This version of the page http://maysterni.com/user.php?id=888 (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2008-09-29. The original page over time could change.
Авторська - Ната Вірлена - Поетичні майстерні
  Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, поеми, проза, аналітика
Автори /
Ната Вірлена
Cor tuum si te decipiet, asendere noli

  • Авторська
  • Поезія (39)
  • Поеми (0)
  • Аналітика (0)
  • Проза (0)
  • Рецензії (1)
  • Огляди (0)
  • Усі коментарі
  • Інтерв’ю

Інфо
Народний рейтинг: 5.38
Рейтинг "Майстерень": 5.37
Авторський статус: Майстер-клас
Статус від редакторів: R2
Переглядів сторінки автора: 4972
Дата реєстрації: 2007-02-04 20:20:38
Звідки: Львів
Веб сторінка: http://tyha-voda.livejournal.com/
У кого навчаюсь: Ліна Костенко, Григорій Чубай, Марина Цвєтаєва, Анна Ахматова,...
Група: Редактор
Номінація:
П.М.2007
Від редактора: Лауреат конкурсу "Поетичних Майстерень" 2007 року
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2008.08.15 16:34
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Народилася 27.02.1987. Студентка.

Найновіший твір
*
…безнадія – це те, що мені лишається, коли у тебе лишаються діти.
Так, все правильно: сама хотіла, ну от і маєш.
Це як зараз пам`ятки інків чи тих же майя –
Хто знає, для чого? Я, наприклад, не знаю.
То що мені? Жити, кликати Адоная.
Могла би, до речі, за тебе хоч порадіти.
Прости вже якось – дурна я.

Усе мені правильно: все, що не маю і маю.
Все, що не маю – більше. На те причини.
Ще би мені життів, як оті личини:
Що потерплю, а решту – передрімаю.

Раз прожити, як є: у кімнаті-келії,
Серед книжок і тиші, відлюдькувато.
Дихати тонко та різко – гелієм,
Відкувати, відвікувати
Своє-чуже
Словами і тим, що глибше.
Повертатися, вивертатися, як вужем,
Із якого шкури – на пів овчини.
І коли ультразвук відійде віршем,
Стискати комп`ютер, як руку свого мужчини.

А решту прожити ліпше.

*
Обійму монітор: ну, друже, і ми з тобою зосталися.
Як і завше – наприкінці.
Опісля титрів, опісля болю та бою.
Наодинці, лигнувши того, що хоча би сталося.
Що не сталося – то розмазали по лиці.
З Богом, любий. І Бог з тобою.