17 жовтня парламент розглядатиме пакет антикорупційних законопроектів, поданих президентом як першочергові.

Нагадаємо, у вересні президент схвалив Концепцію подолання корупції в Україні й подав відповідний пакет з шести законопроектів до парламенту.

Три з них стосуються ратифікації міжнародних угод – Кримінальної конвенції Ради Європи проти корупції, Додаткового протоколу до неї та Конвенції ООН проти корупції.

Решта стосуються визначення загальних засад протидії та запобігання корупції, вносять зміни до кримінального та адміністративного законодавства стосовно відповідальності за корупційні правопорушення, та регулюють відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення.

Згадані документи пропонують суттєві зміни в законодавстві, спрямовані на створення умов, які унеможливлюють або зводять до мінімуму корупційні дії.

З самого початку представники всіх парламентських фракцій заявили про підтримку президентських ініціатив. Верховна Рада жваво взялася за розгляд законопроектів – профільні парламентські комітети підтримали ратифікацію міжнародних антикорупційних конвенцій.

Утім, на початку жовтня депутати приступили до обговорення законопроектів по суті. У вівторок 3 жовтня відбулось засідання Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією.

Як кажуть депутати, обговорення пройшло досить активно й конструктивно. Більшість виступаючих підтримали законопроекти. Кілька емоційних виступів "проти" скоріше свідчили про необізнаність виступаючого, ніж про наявність проблем у самих законопроектах.

Та вже наступного дня на тлі політичних протистоянь, ентузіазм у питанні боротьби з корупцією в депутатів несподівано зник. (Для інформації: більшість членів та голова комітету з питань боротьби з оргзлочинністю та корупцією – члени Партії регіонів).

Законопроекти було вирішено відхилити, рішення про підтримку ратифікації міжнародних антикорупційних конвенцій – скасувати.

Комітет не зміг навести жодного правового чи соціального аргументу на користь такого рішення.

Не знайшлося у депутатів і аргументів щодо концептуальних прорахунків в згаданих законопроектах. Обмежилися посиланням на висновки Головного науково-експертного управління ВРУ.

Власне, кількість зауважень до трьох законопроектів склала аж 127. Напевно, така кількість справила суттєве враження на членів комітету. Вони навіть не поцікавилися їхнім змістом. А якби поцікавилися, то з'ясували б, що лише трохи більше десяти стосувалися власне правового змісту проекту.

Решта – стилістичні та технічні зауваження, так звані літературні правки. До того ж, у висновках пропонувалося прийняти законопроекти в першому читанні "за основу".

Про що ж йшлося у висновку? Головне науково-експертне управління вважає, "що чимала кількість положень зазначених законопроектів має значні змістовні вади і викликає серйозні заперечення".

Більше того, "прийняття законопроектів може створити загрози справедливості й принципу верховенства права, порушити права, свободи та законні інтереси окремих фізичних та юридичних осіб".

Але, в такому разі, як можна рекомендувати ухвалювати дані проекти бодай у першому читанні?

Зауваження, що наведені у висновках, носять суто технічний характер або взагалі є спірними чи помилковими. Концептуальні положення (підхід) проектів антикорупційних законів авторами висновку практично не оскаржуються.

Водночас, низка зауважень свідчить про нерозуміння авторами висновків запропонованої проектами сучасної антикорупційної ідеології та небажання відійти від застарілого, репресивного підходу до шляхів подолання корупції.

Так, запропоноване Головним науково-експертним управлінням визначення поняття "корупція" містить серйозні принципові помилки.

Пропонується визнати корупцією "надання благ відповідній особі з метою схилення її до протиправного використання нею повноважень та пов'язаних із цим можливостей".

А як же бути з такою поширеною ситуацією, коли чиновник натяками дає зрозуміти, що бажає або не заперечує незаконно одержати блага за виконання чи невиконання якоїсь дії з використанням повноважень та пов'язаних із цим можливостей?

Або взагалі вимагає надати йому такі блага? За цих умов надання незаконних благ, згідно з Кримінальним кодексом, є дачею хабара. Так чому ж такі діяння слід викреслити з поняття корупції?

Інший приклад. Багато паперу у висновку витрачено на намагання авторів, з посиланням на міжнародні документи, довести, що предметом корупції не можуть бути нематеріальні блага.

Насправді така позиція співзвучна з радянським кримінальним правом середини минулого століття. Натомість, у пояснювальній записці до Кримінальної Конвенції Ради Європи проти корупції зазначено, що і нематеріальні блага є предметом корупції.

Цікава деталь: науково-експертне управління ВРУ у висновках пропонує створити спеціальний державний орган з питань протидії корупції. (Ще одне Міністерство, що дублює функції МВС, СБУ, податкової?)

Подив викликає й те, що експерти управління, даючи висновок з проектів антикорупційних законів, інколи керуються далекими від реальності уявленнями про масштаби та форми (прояви) корупції в Україні.

Наприклад, вони запитують, як можна займатися науковою чи творчою роботою, медичною практикою через посередників чи підставних осіб?

А хіба українські політики самотужки пишуть наукові роботи, читають лекції? Чи це для спеціалістів управління – новина?

17 жовтня антикорупційний пакет має розглядатися на сесії Верховної Ради. Тож кожен з депутатів зможе продемонструвати або вірність передвиборчим гаслам, або вірність встановленим в Україні корупційним правилам гри. Поживемо – побачимо!

Тим часом комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, очолюваний регіоналом Миколою Джигою, рекомендував Раді повернути на доопрацювання низку законопроектів по боротьбі з корупцією, внесених у парламент президентом.

Члени комітету вирішили, що вказаний законопроект, так само як і інші законопроекти, внесені президентом в антикорупційному "пакеті", мають "велике суспільне значення і відображають стурбованість держави серйозністю породжуваних корупцією проблем і загроз для стабільності і безпеки суспільства".

"Разом з тим, значна кількість положень внесених на розгляд Верховної Ради України зазначених законопроектів, у тому числі і даного законопроекту, має значні змістовні вади і викликає серйозні заперечення", – йдеться в поданні комітету.

"Прийняття цих положень може створити загрози справедливості і принципу верховенства права, порушити права, свободи та законні інтереси окремих фізичних та юридичних осіб", – зазначає комітет, повідомляє сайт Верховної Ради .

Автор

Євгеній Захаров, співголова Харківської правозахисної групи, голова правління Українського Гельсинського союзу з прав людини, член правління міжнародного суспільства "Меморіал”