє )
Так от... Задум гарний, але його втілення акторами явно підкульгує. Я не відчула прстрасті між головними героями, яка була так необхідна в цій стрічці. Глядачі в кінотетрах і вдома у свїх фотелях аж за за спинки мають хапатися від задоволення, яке МАЛИ БИ отримувати головні герої одне від одного, опинившись в зливу посеред пшеничного поля... А глядачі лиш кажуть "хм..." Але то не дивно, бо актори якось не дивляться разом. Безперечно, поосібно вони виглядали дуже еротично і сексапильно, а от коли сходилися... Скарлет в ролі кинутої напризволяще коханки виглядала геть неперконливо. Їй би стерву відірвану зіграти, от в таке легко повірити. В процесі перегляду ловила себе на думці: "Ух, ця блондинка точно не дасть себе образити і обвести навколо пальця!" і чекала, що сюжет повернеться трошки в інший бік, аніж прокладена йому дорога... Ан, не вгадала... Одним словом, неправильні якісь головні герої. Притому, герої другого і третього плану виглядали навпаки дуже професійно і переконливо (хто бачив, хай згадає як гарно грали ролі всі члени аристократичної родини дружини невірного героя, таке враження, що вони справжні лорди і леді), чим ще більше підсилювали кульгавітсь головних акторів.

А от музика чарівна! Настільки гарно підсилювала і витягувала драматичність... Не могло бути інакше, бо надто вже імена мастисті: "Жорж Бизе, Гаэтано Доницетти, Джузеппе Верди, Джоаккино Россини, Эндрю Ллойд Уэббер и Карлус Гомес."

Але я не втрачаю надії і хочу змінити свої погляди щодо гри Скарлет і щодо режисерської роботи Вуді Алена. Сподіваюсь, так і буде!

Загалом же фільм варто переглянути, є набагааааааато слабші роботи. Цю я відношу до кращих.


Рейтинг:
4 з 10

Пи. Си. тут мені закидали, що мовляв, мені шкода балів для рейтингу, і, якщо фільм має вже 5 чи 6 балів, то вже геть зле. То насправді не так, бо виставляю я бали виключно тим фільмам, які змогла переглянути від і до, а не вимкнула розчаровано (а таких чимало, безліч!) Тому, висновки робіть самі

Приєднані картинки