Вірші, поеми, проза, аналітика
Автори /
Юлія Гордійчук
|
|
-
Авторська
-
Поезія (116)
-
Поеми (0)
-
Аналітика (0)
-
Проза (1)
-
Рецензії (0)
-
Огляди (0)
-
Усі коментарі
-
Інтерв’ю
Інфо
| Народний рейтинг: | 5.21 |
| Рейтинг "Майстерень": | 5.19 |
| Авторський статус: | Любитель поезії |
| Статус від редакторів: | Любитель поезії |
| Переглядів сторінки автора: | 5412 |
| Дата реєстрації: | 2007-02-08 18:08:10 |
| Звідки: | Львів |
| У кого навчаюсь: | В.Чумак |
| Група: | Користувач |
| Е-mail: | << Для контакту з автором зареєструйтеся >> |
| Автор востаннє на сайті | 2008.09.24 17:50 |
| Автор у цю хвилину | відсутній |
Про автора
Офіційна автобіографія від народження до смерті (дати проставте самі) :)
Обрывки слов. Отрывки фраз.
И вечер был. И падал снег.
И кто-то ждал. И кто-то звал.
И появилась я.
И я звала. И годы шли.
И вечер тот пришел опять.
Как старый друг, вошел он в дом.
И усмирил меня.
Обрывки слов. Отрывки фраз.
И вечер был. И падал снег.
И кто-то ждал. И кто-то звал.
И появилась я.
И я звала. И годы шли.
И вечер тот пришел опять.
Как старый друг, вошел он в дом.
И усмирил меня.
Найновіший твір
***(листи другу)
...А інколи самотньо. Не питай.
Не відповім, та й зрештою, не варто.
Розпечений безсонням небокрай
Світанком тут зовуть. Повір, не жарти!
Вже не до жартів і "не до людей" -
Такі листи... А вересень вирує...
В кашлатім небі срібний дощ сумує,
Бо промовчить, не заспіва пісень.
Бо пусто тут, нема кому співати,
І ти - далеко і неназавжди,
І я - також. І губляться сліди...
Про що тобі у цім листі змовчати
Іще?... Чекай, читай
(вправляйся в орігамі?)
Мої пусті, як сніг у сні, листи.
Коли у серпень спалені мости,
Слова прості, але мовчать листами...
І ми вчимось читати їх... Прости,
Сумуй за мною літніми містами...
...А інколи самотньо. Не питай.
Не відповім, та й зрештою, не варто.
Розпечений безсонням небокрай
Світанком тут зовуть. Повір, не жарти!
Вже не до жартів і "не до людей" -
Такі листи... А вересень вирує...
В кашлатім небі срібний дощ сумує,
Бо промовчить, не заспіва пісень.
Бо пусто тут, нема кому співати,
І ти - далеко і неназавжди,
І я - також. І губляться сліди...
Про що тобі у цім листі змовчати
Іще?... Чекай, читай
Мої пусті, як сніг у сні, листи.
Коли у серпень спалені мости,
Слова прості, але мовчать листами...
І ми вчимось читати їх... Прости,
Сумуй за мною літніми містами...